Постанова

від 12.10.2023 по справі 922/692/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2023 року м. Харків Справа № 922/692/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Пуль О.А.

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури (вх.№1507 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2023 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Калініченко Н.В., повний текст складено 04.07.2023) у справі №922/692/22

за позовом Керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області, м.Куп`янськ, Харківська область, в інтересах держави

до 1) Куп`янської міської ради Харківської області, м. Куп`янськ, Харківська область,

2) Фізичної особи-підприємця Бондаренко Ірини Вікторівни, м.Куп`янськ, Харківська область,

про визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору, повернення ділянки,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2022 року керівник Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави, звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Куп`янської міської ради, фізичної особи-підприємця Бондаренко Ірини Вікторівни, про визнання незаконним рішення Куп`янської міської ради Харківської області №1673/32-VІІ від 17 липня 2020 року "Про надання у користування земельної ділянки за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту за адресою: м. Куп`янськ, вул. 1 Травня, 6а"; визнання недійсним та припинення на майбутнє договору від 16 вересня 2020 року про встановлення особистого строкового сервітуту, а також про зобов`язання повернути Куп`янській міській раді земельну ділянку, площею 0,0024 га, нормативною грошовою оцінкою 28 227,60 грн, кадастровий номер 6310745400:05:001:0020, розташовану за адресою: Харківська область, місто Куп`янськ, вулиця 1 травня, у стані, в якому вона була одержана.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.07.2023 у справі №922/692/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду обґрунтовано тим, що на момент укладення спірного договору земельна ділянка відносилась до земель комунальної форми власності, власником якої є перший відповідач, і відповідно право розпорядження якими, в тому числі й у вирішенні питань про надання у користування спірної земельної ділянки, згідно із Законом України Про місцеве самоврядування в Україні, входить до повноважень першого відповідача. Земельна ділянка передана другому відповідачу уповноваженим органом місцевого самоврядування за цивільно-правовою угодою. Жодних самочинних дій другим відповідачем щодо заволодіння спірною земельною ділянкою не вчинялося, доказів такого до суду не було надано. Тому суд дійшов висновку, що спірний договір не суперечить ст. 404 ЦК України, оскільки перелік сервітутів не є вичерпним, а Земельний кодекс України, як спеціальний закон, у п. в ст.99 передбачає земельний сервітут для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм).

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2023 у справі №922/692/22 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано, що наведені норми права містять імперативні положення про те, що право земельного сервітуту може бути встановлене щодо земельної ділянки для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом, тобто у виняткових випадках, коли в іншій спосіб це здійснити неможливо. Договір про встановлення сервітуту має бути направлений на реалізацію зазначеної потреби і слугувати цілі, за якої нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. Юридична конструкція земельного сервітуту передбачає, що потреби, які можуть бути задоволені за рахунок користування чужим майном, повинні мати характер вимушених, зумовлювати неможливість або утруднення користування сусідньою або іншою земельною ділянкою. Речове право у вигляді сервітуту дає змогу власникові повною мірою реалізувати надані йому правомочності щодо належного цій особі майна і забезпечити його ефективне використання, а також передбачає право на задоволення немайнових інтересів інших осіб, речове право яких на чужу річ не пов`язано зі здійсненням майнових прав. Таким чином, як зазначає скаржник, правовідносини земельного сервітуту виникають між власниками або (володільцями) сусідніх земельних ділянок, а саме, між власником земельної ділянки, яка має бути обмежена сервітутом, тобто, між особою, яка зобов`язана надати свою земельну ділянку в обмежене користування, і особою - власником або користувачем земельної ділянки, яка вимагає встановлення сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки (іншого нерухомого майна) і якій належить право на встановлення земельного сервітуту. Натомість статтею 1 Закону України Про оренду землі прямо передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Тобто, на відміну від договору оренди землі, за яким орендареві передається право володіння та користування земельною ділянкою, за правом земельного сервітуту жодну із правомочносте власника земельної ділянки набувач сервітуту в повному обсязі не отримує. Вказує, що орендар на відміну від сервітуарія, вправі самостійно господарювати на земельній ділянці, проводячи при цьому підприємницьку або інший вид діяльності. Відповідно, орендар може мати економічну вигоду від такого господарювання на землі, а саме - отримувати продукцію і доходи. Враховуючи викладене, зазначає, що правова природа сервітуту не передбачає можливості сервітуарія здійснювати підприємницьку діяльність на земельній ділянці, якою він користується, а також отримувати продукцію і доходи від користування землею. Зазначеними правомочностями може бути наділений лише орендар на підставі договору оренди земельної ділянки.

Посилається на те, що зі спірного договору вбачається, що метою встановлення земельного сервітуту для ФОП Бондаренко І.В. є розміщення тимчасової споруди з метою провадження підприємницької діяльності, що передбачає отримання прибутку та безпосередньо впливає на обсяг речових прав власника цієї земельної ділянки та суперечить природі правовідносин за договором сервітуту. Із обставин справи не вбачається, а відповідачами належними доказами не підтверджено, що в цих правовідносинах потреба у встановлені строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці не могла бути задоволена іншим способом, аніж встановлення земельного сервітуту. Навпаки, у ФОП Бондаренко І.В. була можливість задовольнити свої потреби щодо користування земельною ділянкою з метою здійснення підприємницької діяльності у інший спосіб, а саме отримати земельну ділянку в оренду.

Крім того, вказує, що судом не враховано той факт, що на момент укладення договору про встановлення земельного сервітуту ФОП Бондаренко І.В. не була ні власником, ні землекористувачем сусідніх земельних ділянок, чи об`єктів нерухомості під ними, до яких неможливий прохід, проїзд без використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, а тому не є суб`єктом, який має право вимагати встановлення сервітуту. Враховуючи суть правовідносин між сторонами, їх зміст та мету укладення спірного договору - провадження підприємницької діяльності, а також оплатний характер договору, між сторонами виникли правовідносини щодо платного володіння та користування земельною ділянкою суб`єктом господарювання, що відповідає визначенню оренди землі, наведеному у статті 1 Закону України Про оренду землі, а не такому правовому інституту як земельний сервітут. Судом першої інстанції безпідставно не враховано, що реальною потребою відповідача-2 є не задоволення потреб, обумовлених ст. 404 ЦК України та ст. 98 ЗК України, а отримання права володіння та користування земельною ділянкою з метою провадження підприємницької діяльності, тобто земельну ділянку фактично було надано в оренду, що зумовлює застосування до спірного договору положень законодавства, яке регулює правовідносини, пов`язані із орендою земельних ділянок державної та комунальної форми власності.

Звертає увагу, що тимчасова споруда, встановлена відповідачем ФОП Бондаренко І.В. на спірній земельній ділянці, в силу положень чинного законодавства до об`єктів нерухомого майна не належить. Інших випадків, які передбачають винятки щодо проведення земельних торгів, матеріалами справи також не встановлено. Отже, враховуючи вказані обставини та норми чинного законодавства, правом земельного сервітуту було підмінено право оренди земельної ділянки, яке відповідно до ст. 124 та ч.1 ст.134 ЗК України набувається на конкурентних засадах за результатами земельних торгів. Оскільки потенційний землекористувач земельної ділянки ФОП Бондаренко І.В. могла задовольнити свої потреби у інший спосіб, зокрема шляхом укладання договору оренди земельної ділянки, то Куп`янська міська рада Харківської області діяла поза межами своїх повноважень, всупереч вимог ст. ст. 116, 122, 124 та 134 ЗК України.

03.08.2023 до суду від Харківської обласної прокуратури надійшла заява про виправлення технічної помилки (вх.№9091), в якій апелянт просить:

1.Пункт 3 прохальної частини позовної заяви Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави до Куп`янської міської ради Харківської області, ФОП Бондаренко І.В. про визнання незаконним рішення міської ради, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання повернути земельну ділянку вважати викладеним в наступній редакції: 3. Визнати недійсним і припинити на майбутнє договір від 16.09.2020 про встановлення особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку, власником якої є Куп`янська міська рада Харківської області, площею 0,0024 га, кадастровий номер 6310700000:26:018:0020, розташовану за адресою: Харківська область, м. Куп`янськ, вул. 1 Травня, 6а, укладений між Куп`янською міською радою Харківської області та фізичною особою- підприємцем Бондаренко Іриною Вікторівною;

2. Пункт 4 прохальної частини позовної заяви Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави до Куп`янської міської ради Харківської області, ФОП Бондаренко І.В. про визнання незаконним рішення міської ради, визнання недійсним договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та зобов`язання повернути земельну ділянку вважати викладеним в наступній редакції: 4. Зобов`язати фізичну особу-підприємця Бондаренко І.В. повернути земельну ділянку, площею 0,0024 га, нормативною грошовою оцінкою 28 227,60 грн, кадастровий номер 6310700000:26:018:0020, розташовану за адресою: Харківська область, м. Куп`янськ, вул. 1 Травня, у стані, в якому вона була одержана, Куп`янській міській раді Харківської області (63701, Харківська область, м.Куп`янськ, пр.-т Конституції, буд.3, код юридичної особи 33714382).

31.08.2023 до суду від Куп`янської міської ради Харківської області надійшло клопотання (вх.№10410), в якому перший відповідач просить розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

26.09.2023 до суду від Куп`янської окружної прокуратури надійшов лист (вх.№11658), в якому остання надала інформацію з Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС в Харківській області стосовно відповідача ОСОБА_1 , відповідно до якої місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

04.10.2023 до суду від Куп`янської міської ради Харківської області надійшло клопотання (вх.№12069), в якому перший відповідач просить розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представники першого та другого відповідача у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 08.08.2023.

Колегія суддів зазначає, що ухвали суду від 08.08.2023 та від 13.09.2023 були направлені, зокрема, Бондаренко І.В. за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також у Відділі обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС в Харківській області щодо ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

За номером телефону, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань для здійснення зв`язку, був відсутній зв`язок, в зв`язку з чим, направити ОСОБА_1 телефонограму не виявилося можливим.

Крім того, 18.09.2023 на офіційній сторінці Східного апеляційного господарського суду було оприлюднено повідомлення для учасників судового процесу про те, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у справі № 922/692/22 оголошено перерву у судовому засіданні до "12" жовтня 2023 р. о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м.Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 104, про що ухвалено повідомити учасників справи.

Колегія суддів, розглянувши заяву Харківської обласної прокуратури про виправлення технічної помилки (вх.№9091 від 03.08.2023), вважає, що заяву слід задовольнити, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві керівник Куп`янської окружної прокуратури Харківської області посилався на договір від 16.09.2020 про встановлення особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку (кадастровий номер 6310700000:26:018:0020), укладений між Куп`янською міською радою Харківської області та ФОП Бондаренко І.В., площею 0,0024 га (копія якого долучена до позовної заяви).

В описовій частині позову зазначено, що ФОП Бондаренко І.В. на підставі рішення Куп`янської міської ради Харківської області від 17.07.2020 №1673/32-VІІ надано земельну ділянку з кадастровим номером 6310700000:26:018:0020, площею 0,0024 га.

Проте, в резолютивній частині позову в кадастровому номері замість 6310700000:26:018:0020 вказано 6310745400:05:001:0020.

Тобто, прокурором в резолютивній частині позову помилково зазначено неправильний кадастровий номер земельної ділянки, про що свідчить описова частина позову та додані до позову документи, в зв`язку чим суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити заяву прокурора та продовжити розгляд справи з урахуванням редакції заяви (вх.№9091 від 03.08.2023).

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Куп`янською окружною прокуратурою Харківської області під час вивчення стану дотримання вимог земельного законодавства на території м. Куп`янськ Харківської області виявлено порушення в частині передачі земельної ділянки згідно укладеного договору особистого строкового земельного сервітуту.

Так, як зазначено в позовній заяві, в ході здійснення моніторингу рішень органів місцевого самоврядування встановлено, що 17.07.2020 Куп`янською міською радою Харківської області прийнято рішення №1673/32-VII Про надання у користування земельної ділянки за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту за адресою: м. Куп`янськ, вул. 1 Травня, 6а.

Пунктом 1 вказаного рішення ФОП Бондаренко Ірині Вікторівні надано земельну ділянку з кадастровим номером 6310700000:26:018:0020, площею 0,0024 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (КВЦПЗ В.03.07), землі житлової та громадської забудови, в користування за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту строком на 5 (п`ять) років під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, за адресою: Харківська область, місто Куп`янськ, вул. 1 Травня, 6а.

Відповідно до п.3 рішення зобов`язано ФОП Бондаренко Ірину Вікторівну у місячний термін укласти договір про встановлення особистого строкового земельного сервітуту щодо вищезазначеної земельної ділянки та зареєструвати інше речове право, право користування (сервітут) в установленому законом порядку.

16 вересня 2020 року між Куп`янською міською радою Харківської області (власник) та ФОП Бондаренко Іриною Вікторівною (сервітуарій) укладено договір про встановлення особистого строкового земельного сервітуту, згідно з яким земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки площею 0,0024 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, землі житлової та громадської забудови, яка розташована за адресою: Харківська область, місто Куп`янськ, вул. 1 Травня, буд. 6а, кадастровий номер 6310700000:26:018:0020, в інтересах сервітуарія на право розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Згідно з п.1.2 договору будь-які обмеження та обтяження на земельну ділянку відсутні.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що цим договором встановлюється особистий строковий земельний сервітут терміном на 5 років.

Відповідно до п.2.3 договору по закінченню терміну даного договору його дію може бути продовжено за домовленістю сторін, про що сервітуарій не пізніше як за 60 днів до закінчення строку дії договору повинен повідомити письмово власника про намір продовжити його дію.

За змістом п.3.1 договору відповідно до Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Міськрайонним управлінням у Куп`янському районі та м.Куп`янську Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 20.08.2020 №2124/183-20 нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 6310700000:26:018:0020 становить 28227,60 грн. Річна плата по договору встановлюється у розмірі 7,5% від нормативної грошової оцінки землі, а саме сервітуарій сплачує рівними частинами щомісячно до 30 числа кожного місяця 176,42 грн.

Відповідно до п.4.3. договору земельна ділянка передається сервітуарію за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною даного договору.

16.09.2020 між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права власності №297841663, державним реєстратором виконавчого комітету Куп`янської міської ради 15.10.2020 (рішення №54631053), здійснено державну реєстрацію права користування (сервітут) на земельну ділянку кадастровий номер 6310700000:26:018:0020, правокористувач, сервітуарій: Бондаренко І.В., цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Як зазначено в позові, Куп`янською міською радою надано земельну ділянку ФОП Бондаренко І.В. для здійснення підприємницької діяльності в порушення вимог законодавства, зокрема, порядку та підстав надання земельних ділянок. Земельний сервітут може бути встановлений лише для задоволення певних потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, ніж встановлення сервітуту. Проте, у спірному договорі не зазначено потреб, для яких встановлюється сервітут, а вказано лише мету для провадження підприємницької діяльності. На підставі вимог статей 98, 99 Земельного кодексу України, ст.401 ЦК України Бондаренко І.В. не є ні власником, ні землекористувачем земельної ділянки. Відсутні докази того, що потреби суб`єкта господарювання, а саме здійснення підприємницької діяльності, не могли бути задоволені іншим способом.

Прокурор зазначає, що суть правовідносин між сторонами договору, їх зміст та мета отримання земельних ділянок не відповідає такому правовому інституту, як земельний сервітут, а зміст договору суперечить положенням ЦК України, ЗК України та Закону України Про оренду землі, і цей договір не спрямований на реальне настання наслідків, що ним обумовлені. У другого відповідача не виникло право на встановлення спірного земельного сервітуту. Ураховуючи категорію та цільове призначення спірних земельних ділянок, мету укладення спірного договору, а також його оплатний характер, між сторонами договору склалися правовідносини щодо платного володіння та користування земельною ділянкою для здійснення підприємницької діяльності, що відповідає визначенню оренди землі, наведеному у ст. 1 Закону України Про оренду землі.

Отже, як вказує прокурор, враховуючи вказані обставини та норми чинного законодавства, правом земельного сервітуту було підмінено право оренди земельної ділянки, яке відповідно до ч.2 ст.124 та ч.1 ст.134 ЗК України набувається на конкурентних засадах за результатами земельних торгів.

Прокурор вважає, що вищевказане рішення Куп`янської міської ради щодо надання у користування земельної ділянки під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності прийняте з порушенням вимог законодавства та повинно бути скасоване, так само як і укладений на його підставі договір є таким, що не відповідає вимогам законодавства, у зв`язку з чим рішення Куп`янської міської ради повинно бути скасовано, договір (сервітут) визнано недійсним, а земельна ділянка повернута територіальній громаді м. Куп`янськ в особі Куп`янської міської ради.

Наведені обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Щодо обрання прокурором способу захисту про визнання недійсним (незаконним) рішення органу місцевого самоврядування, колегія суддів зазначає наступне.

У цій справі прокурор звернувся з вимогою до Куп`янської міської ради Харківської області, як до відповідача, про визнання недійсним рішення Куп`янської міської ради Харківської області №1673/32-VІІ від 17 липня 2020 року "Про надання у користування земельної ділянки за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту за адресою: м. Куп`янськ, вул. 1 Травня, 6а".

Як вже зазначалось, на виконання вказаного рішення Куп`янської міської ради Харківської області від 17.07.2020 №1673/32-VІІ, 16.09.2020 між Куп`янською міською радою Харківської області та ФОП Бондаренко Іриною Вікторівною укладено договір про встановлення особистого строкового земельного сервітуту на право розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39) та від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження №14-206цс21).

Під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом або про визнання недійсним договору), не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia суд знає закони (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 109)).

З огляду на те, що рішення органу місцевого самоврядування від 17.07.2020 №1673/32-VІІ вже виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення 16.09.2020 договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту, визнання недійсним такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладення договору про встановлення особистого строкового земельного сервітуту та повернення спірної земельної ділянки або відшкодування шкоди (за наявності підстав). А тому в задоволенні позову про визнання недійсним рішення Куп`янської міської ради Харківської області №1673/32-VІІ від 17 липня 2020 року "Про надання у користування земельної ділянки за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту за адресою: м. Куп`янськ, вул. 1 Травня, 6а" слід відмовити через неефективність обраного позивачем способу захисту прав територіальної громади.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21.

Частиною 1 статті 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 Земельного кодексу України).

Зміст права земельного сервітуту унормований статтею 98 Земельного кодексу України. Зазначеною нормою передбачено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Види права земельного сервітуту обумовлено статтею 99 Кодексу.

Статтею 401 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатацію ліній електропередач, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо (частина перша статті 404 ЦК України).

З правового аналізу вказаних норм вбачається, що потреба у встановленні сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Як вже зазначалось, 16 вересня 2020 року між Куп`янською міською радою Харківської області та ФОП Бондаренко Іриною Вікторівною укладено договір про встановлення особистого строкового земельного сервітуту, згідно з яким земельний сервітут встановлено відносно земельної ділянки площею 0,0024 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, землі житлової та громадської забудови в інтересах сервітуарія на право розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що цим договором встановлюється особистий строковий земельний сервітут терміном на 5 років.

Із встановлених обставин справи не вбачається, що потреба у встановлені строкового сервітуту для встановлення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці не могла бути задоволена іншим способом, аніж встановлення земельного сервітуту, зокрема шляхом надання земельної ділянки в оренду.

Реальною потребою другого відповідача є не задоволення потреб, обумовлених статтею 404 ЦК України, а отримання права володіння та користування земельною ділянкою для розташування на ній тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, тобто земельну ділянку фактично було надано в оренду, що зумовлює застосування до спірного договору положень законодавства, яке регулює саме правовідносини, пов`язані із орендою земельних ділянок державної та комунальної форми власності.

Згідно із частиною першою статті 235 ЦК України удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (частина друга статті 124 Земельного кодексу України).

Відповідно до положень частини першої статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Проте, відповідні рішення щодо проведення земельних торгів щодо передачі земельної ділянки в оренду в матеріалах справи відсутні, а сам договір не містить всіх істотних умов договору оренди, зокрема, договір не містить відомостей щодо об`єкта оренди, а також умов щодо орендної плати.

Положеннями частини першої статті 215 ЦК України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому за змістом частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що договір про встановлення земельного сервітуту суперечить вимогам законодавства, внаслідок чого підлягає визнанню недійсним відповідно до статті 215 ЦК України, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

За змістом статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка передавалась за актом приймання-передачі земельної ділянки від 16.09.2020, вона в силу статті 216 ЦК України має бути повернута другим відповідачем першому відповідачу, як така, що отримана за недійсним договором.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 вересня 2021 року у справі № 904/144/20.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні послався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1552/16 від 12 червня 2018 року, відповідно до якої встановлення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності не потребує отримання документів, що дають право на виконання будівельних робіт, а також наявності права користування або права власності замовника на земельну ділянку, на якій здійснюватиметься встановлення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності. При цьому, Закон України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядок не містять юридичних приписів щодо обов`язкового попереднього або наступного набуття суб`єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на які вони мають бажання встановити ТС для здійснення підприємницької діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 406 затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, в пункті 7 якого зазначено розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності відповідно до статті 28 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності. Для розміщення ТС за умови наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування земельна ділянка не відводиться, а обов`язок щодо зазначення площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування стосується лише тих суб`єктів господарювання, які є власниками земельної ділянки.

Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 905/1552/16 судом наголошено, що механізм розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності регулюється Порядком, затвердженим Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, відповідно до пунктів 1.3, 1.4 якого тимчасова споруда - це одноповерхова споруда, що встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасові споруди можуть бути пересувними та стаціонарними.

За положеннями пунктів 2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 цього Порядку підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди, установлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив`язки.

Надання судом остаточної правової оцінки правомірності розміщення відповідачем на спірній земельній ділянці будівель торгівлі як тимчасової споруди наразі не потребується, оскільки виходить за межі предмета спору та межі доказування у цій справі. А той факт, що, виходячи з Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, для встановлення тимчасової споруди не вимагається наявність документа на землекористування не свідчить про використання спірної земельної ділянки відповідно до вимог закону.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 вересня 2021 року у справі № 904/144/20.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, в зв`язку з чим рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2023 у справі №922/692/22 підлягає скасуванню, як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, з прийняттям нового рішення по справі про часткове задоволення позову.

Підпунктами б), в) п.4 ч.1 ст.282 ГПК України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; в) розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 269, 270, п.2 статті 275, п.4 ч.1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2023 у справі №922/692/22 скасувати та прийняти нове рішення.

3.Позов задовольнити частково.

4.Визнати недійсним договір про встановлення особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку від 16 вересня 2020 року, власником якого є Куп`янська міська рада Харківської області, площею 0,0024 га, кадастровий номер 6310700000:26:018:0020, розташовану за адресою: Харківська область, місто Куп`янськ, вулиця 1 травня, 6а, укладений між Куп`янської міською радою Харківської області та фізичною особою-підприємцем Бондаренко Іриною Вікторівною.

5.Зобов`язати фізичну особу-підприємця Бондаренко Ірину Вікторівну ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) повернути Куп`янській міській раді Харківської області (63701, Харківська область, м.Куп`янськ, проспект Конституції, буд.3, код 33714382) земельну ділянку, площею 0,0024 га, кадастровий номер 6310700000:26:018:0020, нормативною грошовою оцінкою 28 227,60 грн, розташовану за адресою: Харківська область, місто Куп`янськ, вулиця 1 травня, 6а у стані, в якому вона була одержана.

6.У задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним рішення Куп`янської міської ради Харківської області №1673/32-VІІ від 17 липня 2020 року "Про надання у користування земельної ділянки за договором про встановлення особистого строкового земельного сервітуту за адресою: м. Куп`янськ, вул. 1 Травня, 6а" відмовити.

7.Стягнути з фізичної особи-підприємця Бондаренко Ірини Вікторівни ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м.Харків, вул.Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 1240,50 грн судового збору за подання позовної заяви та 1860,75 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Стягнути з Куп`янської міської ради Харківської області (63701, Харківська область, м.Куп`янськ, проспект Конституції, буд.3, код ЄДРПОУ 33714382) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м.Харків, вул.Б.Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108) 1240,50 грн судового збору за подання позовної заяви та 1860,75 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

9.Направити справу №922/692/22 до Господарського суду Харківської області для видачі наказів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.10.2023

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль