Ухвала

від 17.10.2023 по справі 194/19/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3361/23 Справа № 194/19/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_5 , її захисника, - адвоката ОСОБА_6 , а також прокурора Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_7 на вирок Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 42018041880000069, щодо:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Кленове Сніжнянського району Донецької області, заміжньої, громадянки України, з професійно-технічною освітою, пенсіонерки, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, -

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_8

прокурора ОСОБА_9

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6

обвинуваченої ОСОБА_5

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2023 року ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України та призначено їй покарання у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Цим вироком ОСОБА_5 визнана винною за наступних обставин.

ОСОБА_5 відповідно до наказу директора Тернівського професійного гірничого ліцею ОСОБА_10 № 26-к від 27.09.2004 року призначено на посаду завідуючого господарством Тернівського професійного гірничого ліцею. Згідно функціональних обов`язків завідуючого господарством Тернівського професійного гірничого ліцею ОСОБА_5 є: керувати роботою прибиральника службових приміщень, сторожів; розробляти та своєчасно переглядати інструкції з охорони праці за професіями і видами робіт для обслуговуючого персоналу; спостерігати за порядком на території підприємства; забезпечувати господарське обслуговування і належний стан відповідно до правил і норм виробничої санітарії і протипожежного захисту будинків і приміщень, у яких розташовані приміщення закладу, а також контролювати справність матеріально-технічної бази; розробляти плани поточних і капітальних ремонтів (будинків, систем, водопостачання й інших споруджень), складати кошториси господарських витрат; організовувати проведення ремонту приміщень, здійснювати контроль за якістю виконаних ремонтних робіт; оформляти необхідні документи для висновку договорів на надання послуг, вести облік витрат на послуги і складати встановлену звітність. Вести документальний облік витрат, понесених при виконанні завдань; раціонально використовувати матеріали і кошти, виділені для господарських цілей; вести табельний облік робочого часу працівників господарчої служби; розробляти щоденні, місячні, річні плани роботи; регулярно надавати безпосередньому керівникові звіт про пророблену роботу за період та інше.

Так, 22.06.2018 року до завідуючої господарства Тернівського професійного гірничого ліцею ОСОБА_5 звернувся ОСОБА_11 , який згідно довіреності від 22.06.2018 року, виданої ОСОБА_12 , представляв його інтереси як суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця, з питань укладання та підписання від його імені договорів на проведення будівельних робіт та актів прийому-передачі.

У той же день, а саме 22.06.2018 року ОСОБА_5 , знову зустрівшись із ОСОБА_11 у приміщенні Тернівського професійного гірничого ліцею, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Маяковського, буд. 24, де в ході бесіди підтвердила факт пошуку підрядної організації для подальшого укладення договору на проведення поточного ремонту покрівлі та повідомила ОСОБА_11 , що даний договір буде укладатися в особі директора Тернівського професійного гірничого ліцею ОСОБА_10 . В ході розмови при зустрічі у ОСОБА_5 виник умисел, направлений на оголошення пропозиції одержання неправомірної вигоди. ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, оголосила ОСОБА_11 незаконну пропозицію надати їй неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 33000 грн. з метою прискорення прийняття позитивного рішення та укладення договору підряду послуг на проведення поточного ремонту покрівлі буд. АДРЕСА_2 .

У зв`язку з чим, представником фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 за довіреністю ОСОБА_11 був перероблений локальний кошторис за № 2-1-1 на будівельні роботи буд. АДРЕСА_2 з суми 65000 грн. на остаточну суму 99137,01 грн., який було передано завідувачу господарством Тернівського професійного гірничого ліцею ОСОБА_5 для подальшого узгодження з директором Тернівського професійного гірничого ліцею ОСОБА_10 . Різницю грошей між першим та другим кошторисом ОСОБА_11 повинен був передати ОСОБА_5 шляхом перерахування на картку ПАТ КБ «Приватбанк».

Після чого, 20.08.2018 року між Тернівським професійним гірничим ліцеєм в особі директора ОСОБА_10 і ФОП « ОСОБА_13 » в особі ОСОБА_12 був укладений договір підряду № 53 про послуги на поточний ремонт покрівлі буд. АДРЕСА_2 .

26.09.2018 року в період часу з 09-10 до 09-22 години завідувач господарства Тернівського професійного гірничого ліцею ОСОБА_5 , перебуваючи в своєму службовому кабінеті, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , отримала для себе від ОСОБА_11 неправомірну вигоду у розмірі 33000 грн., шляхом перерахування на карту ПАТ «КБ Приватбанку» за № НОМЕР_1 , зареєстровану на ОСОБА_14 , яку зберігала та носила при собі, які попередньо обумовлювала за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме за вплив на директора Тернівського професійного гірничого ліцею, з метою прийняття позитивного рішення щодо укладення договору підряду послуг на поточний ремонт покрівлі буд. АДРЕСА_2 .

Вказані дії завідувачої господарства Тернівського професійного гірничого ліцею ОСОБА_5 , виразились в одержанні 26.09.2018 року неправомірної вигоди в сумі 33000 грн. за вплив на прискорення та прийняття позитивного рішення в інтересах ОСОБА_11 директором Тернівського професійного гірничого ліцею щодо укладення договору підряду послуг на поточний ремонт покрівлі буд. 24 по вул. Маяковського в м. Тернівка Дніпропетровської області.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 369-2 КК України, як одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави.

В апеляції:

- обвинувачена ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що ні про які вимоги грошей у будь-якій формі мова не йшла. Зазначає, що хоча свідок ОСОБА_11 в судових засіданнях і казав що вона у нього просила гроші, однак вона вважає, що це була провокація, які ініціювали правоохоронні органи.

Також зазначає, що питанням укладання договору та його оплати займалися виключно директор та головний бухгалтер, та вона в цій процедурі не мала права приймати рішення.

- захисник ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 286 КК України за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Також надав клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

В обґрунтування вимог апеляції вказує, що провокація злочину знайшла своє підтвердження, оскільки в матеріалах справи наявні всі притаманні цьому ознаки. Вказує, що ОСОБА_11 , раніше був поліцейським, ніколи не працював у сфері будівництва, а уклав довіреність та спілкувався з ОСОБА_5 щодо ремонту даху з метою провокації злочину.

Крім того вказує, що стороною обвинувачення не підтверджено висловлення пропозиції надання неправомірної вигоди або будь-чого, пов`язаного з впливом на прийняття рішень з боку ОСОБА_5 або інших осіб.

В обґрунтування клопотання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, зазначає, що ОСОБА_5 обвинувачується в нетяжкому злочині, за період з вересня 2018 року по 16.10. 2023 рік не вчиняла кримінальних правопорушень, не ухилялася від досудового розслідування або суду.

- прокурор в апеляційній скарзі із доповненнями просить вирок суду змінити в частині безпідставного незастосування спеціальної конфіскації та вважати ОСОБА_5 засудженою за ч. 2 ст. 369-2 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_5 від покарання за ч. 2 ст. 369-2 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Відповідно ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, конфіскувати у власність держави грошові кошти в сумі 32400 гривень. В іншій частині вирок суду просить залишити без змін.

В обґрунтування зазначає, що на момент розгляду провадження апеляційним судом, строки давності притягнення особи до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України закінчилися.

Також вказує, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання. Суд вказаних вимог не врахував та при ухваленні обвинувального вироку щодо ОСОБА_5 не застосував положення ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, а саме спеціальну конфіскацію у власність держави грошових коштів у сумі 32400 гривень, які були використані як засоби вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачену та її захисника, які підтримали свої апеляційні скарги, а також просили звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження, прокурора, яка частково підтримала вимоги апеляційної скарги обвинувачення, в частині закриття кримінального провадження, у зв`язку із звільненням від кримінальної відповідальності, у разі згоди на це обвинуваченої, в решті не підтримала, та заперечувала проти апеляції захисту в частині скасування вироку у зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_5 , та не заперечувала в частині вимог сторони захисту щодо звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах та клопотанні сторони захисту доводи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішення, постановлене компетентним судом згідно норм матеріального права із дотриманням вимог кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За приписами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Досліджені судом першої інстанції та покладені в основу вироку докази є належними та допустимими, оцінені судом в їх сукупності з точки зору їх достатності і взаємозв`язку, які підтверджують вину обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави.

Доводи сторони захисту в апеляції щодо наявності провокації по відношенню до ОСОБА_5 на вчинення нею інкримінованого їй злочину, є безпідставними і необґрунтованим та такими, що спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами їх сукупності достатності і взаємозв`язку, з огляду на таке.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив критерії відмежування провокації злочину від допустимої поведінки правоохоронних органів (рішення від 04 листопада 2010 року у справі «Баннікова проти Росії», рішення від 04 квітня 2017 року у справі «Матановіч проти Хорватії», рішення від 20 лютого 2018 року у справі «Раманаускас проти Литви»).

Провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. При цьому під пасивним розслідуванням розуміється відсутність будь-яких активних дій, які би спонукали особу вчинити злочин.

Доводи сторони захисту про провокацію злочину також були ретельно перевірені судом першої інстанції, який дійшов висновку про відсутність обставин, які б свідчили про вплив на обвинувачену з метою провокації вчинення злочину.

Перевівряючи дані доводи, колегія суддів зважає на судову практику ЄСПЛ, яка визнає необґрунтованими заяви щодо провокації кримінального правопорушення й не розглядає їх по суті, коли заявник заперечує факт вчинення ним правопорушення та одночасно заявляє про провокацію (рішення від 08 липня 2021 року у справі «Берлізев проти України»). Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників поліції.

В даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 заперечує факт вчинення нею інкримінованого їй кримінального правопорушення, та тільки частково визнає свою вину, посилаючись, що вона не вимагала, а їй було запропоновано грошові кошти як подяка, і, вважає це провокацією.

Однак, обґрунтованих доводів і даних, які б свідчили про наявність провокації з боку працівників правоохоронних органів, сторона захисту в апеляційній скарзі не навела, і при перевірці цих доводів, таких відомостей і даних не виявлено.

Слід врахувати, що для встановлення факту провокації злочину, визначальним є з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, ініціатива в контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування; чи було би вчинено злочин без втручання правоохоронних органів; чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою.

Перевіряючи твердження сторони захисту про провокацію злочину, суд першої інстанції дійшов висновку, що провокація злочину з боку правоохоронних органів та ОСОБА_11 не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду, а покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 не свідчать про те, що ОСОБА_19 є агентом-провокатором.

Такий висновок суду першої інстанції є об`єктивним і таким, що повністю відповідає фактичним обставинам цього кримінального провадження.

Так, за показами свідка ОСОБА_11 , який був безпосередньо допитний судом першої інстанції, він офіційно працював у ФОП ОСОБА_12 та в рамках даного кримінального провадження він не спілкувався з працівниками поліції з якими працював раніше в поліції, до нього ніхто не підходив з проханнями надати комусь неправомірну вигоду, він не є агентом поліції, він самостійно вирішив звернутися до поліції після вимоги ОСОБА_5 на сплату їй різницю в завищеній сумі ремонтних робіт.

А саме він пояснив, що бухгалтери ФОП ОСОБА_12 склали кошторис на суму приблизно трохи більше 60 000 гривень, який він привіз до ОСОБА_5 , але вона сказала, що необхідно збільшити вартість кошторису до 100 000 гривень, бо необхідно завищену суму передати їй, за це обіцяла в подальшому на ремонтні роботи в ТПГЛ брати тільки їх фірму, від нього ініціативи переробити кошторис не було.

За показами свідка ОСОБА_12 , він є приватним підприємцем та співпрацює з ОСОБА_11 Підприємницькою діяльністю, а саме ремонтними роботами він займається з 2016 року, залучає до ремонту підрядні організації. Перемовини щодо об`єкта ТПГЛ вів ОСОБА_11 , який сказав, що без 30 % подяки договір не укладуть.

Крім того, судом першої інстанції також було встановлено, що ОСОБА_11 звільнений з органів внутрішніх справ України з 15 березня 2011 року, тобто на момент розглядуваних подій більше семи років не був пов`язаний із правоохоронними органами, після чого працював на підприємствах, які не мають відношення до правоохоронної діяльності.

У даному кримінальному провадженні також встановлено, що ОСОБА_11 зі своєї ініціативи та добровільно звернувся до правоохоронних органів з приводу кримінального правопорушення, його повідомлення стало законною підставою для застосування відповідних заходів, які були санкціоновані прокуратурою та судом. ОСОБА_11 є сторонньою особою, а не агентом-інформатором. При цьому ОСОБА_5 жодного разу в категоричній формі не припинила обговорення з ОСОБА_11 досягнення такої мети, навпаки самостійно виказувала особисту зацікавленість в отриманні неправомірної вигоди, що виразилась у тому числі і в направленні повідомлення ОСОБА_11 реквізитів картки ОСОБА_14 .

Зокрема, відповідно до протоколу огляду від 26 вересня 2018 року, який покладено в основу вироку,в ході огляду мобільного телефону марки «Samsung», який належить ОСОБА_5 , встановлено багаторазове здійснення зв`язку з номером мобільного телефону НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_11 , шляхом SМS-листування та спілкуванні в додатку «Viber», серед яких зокрема ОСОБА_5 надіслала повідомлення з номером картки НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_14 .

За показами свідка ОСОБА_14 , останній офіційно не працевлаштований, однак ОСОБА_5 запропонувала йому працевлаштування по трудовій книжці, але працювати не було потрібно. В той же час, гроші приходили на його заробітну картку, яку він віддав ОСОБА_5 . Так, у вересні 2018 року було SMS-повідомлення на 15 000 гривень, а потім ще.

Окрім цього, свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні в суді першої інстанції показала, що на момент розглядуваних подій вона працювала головним бухгалтером в ТПГЛ, та ремонтними роботами керували директор ТПГЛ та завідуюча господарством, а саме ОСОБА_5 .

Надані пояснення свідків, є послідовними, логічними, суттєвих розбіжностей між собою не мають і є такими, що повністю узгоджуються з іншими дослідженими доказами.

Дослідивши всебічно та повно зібрані докази, проаналізувавши обставини кримінального провадження, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність обставин, які б свідчили про вплив правоохоронними органами на обвинувачену ОСОБА_5 з метою провокації вчинення злочину.

Таким чином, ствердження обвинуваченої та захисника стосовно того, що представники правоохоронних органів залучили до співробітництва ОСОБА_12 та ОСОБА_11 , за допомогою яких планували підвищити показники службової діяльності, шляхом провокації посадових осіб навчального закладу, не знайшли свого підтвердження, оскільки ці ствердження будуються виключно на припущеннях, без наведення конкретних тому доказів.

З огляду на наведені вище обставини, доводи апеляційних скарг як обвинуваченої ОСОБА_5 так і її захисника, щодо провокації і відсутності в неї повноважень та наміру вчиняти дії спрямовані на одержання неправомірної вигоди, не знайшли свого підтвердження як під час розгляду в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_5 у вчинені нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, його правова кваліфікація, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і досліджених в повному обсязі в судовому засіданні усіх доказах в їх сукупності, які не викликають сумнів щодо їх належності та допустимості. Рішення прийнято згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини (рішення «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року).

Разом з цим, розглянув клопотання сторони захисту, та вимоги апеляції прокурора щодо необхідності застосування положень ст. 49 КК України, колегія суддів вважає їх такими, що заслуговують на увагу.

Так, кримінальним процесуальним законом передбачено, що кримінальне провадження закривається судом, у тому числі, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

У цій нормі також міститься застереження, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку на підставі звільнення особи від кримінальної відповідальності не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. У цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому КПК України.

Як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, яке було вчинене 26 вересня 2018 року.

Відповідно до ст. 12 КК України, вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років у разі вчинення нетяжкого злочину.

Отже, станом на момент апеляційного перегляду вироку, строк притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, визначений ст. 49 КК України сплинув. При цьому, відомості про ухилення обвинуваченої від органів досудового розслідування або суду, а також про вчинення нею нового злочину матеріали провадження не містять.

ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. 285 КПК України, роз`яснено суть обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, яка не є реабілітуючою, на що обвинувачена підтримала клопотання захисника та прокурора про закриття кримінального провадження, просила їх задовольнити та звільнити її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

При цьому, обвинувачена підтвердила, що їй зрозуміла як суть обвинувачення, так і підстава звільнення від кримінальної відповідальності, яка не є реабілітуючою, на що надала свою згоду.

Отже, встановлення вищевикладених обставин є правовою підставою для прийняття рішення судом про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності. Визнання обвинуваченою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Таким чином, клопотання захисника та прокурора в апеляції, в частині про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а обвинувачена ОСОБА_5 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України, а вирок суду в цій частині підлягає скасуванню із закриттям кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Що стосується вимог апеляційної скарги прокурора в частині застосування до ОСОБА_5 положень ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, а саме спеціальної конфіскації у власність держави грошових коштів у сумі 32400 гривень, які були використані як засоби вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, то вони не є слушними, з огляду на наступне.

Так, відповідно до положень ч. 9 ст. 100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, наданих суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження

Норми ст. 96-2 КК України передбачають випадки застосування спеціальної конфіскації. Відповідно до ч. 3 цієї статті, спеціальна конфіскація застосовується також у разі, коли особа не підлягає кримінальній відповідальності у зв`язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або неосудністю, або звільняється від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених цим Кодексом, крім звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Отже, відповідно до зазначених положень не може бути застосовано спеціальну конфіскацію та вилучено у власність держави грошові кошти у сумі 32400 гривень, оскільки ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 369-2 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Такий висновок повністю відповідає і узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові ВС від 02.09.2020 року у справі №138/2740/16-к (провадження №51-3984км18)

За наведеного, апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 та прокурора підлягають частковому задоволенню, а вирок суду скасуванню із закриттям кримінального провадження, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_5 , її захисника, - адвоката ОСОБА_6 , а також прокурора Павлоградської окружної прокуратури ОСОБА_7 , - задовольнити частково.

Вирок Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2023 року у кримінальному провадженні № 42018041880000069, щодо ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, - скасувати.

Звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 369-2 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

Закрити кримінальне провадження № 42018041880000069, щодо ОСОБА_5 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4