Рішення

від 10.10.2023 по справі 927/767/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 жовтня 2023 року м. Чернігів справа № 927/767/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ ЦЕНТР» 02099, м. Київ, вул. Приколійна, 22, корпус А (ІНФОРМАЦІЯ_2) 04079, м. Київ, вул. Тираспольська, 58, кв. 51 (адреса представника - адвоката Майструка Євгенія Сергійовича) (ІНФОРМАЦІЯ_1 )до Приватного акціонерного товариства «ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС» 14014, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 66 (avsglbuh@ksk.com.ua)про стягнення 7 189 389 грн 27 коп.

за участі представників сторін:

від позивача: Майструк Є.С. - адвокат (ордер серії АА № 1279835 від 22.05.2023)

від відповідача: Підгорний К.Є. - адвокат, дов. від 11.07.2023 № 11/07

ВСТАНОВИВ:

05 червня 2023 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРМЕТ ЦЕНТР" до Приватного акціонерного товариства "ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС" про стягнення 5 000 002,00 грн попередньої оплати, сплаченої платіжною інструкцією № 16025 від 02.09.2020 на виконання умов укладеного між сторонами договору № 02/09/20-Чн купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів від 02.09.2020, та 2 189 387,27 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару та повернення попередньої оплати за нього.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.06.2023, зокрема:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 11 липня 2023 року;

встановлено процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

В підготовчому засіданні 11.07.2023 господарський суд постановив протокольну ухвалу про його відкладення на 02.08.2023; одночасно задоволено клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; проведення судового засідання постановлено здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/) відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.08.2023 постановлено продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів; закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 11 вересня 2023 року; задоволено клопотання позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; проведення судового засідання постановлено здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

17.08.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів понесених витрат на правову допомогу до матеріалів справи.

11.09.2023 від відповідача надійшла заява від 09.09.2023 про часткове визнання позову в якій він визнав позовні вимоги в частині стягнення попередньої оплати в сумі 5000002,00 грн та просив повернути позивачу з державного бюджету 37500 грн судового збору. Позовні вимоги в частині стягнення 2189387,27 грн інфляційних відповідач не визнає.

11.09.2023 від відповідача надійшло клопотання від 09.09.2023 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

11.09.2023 від відповідача надійшло вступне слово в якому він зазначив, що позивач не заявляв відповідачу вимогу про повернення суми попередньої оплати на підставі укладеного між сторонами договору № 02/09/20-Чн від 02.09.2020 і правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача інфляційних в сумі 2189387,27 грн немає.

11.09.2023 від відповідача надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців.

В судовому засіданні 11.09.2023 оголошено перерву до 26.09.2023 до 14 год. 30 хв; проведення судового засідання постановлено здійснити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

Учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення призначеного на 26.09.2023 судового засідання.

Разом з тим, 26.09.2023 о 14:24 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з`явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області, яка тривала до 14:55.

Згідно наказу голови Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2022 № 24-од, з метою забезпечення вимог цивільного захисту населення під час повітряної тривоги, зобов`язано суддів та працівників суду під час оголошення повітряної тривоги здійснювати евакуацію із залишенням приміщення суду до безпечного місця розташування; встановлено, що в разі оголошення повітряної тривоги під час проведення судового засідання, таке засідання має негайно припинятися; крім того, організовано службу судових розпорядників щодо додаткового оповіщення голосом всіх працівників суду та відвідувачів стосовно повітряної тривоги та місця можливої евакуації.

Враховуючи даний факт та вищезгаданий наказ голови суду, призначене на 26.09.2023 на 14:30 судове засідання по даній справі не проводилось; даний факт підтверджується також Актом від 26.09.2023 № 90-23 щодо оголошення повітряної тривоги.

Враховуючи наведені вище обставини, з метою всебічного та об`єктивного вирішення спору по суті, а також дотримання принципів рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, суд призначив судове засідання на 10 жовтня 2023 року на 14 год. 30 хв.

В судовому засіданні 10.10.2023, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

02 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ ЦЕНТР» (покупець) та Приватним акціонерним товариством «ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС» (продавець) укладено Договір купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів № 02/09/20-Чн (далі - Договір), відповідно до умов якого ПрАТ «ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС» зобов`язується передати у власність TOB «УКРМЕТ ЦЕНТР», а TOB «УКРМЕТ ЦЕНТР» зобов`язується прийняти та оплатити промисловий брухт та відходи чорних металів (Товар) згідно ДСТУ 4121-2002 у кількості 1786 тон (п. 1.1. Договору).

Продавець постачає Товар на умовах DDP (за адресою м. Чернігів, вул. Широка, 1 А, відповідно до Інкотермс-2010). Приймання Товару від продавця здійснюється покупцем шляхом оформлення акту приймання металів чорних (вторинних) (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.6 Договору покупець зобов`язується здійснити постачання товару в повному об`ємі до 31.12.2020 року.

Згідно п.3.1 Договору загальна ціна договору становить 5 000 000,00 (п`ять мільйонів) гривень (п. 3.1. Договору).

Розрахунки за Товар проводяться шляхом попередньої оплати у розмірі - 100 % від партії поставки. Оплата по факту здійснюється у безготівковій формі, на рахунок Продавця на підставі виставленого Продавцем рахунку (п. 3.3. Договору).

Позивач згідно платіжної інструкції № 16025 від 02.09.2020 перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 5 000 002,00 грн з призначенням платежу - попередня оплата за металобрухт згідно рах. № СФ-0001139 від 02.09.2020.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов`язання по поставці обумовленого товару не виконав.

15 квітня 2023 року між TOB «УКРМЕТ ЦЕНТР» та ПрАТ «ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС» був підписаний Акт звіряння розрахунків з якого вбачається, що в ПрАТ «ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС» обліковується заборгованість перед TOB «УКРМЕТ ЦЕНТР» за договором № 02/09/20-Чн від 02.09.2020 в сумі 5 000 002,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою договірні відносити, які склалися між сторонами є договором поставки, відносини сторін за яким регулюються, зокрема положеннями ст. 655, 662, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662, 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності з ст. 610, 612, 613 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Згідно ст. 692, 693 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 2.6 Договору покупець зобов`язується здійснити постачання товару в повному об`ємі до 31.12.2020 року.

Натомість, відповідач у відповідні строки поставку товару не здійснив, суму попередньої оплати не повернув.

Зобов`язання з повернення суми попередньої оплати товару, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у договорі строку поставки (31.12.2020), який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Таким чином, у відповідача (постачальника) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 01.01.2021.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Оскільки відповідач своєчасно не поставив відповідачу відповідний товар та не повернув суму попередньої оплати, позивач правомірно звернувся з відповідною позовною заявою до суду.

У силу положення статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки.

Враховуючи зазначене, суд відхиляє заперечення відповідача проти позову в частині стягнення інфляційних та доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 2189387,27 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься у ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

У зв`язку з визнанням відповідачем позову в частині стягнення боргу в сумі 5000002,00 грн, позивачу підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, що становить 37501,66 грн.

Решта сплаченого позивачем судового збору у розмірі 70339,20 грн, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, 04.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмет Центр» (клієнт) та адвокатом Майструком Євгенієм Сергійовичем укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту, здійснювати захист його прав та інтересів, надати юридичні консультації по кримінальному, адміністративному, податковому, митному, цивільному, адміністративному праву, представляти клієнта в органах національної поліції, податкових органах, прокуратури, служби безпеки України, судах загальної юрисдикції, в органах прикордонної служби України, виконавчої служби, страхових компаніях, а клієнт зобов`язаний прийняти надану роботу і підписати акт виконаних робіт.

Додатковою угодою №2 від 15.05.2023 до договору про надання правової допомоги від 04.01.2019 сторони у відповідності до вимог укладеного договору про надання правової допомоги від 04.01.2019 вирішили визначити наступні суттєві умови надання послуг зі стягнення заборгованості, що утворилась в ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» за договором купівлі-продажу брухту та відходів чорних металів №02/09/20-Чн від 02.09.2020, що укладений між ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» та ТОВ «Укрмет Центр». Об`єм послуг, які будуть надані адвокатом в рамках цієї додаткової угоди буде погоджений в протоколі погодження договірної ціни. Вказаний протокол буде підставою для розрахунку вартості наданих послуг за цією додатковою угодою. Вартість послуг не може перевищувати 2% від суми заявлених позовних вимог. Вартість послуг адвоката підлягають сплаті до 20.09.2023. Акт приймання-передачі наданих послуг та рахунок на оплату є підставою для здійснення оплат у відповідності до вимог цієї додаткової угоди.

Сторони підписали Протокол погодження договірної ціни №002 від 15.05.2023, в якому визначили перелік послуг, одиниці виміру та ціну за одиницю.

Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг №002 від 10.08.2023 адвокат надав, а клієнт прийняв юридичні послуги на загальну суму 70000 грн, зокрема адвокат надав такі послуги: 1. аналіз наданої замовником документації за договором купівлі продажу брухту та відходів чорних металів №02/09/20-Чн від 02.09.2020 - на суму 9000 грн, 2. підготовка правового висновку щодо відповідності, належності та достатності документів наданих замовником для судового стягнення боргу за договором №02/09/20-Чн від 02.09.2020 - на суму 8000 грн, 3. підготовка позовної заяви про стягнення суми боргу за договором №02/09/20-Чн від 02.09.2020 - на суму 24000 грн, 4. здійснення розрахунку інфляційних втрат на суму боргу - на суму 5000 грн, 5. участь адвоката в судових засіданнях в рамках супроводження розгляду судової справи в суді першої інстанції, а також підготовка будь-яких процесуальних документів в рамках супроводження розгляду судової справи в суді першої інстанції - на суму 24000 грн.

На підставі рахунку-фактури №002 від 10.08.2023 позивач перерахував адвокату 70000 грн згідно платіжної інструкції №27532 від 11.08.2023.

За змістом п.1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 частини 2 статті 126 ГПК України).

Вказана правова позиція наведена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.12.2019 у справі №903/125/19.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідний висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 922/2875/18.

Під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи"; часткова відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Відповідний висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладання на відповідача понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 70000,00 грн в повному обсязі, оскільки винагорода адвоката в зазначеному розмірі, на думку суду, є завищеною щодо відповідача та неспівмірною зі складністю справи: остання з урахуванням ціни позову, обсягу та характеру доказів у ній, кількості сторін по своїй суті не є складною і як наслідок - не потребувала пошуку та вивчення адвокатом значної кількості судової практики та приписів діючого законодавства України зі спірного питання, вивчення та аналізу документів.

Крім того, суд зазначає, що пункти 1 і 2 та 3 і 4 Акту приймання-передачі наданих послуг №002 від 10.08.2023 фактично дублюють один одного, а отже нарахування оплати по кожному з них суд вважає безпідставним.

Враховуючи наведене вище, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за доцільне покласти на позивача понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21000 грн. (аналіз наданої замовником документації - 6000 грн; підготовка позовної заяви про стягнення суми боргу та здійснення розрахунку інфляційних втрат - 10000 грн; участь в судових засіданнях - 5000 грн).

Щодо заявленого відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців зі сплатою в перші 11 місяців 420000,00 грн щомісячно, а в останній місяць 380002,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

У відповідності до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Також, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Частиною 5 статті 331 ГПК України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд зазначає, що питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.

В обґрунтування заяви про розстрочення виконання судового рішення у даній справі відповідач посилається на те, що кінцевим бенефіціарним власником юридичних осіб - акціонерів ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» є особа, про яку до ЄДР внесено дані, як про громадянина російської федерації; здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками ПрАТ «Чексіл-Автосервіс» зупинено, що в свою чергу унеможливлює сплату відповідачем на користь ТОВ «Укрмет Центр» будь-яких грошових коштів. Також відповідач зазначив, що 20.02.2023 слідчим суддею Деснянського районного суду м. Чернігова у справі № 750/2236/23 постановлено ухвалу, якою накладено арешт на нерухоме майно, що перебуває на балансі та належить відповідачу; що 04.04.2023 приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Борисова Т.А. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким на підставі іпотечного договору від 26.10.2020 № 224 перереєструвала право власності на основну частину належного відповідачу нерухомого майна на ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк». Відповідач вказує, що починаючи з 24.02.2022 і до цього часу будь-якої виробничої та торгівельної діяльності не здійснює, єдиним джерелом надходження коштів, за рахунок яких існує реальна можливість поступово повернути борг позивачу є надходження від орендної плати за здачі в оренду належних підприємству об`єктів нерухомості.

При розгляді клопотання про розстрочення виконання рішення суду суд враховує, що відповідно до статті 18 ГПК України, cудові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України 5-рп/2013 від 26.06.2013, до обставин, що ускладнюють виконання судового рішення належать хвороба боржника або членів його сім`ї, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Разом з цим, відсутність грошових коштів не є виключною обставиною та має негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача у справі та здійснювану ним господарську діяльність.

Доказів на підтвердження припинення або призупинення діяльності товариства відповідачем до клопотання не долучено.

Крім того, суд не бере до уваги та не приймає як належний доказ виключних обставин неможливості виконання рішення суду факт накладення арешту на майно відповідача, оскільки це не є перешкодою для здійснення грошових розрахунків.

У відповідності до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зазначає, що Відповідач в порушення приписів ст. 74 ГПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для розстрочення виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення судом також враховано, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла з 2020 року, ще до настання обставин, на які відповідач посилається у своєму клопотанні.

Згідно п. 15 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, за рахунками юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України операцій та платежів, вказаних в цьому пункті.

Таким чином, у разі надходження на рахунки відповідача від орендарів його нерухомого майна грошових коштів в якості сплати орендних платежів, ці грошові кошти не зможуть бути спрямовані на погашення заборгованості перед позивачем в силу вищевказаних обмежень, введених Національним банком України.

Отже, у суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 130, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ ЦЕНТР» до Приватного акціонерного товариства «ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС» про стягнення 7 189 389 грн 27 коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС» (14014, м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 66; код 14252165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ ЦЕНТР» (02099, м. Київ, вул. Приколійна, 22, корпус А; код 41187839) 5 000 002 грн 00 коп, 2 189 387 грн 27 коп. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 70 339 грн 20 коп. судового збору та 21 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ ЦЕНТР» (02099, м. Київ, вул. Приколійна, 22, корпус А; код 41187839) з Державного бюджету України (Отримувач: ГУК у Черніг.обл/тг мЧернігів/22030101, код 37972475, рахунок UA098999980313121206083025739, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)) 37 501 грн 66 коп. судового збору, сплаченого платіжною інструкцією № 27219 від 24.05.2023.

Клопотання Приватного акціонерного товариства «ЧЕКСІЛ-АВТОСЕРВІС» про надання розстрочки виконання рішення залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 20.10.2023.

Суддя А.С.Сидоренко