Рішення

від 20.10.2023 по справі 910/14662/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.10.2023Справа № 910/14662/22

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Київоблгаз Збут (Україна, 04108, м. Київ, просп. Свободи, буд. 2Г, літ. А; ідентифікаційний код: 39592941)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивна база відпочинку Браво Кідс (Україна, 03117, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 67, корп. 3, поверх 4; ідентифікаційний код: 40667742)

про стягнення 993 153,16 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Київоблгаз Збут (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу Браво Кідс (далі відповідач) про стягнення 993 153,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним набуттям відповідачем природного газу в обсязі 20 696,90 куб.м., що належить позивачу, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування вартості вказаного газу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.01.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

18.01.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

На момент прийняття позовної заяви до розгляду, місцезнаходженням відповідача, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, була наступна адреса: Україна, 01030, м. Київ, вул. Хмельницького Богдана, буд. 42, оф. 42.

На зазначену адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 10.02.2023 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

20.02.2023 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 10.02.2023, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку не було вручене відповідачу під час доставки та повернуто у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 було змінено найменування відповідача з Товариства з обмеженою відповідальністю Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу Браво Кідс на Товариство з обмеженою відповідальністю Спортивна база відпочинку Браво Кідс.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 10.02.2023 про відкриття провадження у справі № 910/14662/22 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 13.02.2023.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Київоблгаз Збут (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу Браво Кідс (споживач) було укладено Договір № 41GP417-799-20 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2020 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

За умовами пунктів 1.2, 1.3 Договору річний плановий обсяг постачання газу до 200 куб. м. Планові обсяги постачання газу по місцях визначено в Додатку 1, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 9.1 Договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ Київоблгаз Збут в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена. При цьому сторони укладають додаткову угоду до цього Договору, в якій визначають плановий обсяг постачання природного газу (п. 9.2 Договору).

В матеріалах справи міститься копія односторонньо підписаної позивачем Додаткової угоди № ДУ-2/41GP417-799-20 від 31.12.2021 до Договору, однак за відсутності підпису відповідача строк дії Договору не був продовжений.

За твердженням позивача, після закінчення строку дії Договору відповідач продовжив споживати природній газ та у період з березня по липень 2022 року відібрав із газотранспортних мереж природній газ у загальному обсязі 20 696,90 куб. м, на підтвердження чого позивачем надано витяг з Інформаційної платформи оператора ГТС про обсяги споживання природного газу споживача з ЕІС-кодом 56XO00014IJKM00U та акти приймання-передачі природного газу № КОЗ82004033 від 31.03.2022, № КОЗ82005466 від 30.04.2022, № КОЗ82006870 від 31.05.2022, № КОЗ82007929 від 30.06.2022, № КОЗ82008794 від 31.07.2022, складені за результатами постачання природного газу та підписані лише з боку позивача. При цьому в зазначених актах вказано, що вони сформовані на підставі Договору.

З огляду на те, що відповідач не оплатив вартість природного газу, спожитого після закінчення строку дії Договору, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 993 153,16 грн, що становить вартість безпідставно спожитого природнього газу.

При цьому, оскільки постачання природного газу у цих правовідносинах, за твердженням позивача, здійснювалося без укладення відповідного договору, а відтак без оформлення належним чином домовленості сторін щодо обсягів подачі природного газу та його ціни, то при розрахунку вартості поставленого природного газу позивачем було застосовано звичайні ціни на цей товар згідно з інформацією, опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі "Українська енергетична біржа", стосовно середньозваженої ціни на природний газ за результатами електронних біржових торгів на грудень 2022 року, що становить 39 988,00 грн за 1 тис. куб. м без ПДВ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

За приписами частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Правові засади функціонування ринку природного газу України визначає Закон України "Про ринок природного газу".

Відповідно до ст. 3 цього Закону ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципами: 1) забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу; 2) вільної торгівлі природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені; 3) вільного вибору постачальника природного газу; 4) рівності прав на ввезення та вивезення природного газу на/з території України; 5) невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб; 6) забезпечення рівних прав на доступ до газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG; 7) недопущення та усунення обмежень конкуренції, спричинених діями суб`єктів ринку природного газу, у тому числі суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання державної форми власності; 8) додержання встановлених технічних норм та норм безпеки; 9) захисту навколишнього природного середовища та раціонального використання енергоресурсів; 10) відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

При цьому п. 28 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що постачання природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

За змістом частин 1 - 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Права та обов`язки споживачів природного газу визначені у статті 13 Закону України "Про ринок природного газу".

Так, споживач має право, зокрема, на: вільний вибір постачальника; отримання інформації про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов`язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з постачальником; дострокове розірвання договору постачання, якщо постачальник повідомив споживача про намір внесення змін до договору постачання в частині умов постачання та нові умови постачання виявилися для нього неприйнятними. Споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу; припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Згідно зі статтею 59 Закону України "Про ринок природного газу" суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками; необґрунтована відмова у складенні та підписанні актів приймання-передачі природного газу. У разі скоєння правопорушення на ринку природного газу до відповідних суб`єктів ринку природного газу можуть застосовуватися санкції у виді: попередження про необхідність усунення порушень; штрафу; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії.

Відповідно до пункту 1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (далі Правила, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вони розроблені на виконання пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Згідно з пунктом 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Розділом ІІ Правил визначено порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими.

Відповідно до п. 1 вказаного розділу підставою для постачання природного газу споживачу є:

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором (пункт 2 розділу ІІ Правил).

У пункті 5 розділу ІІ Правил визначені істотні умови договору постачання природного газу, до яких належать, зокрема: обсяги природного газу, що замовляється споживачем; режими постачання та споживання природного газу протягом розрахункового періоду; ціна постачання природного газу за договором; порядок та строки проведення розрахунків; відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування, у тому числі в разі перевищення споживачем підтверджених обсягів природного газу за відповідний період.

Усі умови поставки природного газу за договором мають бути справедливими та добре відомими заздалегідь. У будь-якому випадку вся відповідна інформація має бути надана споживачеві до укладення договору.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Правил постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу. За умови дотримання споживачем умов договору постачання природного газу постачальник, крім постачальника "останньої надії", зобов`язаний забезпечити своєчасну реєстрацію споживача в Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі Оператора ГТС) у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник відшкодовує збитки споживачеві за несвоєчасне включення споживача до Реєстру споживачів постачальника за умови дотримання споживачем договору постачання природного газу відповідно до розділу VІI цих Правил.

Пунктом 10 розділу ІІ Правил визначено, що споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача.

Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VII цих Правил.

Наведені положення Правил, у свою чергу, відповідають положенням Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (далі Кодекс ГТС, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які регулюють порядок функціонування інформаційної платформи Оператора ГТС.

Так, відповідно до пункту 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем. Для кодування використовується ЕІС-код. На ринку природного газу використовуються ЕІС-коди, що присвоєні відповідно до регламенту EIC-схеми для кодування та ідентифікації в енергетиці. Кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код. Схема ідентифікації вимагає, щоб присвоєні ЕІС-коди були унікальними та незмінними протягом довгого періоду часу.

Згідно з пунктом 3 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС ЕІС-код являє собою фіксовану за довжиною послідовність алфавітно-цифрових символів (16 позицій), яка складається з визначених у цьому пункті атрибутів та включає, зокрема, код ідентифікації суб`єкта ринку природного газу відповідної групи - визначений оператором ГТС або оператором ГРС алфавітно-цифровий код, що ідентифікує суб`єкта ринку природного газу, у тому числі споживача, що приєднаний до газорозподільної системи або код точки комерційного обліку, яка використовується для визначення об`ємів та обсягів природного газу для складання актів приймання-передачі між суб`єктами ринку природного газу та їх взаєморозрахунків.

У пункті 1 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС вказано, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника "останньої надії", не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

За приписами пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником "останньої надії" та випадків, передбачених п. 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

Постачальник, за винятком постачальника зі спеціальними обов`язками, має право визначити по споживачу, крім побутового, в інформаційній платформі кінцеву дату постачання природного газу такому споживачу (з якої споживач буде виключений з Реєстру споживачів такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу.

Інформаційна платформа повинна відображати по споживачу заброньовані постачальником (постачальниками) періоди постачання природного газу і дозволяти постачальнику реєструвати на інформаційній платформі період постачання природного газу відповідно до укладених зі споживачем договорів (додаткових угод), у тому числі без зазначення кінцевої дати.

Відповідно до пункту 4 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС постачальник, який має намір постачати природний газ новому споживачу, має право не пізніше кінцевого терміну подання номінації на газову добу газового місяця, визначеного цим Кодексом, зареєструвати за собою такого споживача в інформаційній платформі, вказавши період постачання природного газу такому споживачу (за умови відсутності споживача в Реєстрі іншого постачальника на період запланованого постачання крім Реєстру постачальника "останньої надії").

Якщо при реєстрації споживача за постачальником інформаційна платформа виявляє цього споживача в Реєстрі іншого постачальника (крім Реєстру постачальника "останньої надії"), зміна постачальника здійснюється з урахуванням цієї глави Кодексу та Правил.

Інформаційна платформа забезпечує можливість здійснення в автоматичному режимі перевірки за ЕІС-кодом споживача (точки комерційного обліку споживача) наявності/відсутності діючого постачальника природного газу у такого споживача та кінцеву дату постачання природного газу цим постачальником (у випадку наявності постачальника) (пункт 7 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС).

За змістом пункту 8 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах) виходячи з інформації про споживачів, яким не замовлені постачальником обсяги транспортування природного газу для їх потреб, зобов`язані протягом двох робочих днів наступної доби з дати отримання відповідної інформації від оператора газотранспортної системи проінформувати таких споживачів про відсутність у них замовлених постачальником обсягів транспортування природного газу з певної дати та можливі для них наслідки та зобов`язані розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку розподілу (транспортування) природного газу на об`єкти таких споживачів.

До закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) транспортування (розподілу) природного газу таким споживачам, алокація їх відборів відноситься на діючого постачальника, крім випадків початку в цей період постачання природного газу таким споживачам постачальником "останньої надії".

Після закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) транспортування (розподілу) природного газу споживачам, алокація фактичного обсягу споживання природного газу такими споживачами здійснюється на відповідного оператора газорозподільної системи (для прямих споживачів - на оператора газотранспортної системи).

Отже, як вбачається з наведених нормативних положень, підставою для постачання природного газу постачальником споживачу, та, відповідно, - включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС є договір, укладений між постачальником та споживачем, в якому визначаються узгоджені сторонами періоди постачання природного газу, його обсяги та ціна.

При цьому фактичне постачання природного газу новим постачальником споживачу може починатись виключно після того, як споживач буде включений до Реєстру споживачів нового постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС.

Інформаційна платформа Оператора ГТС дозволяє постачальнику реєструвати період постачання природного газу відповідно до укладених із споживачем договорів без зазначення кінцевої дати.

Разом з цим, правила постачання природного газу не дозволяють постачальнику здійснювати постачання газу споживачу, який не є побутовим, без досягнення попередньої домовленості з ним щодо обсягів постачання, а порядок функціонування газотранспортної системи взагалі це унеможливлює.

Зокрема, постачальник повинен попередньо замовляти обсяги транспортування природного газу для своїх споживачів та може не замовляти таких обсягів, тобто, припинити постачання природного газу тим споживачам, договірні відносини з якими припинилися. А кожен споживач, у свою чергу, має можливість самостійно перевіряти інформацію про свого постачальника та кінцеву дату постачання природного газу цим постачальником за власним ЕІС-кодом на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Обсяги постачання природного газу постачальником кожному зареєстрованому за ним споживачу фіксуються на інформаційній платформі та контролюються трьома сторонами цих відносин - постачальником, споживачем та Оператором ГРМ/ГТС.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Договір припинив свою дію 31.12.2020, тоді як доказів існування інших чинних договорів у відповідності до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" в період споживання відповідачем природного газу з березня по липень 2022 року матеріали справи не містять.

На підтвердження обсягів фактично поставленого відповідачу природного газу після закінчення строку дії Договору позивач надав суду роздруківки з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XO00014IJKM00U, який, як встановлено судом, належить відповідачу, про що свідчить преамбула укладеного сторонами Договору.

Так, за відомостями Інформаційної платформи Оператора ГТС у період з 01.03.2022 по 31.03.2022 відповідачем відібрано 8 357,90 куб. м природного газу, у період з 01.04.2022 по 30.04.2022 6 175,60 куб. м, у період з 01.05.2022 по 31.05.2022 3 297,30 куб. м, у період з 01.06.2022 по 30.06.2022 2 852,90 куб. м, у період з 01.07.2022 по 31.07.2022 13,20 куб. м.

Загальний обсяг природного газу, отриманого відповідачем у спірний період, який становить 20 696,90 куб. м, було внесено в алокацію позивача, що підтверджує факт набуття відповідачем майна за рахунок позивача.

Суд відзначає, що аналогічні обсяги природного газу відображені також і в наявних у матеріалах справи односторонньо підписаних позивачем актах приймання-передачі природного газу №КОЗ82004033 від 31.03.2022, №КОЗ82005466 від 30.04.2022, №КОЗ82006870 від 31.05.2022, №КОЗ82007929 від 30.06.2022, №КОЗ82008794 від 31.07.2022, які втім суд вважає недопустимими доказами, з огляду на те, що вони складались на виконання Договору, строк дії якого на той момент вже закінчився.

У свою чергу відповідач не спростував того факту, що протягом спірного періоду він отримував природний газ від позивача у заявленому останнім обсязі.

На підставі викладеного, суд вважає, що позивачем доведено факт постачання природного газу відповідачу в період з березня по липень 2022 року в обсязі 20 696,90 куб.м.

Доказів оплати вказаного обсягу природного газу відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки спожитий без договору природний газ не може бути повернутий споживачем постачальнику в натурі, відповідач повинен відшкодувати позивачу його вартість.

При цьому обставини вжиття або не вжиття позивачем заходів з обмеження споживання газу відповідачем не впливають на виникнення та існування кондиційних зобов`язань, адже ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачає застосовність відповідних наслідків незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Позивач визначив вартість поставленого відповідачу в спірний період природного газу на підставі інформації Товарної біржі "Українська енергетична біржа" про середньозважену ціну на природний газ станом на грудень 2022 року - момент пред`явлення цього позову до суду.

Так, за даними Товарної біржі "Українська енергетична біржа" середньозважена ціна на природний газ на умовах передплати за ресурс грудня 2022 року за тис. куб. м природного газу становить 39 988,00 грн.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України вартості 20 696,90 куб. м природного газу, поставленого в період з березня по липень 2022 року, за ціною 47 985,60 грн за куб. м, з урахуванням ПДВ, що загалом становить 993 153,16 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 993 153,16 грн, що є вартістю безпідставно спожитого природнього газу.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 14 897,30 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Враховуючи, що позивачем внесено суму судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом, переплата в сумі 13 579,37 грн може бути йому повернута в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивна база відпочинку Браво Кідс (Україна, 03117, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 67, корп. 3, поверх 4; ідентифікаційний код: 40667742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Київоблгаз Збут (Україна, 04108, м. Київ, просп. Свободи, буд. 2Г, літ. А; ідентифікаційний код: 39592941) 993 153 (дев`ятсот дев`яносто три тисячі сто п`ятдесят три) грн 16 коп. вартості безпідставно набутого майна та 14 897 (чотирнадцять тисяч вісімсот дев`яносто сім) грн 30 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.10.2023

Суддя О.В. Нечай