Постанова

від 23.04.2024 по справі 910/14662/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа№ 910/14662/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - Василевська О.В.

від відповідача - Дорошенко А.О.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивна база відпочинку "Браво Кідс"

на рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2023 р.

у справі № 910/14662/22 (суддя - Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивна база відпочинку "Браво Кідс"

про стягнення 993153,16 грн

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Браво Кідс» про стягнення 993153,16 грн вартості безпідставно спожитого природнього газу.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач без належних правових підстав набув природний газ в обсязі 20696,90 куб. м, що належить позивачу, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.10.2023 р. у справі № 910/14662/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивна база відпочинку "Браво Кідс" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про залишення позову без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що позивачем було неправильно обрано спосіб захисту, оскільки відсутні правові підстави для застосування ст. 1212 ЦК України у зв`язку з тим, що укладений між сторонами договір не був припинений.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/14662/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивна база відпочинку "Браво Кідс" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2023 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/14662/22.

До суду 07.12.2023 р. надійшли матеріали справи № 910/14662/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/14662/22 залишено без руху на підставі ст. 260 ГПК України, надано скаржникові строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 р. поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/14662/22 та призначено до розгляду на 06.02.2024 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 р. розгляд справи № 910/14662/22 відкладено до 27.02.2024 р.

Засідання суду, призначене на 27.02.2024 р., не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Буравльова С.І. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.02.2024 р. справу № 910/14662/22 призначено до розгляду на 26.03.2024 р.

У судовому засіданні 26.03.2024 р. представники сторін надали усні пояснення по суті апеляційної скарги, після чого у судовому засіданні було оголошено перерву до 23.04.2024 р.

У судовому засіданні 23.04.2024 р. представники сторін надали додаткові усні пояснення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

05.11.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дитячий оздоровчий заклад санаторного типу «Браво Кідс» (далі - споживач) було укладено договір № 41GP417-799-20 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2020 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно з п. п. 1.2, 1.3 договору річний плановий обсяг постачання газу до 200 куб. м. Планові обсяги постачання газу по місцях визначено в додатку 1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «Київоблгаз Збут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2020 р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 9.1 договору).

Договір вважається продовженим (пролонгованим) на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії. Кількість пролонгацій необмежена. При цьому сторони укладають додаткову угоду до цього договору, в якій визначають плановий обсяг постачання природного газу (п. 9.2 договору).

З метою продовження дії укладеного договору позивач направив на адресу відповідача проект додаткової угоди № ДУ-2/41GP417-799-20 від 31.12.2021 р.

Відповідач вказану додаткову угоду не підписав, однак продовжив споживати природній газ після закінчення строку дії укладеного договору та у період з березня по липень 2022 року відібрав із газотранспортних мереж природній газ у загальному обсязі 20696,90 куб. м, на підтвердження чого позивачем надано витяг з Інформаційної платформи оператора ГТС про обсяги споживання природного газу споживача з ЕІС-кодом 56XO00014IJKM00U та акти приймання-передачі природного газу № КОЗ82004033 від 31.03.2022р., № КОЗ82005466 від 30.04.2022 р., № КОЗ82006870 від 31.05.2022 р., № КОЗ82007929 від 30.06.2022 р., № КОЗ82008794 від 31.07.2022 р., складені за результатами постачання природного газу та підписані лише з боку позивача.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не оплатив вартість природного газу, спожитого після закінчення строку дії укладеного договору, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 993153,16 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про ринок природного газу» ринок природного газу функціонує на засадах вільної добросовісної конкуренції, крім діяльності суб`єктів природних монополій, та за принципами: 1) забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу; 2) вільної торгівлі природним газом та рівності суб`єктів ринку природного газу незалежно від держави, згідно із законодавством якої вони створені; 3) вільного вибору постачальника природного газу; 4) рівності прав на ввезення та вивезення природного газу на/з території України; 5) невтручання держави у функціонування ринку природного газу, крім випадків, коли це необхідно для усунення вад ринку або забезпечення інших загальносуспільних інтересів, за умови що таке втручання здійснюється у мінімально достатній спосіб; 6) забезпечення рівних прав на доступ до газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ, установки LNG; 7) недопущення та усунення обмежень конкуренції, спричинених діями суб`єктів ринку природного газу, у тому числі суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання державної форми власності; 8) додержання встановлених технічних норм та норм безпеки; 9) захисту навколишнього природного середовища та раціонального використання енергоресурсів; 10) відповідальності суб`єктів ринку природного газу за порушення правил діяльності на ринку природного газу та умов договорів.

У відповідності до п. 28 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Як передбачено ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу», споживач має право, зокрема, на: вільний вибір постачальника; отримання інформації про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов`язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з постачальником; дострокове розірвання договору постачання, якщо постачальник повідомив споживача про намір внесення змін до договору постачання в частині умов постачання та нові умови постачання виявилися для нього неприйнятними. Споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу; припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про ринок природного газу" суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу; використання природного газу споживачами в обсягах, що перевищують підтверджені в установленому порядку постачальниками; необґрунтована відмова у складенні та підписанні актів приймання-передачі природного газу. У разі скоєння правопорушення на ринку природного газу до відповідних суб`єктів ринку природного газу можуть застосовуватися санкції у виді: попередження про необхідність усунення порушень; штрафу; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії.

За пунктом 1 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2496 (далі - Правила), ці Правила регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - оператори ГРМ/ГТС).

У відповідності до п. 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Згідно з п. 1 розділу ІІ підставою для постачання природного газу непобутовому споживачу є:

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Ооператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та оператором ГТС, та присвоєння споживачу оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

- відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків, або наявність письмового дозволу діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

За п. 2 розділу ІІ Правил постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

У пункті 5 розділу ІІ Правил визначені істотні умови договору постачання природного газу, до яких належать, зокрема: обсяги природного газу, що замовляється споживачем; режими постачання та споживання природного газу протягом розрахункового періоду; ціна постачання природного газу за договором; порядок та строки проведення розрахунків; відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування, у тому числі в разі перевищення споживачем підтверджених обсягів природного газу за відповідний період.

Відповідно до п. 9 розділу ІІ Правил постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу. За умови дотримання споживачем умов договору постачання природного газу постачальник, крім постачальника "останньої надії", зобов`язаний забезпечити своєчасну реєстрацію споживача в Реєстрі споживачів постачальника (на інформаційній платформі оператора ГТС) у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник відшкодовує збитки споживачеві за несвоєчасне включення споживача до Реєстру споживачів постачальника за умови дотримання споживачем договору постачання природного газу відповідно до розділу VІI цих Правил.

Згідно з п. 10 розділу ІІ Правил споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання. Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VII цих Правил.

Відповідно до п. 1 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб`єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об`єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб`єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем. Для кодування використовується ЕІС-код. На ринку природного газу використовуються ЕІС-коди, що присвоєні відповідно до регламенту EIC-схеми для кодування та ідентифікації в енергетиці. Кожному суб`єкту ринку природного газу та/або точці комерційного обліку може бути присвоєно лише один ЕІС-код. Схема ідентифікації вимагає, щоб присвоєні ЕІС-коди були унікальними та незмінними протягом довгого періоду часу.

Як передбачено п. 3 глави 2 розділу IV Кодексу ГТС, ЕІС-код являє собою фіксовану за довжиною послідовність алфавітно-цифрових символів (16 позицій), яка складається з визначених у цьому пункті атрибутів та включає, зокрема, код ідентифікації суб`єкта ринку природного газу відповідної групи - визначений оператором ГТС або оператором ГРС алфавітно-цифровий код, що ідентифікує суб`єкта ринку природного газу, у тому числі споживача, що приєднаний до газорозподільної системи або код точки комерційного обліку, яка використовується для визначення об`ємів та обсягів природного газу для складання актів приймання-передачі між суб`єктами ринку природного газу та їх взаєморозрахунків.

У пункті 1 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС визначено, що постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника "останньої надії", не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

За п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником "останньої надії" та випадків, передбачених п. 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Постачальник, за винятком постачальника зі спеціальними обов`язками, має право визначити по споживачу, крім побутового, в інформаційній платформі кінцеву дату постачання природного газу такому споживачу (з якої споживач буде виключений з Реєстру споживачів такого постачальника) та/або визначити періоди постачання природного газу такому споживачу. Інформаційна платформа повинна відображати по споживачу заброньовані постачальником (постачальниками) періоди постачання природного газу і дозволяти постачальнику реєструвати на інформаційній платформі період постачання природного газу відповідно до укладених зі споживачем договорів (додаткових угод), у тому числі без зазначення кінцевої дати.

За п. 4 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС постачальник, який має намір постачати природний газ новому споживачу, має право не пізніше кінцевого терміну подання номінації на газову добу газового місяця, визначеного цим Кодексом, зареєструвати за собою такого споживача в інформаційній платформі, вказавши період постачання природного газу такому споживачу (за умови відсутності споживача в Реєстрі іншого постачальника на період запланованого постачання крім Реєстру постачальника "останньої надії"). Якщо при реєстрації споживача за постачальником інформаційна платформа виявляє цього споживача в Реєстрі іншого постачальника (крім Реєстру постачальника "останньої надії"), зміна постачальника здійснюється з урахуванням цієї глави Кодексу та Правил.

У відповідності до п. 7 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС інформаційна платформа забезпечує можливість здійснення в автоматичному режимі перевірки за ЕІС-кодом споживача (точки комерційного обліку споживача) наявності/відсутності діючого постачальника природного газу у такого споживача та кінцеву дату постачання природного газу цим постачальником (у випадку наявності постачальника).

Згідно з п. 8 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах) виходячи з інформації про споживачів, яким не замовлені постачальником обсяги транспортування природного газу для їх потреб, зобов`язані протягом двох робочих днів наступної доби з дати отримання відповідної інформації від оператора газотранспортної системи проінформувати таких споживачів про відсутність у них замовлених постачальником обсягів транспортування природного газу з певної дати та можливі для них наслідки та зобов`язані розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку розподілу (транспортування) природного газу на об`єкти таких споживачів. До закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) транспортування (розподілу) природного газу таким споживачам, алокація їх відборів відноситься на діючого постачальника, крім випадків початку в цей період постачання природного газу таким споживачам постачальником "останньої надії". Після закінчення строку, встановленого законодавством для припинення (обмеження) транспортування (розподілу) природного газу споживачам, алокація фактичного обсягу споживання природного газу такими споживачами здійснюється на відповідного оператора газорозподільної системи (для прямих споживачів - на оператора газотранспортної системи).

Таким чином, підставою для постачання природного газу постачальником споживачу, та, відповідно, - включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ГТС є укладений між сторонами договір, в якому визначаються періоди постачання природного газу, його обсяги та ціна.

При цьому фактичне постачання природного газу новим постачальником споживачу може починатись виключно після того, як споживач буде включений до Реєстру споживачів нового постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС.

Інформаційна платформа Оператора ГТС дозволяє постачальнику реєструвати період постачання природного газу відповідно до укладених із споживачем договорів без зазначення кінцевої дати.

Разом з цим, правила постачання природного газу не дозволяють постачальнику здійснювати постачання газу споживачу, який не є побутовим, без досягнення попередньої домовленості з ним щодо обсягів постачання.

Як було встановлено вище, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз Збут" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивна база відпочинку "Браво Кідс" договір припинив свою дію 31.12.2020 р.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази існування інших чинних договорів у відповідності до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" в період споживання відповідачем природного газу з березня по липень 2022 року.

Обсягів фактично поставленого відповідачу природного газу після закінчення строку дії укладеного договору у розмірі 20696,90 куб. м підтверджується роздруківками з Інформаційної платформи оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом 56XO00014IJKM00U, який належить відповідачу, про що свідчить преамбула укладеного між сторонами договору.

Так, згідно з відомостями Інформаційної платформи оператора ГТС у період з 01.03.2022 р. по 31.03.2022 р. відповідачем відібрано 8357,90 куб. м природного газу, у період з 01.04.2022 р. по 30.04.2022 р. 6175,60 куб. м, у період з 01.05.2022 р. по 31.05.2022 р. 3297,30 куб. м, у період з 01.06.2022 р. по 30.06.2022 р. 2852,90 куб. м, у період з 01.07.2022 р. по 31.07.2022 р.13,20 куб. м.

Також аналогічні обсяги природного газу відображені і в односторонньо підписаних позивачем актах приймання-передачі природного газу № КОЗ82004033 від 31.03.2022 р., № КОЗ82005466 від 30.04.2022 р., № КОЗ82006870 від 31.05.2022 р., № КОЗ82007929 від 30.06.2022 р., № КОЗ82008794 від 31.07.2022 р.

При цьому, у матеріалах справи відсутні докази того, що протягом спірного періоду відповідач не отримував природний газ від позивача у заявленому останнім обсязі.

Отже факт постачання позивачем природного газу відповідачу в період з березня по липень 2022 року в обсязі 20696,90 куб. м доведений належними доказами, в той час як докази оплати вказаного обсягу природного газу відповідачем у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Враховуючи те, що спожитий без договору природний газ не може бути повернутий споживачем постачальнику в натурі, відповідач повинен відшкодувати позивачу його вартість.

Обставини вжиття або не вжиття позивачем заходів з обмеження споживання газу відповідачем не впливають на виникнення та існування зобов`язань, оскільки ч. 2 ст. 1212 ЦК України передбачає застосовність відповідних наслідків незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

При цьому, оскільки постачання природного газу у цих правовідносинах здійснювалося без укладення відповідного договору, а відтак без оформлення належним чином домовленості сторін щодо обсягів подачі природного газу та його ціни, то при розрахунку вартості поставленого природного газу позивачем було обгрунтовано застосовано звичайні ціни на цей товар згідно з інформацією, опублікованою на офіційному сайті Товарної біржі "Українська енергетична біржа".

Так, за даними Товарної біржі "Українська енергетична біржа" середньозважена ціна на природний газ на умовах передплати за ресурс грудня 2022 року за тис. куб. м природного газу становила 47985,60 грн за 1 тис. куб. м з ПДВ.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача вартості 20696,90 куб. м природного газу за період з березня по липень 2022 року у розмірі 993153,16 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Доводи скаржника про те, що відсутні правові підстави для застосування ст. 1212 ЦК України, у зв`язку з тим, що укладений між сторонами договір не був припинений, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Так, скаржник вказує, що непідписання додаткової угоди свідчить лише про порушення умови договору щодо визначення обсягу постачання природного газу, однак не свідчить про припинення дії укладеного договору.

Як було встановлено вище, умовами укладеного договору, зокрема п. п. 9.1, 9.2 сторони погодили, що договір діє до 31.12.2020 р., при цьому про продовження строку дії договору сторони укладають додаткову угоду до цього договору.

Вбачається, що позивачем направлялись відповідачу проекти додаткових угод до договору від 31.12.2020 р. та від 31.12.2021 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист за трек-номером 0840004923799.

Однак відповідач додаткову угоду про продовження строку дії договору ні на 2021 рік, ні на 2022 рік не підписав, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Отже укладений між сторонами договір поставки природного газу припинив свою дію 31.12.2020 р.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2023 р. у справі № 910/14662/22 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивна база відпочинку "Браво Кідс" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивна база відпочинку "Браво Кідс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.10.2023 р. у справі № 910/14662/22 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивна база відпочинку "Браво Кідс".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 21.05.2024 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран