Рішення

від 20.10.2023 по справі 908/2592/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/60/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2023 Справа № 908/2592/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код юридичної особи 30019801)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ВТОРМЕТ ХОЛДИНГ (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 44342380)

про стягнення 220 338,48 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 1001вих-23-6228 від 07.08.2023 (вх. № 2815/08-07/23 від 15.08.2023) Акціонерного товариства Укртрансгаз до Товариства з обмеженою відповідальністю ВТОРМЕТ ХОЛДИНГ про стягнення за Договором купівлі-продажу металобрухту № 2111000114 від 25.11.2021 38 015,08 грн пені, 29 238,33 грн штрафу, 18 853,53 грн 3 % річних, 134 231,54 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви позивача про технічну помилку заявлених сум).

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань за Договором купівлі-продажу металобрухту в частині повного та своєчасного перерахування попередньої оплати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 15.08.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2592/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 220 338,48 грн, вказана сума не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, дана справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 21.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2592/23; присвоєно справі номер провадження 19/60/23, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвала суду від 21.08.2023 про відкриття провадження у справі № 908/2592/23, що надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду 27.09.2023 з відміткою на довідці АТ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2592/23.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій строк сплив, вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому, суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 21.08.2023 у справі № 908/2592/23 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2592/23 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 20.10.2023.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

25.11.2021 між Акціонерним товариством Укртрансгаз (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВТОРМЕТ ХОЛДИНГ (далі - Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу металобрухту № 2111000114 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Продавець зобов`язувався за цим Договором передати у власність Покупця, металобрухт (метали чорні вторинні), далі - Товари, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити Товари на умовах цього Договору

Найменування Товарів, місце поставки одиниця виміру, розрахункова маса та вартість, зазначені у Специфікації, наведеній у додатку до цього Договору, який є його невід`ємною частиною (п. 1.2 Договору).

Ціна Договору складається із загальної вартості Товарів, наведених у Специфікації до цього Договору і становить 1 005 111,00 грн (п. 3.1 Договору).

Відповідно до умов п. 4.1 Договору, розрахунки за Товари проводяться на умовах попередньої оплати, яка здійснюється Покупцем у розмірі 100 % від ціни Договору, зазначеної в п. 3.1, протягом 5 банківських днів з дати укладення Договору та отримання оригіналу рахунку-фактури від Продавця, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Продавця, зазначений у розділі 13 Договору.

Згідно з п. 5.1 Договору, приймання-передача Товарів здійснюється партіями в межах Специфікації на підставі замовлень Покупця, які Покупець надсилає Продавцю в письмовій формі після здійснення попередньої оплати згідно п. 4.1 цього Договору.

У замовленнях Покупця зазначаються: назва, кількість і асортимент Товарів, дата приймання-передачі Товарів, інформація про вантажоотримувачів, дата і час прибуття представників Покупця на склад Продавця для підготовки Товарів до приймання-передачі і вивезення. Замовлення вважається узгодженим Сторонами та прийнятим до виконання, якщо протягом п`яти робочих днів з моменту його отримання Продавець не повідомить листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо Покупця про мотивовану відмову від прийняття Замовлення або про заперечення по окремих його умовах (п.5.2 Договору).

Пунктом 5.5 Договору обумовлено, що фактична маса та вартість кожної переданої Продавцем і прийнятої Покупцем партії Товарів визначаються за результатами їх зважування і зазначаються в акті приймання-передачі Товарів, які складаються одразу після зважування Товарів.

Відповідно до п. 5.7 Договору, приймання-передача кожної партії Товарів здійснюється Сторонами у строк погоджений Сторонами у Замовленні, за умови отримання Продавцем від Покупця попередньої оплати за Товар згідно п. 4.1 цього Договору. Продавець не здійснює передачі партії Товару Покупцю у разі відсутності її попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив відповідачу рахунок № 29 від 26.11.2021 на оплату вартості брухту чорних металів в сумі 1 005 111,00 грн.

Відповідач здійснив часткове перерахування коштів попередньої оплати на загальну суму 450 000 грн, а саме: 17.12.2021 - 170 000,00 грн, 11.01.2022 - 160 000,00 грн, 18.01.2022 - 50 000,00 грн, 27.01.2022 - 70 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідач на виконання умов Договору надсилав на адресу позивача листи-повідомлення про завантаження та вивіз брухту чорних металів та про допуск працівників на склад зберігання товару, а саме: № .28-03/23 від 03.12.2021, № 10-12/21 від 10.12.2021, № 16-12/21 від 16.12.2021, № 20-12/21 від 20.12.2021, № 27-12/21 від 27.12.2021, № 48 від 28.12.2021, № 49 від 28.12.2021, № 50 від 11.01.2022, № 51 від 13.01.2022, № 53 від 17.01.2022, № 56 від 26.01.2022, № 57 від 27.01.2022.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем товар прийнято на загальну суму 420 344,36 грн, що підтверджується Актами приймання-передачі металобрухту та видатковими накладними, а саме: від 12.01.2021 в обсязі 17 070 кг вартістю 113 068,27 грн, від 17.01.2022 - 20 415 кг на суму 135 224,88 грн, від 19.01.2022 - 4 359,7 кг на суму 28 877,78 грн, від 20.01.2022 - 6 110 кг на суму 40 471,42 грн, від 21.01.2022 - 4 365 кг на суму 28 912,89 грн, від 31.01.2022 -11 140 кг на суму 73 789,13 грн.

11.08.2022 Акціонерне товариство Укртрансгаз направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ВТОРМЕТ ХОЛДИНГ претензію №1 на суму 176 652,76 грн, в якій вимагало перерахувати на розрахунковий рахунок Акціонерного товариства Укртрансгаз грошові кошти у загальному розмірі 176 652,76 грн, з яких: 61 069,64 грн. пені, 12 492,12 грн 3 % річних, 10 091,00 грн інфляційних втрат, нарахованих за порушення умов Договору №2111000114 від 25.11.2021.

Матеріали справи не містять відповіді на вказану вище претензію.

Невиконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасного та повного перерахування суми попередньої оплати, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 11.1 Договору встановлено, що Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє в частині передачі Товару по 31.03.2022, а в частині розрахунків до їх повного погашення.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що відповідно пункту 4.1 Договору, розрахунки за товари проводяться на умовах попередньої оплати, яка здійснюється покупцем у розмірі 100% від ціни Договору, зазначеної в пункті 3.1, протягом 5 банківських днів з дати укладення Договору та отримання оригіналу рахунку-фактури від Продавця, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначений у розділі 13 цього Договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю ВТОРМЕТ ХОЛДИНГ своє зобов`язання передбачене пунктом 4.1 Договору в частині здійснення попередньої оплати у розмірі 100% суми Договору визначеної пунктом 3.1 Договору виконало частково, в розмірі 450 000,00 грн, що підтверджується виписками по рахунку.

Таким чином, судом встановлено, що несплачена сума попередньої оплати склала 555 111,00 грн.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1 Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Згідно з п. 7.3 Договору, у разі не оплати або несвоєчасної оплати товарів у строки, зазначені в пункті 4.1 цього договору, Покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 0,1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.3 Договору позивач нарахував з відповідача пеню за загальний період прострочення з 25.12.2021 по 24.06.20222 в сумі 67 670,72 грн, однак, просить суд стягнути з відповідача суму пені в розмірі 29 655,64 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення пені, позивач зазначає, що згідно п. 7.5 Договору, за вимогою Продавця Покупець сплачує нараховані йому Продавцем пені, штрафи протягом 20-ти банківських днів з дня виставлення Продавцем цієї вимоги.

Згідно п. 4.4 Договору сторони домовились, що у випадку прострочення Покупцем оплати нарахованих йому Продавцем сум пені, штрафів в строк, зазначений в п. 7.5 цього Договору, Покупець надає Продавцю право утримати суми заборгованості за неоплачені Покупцем пені, штрафи з сум, перерахованих Покупцем Продавцю за Товари, згідно п. 4.1 Договору. Цим Покупець надає свою згоду на зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 ЦК України та умов цього Договору.

Із сплачених сум попередньої оплати, залишився неотриманий Покупцем Товар на загальну суму 29 655,64 грн, що враховано в розрахунку ціни позову, шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Позивач посилався на те, що після пред`явлення претензії та за відсутності відповіді на неї, у позивача виникло право, в порядку визначеному умовами 4.4 Договору, на зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 ЦК України та умов цього Договору.

В зв`язку з чим, розмір нарахованих сум пені за порушення строків грошових зобов`язань відповідача за розрахунком позивача складає 67 670,72 грн за період прострочення з 25.12.2021 по 24.06.2022.

Отже, позивач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 29 655,64 грн раніше перерахованих коштів, на які Товар так і залишився не відвантаженим та не вивезеним із незалежних від позивача причин, в рахунок часткового погашення пені, яка підлягає сплаті за порушення грошового зобов`язання.

Позивач зазначив, що залишок несплаченої суми пені, що підлягає до стягнення з відповідача склав 38 015,08 грн.

Суд не погоджується з твердженням позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог в частині 29 655,64 грн, сплачених відповідачем та не отриманих товару на цю суму.

Статтями 202, 203 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей); при цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог; отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

В даній справі, зараховані позивачем, як зустрічні вимоги хоча і є однорідними (мають грошовий характер), але за своєю правовою природою зобов`язання за цими вимогами є різними, оскільки зобов`язання зі сплати пені, у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення основного зобов`язання.

У такому випадку зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов`язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер.

Таким чином, важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виклює проведення зарахування у добровільному порядку.

Такі висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.01.2018 у справі №908/3039/16, від 05.04.2018 у справі №910/13205/17, від 25.04.2018 у справі №910/6781/17, від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17 (в даній постанові застосовано термін "прозорість вимог"), від 13.11.2018 у справі №914/163/14, від 02.04.2019 у справі № 918/539/18.

Отже, враховуючи вищевикладене, посилання позивача на те, що останнім здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог за нараховану ним суму пені та залишку коштів відповідача за не отриманий товар, є безпідставним.

Суд перевіривши розрахунок пені позивача визнав його вірним, заявлена сума пені, яку позивач просить стягнути з відповідача є меншою, ніж підлягає стягненню та задовольняється судом у заявленому позивачем розмірі, а саме в сумі 38 015,08 грн.

Також, позивач заявив до стягнення суму штрафу, в порядку п. 7.4 Договору, в розмірі 29 238,33 грн.

Судом встановлено, що відповідно до листа-повідомлення замовлення Покупця від 03.12.2021 №28-03/12, останній вказав, що завантаження та вивіз брухту чорних металів з місць зберігання відбудеться з 07.12.2021 по 31.12.2021.

В порушення взятих на себе умовами Договору зобов`язань, відповідач не прийняв та не вивіз брухт чорних металів в загальному обсязі 88 282,57 кг на загальну суму 584 766,64 грн.

Пунктом 7.4 Договору сторони узгодили, що у випадку порушення Покупцем строків приймання, завантаження та вивозу партії Товару зі складу Продавця у строки встановлені цим Договором, Покупець сплачує Продавцю штраф у розмірі 5 % вартості такої партії Товарів.

За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу, суд визнав його обґрунтованим та вірним, а отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума штрафу в розмірі 29 238,33 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача суму 3 % річних в розмірі 18 853,53 грн за загальний період з 25.12.2021 по 30.01.2023 та інфляційні втрати за загальний період з січня 2022 року по грудень 2022 року в сумі 134 231,54 грн.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

За змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3% річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої Цивільного кодексу України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 902/186/21.

Судом здійснено перевірку розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, зробленого позивачем та встановлено, що розрахунки є обґрунтованими та виконані вірно.

Враховуючи вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення суми 3 % річних в розмірі 18 853,53 грн за загальний період з 25.12.2021 по 30.01.2023 та інфляційних втрат за загальний період з січня 2022 року по грудень 2022 року в сумі 134 231,54 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВТОРМЕТ ХОЛДИНГ (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 44342380) на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код юридичної особи 30019801) 38 015 (тридцять вісім тисяч п`ятнадцять) грн 08 коп. пені, 29 238 (двадцять дев`ять тисяч двісті тридцять вісім) грн 33 коп. штрафу, 18 853 (вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятдесят три) грн 53 коп. 3% річних, 134 231 (сто тридцять чотири тисячі двісті тридцять одну) грн 54 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВТОРМЕТ ХОЛДИНГ (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, ідентифікаційний код юридичної особи 44342380) на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код юридичної особи 30019801) 3305 (три тисячі триста п`ять) грн 08 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 20.10.2023

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.