Ухвала

від 20.10.2023 по справі 902/617/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 902/617/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Бетон Сервіс» (далі - ТОВ «Поділля Бетон Сервіс», скаржник)

на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.07.2023

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023

у справі №902/617/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Юніт Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Бетон Сервіс»

про стягнення 236 293, 15 грн,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Поділля Бетон Сервіс» 10.10.2023, через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.07.2023, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 (зокрема, у частині стягнення судових витрат) та рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2022 та відмовити повністю у задоволенні позову ТОВ «Енерго Юніт Україна». Крім того, у прохальній частині скарги скаржник просить поновити попущений строк на її подання та розглянути касаційну скаргу в судовому засіданні за участю представника відповідача у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2023 у справі №902/617/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Малашенкова Т. М., судді Бенедисюк І. М., Колос І. Б.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Вінницької області від 18.07.2023 про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі №902/617/22

Отже, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 переглянута ухвала Господарського суду Вінницької області від 18.07.2023 у справі №902/617/22 про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

З огляду на викладене оскаржується постанова зі справи якою переглянута ухвала про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (пункт 21 частини першої статті 255 ГПК України) належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки), мають право подати касаційну скаргу (пункт 2 частини першої статті 287 ГПК України).

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Отже, у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Верховний Суд звертає увагу, що частина друга статті 287 ГПК України визначає і розмежовує підстави оскарження судових рішень передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України та підстави оскарження судових рішень визначених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України.

Відтак, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний абзац частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену частиною другою статті 287 ГПК України.

З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми, змісту касаційної скарги та строку її подання.

На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ТОВ «Поділля Бетон Сервіс» вважає ухвалу суду першої інстанції (та постанову апеляційного суду) незаконною та зазначає на необхідності застосування частини шостої статті 762 ЦК України.

Також зазначає, що судом першої інстанції були покладені на відповідача судові витрати, які нібито поніс позивач та посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 129 ГПК України зазначає, що на відповідача покладаються витрати у разі задоволення позову, а не іншої заяви, про відмову у якій постановлено ухвалу, а тому відповідно, суд першої інстанції прийшов до розширення трактування даної норми, відійшовши від принципу необхідності суворого та буквального тлумачення норми процесуального права.

Перевіряючи зміст касаційної скарги на дотримання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України (в редакції чинній на момент подання касаційної скарги), в контексті зазначених підстав касаційного оскарження на предмет касаційного оскарження, Суд доходить до висновку, що скаржник не посилається на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України (оскільки оскаржується судове рішення, передбачене пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України).

При поданні касаційної скарги на судові рішення, ухвалені за результатом розгляду відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скаржнику необхідно посилатись на підставу подання касаційної скарги, визначеною відповідним абзацом частини другої статті 287 ГПК України, при цьому касаційна скарга має містити належне обґрунтування того, у чому саме полягало невірне застосування норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права попередніми судовими інстанціями під час прийняття оскаржуваних рішень.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу оскарження.

За таких обставин, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого визначення підстав, на яких подається касаційна скарга з належним обґрунтуванням, у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права попередніми судовими інстанціями під час прийняття оскаржуваних судових рішень.

Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та вказати підстави касаційного оскарження судового рішення, визначену у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження.

Щодо вимог касаційної скарги, які містяться в її прохальній частині, Суд звертає увагу на предмет касаційного оскарження та повноваження Верховного Суду за наслідками перегляду в касаційному порядку постанов прийнятих за результатом перегляду ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а відтак скаржнику необхідно привести касаційну скаргу у відповідність до вимог статті 308 ГПК України.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 4 Закон України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду встановлено в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року визначений у розмірі 2 684, 00 грн.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Поділля Бетон Сервіс» просить скасувати ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.07.2023, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 (зокрема, у частині стягнення судових витрат) та рішення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2022 та відмовити повністю у задоволенні позову ТОВ «Енерго Юніт Україна».

Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги вимоги касаційної скарги щодо оскарження ухвали місцевого суду про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка переглянута постановою апеляційного суду, при поданні касаційної скарги шляхом її подання через «Електронний суд», у даному випадку мав сплати судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 у сумі 2 147, 20 грн.

Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Відповідний доказ й не зазначено скаржником у додатках до касаційної скарги.

Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 2 147, 20 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги на момент її подання до Суду, скаржником не надано доказів надіслання копії касаційної скарги з додатками іншому учаснику цієї справи.

Суд вважає за необхідне звернути увагу скаржника на приписи пункту 7 частини другої статті 42 ГПК України, де встановлено, що учасники справи зобов`язані виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Зокрема, це стосується й вимог статті 291 ГПК України щодо процесуальних обов`язків скаржника.

Процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Не надсилання копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу позбавляє цих учасників обізнаності про зміст та підстави касаційного оскарження судового рішення у справі, що, в свою чергу, позбавляє можливості подати в суд касаційної інстанції заперечення проти відкриття касаційного провадження та відзив на касаційну скаргу (стаття 294, 295 ГПК України).

Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги статті 291 ГПК України.

Наслідком не усунення цих недоліків є повернення касаційної скарги скаржнику на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга ТОВ «Поділля Бетон Сервіс» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:

- касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстави касаційного оскарження судового рішення, визначену у частині другій статті 287 ГПК України (з визначенням відповідного абзацу), з належним обґрунтуванням того, у чому полягає неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, з огляду на предмет касаційного оскарження та вимог касаційної скарги у відповідності до повноважень Верховного Суду в контексті предмета касаційного оскарження;

- документа на підтвердження сплати судового збору в розмірі 2 147, 20 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом за актуальними реквізитами щодо сплати судового збору до Верховного Суду;

- доказів (зокрема, описи вкладення) на підтвердження обставин направлення іншому учаснику справи копії касаційної скарги, в тому числі в новій редакції і доданих до неї документів, які у нього відсутні.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі усунення недоліків протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Втім Верховний Суд звертає увагу, що з 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX (далі - Закон №3200). Зокрема, приписами частини шостої статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Одночасно з введенням в дію Закону №3200 внесені зміни до ГПК України (в тому числі й у частини шість-вісім статті 6, статтю 242, пункт 2 частини другої статті 290, статтю 291 ГПК України).

Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Положеннями статті 291 ГПК України у новій редакції передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Враховуючи, що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а відтак, заявлені клопотання у цій справі розглядатимуться після усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись 123, 174, 234, 235, 290, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поділля Бетон Сервіс» на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 18.07.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі №902/617/22 - залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Поділля Бетон Сервіс» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Поділля Бетон Сервіс», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

4. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню

Суддя Т. Малашенкова