Рішення

від 10.10.2023 по справі 569/12980/19

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/12980/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року Рівненський міський суд

Рівненської області

в особі судді Ковальова І.М.

при секретарі Фурдись В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання виконати умови договору,-

в ст ан ов ив:

В Рівненський міський суд з позовом до Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про зобов`язання виконати умови договору звернувся ОСОБА_1 .

Під час судового розгляду справи позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог та остаточно просить суд визнати протиправною бездіяльність Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» щодо не здійснення відшкодування частини відсотків за кредитним договором №014/53-05/35577 від 07 грудня 2005 року на підставі договору №16-624 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків від 12 грудня 2005 року; зобов`язати Рівненське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» перерахувати на поточний рахунок позичальника ОСОБА_1 невиплачену компенсацію в розмірі 267168,83 грн. протягом одного місяця з дня набрання рішенням Рівненського міського суду Рівненської області законної сили; зобов`язати Рівненське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» відновити виплату коштів часткової компенсації відсоткової ставки згідно п.2.1. договору №16-624 від 12 грудня 2005 року у розмірі 12,5% за кредитним договором №014/53-05/35577 від 07 грудня 2005 року.

В судовому засіданні представник позивача збільшений розмір позовних вимог повністю підтримала, просить суд їх задоволити з підстав, викладених у позовній заяві та у заяві про збільшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені та збільшені позовні вимоги не визнав та просить суд відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у письмовому відзиві на позов та у запереченнях на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23 лютого 2006 рокупередбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року заявлені позовні вимоги позивача до Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про зобов`язання виконати умови договору задоволено; визнано протиправною бездіяльністьРівненського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» щодо не здійснення відшкодування частини відсотків ОСОБА_1 за кредитним договором від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577 на підставі Договору № 16-624 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків від 12 грудня 2005 року; зобов`язано Рівненське РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» виконати умови договору № 16-624 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків від 12 грудня 2005 року шляхом здійснення виплати часткової компенсації відсотків за кредитним договором від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», починаючи з 24 червня 2015 року; стягнуто з Рівненського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 369,13 грн.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 листопада 2019 рокувиправлено описку допущену у абзаці третьому резолютивної частини рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року, вказавши замість помилково зазначеного «починаючи з 24 червня 2015 року», правильне «починаючи з 01 липня 2016 року».

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 листопада 2019 рокувиправлено описку допущену в рішенні Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року.

Додатковим рішенням Рівненького міського суду Рівненської області від 17 грудня 2019 року доповнено абзац третій резолютивної частини рішення Рівненського міського суду від 12 листопада 2019 року таким змістом: «по 01 липня 2019 року та перерахувати на поточний рахунок позичальника ОСОБА_1 невиплачену компенсацію у розмірі 173 286,71 грн. Зобов`язати Рівненське РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» відновити виплату коштів часткової компенсації відсоткової ставки згідно пунктом 2.1. Договору № 16-624 від 12 грудня 2005 року у розмірі 12,5 % за кредитним договором від 07 грудня 2005 року № 014/53-05/35577. У решті позовних вимог відмовити».

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2019 року виправлено описку допущену в рішенні Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року.

Постановою Рівненського апеляційного суду від30 квітня 2020 року апеляційну скаргу Рівненського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» залишено без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07 травня 2020 року частково задоволено заяву представника ОСОБА_1 про виправлення описки в додатковому рішенні Рівненського міського суду Рівненської області від 17 грудня 2019 року та було виправлено описку допущену у додатковому рішенні Рівненського міського суду Рівненської області від 17 грудня 2019 року.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2020 року стягнуто з Рівненського РУ ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 09 липня 2020 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про внесення виправлень допущеної описки у постанові Рівненського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року.

02 червня 2022 року Касаційний цивільний суд у порядку спрощеного позовного провадження розглянув касаційну скаргу Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року у складі судді Гордійчук І. О., додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Шимків С.С., Боймиструка С. В., Бондаренко Н. В. та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року.

Верховний Суд касаційні скарги Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» та ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 листопада 2019 року, додаткове рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 30 квітня 2020 року скасував, справу направив до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 07 грудня 2005 року між позивачем ОСОБА_1 та АППБ «АВАЛЬ» було укладено кредитний договір № 014/53-05/35577, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії з лімітом 35000 доларів США. строком на 240 місяців з 07.12.2005 року по 05.12.2025 року зі сплатою процентної ставки за його користування в розмірі 12,5 % річних. Погашення кредиту здійснюється щомісячно згідно з графіком погашення кредиту.

Істотними умовами договору визначено розмір кредиту в іноземній валюті, процентна ставка за користування кредитом та строк його повернення. Одночасно укладений договір містить цільове призначення кредиту для придбання будинку.

12 грудня 2005 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір №16-624 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків. Згідно умов договору №16-624 відповідач зобов`язався здійснювати часткову компенсацію відсотків на рахунок позивача по договору кредиту РОФ АППБ «АВАЛЬ» від 07.12.2005 року № 014/53-05/35577. Часткова компенсація визначається в розмірі 1,5 облікової ставки НБУ на день укладання кредитного договору та становить 14,25 %.

Розмір часткової компенсації розраховується відповідно до Додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору. Нарахування часткової компенсації здійснюється з моменту підписання договору про надання часткової компенсації. У випадку укладання додаткових угод до кредитного договору, що стосуються правовідносин за цим договором, в цей договір в обов`язковому порядку вносяться зміни (пункт 5.1. договору від 12.12.2005 року).

Відповідно до розрахунку прогнозного розміру компенсації (додаток № 1 до вказаного договору) розмір кредиту складає 176750,00 грн.; розмір кредиту на який може бути надана часткова компенсація - 165038,50 грн.; розмір облікової ставки НБУ на день укладання кредитного договору (але не більше процентної ставки за кредитним договором) - 12,50 %; прогнозований розмір компенсації 280193,83 коп.

У відповідності до п.7.1. Договору №16-624, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до дня підписання сторонами акту про виконання зобов`язань за кредитним договором, якщо його не буде розірвано достроково у порядку, передбаченому цим договором. Водночас пункт 3.3. Договору передбачає право Фонду достроково розірвати цей договір, письмово повідомивши про це Позичальника за 10 календарних днів у разі настання випадків, передбачених пунктом 3.3.2. Договору.

Сторонами не було надано суду доказів на підтвердження розірвання договору про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків №16-624 від 12.12.2005 року чи підписання акту про виконання зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 10 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» (втратив чинністьвід22.05.2021) визначала обов`язок держава забезпечити молодим громадянам рівне з іншими громадянами право на житло, сприяти молодіжному житловому будівництву, створенню молодіжних житлових комплексів тощо. Молоді сім`ї та молоді громадяни можуть одержувати за рахунок бюджетних коштів пільгові довгострокові державні кредити на будівництво і придбання жилих будинків і квартир, на оплату вступних пайових внесків при вступі до молодіжних житлових комплексів, житлово-будівельних кооперативів, а також на обзаведення домашнім господарством. Порядок надання пільгових довгострокових кредитів молодим сім`ям та їх пільгового погашення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пункти 3, 4, 6 Порядку визначають механізм відшкодування частини відсотків за кредитами, що надаються комерційними банками молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла. Часткова компенсація надається позичальникам лише за одним кредитним договором. Можливість відмови відповідача від виконання зобов`язань в односторонньому порядку не передбачена.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. Договору №16-624 Фонд зобов`язується своєчасно та обґрунтовано здійснювати перерахування коштів часткової компенсації на відповідний рахунок Позичальника у разі наявності невикористаного залишку коштів на цю мету.

Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні долученого позивачем листа №219 від 10.05.2019 року, відповідач не заперечує припинення виплати компенсації з серпня 2016 року.

З досліджених в судовому засіданні довідок про операції за кредитом №Д5-В123/46-154/1 від 18.03.2019р., Вих.Д5-В123/27-10 від 27.01.2023р. підтверджується належне виконання Позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором №014/53-05/35577 від 07.12.2005р. за період з 24.06.2015 по 27.01.2023р.

За таких обставин підстав для припинення дії Договору №16-624 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків від 12.12.2005р. у зв`язку із виконанням зобов`язань за кредитним договором чи з інших причин немає.

В судовому засіданні представником відповідача було підтримано подане до суду клопотання про дослідження документів, а саме копій додаткових угод до Кредитного договору від 07.12.2005 року №014/53-05/35577. У заяві представник відповідача посилається на постанову Верховного Суду від 02.06.2022р. у даній справі, зазначає, що суд касаційної інстанції вказав на виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

Однак, суд не може прийняти до розгляду зазначені представником відповідача докази з наступних причин.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України встановлено обов`язок учасників судового процесу та їхніх представники добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затверджена наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 N 55, передбачала пунктом 5.27 наступний порядок засвідчення копій документів: відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Відповідно дост.78ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч.3 ст.83 ЦПК України передбачено обов`язок відповідача подати суду докази разом з поданням відзиву.

В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення позовної заяви позивача від 05 липня 2019 року представнику відповідача 16 липня 2019 року (а.с.48 т.1).

З матеріалів справи вбачається та підтверджується подання представником відповідача суду заперечення на позовну заяву 11 листопада 2019 року, з пропущенням встановленого судом строку. Представником відповідача до заперечення копій доказів долучено не було.

З матеріалів справи вбачається що 11 листопада 2019 року представник відповідача подав суду клопотання від 11.11.2019р. про «Витребування від відповідача доказів документів, на підставі яких внесені зміни до Кредитного договору №014/53-05/35577, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль».» (а.с.58 т.1).

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області у даній справі було ухвалене 12 листопада 2019 року.

Незасвідчені копії, додаткових угод до Кредитного договору були подані суду представником відповідача разом з клопотанням про долучення до матеріалів справи доказів 17 грудня 2019 року. Тобто більше, ніж через місяць після ухвалення рішення.

Частина 3 статті 367 ЦПК України встановлює, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При цьому клопотання про долучення не містить посилання на докази, які підтверджують неможливість подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача.

Оскільки існує лише один виняток для подання доказів поза встановленим процесуальним законом строком обґрунтовані обставини неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від Відповідача, - то такі дії представника відповідача є порушенням вимог статей 83, 367 ЦПК України.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що у своїй постанові Рівненський апеляційний суд посилається на факт укладення між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» додаткових угод до кредитного договору №014/53-05/35577 від 07.12.2005р., однак, протягом перегляду справи №569/12980/19 надані Відповідачем копії доказів до справи не долучав. Отже, Рівненський апеляційний суд встановив обставини у справі, що мають суттєве значення на підставі доказів, які є недопустимими.

З даного приводу Касаційний господарський суд зазначив у постанові від 02.06.2022р. по справі, що суд апеляційної інстанції у судовому засіданні з?ясовував у представника відповідача ОСОБА_2 причини неможливості подання до місцевого суду додаткових угод, з?ясував думку представника позивача про долучення до справи нових доказів, проте процесуального рішення щодо них не приймав. Разом з тим, у мотивувальній частині постанови суд апеляційної інстанції встановлюючи фактичні обставини, зазначив про укладення між позичальником та банком додаткових угод № 014/53-05/35577/81-1-0-00/20041, № 014/53-05/35577/81-1-0-00/20042 до кредитного договору від 07.12.2005 № 014/53-05/35577. З цього приводу колегія суддів зазначила, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано не вирішив питання про приєднання додаткових доказів у відповідній процесуальній формі, одночасно встановивши на їх основі певні обставини у мотивувальній частині постанови.

Стаття 400 ЦПК України визначає межі касаційного розгляду справи: переглядаючи укасаційному порядкусудові рішення,суд касаційноїінстанції вмежах доводівта вимогкасаційної скарги,які сталипідставою длявідкриття касаційногопровадження,перевіряє правильністьзастосування судомпершої абоапеляційної інстанціїнорм матеріальногочи процесуальногоправа іне можевстановлювати або(та)вважати доведенимиобставини,що небули встановленів рішеннічи відкинутіним,вирішувати питанняпро достовірністьабо недостовірністьтого чиіншого доказу,про перевагуодних доказівнад іншими. Судкасаційної інстанціїперевіряє законністьсудових рішеньлише вмежах позовнихвимог,заявлених усуді першоїінстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбаченіпунктами 1,3,4,8частини першої статті 411,частиною другоюстатті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

В ухвалі від 19.05.2021 року у справі № 198/926/19 Касаційний цивільний суд зауважив, що суд касаційної інстанції при розгляді касаційних скарг діє в порядку та межах, визначених цивільним процесуальним законодавством України, його повноваження обмежені правилами Глави 2 Розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) "Касаційне провадження". Європейський суд з прав людини вказує, що термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом". У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (§ 23, 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви № 29458/04 та № 29465/04). Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Вирішення питання про приєднання доказів до матеріалів справи правилами вищезазначеної Глави ЦПК України не передбачено та до компетенції Верховного Суду не відноситься. Суд касаційної інстанції не може досліджувати нові докази, які стосуються суті спору.

Частиною 3 статті 411 ЦПК України віднесено до підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

З вищевикладеного випливає, що суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями вирішувати питання про приєднання доказів до матеріалів справи і передав справу на новий розгляд у зв`язку із допущенням судами порушень норм процесуального права, а саме не вчинення процесуальної дії щодо наданих Відповідачем доказів.

У постанові від 20.01.2021р. у справі №916/759/20 ВерховнийСуд прийшовдо висновку,що суди зобов`язані реагувати на отримані листи сторін з долученими доказами шляхом вчинення відповідної процесуальної дії щодо доказів (прийняти докази або відмовити у прийнятті з обов`язковим наведенням відповідного мотивування).

Отже, на подання представником відповідача доказів жоден із судів не відреагував шляхом вчинення відповідної процесуальної дії, не вирішив питання про приєднання доказів, не прийняв і не відмовив у прийнятті доказів із обов`язковим наведенням відповідного мотивування. Однак, документи, долучені відповідачем до матеріалів справи, є такими, що подані з порушенням вимог ст.83, 95 ЦПК України, а отже, судам слід було відмовити у їх прийнятті та долученні до матеріалів справи.

Не ухвалення судом апеляційної інстанції процесуального рішення про відмову у приєднанні поданих Відповідачем доказів при одночасному встановленні на їх основі певних обставин у мотивувальній частині постанови є процесуальним порушенням, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а отже, є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

Частиною 5 статті 411 ЦПК України встановлено, що висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд відхиляє клопотання відповідача про долучення копій письмових доказів до матеріалів справи та витребування їх оригіналів у позивача та клопотання відповідача про залучення третьої особи та витребування документів як такі, що подані з порушенням строків, встановлених статтями 53, 83, 84 ЦПК України.

Крім того, суд відхиляє клопотання Рівненського регіонального управління ДСФУ «Державний фонд сприяння молодіжному будівництву» про дослідження документів, а саме не засвідчених належним чином копій додаткових угод до кредитного договору від 07.12.2005р. №014/53-05/35577 на підставі статті 78 ЦПК України та не приймає їх до розгляду як такі, що одержаніз порушеннямпорядку,встановленого законом.

За таких обставин припинення відповідачем виконання зобов`язань за Договором №16-624 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків від 12.12.2005р. є порушенням п.2.2, п.2.3, п.3.1.2 договору №16-624 та суперечить вимогам ст.ст.526,610,629 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені позовні вимог знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими представником відповідача, а тому позовні вимог підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354

ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання виконати умови договору задоволити.

Визнати протиправною бездіяльність Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» щодо не здійснення відшкодування частини відсотків за кредитним договором №014/53-05/35577 від 07 грудня 2005 року на підставі договору №16-624 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків від 12 грудня 2005 року.

Зобов`язати Рівненське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» перерахувати на поточний рахунок позичальника ОСОБА_1 невиплачену компенсацію в розмірі 267168,83 грн. протягом одного місяця з дня набрання рішенням Рівненського міського суду Рівненської області законної сили.

Зобов`язати Рівненське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» відновити виплату коштів часткової компенсації відсоткової ставки згідно п.2.1. договору №16-624 від 12 грудня 2005 року у розмірі 12,5% за кредитним договором №014/53-05/35577 від 07 грудня 2005 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1

Відповідач: Рівненське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», м.Рівне, вул.С.Петлюри, 14А

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов