Рішення

від 17.10.2023 по справі 910/9451/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.10.2023Справа № 910/9451/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участі секретаря судового засідання Камнєвої У.Є., розглянув в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд НД"

про стягнення 5 662 467,87 грн.

за участі представників:

від позивача ? Мальцева Г.Ю.

від відповідача ? Сюйва І.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд НД" про стягнення 5 662 467,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки мінеральних добрив № 0119-02 від 19.01.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/9451/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Позивачем до Господарського суду міста Києва 26.06.2023 подано клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції №776 від 21.06.2023 про сплату 25 000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Відповідачем до Господарського суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» 04.08.2023 подано пояснення по справі, якими заперечено заявлені позовні вимоги повністю з огляду на відсутність в його діях складу господарського правопорушення.

Відповідачем до Господарського суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» 28.08.2023 подано додаткові пояснення, докази повернення відповідачу попередньої оплати у розмірі 3 015 492,26 грн., копію листа №14/04-01/23 від 14.04.2023 та докази його відправлення.

Позивачем перед підготовчим засіданням 19.09.2023 подано до Господарського суду міста Києва клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 3 015 492,26 грн та повернення судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 закрито провадження у справі №910/9451/23 в частині позовної вимоги про стягнення 3 015 492, 26 грн. основного боргу; частково повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" судовий збір у розмірі 45 232,38 грн.

У судовому засіданні 26.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 17.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 19.01.2021 укладено договір поставки №0119-02, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу мінеральні добрива (агрохімікати), а позивач - вчасно оплатити повну вартість по цінам договору.

За умовами пункту 1.2 договору №0119-02 від 19.01.2021 ціна, кількість, асортимент, терміни і умови поставки товару обумовлюються в специфікаціях даного договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору покупець здійснює оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника, на підставі виставлених рахунків постачальника, в строки та на умовах згідно укладених специфікацій до даного договору.

Перехід права власності відбувається за видатковою накладною (пункт 5.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків сторін - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 8.1 договору).

Крім договору №0119-02 від 19.01.2021, сторонами у справі укладено 31.01.2021 договір відповідального зберігання №0131-В31, за умовою пункту 1.1 якого відповідач зобов`язався зберігати мінеральні добрива (товар) позивача згідно актів приймання-передачі, які є невід`ємною частиною даного договору.

Вартість зберігання товару становить 3 грн. з ПДВ за зберігання 1 тони товару за 1 добу зберігання. До вартості зберігання включено послугу відвантаження товару в автотранспорт.

Відповідно до пункту 1.4 договору відповідального зберігання №0131-В31 від 31.01.2021 на зберігання передається товар перелік, кількість і оцінка якого мають бути визначені в актах приймання-передачі, що видаються зберігачем (відповідачем) поклажодавцеві (позивачу) безпосередньо після передання товару на зберігання.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи визначених пунктом 1.4 договору відповідального зберігання документів суд не надає правової оцінки правовідносинам його сторін.

Специфікацією №10 від 16.09.2021 до договору №0119-02 від 19.01.2021 сторони погодили поставку відповідачем позивачу карбамідно-аміачної суміші у кількості 500 тн (+/-5%) за ціною 14 600,04 грн./тн з ПДВ на умовах EXW склад смт. Сахновщина. Загальна вартість товару - 7 300 020,00 грн., оплата товару - попередня оплата 100% вартості у строк до 17.09.2021.

Платіжною інструкцією №291 від 17.09.2021 позивачем перераховано на банківський рахунок відповідача 7 300 020,00 грн.

Відповідно до умови пунктом 3 специфікації №10 від 16.09.2021 до договору №0119-02 від 19.01.2021 позивач був зобов`язаним до 17.10.2021 вивезти оплачений ним товар зі складу відповідача.

Докази виконання позивачем цього зобов`язання матеріали справи не містять.

Відповідач листом №02/06-11/21 від 02.11.2021 повідомив позивача, що станом на 01.11.2021 зобов`язання щодо прийняття та вивезення товару позивачем не виконано, кількість неприйнятого товару складає 500 тн (100% від обумовленої специфікацією №10 кількості).

Частинами першою та другою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Таким чином, позивачем допущено господарське правопорушення в частині невиконання у встановлений договором строк свого зобов`язання з прийняття товару та вивезення його зі складу відповідача.

Відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних №2636 від 24.11.2021 на суму 584 001,60 грн., №2785 від 25.11.2021 на суму 584 001,60 грн., №2786 від 26.11.2021 на суму 584 001,60 грн., №2787 від 29.11.2021 на суму 584 001,60 грн., №2790 від 06.12.2021 на суму 481 801,32 грн., №2791 від 07.12.2021 на суму 481 801,32 грн., №413 від 01.04.2022 на суму 984 918,70 грн., позивачем прийнято та вивезено товар зі складу відповідача загальною вартістю 4 284 527,74 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем свого основного зобов`язання за договором №0119-02 від 19.01.2021 лише частково і з суттєвими порушеннями встановленого цим договором строку виконання.

Окремо суд має зазначити, що за накладною №413 від 01.04.2022 на суму 984 918,70 грн. позивачем частково вивезено товар поза межами строку дії укладеного сторонами у справі договору поставки №0119-02 від 19.01.2021.

Листом №14/04-01/23 від 14.04.2023 відповідачем повідомлено позивача про відмову від подальшої поставки товару на умовах договору №0119-02 від 19.01.2021 (строк дії договору до 31.12.2021). Крім того, відповідачем наголошено на значних витратах, пов`язаних зі зберіганням неприйнятого та невивезеного зі складу товару позивачем загальною вартістю 3 015 492,26 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №12456 від 07.08.2023 відповідачем повернуто позивачу (після порушення провадження у даній справі) грошові кошти у розмірі 3 015 492,26 грн.

Виходячи з наведених фактичних обставин судом встановлено, що неналежне виконання умов укладеного сторонами у справі договору поставки №0119-02 від 19.01.2021 стало прямим наслідком допущеного позивачем господарського правопорушення.

У той же час, позивач стверджує про наявність складу правопорушення в бездіяльності відповідача в частині несвоєчасного повернення невикористаних грошових коштів попередньої оплати.

Відповідно, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 149 974,91 грн. трьох процентів річних та 1 011 320,45 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу 3 108 508,86 грн. за період часу з 03.11.2021 по 12.06.2023.

За позитивно-правовими приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд цілком погоджується з доводами позивача в частині грошової правової природи коштів попередньої оплати, проте, визнає доводи позивача в частині наявності у нього права на отримання нарахувань, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, помилковими.

Право на отримання трьох процентів річних та інфляційних втрат виникає у кредитора у момент прострочення виконання боржником.

У даному випадку безумовно у відповідача виникло зобов`язання з моменту закінчення строку дії договору (31.12.2021) повернути невикористану частину попередньої оплати. У той же час, укладеним сторонами у справі договором строк виконання цього зобов`язання не встановлювався.

Відповідно, до цих правовідносин має застосуватись загальне правове регулювання.

За приписами частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу вимоги про часткове повернення грошових коштів попередньої оплати у розмірі 3 108 508,86 грн.

Відповідно, на час звернення з даним позовом строк виконання грошового зобов`язання відповідача з повернення невикористаної позивачем частини коштів попередньої оплати не настав.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні вимог позову про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 93 016,06 грн. Оскільки наявність у позивача відповідного права не доведено належними доказами, судом встановлено, що позивачем фактично заявлено вимогу про повернення сплаченої 30.12.2021 вартості зберігання товару відповідно до платіжної інструкції №446 від 30.12.2021 (належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи).

З урахуванням встановленої договором відповідального зберігання №0131-В31 звичайної вартості послуг зберігання відповідача (складає приблизно 3 грн. за одну тону за кожну добу зберігання) та з урахуванням зобов`язання позивача прийняти і вивезти зі складу товар до 17.10.2023, судом встановлено, що за платіжною інструкцією №446 від 30.12.2021 позивачем сплачено вартість зберігання товару на складі відповідно до умов специфікації №10 до договору №0119-02 від 19.01.2021 станом на день вчинення цього платежу.

Відповідно, у позивача відсутнє право на повернення сплачених 30.12.2021 за зберігання товару, що стало наслідком порушення зобов`язання позивачем, грошових коштів у розмірі 93 016,06 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у розмірі 1 392 663,65 грн., з яких 347 683,24 грн. - упущена вигода та 1 044 980,41 грн. - реальні збитки.

Дана вимога ґрунтується на твердженні про неправомірність дій відповідача, що стало наслідком позбавлення позивача отримання прибутку у подальшому.

Відповідно до частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За приписом частини третьої статті 216 Господарського кодексу України потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (стаття 224 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, у тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

За встановленим частиною першою статті 116 Цивільного кодексу України загальним правилом майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно, під час судового дослідження правомірності заявленої вимоги позову про стягнення збитків предметом доказування є:

1) для позивача - факт порушення зобов`язання відповідачем, факт наявності негативних наслідків цього правопорушення та наявність причинно-наслідкового зв`язку;

2) для відповідача - відсутність вини у порушенні зобов`язання.

У даному випадку позивачем не доведено суду факт наявності у діях або бездіяльності відповідача складу господарсько-правого правопорушення.

Натомість, судом встановлено, що неналежне виконання укладеного сторонами у справі господарсько-правового договору стало наслідком неналежного виконання своїх зобов`язань саме позивачем.

Відповідно, позивач не міг отримати право вимагати від відповідача відшкодування збитків.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні вимоги позову про стягнення збитків.

Встановивши відсутність у позивач права, що потребує примусового захисту у межах даного дослідження, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору та витрати позивача на правничу допомогу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 20.10.2023

Суддя Т.Ю.Кирилюк