Рішення

від 16.10.2023 по справі 914/1862/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2023 Справа № 914/1862/23

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Прокопів І.І., розглянувши матеріали справи

за позовом: Керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Городоцької міської ради Львівської області, м. Городок, Львівська область;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент Апарт», м.Львів;

про: стягнення 273 619,60 грн.

Представники сторін:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. - прокурор;

від позивача: Несімко М.П.- представник;

від відповідача: Шпак В.В. адвокат.

Обставини розгляду справи.

Керівник Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Городоцької міської ради Львівської області, м.Городок, Львівська область звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент Апарт», м.Львів про стягнення 273 619,60 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.07.2023 підготовче засідання відкладено на 20.07.2023.

20.07.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання № 19/07-23/1 від 19.07.2023 (вх. № 17993/23 від 20.07.2023) про відкладення розгляду справи у зв`язку із його неможливістю прибути в судове засідання через перебування у відпустці, а також про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.07.2023 задоволено клопотання відповідача № 19/07-23/1 від 19.07.2023 (вх. № 17993/23 від 20.07.2023) про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 28.08.2023.

17.08.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 17/08-23/2 від 17.08.2023 (вх. № 20123/23 від 17.08.2023), клопотання № 17/08-23/3 від 17.08.2023 (вх. № 20122/23 від 17.08.2023) про відкладення розгляду справи у зв`язку з його зайнятістю в іншому судовому процесі та клопотання № 17/08-23/1 від 17.08.2023 (вх. № 3218/23 від 17.08.2023) про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головного управління Державної податкової служби у Львівській області.

28.08.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло заперечення б/н від 28.08.2023 (вх. № 20792/23 від 28.08.2023) на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Також у поданому клопотанні позивач просить суд розгляд справи, призначеної на 28.08.2023, здійснювати без участі його представника.

Ухвалою Господарського суду Львівської області 28.08.2023 відкладено вирішення клопотання відповідача № 17/08-23/1 від 17.08.2023 (вх. № 3218/23 від 17.08.2023) про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, до наступного підготовчого засідання, задоволено клопотання відповідача № 17/08-23/3 від 17.08.2023 (вх. № 20122/23 від 17.08.2023) про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче засідання на 11.09.2023.

30.08.2023 на адресу суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив №14.55/04-27-5531 вих-23 від 28.08.2023 (вх. № 21048/23 від 30.08.2023).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.09.2023 відмовлено в задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду, яка міститься у відзиві на позовну заяву № 17/08-23/2 від 17.08.2023 (вх. № 20123/23 від 17.08.2023) та клопотання відповідача № 17/08-23/1 від 17.08.2023 (вх. № 3218/23 від 17.08.2023) про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Також вказаною ухвалою підготовче засідання відкладено на 25.09.2023.

Ухвалою суду від 25.09.2023 підготовче провадження у справі закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті на 16.10.2023.

13.10.2023 на електронну адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання в якому відповідач просить суд про поновлення строку на подання доказів, долучення доказів до матеріалів справи та закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 204 602,76 грн. До клопотання додано копії квитанцій від 05.10.2023 на суму 80 000,00 грн, від 06.10.2023 на суму 375 710,36 грн та копію платіжної інструкції від 12.10.2023 на суму 866,16 грн.

Протокольною ухвалою від 16.10.2023 суд задовольнив вищевказане клопотання. Визнав поважними причини пропуску строку для подання доказів, поновив такий строк та прийняв докази, долучені до клопотання про доручення доказів.

В судове засідання 16.10.2023 прокурор та представник позивача з`явились, надали пояснення по суті спору. Просили суд стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в розмірі 4 504,84 грн, пеню в розмірі 39 011,20 грн та інфляційні втрати в розмірі 25 500,80 грн та закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 204 602,76 грн у зв`язку зі сплатою відповідачем основної суми заборгованості після відкриття провадження у справі.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 204 602,76 грн у зв`язку зі сплатою основної заборгованості, а також відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних в розмірі 4 504,84 грн, пені в розмірі 39 011,20 грн та інфляційних втрат в розмірі 25 500,80 грн.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позиція прокурора та позивача.

В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач посилалися на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди земельної ділянки від 12.07.2021 в частині сплати орендної плати за користування об`єктом оренди. Зазначене зумовило звернення до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 204 602,76 грн. Однак у зв`язку зі сплатою відповідачем основної суми заборгованості після відкриття провадження у справі прокурор та позивач просили закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 204 602,76 грн. Щодо решти заявлених позовних вимог, прокурор та позивач просили суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 4 504,84 грн, пеню в розмірі 39 011,20 грн та інфляційні втрати в розмірі 25 500,80 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву зазначив, що прокурором у позовній заяві не було доведено підстав, передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів Городоцької міської ради Львівської області. Відтак просив суд позовну заяву керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Городоцької міської ради Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент Апарт» про стягнення заборгованості залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Крім того, відповідач заперечив щодо розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань по договору, зазначивши, що при проведенні розрахунків не враховано здійснення відповідачем часткової оплати заборгованості з орендної плати на суму 20 000,00 грн (від 24.03.2023), яка здійснена в спірний період нарахування (з 16.11.2021 по 08.05.2023). Також, відповідач не погоджується з розрахунком пені, оскільки позивачем належним чином не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГПК України, крім того, просить закрити провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 204 602,76 грн у зв`язку зі сплатою основної заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд встановив наступне.

12.07.2021 на підставі рішення Городоцької міської ради № 1849 від 24.06.2021, між Городоцькою міською радою (позивач, за договором орендодавець) та ОСОБА_1 (за договором орендар) укладено договір оренди земельної ділянки.

У відповідності до умов договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, місцерозташування якої: Львівська область, Городоцький район, с.Мавковичі, вул.Лугова (п.1.1). В оренду передається земельна ділянка площею 1,5637 га, кадастровий номер 4620983900:30:007:0104, КВЦПЗ 11.02 (п.2.2). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відділу у Городоцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 12.07.2021 становить 2 273 307,06 грн (п.2.3). Договір укладено на 5 (п`ять) років з переважним правом викупу земельної ділянки. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі він повинен не пізніше, ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.3.1). Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату у грошовій формі. Розмір річної орендної плати складає 136 398,42 грн (сто тридцять шість тисяч триста дев`яносто вісім гривень42 копійки), що становить 6% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься щомісячно до 5 числа (п.4.1). Орендар зобов`язується сплачувати орендну плату рівними частинами, виходячи із річної суми орендної плати, яка вноситься і зараховується на розрахунковий рахунок Городоцької міської ради Львівської області (п.4.2). У разі невнесення орендної плати, визначеної цим договором, справляється пеня в розмірі 0,2% несплаченої суми за кожний день прострочення (п.4.3). Орендна плата підлягає перегляду щорічно виходячи із нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.4.4). Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням цільового призначення земельної ділянки та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п.4.5). Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у десятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі (п.6.3). Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівняні з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку (п.7.1). Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (п.9.1). Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.14.1).

12.07.2021 на підставі акту прийому-передачі земельної ділянки площею 1,5637 га, кадастровий номер 4620983900:30:007:0104, КВЦПЗ 11.02, орендодавцем передано земельну ділянку орендарю.

20.07.2021 вказаний договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 43143089.

Як зазначено прокурором у позовній заяві, на даній земельній ділянці (кадастровий номер 4620983900:30:007:0104) знаходиться нежитлова будівля (вул.Лугова, 182 Г, с.Мавковичі Львівського району Львівської області), на яку 22.07.2021 ОСОБА_1 зареєстрував право приватної власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 2417729846209).

11.11.2021 ОСОБА_1 вказану нежитлову будівлю, що розташована на орендованій земельній ділянці (кадастровий номер 4620983900:30:007:0104) подарував ОСОБА_2 на підставі договору дарування нежитлової будівлі, про що зроблено відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер відомостей про речове право: 44995182).

15.11.2021 згідно акту прийому-передачі нерухомого майна, ОСОБА_2 вищезгадану нежитлову будівлю, що розташована на АДРЕСА_1 , внесла в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент Апарт».

16.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Акцент Апарт» оформлено право приватної власності на нежитлову будівлю, розташовану на земельній ділянці з кадастровим номером 4620983900:30:007:0104, про що зроблено відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2417729846209, номер відомостей про речове право: 45165200). Відтак, в силу закону, ТзОВ «Акцент Апарт» набуло право оренди вищевказаної земельної ділянки (кадастровий номер 4620983900:30:007:0104, площею 1,5637 га, що розташована на АДРЕСА_1 ).

Однак, в порушення умов договору, відповідачем не здійснювались оплати за користування об`єктом оренди, внаслідок чого, в останнього утворилась заборгованість за періоди 16.11.2021 31.12.2021, січень 2022 грудень 2022, січень 2023 квітень 2023.

Як вбачається із звітних податкових декларацій з плати за землю за 2022-2023 (містяться в матеріалах справи), ТзОВ «Акцент Апарт» самостійно задекларовано податкові зобов`язання з орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4620983900:30:007:0104.

24.03.2023 відповідачем було здійснено лише часткову оплату заборгованості за користування об`єктом оренди за договором оренди земельної ділянки від 12.07.2021 на суму 20 000,00 грн, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 204 602,76 грн у відповідності до розрахунку, зазначеного у позовній заяві (за періоди 16.11.2021 31.12.2021 у розмірі 17 049,81 грн; січень 2022 грудень 2022 у розмірі 150 038,27 грн; січень 2023 квітень 2023 у розмірі 57 514,68 грн).

Враховуючи неналежне виконання ТзОВ «Акцент Апарт» зобов`язань за договором щодо своєчасного внесення орендної плати, зважаючи на невжиття Городоцькою міською радою, як стороною договору та власником спірної земельної ділянки заходів, спрямованих на стягнення заборгованості, прокурор звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 204 602,76 грн заборгованості, 39 011,20 грн пені, 4 504,84 грн 3% річних та 25 500,80 грн інфляційних нарахувань.

Після відкриття судом провадження у даній справі відповідачем згідно квитанції №0.0.3233433322.1 від 05.10.2023 сплачено 80 000,00 грн, згідно квитанції №0.0.3234659446.1 від 06.10.2023 сплачено 375 710,36 грн, згідно платіжної інструкції №0.0.3244972523.1 від 12.10.2023 сплачено 866,16 грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Щодо здійснення представництва інтересів держави прокурором в суді.

Як встановлено ч. ч. 1, 3, 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.3-5 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Однією із підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду України у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Слід зазначити, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і в адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Отже, поведінка органів, через які діє держава в цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави в цивільних (господарських) або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних (господарських), так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.

Державу в судовому процесі, зокрема як позивача, може представляти орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У відповідності до вимог ч.3 ст.23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В даному випадку прокуратурою встановлено порушення інтересів держави, яке полягає в користуванні відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати за неї у обсязі та в строки, які передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до місцевого бюджету не надходять значні кошти.

Відповідно до вимог ст.ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.

У відповідності до ч.3 ст.142 Конституції України, держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Згідно з ст.5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об`єднаних територіальних громад.

За змістом ст. ст. 14.1.147, 265.1.3, 10.1.1 Податкового кодексу України, плата за землю є місцевим податком.

Пунктом 4 ч.1 ст.69 Бюджетного кодексу України визначено, що до доходів загального фонду бюджетів міст районного значення, сільських, селищних бюджетів належить податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування. Згідно Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 № 14, орендна плата за землю з юридичних осіб (код доходів бюджетної класифікації 18010600) є складовою податку на майно.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, сформованою за наслідками розгляду справи № 6-824цс16 (Постанова від 11.05.2016) дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави.

Таким чином, ненадходження коштів зі сплати орендної плати, надходження їх несвоєчасно та не в повному розмірі призводить до спричинення шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави та економічної безпеки держави в цілому.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зробила правовий висновок про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 37 Постанови). Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38). Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (п. 40).

Аналогічні правові висновки зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18.

У даному випадку вбачається, що Городоцька міська рада Львівської області, як власник спірної земельної ділянки та сторона договору, незважаючи на очевидний характер порушень з боку відповідача, володіючи інформацією про допущені порушення, не вживала жодних заходів до стягнення заборгованості у судовому порядку.

Про факти наведених вище порушень Пустомитівська окружна прокуратура неодноразово повідомляла Городоцьку міську раду.

Окружною прокуратурою також скеровувалися листи до Городоцької міської ради про надання інформації в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру», в тому числі детального розрахунку виниклої заборгованості за договором оренди землі з кадастровим номером 4620983900:30:007:0104 площею 1,5637 га.

Проте, вказані листи залишені поза увагою Городоцької міської ради, яка до суду про стягнення заборгованості не зверталася.

Вказані обставини є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності позивача та обґрунтованою підставою для застосування представницьких повноважень прокурором з метою захисту порушених інтересів держави.

З урахуванням наведеного, систематична несплата відповідачем орендної плати за землю, а також її сплата несвоєчасно та не в повному розмірі, порушує право держави в особі позивача на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй; ослаблює економічні інтереси держави в цілому та, зокрема, органу місцевого самоврядування з огляду на наповненість місцевого бюджету через ненадходження коштів.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В даному випадку, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки від 12.07.2021, а також ст. 120 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на час переходу права власності на згадану вище будівлю), у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію у попереднього власника, до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та па умовах, встановлених для попереднього власника такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною четвертою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагаються. Про перехід відповідного права його суб`єкт зобов`язаний негайно повідомити орендодавця, особу, яка передала земельну ділянку в користування на праві емфітевзису, суперфіцію.

За приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої ст. 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 ЗУ «Про оренду землі»).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.15 вказаного Закону, істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до договору оренди землі від 12.07.2021, розмір річної орендної плати складає 136 398,42 грн, шо становить 6% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься щомісячно до 5 числа.

Як вбачається з витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 4620983900:30:007:0104, її нормативна грошова оцінка станом на 01.01.2022 становить 2 500 637,76 грн, станом на 01.01.2023 2 875 733,43 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено лише часткову оплату заборгованості за користування об`єктом оренди за договором оренди земельної ділянки від 12.07.2021 на суму 20 000,00 грн (24.03.2023), внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 204 602,76 грн у відповідності до розрахунку, зазначеного у позовній заяві (за періоди 16.11.2021 31.12.2021 у розмірі 17 049,81 грн; січень 2022 грудень 2022 у розмірі 150 038,27 грн; січень 2023 квітень 2023 у розмірі 57 514,68 грн).

Положеннями ст. ст.24, 25 ЗУ «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Так, за ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за виконані послуги.

Згідно з положеннями ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що прокурором доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань із оплати орендних платежів в розмірі 204 602,76 грн.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, після відкриття провадження у даній справі, відповідачем сплачено основний боргу у розмірі 204 602,76грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Зважаючи на наведене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 204 602,76 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

За неналежне виконання орендарем зобов`язань щодо сплати орендної плати, прокурором також нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 4 504,84 грн та інфляційні втрати у розмірі 25 500,80 грн, у відповідності до розрахунку позовних вимог, викладеного у позовній заяві та за вказані в ньому періоди.

Перевіривши поданий прокурором розрахунок, а також зазначені в ньому періоди за допомогою системи «Ліга:закон», суд встановив наступне.

Суд звертає увагу, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Зазначена стаття розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти та інфляційні втрати за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Як встановлено судом, при проведенні розрахунку 3% річних позивачем не враховано здійснення відповідачем часткової оплати заборгованості з орендної плати на суму 20 000,00 грн (24.03.2023).

Враховуючи наведене, суд здійснив перерахунок 3% річних, з врахуванням часткової оплати відповідачем, та дійшов висновку, що задоволенню підлягає вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 429,22 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 75,62 грн в позові слід відмовити.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у загальному розмірі 25 500,80 грн за період з грудня 2021 року по березень 2023 року, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 25 500,80 грн підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі п.4.2 договору прокурором нараховано відповідачу 39 011,20 грн пені у відповідності до розрахунку позовних вимог, викладеного у позовній заяві та за вказані в ньому періоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7 розділу ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Господарський суд звертає увагу, що договір між сторонами був укладений 12.07.2021 року, тобто укладаючи договір оренди земельної ділянки сторони мали бути обізнаними зі змінами законодавства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», установлено з 12.03.2020 на всій території України діє карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 №405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, при нарахуванні пені за загальний період з 07.12.2021 по 08.05.2023, враховуючи той факт, що в цей період в країні діяв карантин, прокурором не порушено вимог чинного законодавства щодо строків нарахування пені.

Суд зазначає, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, у п. 4.3 договору закріплено, що у разі невнесення орендної плати, визначеної цим договором, справляється пеня в розмірі 0,2% несплаченої суми за кожний день прострочення.

За приписами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань також врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України, зокрема, викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14.

Таким чином, перевіривши поданий розрахунок пені, а також зазначені в ньому періоди за допомогою системи «Ліга:закон», суд встановив, що така нарахована вірно, відтак, вимога про стягнення з відповідача пені є правомірною та підлягає до задоволення в розмірі 39 011,20 грн.

Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд також звертає увагу, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 39 011,20 грн пені, 4 429,22 грн 3% річних, 25 500,80 грн інфляційних. В задоволенні позовних вимог в частині позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 75,62 грн слід відмовити. В частині стягнення 204 602,76грн основного боргу провадження у справі слід закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Частиною 4 ст. 231 ГПК України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Беручи до уваги те, що судом закрито провадження в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 204 602,76 грн, судовий збір підлягатиме поверненню прокурору за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76 - 79, 86, 123, 126, 129, 231, 233, 236 -238, 240, 241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент Апарт» (79005, м. Львів, вул. Гулака Артемовського, 5, ідентифікаційний код 43571388) на користь Городоцької міської ради Львівської області (81500, Львівська область, м. Городок, майдан Гайдамаків, 6, ідентифікаційний код 26269892) 39 011,20 грн пені, 4 429,22 грн 3% річних та 25 500,80 грн інфляційних нарахувань.

3. В частині стягнення 204 602,76 грн основного боргу провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцент Апарт» (79005, м. Львів, вул. Гулака Артемовського, 5, ідентифікаційний код 43571388) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, пр.Шевченка, 17/19, МФО 820172, р/р UA 138201720343140001000000774 в ДКСУ в м. Київ, ідентифікаційний код 02910031) 1 034,28 судового збору.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 16.10.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено та підписано 20.10.2023.

Суддя Мазовіта А.Б.