Ухвала

від 20.10.2023 по справі 918/292/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 жовтня 2023 року

м. Київ

Справа № 918/292/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Краснова Є. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Рівненської міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 (колегія суддів: Розізнана І. В., Грязнов В. В., Бучинська Г. Б.) та рішення Господарського суду Рівненської області від 22.05.2023 (суддя Політика Н. А.) у справі

за позовом фізичної особи-підприємця Скринник Любові Миколаївни до Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальний заклад "Рівненський міський центр фізичного здоров`я населення "Спорт для всіх" Рівненської міської ради, про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року фізична особа-підприємець Скринник Л. М. звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської міської ради (8 скликання) від 09.03.2023 № 3081 "Про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в постійне користування Комунальному закладу "Рівненський міський центр фізичного здоров`я населення "Спорт для всіх" Рівненської міської ради вільної від забудови земельної ділянки на вул. В`ячеслава Чорновола (в районі Басівкутського водосховища)" з моменту його прийняття.

22.05.2023 Господарський суд Рівненської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023, повний текст якої складений 21.09.2023, про задоволення позову.

12.10.2023 Рівненська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове - про відмову у позові.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Волковицької Н. О., Мачульського Г. М.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 названого Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Позовну заяву у цій справі подано у 2023 році, а предметом позову є одна вимога немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн.

Отже, згідно з приписами Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання касаційної скарги мав бути сплачений у розмірі 5 368 грн.

Проте до касаційної скарги скаржник не додав доказів сплати судового збору в установлених порядку та розмірі.

Тому з метою усунення допущених недоліків касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у визначеному розмірі, який має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується.

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У частині другій статті 287 цього ж Кодексу передбачені підстави касаційного оскарження судових рішень і на цю норму послався скаржник у касаційній скарзі (стор. 3), але не визначив пунктів, які стали підставою для звернення його з касаційною скаргою.

Крім того, посилаючись на частину третю статті 310 ГПК України, скаржник стверджує про недотримання судом апеляційної інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Утім, відкриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу). Тобто обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у касаційній скарзі має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (підпункти) частини другої статті 287 цього Кодексу як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно враховувати, що вона визначається за відповідними критеріями, визначеними, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Натомість, у касаційній скарзі Рівненської міської ради викладені лише встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи та обставини, які відхилені ними, із цитуванням норм частини першої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 15, 144 Конституції України, пункту «а» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі», статей 15, 16, 627 Цивільного кодексу України, частини другої статті 4 та частин першої-п`ятої статті 236 ГПК України.

Посилаючись на порушення судом норм частин першої-п`ятої статті 236 ГПК України, скаржник не зазначає неправильно застосованих судами обох інстанцій конкретних норм матеріального права або застосованих всупереч правовим позиціям Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Зміст касаційної скарги Рівненської міської ради зведений до:

- викладення фактичних обставин справи та мотивів незгоди з оцінкою доказів, зробленою судами попередніх інстанцій;

- цитування правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18 та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, без зазначення неправильно застосованих/порушених судами попередніх інстанцій норм права у контексті з підставами касаційного оскарження судових рішень, передбаченими частиною другою статті 287 цього Кодексу.

Тобто наведені у касаційній скарзі доводи стосуються не питань права та правозастосування, а зводяться до наданої судами першої та апеляційної інстанцій переоцінки доказів.

Таке обґрунтування касаційної скарги не відповідає вимогам статті 290 ГПК України та є підставою для залишення її без руху відповідно до статті 174, частини другої статті 292 цього Кодексу, оскільки у касаційній скарзі відсутні посилання на будь яку із передбачених частиною другою статті 287 ГПК України підстав та їх відповідне правове обґрунтування.

До того ж положення ГПК України покладають обов`язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що, з урахуванням положень статті 290 ГПК України, зобов`язує останнього, а не суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми, чого скаржником зроблено не було.

За приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 ГПК України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Згідно з частиною другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, касаційна скарга Рівненської міської ради підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням скаржникові строку для усунення цих недоліків шляхом:

- подання суду доказів сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги у розмірі 5 368 грн;

- визначення підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, з належним обґрунтуванням з урахуванням наведеного у цій ухвалі.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Рівненської міської ради залишити без руху.

2. Установити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд" та іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення, а також докази про отримання цієї ухвали суду касаційної інстанції.

4. Роз`яснити скаржнику, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов