Рішення

від 20.10.2023 по справі 756/3903/22

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

20.10.2023 Справа № 756/3903/22

Унікальний номер судової справи 756/3903/22

Номер провадження 2/756/909/23

РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2023 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Луценка О.М.,

за участю секретаря судового засідання Галелюк Т.О.,

представника позивача Придувалова В.В.,

представника відповідача ПрАТ «Київміськбуд-1» Єрьоміна О.В.,

представник третьої особи ТОВ «Вісак» Розова О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1», Товариства з обмеженою відповідальністю «МАН КОМПЛЕКС», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «Вісак», Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім-1», Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційно-виробнича фірма «Ольвіта», про стягнення безпідставно набутих коштів,

УСТАНОВИВ:

У червні 2022 року до суду звернувся позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 до відповідачів ПрАТ «Київміськбуд-1», ТОВ «МАН КОМПЛЕКС» про стягнення безпідставно набутих коштів. Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів на його користь понесені ним витрати по облаштуванню і проведенню ремонтних робіт в розмірі 2 658 000,00 грн.

В обгрунтування вимог позову зазначав, що у провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа №756/4482/16-ц за первісним позовом ПрАТ «Київміськбуд-1», правонаступником якого стало ТОВ «МАН КОМПЛЕКС» до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого житлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Київміськбуд-1», ТОВ «МАН КОМПЛЕКС», Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права власності на нерухоме майно, визнання незаконним розпорядження та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Ухвалою суду зустрічний позов було залишено без розгляду, а заочним рішенням суду первісний позов було задоволено. Позивач починаючи з 19.09.2006 працював керівником групи ТОВ «Творча майстерня «Вісак», яке у серпні 2007 року надано йому у постійне користування для облаштування у якості творчої майстерні нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач неодноразово звертався до ТОВ «Творча майстерня «Вісак» з вимогою укласти договір оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Проте такий договір підписаний не був, оскільки директор даного товариства ОСОБА_3 перебуває у розшуку у зв`язку з існуючими по сьогоднішній день кримінальними провадженнями. Всі домовленості між позивачем та ТОВ «Творча майстерня «Вісак» відбувались в усній формі. На момент отримання приміщення позивачем воно знаходилось в непридатному для експлуатації стані, про що позивач повідомив директора ТОВ «Творча майстерня «Вісак». Для облаштування майстерні 15.10.2007 між позивачем та ТОВ «КВФ «Ольвіта» укладено договір підряду №1-13/07, предметом якого було зобов`язання підрядника на свій ризик виконувати власними силами роботи по ремонту нежилого приміщення АДРЕСА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до даного договору позивач здійснив ремонт вказаного приміщення, загальна сума договору становила 305 365,00 грн. Після проведення робіт позивач вирішив офіційно укласти відповідні договори з організаціями, які надають послуги по утриманню будинку. В 2011 році позивачем було укладено ряд договорів, зокрема з ТОВ «Сучасний дім-1» про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Незважаючи на те, що домовленості про надання позивачу у користування вищевказаної квартири з боку ТОВ «ТМ «Вісак» відбувались в усній формі, факт того, що квартира дійсно була надана позивачу у користування з боку ТОВ «ТМ «Вісак» підтверджується листом головного лікаря СЕС Оболонського району м. Києва на ім`я генерального директора ТОВ «ТМ «Вісак» про надання дозволу на затвердження проекту робочої документації на влаштування службової квартири АДРЕСА_1 . Таким чином, позивач на законних підставах почав користуватися квартирою, утримувати її шляхом сплати всіх необхідних платежів за надані комунальні послуги, а також провів за власний кошт ремонтні роботи для облаштування даного приміщення. З метою встановлення дійсних витрат на проведення ремонтних робіт ц спірному приміщенні у процесі розгляду цивільної справи №756/4482/16-ц судом було призначено оціночно-будівельну експертизу. Згідно висновку експерта №1140 від 16.01.208 вартість ремонтно-будівельних робіт в приміщеннях АДРЕСА_1 в будинку АДРЕСА_1 в цінах 2018 року складає 2 658 000,00 грн. Таким чином, позивачем було зроблено невід`ємні поліпшення вищевказаного приміщення на загальну суму 2 658 000,00 грн. ПрАТ «Київміськбуд-1», розуміючи, що позивачем повністю облаштовано та відремонтовано приміщення АДРЕСА_1, звернувся до суду з позовом про виселення ОСОБА_1 з займаного приміщення без компенсації понесених ОСОБА_1 витрат на ремонт і облаштування цього приміщення. Окрім того, ПрАТ «Київміськбуд-1» перевело статус даного приміщення в житлове з нежитлового, поклавши в основу такого переведення розпорядження Оболонської РДА м. Києва №241 від 15.04.2010. Відповідач ТОВ «МАН КОМПЛЕКС» наразі є власником спірного приміщення.

Звертаючись до суду із даним позовом представник позивача посилався на ст. 1212 ЦК України та зазначав, що обираючи спосіб захисту порушеного права, а також формуючи позовні вимоги, позивач вважає, що з відповідача необхідно стягнути безпідставно набуті кошти, які були сплачені позивачем за ремонт та облаштування творчої майстерні - спірного нежилого приміщення.

Ухвалою суду від 07.06.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі.

29.07.2022 на адресу суду від відповідача ПрАТ «Київміськбуд-1» надійшов відзив на позовну заяву. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог в частині солідарного стягнення з ПрАТ «Київміськбуд-1» на користь позивача понесених ним витрат по облаштуванню і проведенню ремонтних робіт в розмірі 2 658 000,00 грн. В обгрунтування вказували, що ТОВ «Творча майстерня «Вісак» жодними правами на спірне приміщення не володіло і не могло володіти, адже єдиним замовником (забудовником) зазначеного будинку було ПрАТ «Київміськбуд-1», що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об`єкту від 30.11.2006. На підставі матеріалів інвентаризації, проведеної у лютому 2010 року, Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією розпорядженням №241 від 15.04.2010 були внесені зміни в додаток до розпорядження Оболонської РДА від 25.12.2006 №1286, якими додано до загального переліку квартири, в тому числі і квартиру АДРЕСА_1 . У подальшому, а саме 24.09.2019 відбувся перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 внаслідок її передачі до статутного капіталу ТОВ «МАН КОМПЛЕКС» на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна від 20.09.2019. Таким чином, ПрАТ «Київміськбуд-1» не є власником спірної квартири з 24.09.2019. Зазначені обставини були досліджені та встановлені рішенням Оболонського районного суду міста Києва у справі №756/4482/16-ц. Отже, відповідач ПрАТ «Київміськбуд-1» не є власником спірної квартири, а отже не є особою, яка набула майно без достатньої правової підстави або набувачем безпідставно набутого майна.

16.08.2023 від відповідача ТОВ «МАН КОМПЛЕКС» на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на таке. Позивачем не вірно обрано спосіб захисту своїх порушених прав. Так, позивач посилається на норми ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, які передбачають загальні положення про зобов`язанні у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави та повернення в натурі безпідставно набутого майна. Позивач вказує, що відповідач ТОВ «МАН КОМПЛЕКС» безпідставно набуло у власність майно позивача, а саме витрати по облаштуванню і проведенню ремонтних робіт квартири, в якій позивач незаконно проживає з 2006 року. Витрати на облаштування та ремонт будинку/квартири/приміщення не є майном в розумінні ст. 1212 ЦК України. Взаємовідносини сторін в питаннях відшкодування витрат на невід`ємні поліпшення майна (речі, переданої у найм) врегульовані статтею 778 ЦК України. Однак, відсутність між сторонами договору найму виключає застосування цієї норми при вирішенні даного спору. Окрім того, представник відповідача вказував, що висновок експерта, яким позивач обґрунтовує позовні вимоги, є недопустимим та недостовірним доказом та не може братися до уваги при розгляді даної справи. При розгляді справи №756/4482/16-ц Оболонським районним судом міста Києва не досліджувався та не оцінювався на відповідність законодавству вказаний висновок експерта. Також, представник відповідача вказував на неналежність доказу договору підряду №1-12/07 від 15.10.2007. Таким чином, позовні вимоги ґрунтуються на нормах матеріального права, які не підлягають застосуванню до наявних правовідносин сторін, а також підтверджуються неналежними та недопустимими доказами, які не доводять фактичних обставин справи.

Представник відповідача ПрАТ «Київміськбуд-1» окремо клопотав про застосування наслідків пропуску строків позовної давності, оскільки позивач дізнався про порушення його прав у 2016 році, а загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, таким чином строк позовної давності минув у 2019 році. Оскільки позивач звернувся до суду з позовною заявою у 2022 році, то порушив строки позовної давності.

Представник відповідача ТОВ «МАН КОМПЛЕКС» також клопотав про застосування наслідків пропущення строків позовної давності та просив суд з цих підстав відмовити у задоволенні позову.

При цьому, представник позивача ОСОБА_2 заперечував щодо застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

Ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 16.03.2023, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2. позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача ПрАТ «Київміськбуд-1» Єрьомін О.В. у судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у відзиві, просив суд відмовити у задоволенні позову. Окремо клопотав про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

Відповідач ТОВ «МАН КОМПЛЕКС» явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. При цьому суд враховує поданий представником відповідача відзив на позовну заяву та клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Представник третьої особи ТОВ «ТМ «Вісак» Розов О.С. у судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову, вказував, що ТОВ «ТМ «Вісак» не має жодного відношення до правовідносин, що склалися між сторонами.

Третя особа ТОВ «Сучасний дім-1» явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Третя особа ТОВ «Комерційно-виробнича фірма «Ольвіта» явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до копії трудової книжки позивача ОСОБА_1 19.09.2006 він був прийнятий на посаду керівника групи Малого підприємства «Творча майстерня «Вісак» (наказ №164 від 19.09.2006), а у червні 2011 року звільнений із вказаної посади за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (наказ №268 від 31.05.2011) (а.с. 12).

15.10.2007 між ТОВ «Комерційно-виробнича фірма «Ольвіта» (підрядник) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір підряду №1-13/07, відповідно до якого замовник доручив, а підрядник зобов`язався на свій ризик виконувати власними силами роботи по ремонту квартири АДРЕСА_1 (а.с. 13-16).

Згідно п. 2.1. Договору підряду №1-13/07 від 15.10.2007 вартість робіт згідно орієнтовного кошторису складає 305 355,60 грн.

Відповідно до довідки про вартість виконаних робіт за лютий 2008 року від 10.02.2008 по договору підряду №1-13/07 від 15.10.2007 вартість виконаних робіт з урахуванням ПДВ складає 305,3556 тис. грн (а.с. 17). Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №4 від 03.03.2008 ОСОБА_1 сплатив на користь КВФ «Ольвіта» 180 350,60 грн, згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №19 від 16.10.200 ОСОБА_1 сплатив на користь КВФ «Ольвіта» 120 000,00 грн (а.с. 18).

01.08.2011 позивач ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний дім-1» уклали договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території (а.с. 19-22). Предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку АДРЕСА_1 .

01.08.2011 позивач ОСОБА_1 та ТОВ «Сучасний дім-1» уклали договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 24-30).

Згідно висновку судової оціночно-будівельної експертизи №11440, яка була проведена у цивільній справі №756/4482/16-ц (2/756/416/17) за позовом ПрАТ «Київміськбуд-1» до ОСОБА_1 , встановлено, що вартість ремонтно-будівельних робіт в приміщеннях АДРЕСА_1 в цінах 2018 року складає 2 658 000,00 грн (а.с. 31-38).

Позивачем ОСОБА_1 на підтвердження обставин того, що він був користувачем приміщення АДРЕСА_1 , надано також копію договору №50317/79 від 17.03.2015, укладеного між ОСОБА_1 та ВКП «УкрСервісМонтаж», відповідно до якого було проведено технічне обслуговування і підготовка засобів вимірювальної техніки за адресою замовника: АДРЕСА_1 (а.с. 41), а також акт опломбування лічильників ХВП та ГВП від 22.04.2015 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 42).

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22.07.2021 у справі №756/4482/16-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/98658266 ), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 11.11.2021 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/101698756 ) та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.05.2023 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111159922), ухвалено Виселити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ; останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ) з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

15 червня 2015 року ПрАТ "Київміськбуд-1" набуло у власність квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15 червня 2015 року № 39076687 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 червня 2015 року № 39077135 (а.с. 75-76).

24 вересня 2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 набуло ТОВ "МАН КОМПЛЕКС" (а.с. 80).

Звертаючись з позовом про стягнення безпідставно набутих коштів позивач пред`явив вимоги до відповідача ПрАТ «Київміськбуд-1», який не є власником спірного приміщення, про що позивачу було відомо та підтверджено в ході розгляду справи №756/4482/16-ц та не оспорювалося при розгляді цієї справи.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «Київміськбуд-1» про стягнення безпідставно набутих коштів не підлягають задоволенню, оскільки пред`явлені до неналежного відповідача.

Так, позивач стверджував, що він неодноразово звертався до ТОВ "Творча майстерня "Вісак" з вимогою укласти договір оренди нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проте такий договір підписаний не був. Як зазначив ОСОБА_1 , ним було укладено договори про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території, про надання послуг централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води, водовідведення тощо щодо утримання спірного приміщення.

Вказаним вище заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22.07.2021 встановлено, що ОСОБА_1 незаконно вселився в квартиру АДРЕСА_1 .

Будь-яких доказів на підтвердження того, що спірне приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 перебувало у володінні чи користуванні третьої особи ТОВ «ТМ «Вісак» матеріли справи не містять.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2 ст.1212 ЦК України). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч.3 ст.1212 ЦК України).

Таким чином, за змістом даної норми під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Статтею 1215 ЦК України визначено, що не підлягають поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Крім того, практика ЄСПЛ зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення ЄСПЛ «Воловик проти України» п.45).

У п.VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права, де вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.

Так, ч.1 ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (п.4.1. рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року).

Відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як ст.3 ЦК України загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначено, що: «добросовісність (п.6 ст.3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contrafactum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non conceditvenire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Схожий по суті висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах» (п.8.26).

Тлумачення положень глави 83 ЦК України у системному зв`язку із визначеними у п. 6 ст. 3 ЦК України принципами справедливості, добросовісності та розумності свідчить, що при визначенні того чи підлягають поверненню безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі, слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності.

Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана поведінка особи є суперечливою, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.01.2023 у справі № 548/741/21

Із матеріалів справи вбачається, що позивач добровільно, послідовно та систематично, за відсутності будь-якої помилки, в тому числі рахункової, здійснював ремонтні роботи у спірному приміщенні, знаючи, що між ним та власником приміщення відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок), та за відсутності доказів договірних умов щодо їх подальшого повернення або недобросовісності відповідача, а тому поведінка позивача є суперечливою, оскільки останній вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків, що у свою чергу виключає задоволення позовних вимог про стягнення грошових коштів, як безпідставно набутих.

Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі №185/446/18, де, змінюючи рішення суду в частині мотивів його прийняття, Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів, проте помилився щодо мотивів такої відмови. Зокрема, апеляційний суд не звернув уваги, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Позивач у справі, здійснюючи ремонтні роботи, роботи по облаштуванню спірного приміщення та його утримання, знав, що між ним та власником приміщення відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок), а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків), що унеможливлює задоволення позовних вимог і стягнення коштів.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (п.п.113, 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17).

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Щодо клопотання про застосування наслідків пропуску позовної давності суд звертає увагу на наступне. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Саме такої позиції дотримуються суді при розглядів спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц тощо).

Інших доводів, які б спростували висновки суду, позивачем не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 81, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства «Київміськбуд-1» (ЄДРПОУ 24595667; адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Тимошенка 29-Б), Товариства з обмеженою відповідальністю «МАН КОМПЛЕКС» (ЄДРПОУ 42688942; адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Новомостицька 25), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Творча майстерня «Вісак» (ЄДРПОУ 21505566; адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Тимошенка 21,корп..12, літера А), Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний дім-1» (ЄДРПОУ 32772220; адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Тимошенка 21,корп..4,кв.4), Товариство з обмеженою відповідальністю «Комерційно-виробнича фірма «Ольвіта» (ЄДРПОУ 19260117; адреса місця знаходження: 01013 м. Київ, вул.. Камишинська,4) про стягнення безпідставно набутих коштів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного рішення - 20.10.2023.

Суддя Олександр ЛУЦЕНКО