Постанова

від 08.02.2024 по справі 910/9451/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2024 р. м.Київ Справа№ 910/9451/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 08.02.2024:

від позивача: Мальцева Г.Ю.

від відповідача: Сюйва І.Є,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 17.10.2023 (повний текст складено 20.10.2023)

та матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд НД»

на додаткове рішення Господарського суду м. Києва

від 07.11.2023 (повний текст складено та підписано 09.11.2023)

у справі № 910/9451/23 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд НД"

про стягнення 5 662 467,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд НД" про стягнення 5 662 467,87 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки мінеральних добрив № 0119-02 від 19.01.2021.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що з огляду на відсутність в його діях складу господарського правопорушення.

Процесуальні дії в суді першої інстанції

Відповідачем до Господарського суду міста Києва через підсистему "Електронний суд" 28.08.2023 подано додаткові пояснення, докази повернення відповідачу попередньої оплати у розмірі 3 015 492,26 грн., копію листа №14/04-01/23 від 14.04.2023 та докази його відправлення.

Позивачем перед підготовчим засіданням 19.09.2023 подано до Господарського суду міста Києва клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 3 015 492,26 грн та повернення судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2023 закрито провадження у справі №910/9451/23 в частині позовної вимоги про стягнення 3 015 492, 26 грн. основного боргу; частково повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" судовий збір у розмірі 45 232,38 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9451/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд НД" щодо стягнення 149 974,91 грн. трьох процентів річних та 1 011 320,45 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу 3 108 508,86 грн. за період часу з 03.11.2021 по 12.06.2023, збитків у розмірі 1 392 663,65 грн., з яких 347 683,24 грн. - упущена вигода та 1 044 980,41 грн. - реальні збитки, 93 016,06 грн. суми сплаченого авансу - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю вимог позивача в цій частині та відсутністю правових підстав для стягнення спірних сум.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на рішення та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс") (09.11.2023 згідно штемпеля поштової на конверті, в якому направлено апеляційну скаргу до суду) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9451/23 у повному обсязі та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд НД" про стягнення 5 662 467,87 грн. задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано наступних доводів:

- сума у розмірі 93 016,06 грн. підлягає поверненню, оскільки вказана сума є авансом, перерахована згідно умов специфікації № 10 до договору № 0119-02 від 19.01.2021, і фактично зберігання не відбувалось, послуга зі зберігання не надавалась позивачу, сторони не визначили обсяги зберігання товару, період зберігання та ціну такої послуги зі зберігання, тобто сторони не визначали істотні умови зберігання;

- висновки суду першої інстанції про те, що строк повернення попередньої оплати не наступив, відсутнє відповідне прострочення, що виключає задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних - є невірними, та є такими, що суперечать приписам ст. ст. 530, 693 Цивільного кодексу України, висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19;

- щодо відмови у стягнення збитків у розмірі 1 392 663,65 грн., то в цій частині висновок суду першої інстанції про неналежне виконання укладеного між сторонами договору стало наслідком неналежного виконання своїх зобов?язань саме позивачем, - суперечить умовам договору № 0119-02 від 19.01.2021;

- оскільки позивач здійснив попередню оплату замовленого товару та чекав відповідного повідомлення постачальника про готовність товару до поставки, щоб здійснювати його вивезення шляхом направлення транспортних інструкцій, проте, товар не був готовий до поставки у строк до 17.10.2021, що є виною відповідача (постачальника), оскільки саме на нього покладається обов?язок підготувати товар для передачі у власність покупця, а тому має місце порушення договірних зобов?язань з боку постачальника (відповідача).

Короткий зміст додаткового рішення

Додатковим рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2023 у справі № 910/9451/23 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд НД" про стягнення з Товариства обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" витрат на правничу допомогу у розмірі 75 460 грн. відмовлено повністю.

Додаткове рішення мотивовано тим, що судом встановлено факт невиконання відповідачем вимог частини першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України. З урахуванням поведінки відповідача під час розгляду справи суд у даному випадку має застосувати право, встановлене частиною другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України, та відмовити у задоволенні вимоги про стягнення з позивача витрат відповідача на правову допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги на додаткове рішення та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим додатковим рішенням, відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд НД" (21.11.2023 через підсистему "Електронний суд") звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в які просив скасувати додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2023 та ухвалити нове, яким задовольнити повністю заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд НД" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" 75 460 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного додаткового рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, додаткове рішення суду першої інстанції ухвалені при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник посилався на те, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат. Відтак, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Відмова у задоволені заяви про компенсацію витрат на професійну правову допомогу лише з підстави неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору є неправомірною, оскільки така відмова повинна бути наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Додатково скаржник зазначав, що позивачем не доведено, що подання відповідачем попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат не разом із першою заявою по суті спору (пояснення від 04.08.2023р.), а вже після ухвалення основного рішення у справі, позбавило його можливості підготуватися до спростування витрат, які він вважає необґрунтованими, довести неспівмірність таких витрат чи висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості. У своєму заперечені проти задоволення заяви відповідача про розподіл витрат на правничу допомоги від 07.11.2023, позивач лише наголошує на тому, що відповідач втратив своє право на компенсацію понесених витрат на правничу допомогу за рахунок позивача, у зв?язку з тим, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат був поданий не разом із першою заявою по суті спору, не намагаючись спростувати дані витрати, довести неспівмірність таких витрат чи висловити свої міркування щодо обґрунтованості таких витрат. Позивач також жодним чином не намагається заперечити суму відшкодування витрат на професійну правову допомогу, а відтак вважаємо таку суму погодженою.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" на рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9451/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Гончаров С.А., Тищенко О.В.

При дослідженні апеляційної скарги судом встановлено, що скаржник просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9451/23 у повному обсязі та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд НД" про стягнення 5 662 467,87 грн. задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/9451/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" на рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9451/23.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 22.11.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд НД» на додаткове рішення Господарського суду м. Києв авд 07.11.2023 у справі № 910/9451/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

При дослідженні апеляційної скарги судом встановлено, що скаржник просить скасувати додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2023 та ухвалити нове, яким задовольнити повністю заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд НД» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс» 75 460 грн. витрат на професійну правову допомогу.

04.12.2023 на виконання ухвали до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/9451/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9451/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд НД» на додаткове рішення Господарського суду м. Києв авд 07.11.2023. Судове засідання призначено на 08.02.2024 об 11 год. 30 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" на рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9451/23 залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки, а саме:

- подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 127 405 (сто двадцять сім тисяч чотириста п`ять) грн. 53 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9451/23.

19.12.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс» надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено копію платіжної інструкції на кредитовий переказ в національній валюті № 237 від 18.19.2023, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс» сплатило 127 405,53 грн. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9451/23.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 21.12.2023 по 23.12.2023 включно перебував у відрядженні, з 25.12.2023 по 29.12.2022 включно, з 01.01.2024 по 19.01.2024 включно перебував у відпустці, суддя Гончаров С.А., який входить до складу колегії суддів, але не є суддею доповідачем, з 18.12.2023 по 23.12.2023 включно перебував у відрядженні, з 24.12.2023 по 29.12.2023 включно, з 01.01.2024 по 12.01.2024 включно, з 15.01.2024 по 26.01.2024 включно перебував у відпустці, суддя Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів, але не є суддею-доповідачем, з 16.01.2024 по 20.01.2024 включно перебувала у відрядженні, 22.02.2024 включно перебувала у відпустці і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги, що є підставою для відкриття апеляційного провадження згідно з ст. 262 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2024 Відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9451/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс» на рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2023. Об`єднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс» на рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2023 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд НД» на додаткове рішення від 07.11.2023 у справі № 910/9451/23, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс» на рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9451/23 призначено для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд НД» на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2023 у справі № 910/9451/23 в судовому засіданні 08.02.2024 об 11 год. 30 хв.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 08.02.2024 з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс» (позивача) та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд НД» (відповідача).

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс» (позивача) в судовому засіданні 08.02.2024 просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2023 по справі № 910/9451/23 у повному обсязі і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс» задовольнити в повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд НД» (відповідача) в судовому засіданні 08.02.2024 стосовно доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс» заперечував, просив рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9451 залишити без змін.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд НД» (відповідача) в судовому засіданні 08.02.2024 просив скасувати додаткове рішення від 07.11.2023 у справі № 910/9451/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд НД» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс» 75 460 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс» (позивача) в судовому засіданні 08.02.2024 стосовно доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд НД» заперечував та просив додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2023 у справі № 910/9451/23 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, сторонами у справі 19.01.2021 укладено договір поставки №0119-02, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу мінеральні добрива (агрохімікати), а позивач - вчасно оплатити повну вартість по цінам договору.

За умовами пункту 1.2 договору №0119-02 від 19.01.2021, ціна, кількість, асортимент, терміни і умови поставки товару обумовлюються в специфікаціях даного договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору, покупець здійснює оплату вартості товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника, на підставі виставлених рахунків постачальника, в строки та на умовах згідно укладених специфікацій до даного договору.

Перехід права власності відбувається за видатковою накладною (пункт 5.1 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків сторін - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 8.1 договору).

Крім договору №0119-02 від 19.01.2021, сторонами у справі укладено 31.01.2021 договір відповідального зберігання №0131-В31, за умовою пункту 1.1 якого відповідач зобов`язався зберігати мінеральні добрива (товар) позивача згідно актів приймання-передачі, які є невід`ємною частиною даного договору.

Вартість зберігання товару становить 3 грн. з ПДВ за зберігання 1 тони товару за 1 добу зберігання. До вартості зберігання включено послугу відвантаження товару в автотранспорт.

Відповідно до пункту 1.4 договору відповідального зберігання №0131-В31 від 31.01.2021, на зберігання передається товар перелік, кількість і оцінка якого мають бути визначені в актах приймання-передачі, що видаються зберігачем (відповідачем) поклажодавцеві (позивачу) безпосередньо після передання товару на зберігання.

Специфікацією №10 від 16.09.2021 до договору №0119-02 від 19.01.2021 сторони погодили поставку відповідачем позивачу карбамідно-аміачної суміші у кількості 500 тн (+/-5%) за ціною 14 600,04 грн./тн з ПДВ на умовах EXW склад смт. Сахновщина. Загальна вартість товару - 7 300 020,00 грн., оплата товару - попередня оплата 100% вартості у строк до 17.09.2021.

Платіжною інструкцією №291 від 17.09.2021 позивачем перераховано на банківський рахунок відповідача 7 300 020,00 грн.

Відповідно до умови пунктом 3 специфікації №10 від 16.09.2021 до договору №0119-02 від 19.01.2021 позивач був зобов`язаний до 17.10.2021 вивезти оплачений ним товар зі складу відповідача.

Відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних №2636 від 24.11.2021 на суму 584 001,60 грн., №2785 від 25.11.2021 на суму 584 001,60 грн., №2786 від 26.11.2021 на суму 584 001,60 грн., №2787 від 29.11.2021 на суму 584 001,60 грн., №2790 від 06.12.2021 на суму 481 801,32 грн., №2791 від 07.12.2021 на суму 481 801,32 грн., №413 від 01.04.2022 на суму 984 918,70 грн., позивачем прийнято та вивезено товар зі складу відповідача загальною вартістю 4 284 527,74 грн.

Відповідач листом №02/06-11/21 від 02.11.2021 повідомив позивача, що станом на 01.11.2021 зобов`язання щодо прийняття та вивезення товару позивачем не виконано, кількість неприйнятого товару складає 500 тн (100% від обумовленої специфікацією №10 кількості).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, здійснює розгляд справи у межах вимог апеляційних скарг.

Розглянувши доводи апеляційних скарг на рішення та додаткове рішення, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Частинами першою та другою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що позивачем допущено господарське правопорушення в частині невиконання у встановлений договором строк свого зобов`язання з прийняття товару та вивезення його зі складу відповідача, адже відповідно до пункту 3 специфікації №10 від 16.09.2021 до договору №0119-02 від 19.01.2021 позивач був зобов`язаний до 17.10.2021 вивезти оплачений ним товар зі складу відповідача, проте, згідно наявних у справі видаткових накладних, позивачем прийнято та вивезено товар зі складу відповідача загальною вартістю 4 284 527,74 грн. в період з 24.11.2021 по 01.04.2022.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що позивачем виконано своє зобов?язання за договором №0119-02 від 19.01.2021 частково і з суттєвими порушеннями встановленого договором строку виконання.

Крім того, які вірно вказав суд першої інстанції, за накладною №413 від 01.04.2022 на суму 984 918,70 грн. позивачем частково вивезено товар поза межами строку дії укладеного сторонами у справі договору поставки №0119-02 від 19.01.2021.

Листом №14/04-01/23 від 14.04.2023 відповідачем повідомлено позивача про відмову від подальшої поставки товару на умовах договору №0119-02 від 19.01.2021 (строк дії договору до 31.12.2021). Крім того, відповідачем наголошено на понесених витратах, пов`язаних зі зберіганням неприйнятого та невивезеного зі складу товару позивачем загальною вартістю 3 015 492,26 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №12456 від 07.08.2023 відповідачем повернуто позивачу (після відкриття провадження у даній справі) грошові кошти у розмірі 3 015 492,26 грн., що учасниками спору не заперечувалось і в цій частині судом першої інстанції закрито провадження у справі, про що постановлено ухвалу від 26.09.2023.

Отже, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у справі докази в сукупності, дійшов висновку, що неналежне виконання умов укладеного сторонами у справі договору поставки №0119-02 від 19.01.2021 стало прямим наслідком допущеного позивачем господарського правопорушення. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано позивачем в апеляційній скарзі.

При цьому, позивач стверджував про наявність складу правопорушення в бездіяльності відповідача в частині несвоєчасного повернення невикористаних грошових коштів попередньої оплати, і позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 149 974,91 грн. трьох процентів річних та 1 011 320,45 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу 3 108 508,86 грн. за період часу з 03.11.2021 по 12.06.2023.

За приписами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач вірно трактує грошову правову природу коштів попередньої оплати, проте, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про відсутність у позивача права на отримання нарахувань, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України в контексті предмету та підстав позову у даній справі № 910/9451/23, з огляду на наступне.

Право на отримання трьох процентів річних та інфляційних втрат виникає у кредитора в момент прострочення виконання боржником свого зобов?язання.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсно, у відповідача виникло зобов`язання з моменту закінчення строку дії договору (31.12.2021) повернути невикористану частину попередньої оплати, перерахованої позивачем в рахунок майбутніх поставок товару. У той же час, укладеним сторонами у справі договором не встановлено строк виконання цього грошового зобов`язання.

Таким чином, строк виконання відповідного зобов?язання відповідача перед позивачем підлягає встановленню та правовому регулюванню за загальним правилом, наведеним у статті 530 Цивільного кодексу України.

За приписами частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи встановив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження доказів пред?явлення вимоги в розумінні ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України про часткове повернення грошових коштів попередньої оплати у розмірі 3 108 508,86 грн., а тому на час звернення з даним позовом до суду першої інстанції строк виконання грошового зобов`язання відповідача з повернення невикористаної позивачем частини коштів попередньої оплати - не настав, і відповідно, право позивача на отримання нарахувань згідно ст. 625 Цивільного кодексу України - не було порушеним, що виключає наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано позивачем в апеляційній скарзі.

Доводи скаржника про те, що висновки суду першої інстанції про те, що строк повернення попередньої оплати не наступив, відсутнє відповідне прострочення, що виключає задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних - є невірними, та є такими, що суперечать приписам ст. ст. 530, 693 Цивільного кодексу України, висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки у дані справі Велика Палата встановила, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 01 грудня 2016 року. При цьому, у справі № 918/631/19 після спливу строку поставки, сторони обмінювались листами стосовно повернення коштів.

У спірних правовідносинах в даній справі № 910/9451/23 позивач нараховував інфляційні втрати та 3% річних з 03.11.2021 по 12.06.2023, тобто вже після спливу основного строку поставки, проте, відповідач у листі від 02.11.2021 № 02/06-11/21 вказував, що саме позивачем не виконано зобов?язання щодо прийняття поставки, і у випадку неприйняття позивачем товару, саме відповідач буде вимушений відмовитись від поставки, але згідно видаткових накладних №2636 від 24.11.2021 на суму 584 001,60 грн., №2785 від 25.11.2021 на суму 584 001,60 грн., №2786 від 26.11.2021 на суму 584 001,60 грн., №2787 від 29.11.2021 на суму 584 001,60 грн., №2790 від 06.12.2021 на суму 481 801,32 грн., №2791 від 07.12.2021 на суму 481 801,32 грн., №413 від 01.04.2022 на суму 984 918,70 грн., постачальник здійснював поставку товару, а позивач приймав відповідний товар на відповідні суми, а отже, фактичні дії сторін у даному випадку не свідчать саме про відмову від договору і припинення його в установленому порядку, і позивач у вимозі від 05.07.2022 № 1 та від 01.09.2022 № 163 не заявляв про відмову від договору, повернення коштів, а навпаки, просив здійснити поставку товару за договором, і своїми діями щодо прийняття товару після 17.10.2021 погоджувався на відповідні поставки товару та приймав його, чим фактично сторони продовжили свої правовідносини з поставки товару, за окремими накладними.

Отже, обставини у даній справі, та вищезазначеній - є різними, також є різними і документальне оформлення дій сторін та їх правових наслідків.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні вимог позову про стягнення з відповідача 149 974,91 грн. трьох процентів річних та 1 011 320,45 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу 3 108 508,86 грн. за період часу з 03.11.2021 по 12.06.2023, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 93 016,06 грн. витрат, які були понесені позивачем за зберігання товару.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що оскільки наявність у позивача відповідного права не доведено належними доказами, і позивачем фактично заявлено вимогу про повернення сплаченої 30.12.2021 вартості зберігання товару відповідно до платіжної інструкції №446 від 30.12.2021.

Так, суд апеляційної інстанції встановив, що за платіжною інструкцією №446 від 30.12.2021 позивачем сплачено вартість зберігання товару на складі відповідно до умов специфікації №10 до договору №0119-02 від 19.01.2021 станом на день вчинення цього платежу, і з урахуванням встановленої договором відповідального зберігання №0131-В31 звичайної вартості послуг зберігання відповідача (складає приблизно 3 грн. за одну тону за кожну добу зберігання) та з урахуванням зобов`язання позивача прийняти і вивезти зі складу товар до 17.10.2023, у позивача відсутнє право на повернення сплачених 30.12.2021 за зберігання товару, що стало наслідком порушення зобов`язання позивачем, грошових коштів у розмірі 93 016,06 грн.

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано позивачем в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні вимог позову про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 93 016,06 грн.

Також, позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 1 392 663,65 грн., з яких 347 683,24 грн. - упущена вигода та 1 044 980,41 грн. - реальні збитки, з посиланням на те, що неправомірні дії відповідача призвели до наслідків у вигляді позбавлення позивача отримання прибутку у подальшому, оскільки товар, який мав поставити відповідач, позивач мав намір реалізувати третім особам за відповідними правочинами.

Розглянувши вимоги позивача в цій частині, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, у тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки (зокрема у вигляді упущеної вигоди), причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Отже, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов`язання за договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.08.2020 у справі № 910/15883/14.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 Цивільного кодексу України).

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані (за вирахуванням затрат).

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц.

Обґрунтування і доказування розміру збитків здійснюється позивачем. Отже, звертаючись із позовом про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, позивач повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які б безспірно підтверджували їх розмір. Дослідження і перевірка розміру та складу заявленої до стягнення суми неодержаних доходів (упущеної вигоди) з огляду на реальність їх характеру має суттєве значення для правильного вирішення спору, виходячи із предмета і підстав цього позову.

У той же час, у відповідності до приписів ст. 142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

За таких обставин, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції розглянувши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, встановив, що при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Отже, з огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не було доведено належними засобами доказування, що саме винні дії відповідача спричинили завдання позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди у заявленому до стягнення розмірі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України наявність збитків (упущеної вигоди) у заявленому до стягнення розмірі , як не надано і вірогідних доказів, які б могли вказувати на доходи, які б він мін отримати, а наданий договір поставки з ТОВ «Агротрейд-виробництво» № ВКП-01/2102-15 від 15.02.2021 - не є належним та допустимим доказом в розумінні приписів ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували наявність понесених позивачем збитків (упущеної вигоди) саме внаслідок обставин непоставки частини товару відповідачем.

Крім того, доводи позивача в частині понесення 1 044 980,41 грн. реальних збитків, зокрема що підтверджено обставинамив межах справи № 922/1402/22, також відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.11.2022 затверджено мирову угоду у справі № 922/1402/22 укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-Виробництво" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс", які є сторонами у справі №922/1402/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротрейд-Виробництво" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгроресурс" про стягнення заборгованості, і умови вказаної мирової угоди стосуються виключно правовідносин сторін за наведеним договором, і в тексті мирової угоди чітко зазначено, що підставо її укладення є волевиявлення вказаних сторін, і що вона не стосується прав третіх осіб, і в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі держави (п. 8, 11).

Отже, з огляду на встановлені вище судом обставини, позивачем не доведено ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції вірогідними засобами доказування протиправності дій відповідача та/або саме протиправної його поведінки, розміру понесених збитків у вигляді упущеної вигоди та реальних збитків, і відповідно, ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не встановлено причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача та понесеними збитками позивача, як не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України факт наявності у діях або бездіяльності відповідача складу господарсько-правого правопорушення, що свідчить про відсутність підстав для стягнення збитків у заявленому до стягнення розмірі.

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано позивачем в апеляційній скарзі, а усі інші доводи, міркування, обгрунтування учасників справи досліджені судом апеляційної інстанції, проте т є такими, що не впливають на висновки, здійснені у даній постанові, про відмову у задоволенні позовних вимог позивача

Також, розглянувши доводи позивача в частині оскарження додаткового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідач 23.10.2023 надав суду першої інстанції клопотання про стягнення з позивача 75 460,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позивачем 07.11.2023 надано суду першої інстанції заперечення проти задоволення заяви відповідача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом, зокрема, не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (частина друга статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення, протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви (частина третя статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частин другої та третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що дії представника відповідача відповідали наведеним у пункті 3 частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України ознакам зловживання процесуальними правами.

Зокрема, представником відповідача у клопотанні від 17.07.2023 про відкладення судового засідання, поданого до суду першої інстанції, стверджувалось про неотримання відповідачем або його представником позовної заяви з доданими до неї документами (абзац 2 сторінки 1 клопотання від 17.07.2023). У той же час, відповідно до опису вкладення у цінний лист (додаток №29 до позовної заяви) позовну заяву з додатками було направлено відповідачу 12.06.2023 Укрпоштою з трекінговим номером відправлення 6105049090437. За загальнодоступною інформацією офіційного сайту Укрпошти відправлення з трекінговим номером 6105049090437 було отримано адресатом 14.06.2023. Відповідно, представником відповідача надано суду завідомо недостовірну інформацію з метою затягування часу розгляду спору.

Відповідно до частин першої та другої статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Наведені процесуально-правові норми чітко встановлюють надання стороною саме розрахунку суми витрат. Словосполучення "розрахунок суми" не має подвійного тлумачення, крім як наведення стороною певних грошових сум у цифровому визначенні.

Відповідно, доводи відповідача (наведені в абзаці четвертому сторінки другої заяви про розподіл витрат) про заяву у додаткових поясненнях про компенсацію витрат судом відхиляються, оскільки цей документ містить лише зобов`язання надати відповідні розрахунки у майбутньому, що прямо протирічить вимогам статті 124 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, доводи абзацу п`ятого сторінки другої заяви відповідача про розподіл судових витрат прямо заперечуються доданими до цієї заяви договором, укладеним відповідачем та його представником 17.07.2023 (до надання суду додаткових пояснень від 04.08.2023), яким вартість послуг встановлюється у розмірі 2 000 доларів США.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено факт невиконання відповідачем вимог частини першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України. З чим погоджується і суд апеляційної інстанції, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі на додаткове рішення.

Отже, оцінивши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правомірно та цілком обгрунтовано було враховано поведінку відповідача під час розгляду справи, і вірно застосовано право, встановлене частиною другою статті 124 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення з позивача витрат відповідача на правову допомогу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків як суду першої інстанції у оскаржуваному додатковому рішенні, так і суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване додаткове рішення у відповідності до ст. ст. 86, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено відповідачу у стягненні з позивача 75 460,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах на рішення та додаткове рішення, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в рішенні додатковому рішенні, оскаржувані рішення та додаткове рішення ухвалені з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування наведених оскаржуваних рішення та додаткового рішення, за наведених скаржниками доводів апеляційних скарг.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9451/23 , залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 244, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс» на рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2023 № 910/9451/23- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2023 у справі № 910/9451/23 - залишити без змін.

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротрейд НД» на додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2023 у справі № 910/9451/23 - залишити без задоволення.

4. Додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 07.11.2023 у справі № 910/9451/23 - залишити без змін.

5. Судовий збір за подачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгроресурс» апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 17.10.2023 - залишити за скаржником.

6. Матеріали справи № 910/9451/23 повернути Господарському суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 07.03.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко