Постанова

від 03.10.2023 по справі 463/6535/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/6535/22 Головуючий у 1 інстанції: Стрепко Н.Л.

Провадження № 22-ц/811/541/23 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри

при секретарі: Х.Б. Назар

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 08 грудня 2022 року у справі за позовом Повного товариства «Ломбард «Аурум 585» Маркевич Н.В. і компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

08 вересня 2022 року Повне товариство «Ломбард «Аурум 585» Маркевич Н.В. і компанія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Просило суд стягнути з ОСОБА_1 в користь Повного товариства «Ломбард «Аурум 585» Маркевич Н.В. і компанія» заборгованість за договором про надання ломбардом фінансового кредиту № 1.18.10.04 в сумі 79074,4 грн та нарахованих відсотків в сумі 160836,66 грн.

Позов обгрунтовувало тим, що 15 жовтня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання ломбардом фінансового кредиту № 1.18.10.04, відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач одержала фінансовий кредит в сумі 80000 грн під проценти за користування ним у строк, в порядку та на умовах, що визначені договором. Кредит було надано відповідачу на умовах зворотності, платності та забезпеченості на строк 18 місяців з 15 жовтня 2018 року до 14 квітня 2020 року. Для забезпечення виконання основного зобов`язання, на підставі договору іпотеки, посвідченого 15 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. за №1952, відповідачем спільно з майновим поручителем було передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 . Відповідачем частково сплачено суму боргу за договором про надання ломбардом фінансового кредиту в сумі 925,6 грн, однак несплачений розмір заборгованості (основного боргу) залишився в сумі 79074,4 грн. Відповідно до п. 9.1 договору позивач продовжував нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом і на день підготовки та подання цієї позовної заяви сума заборгованості за нарахованими відсотками становить 160836,66 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 239911,06 грн. Зазначає, що оскільки грошові зобов`язання за договором про надання ломбардом фінансового кредиту відповідачем не виконувалися, позивачем 10 листопада 2021 року на адресу відповідача та майнового поручителя було надіслано вимогу № 01/11/21 про усунення порушення та сплату грошових коштів в сумі 208236,9 грн, в тому числі суми основного боргу в розмірі 79074,4 грн, суми заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 121932 грн та пені за порушення строків повернення суми кредиту в розмірі 7230,5 грн, однак ця вимога залишилась без виконання та відповідачем не було сплачено жодних платежів на виконання договору. Також, з врахуванням положень Закону України «Про іпотеку» та договору іпотеки, маючи намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу до позивача права власності на предмет іпотеки на підставі вчинення виконавчого напису нотаріуса, 15 лютого 2022 року позивачем було надіслано на адресу відповідача та майнового поручителя повідомлення про спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Однак, 24 лютого 2022 року через військову агресію російської федерації проти України, було прийнято Указ Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні». Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено Закон України «Про іпотеку» положенням щодо зупинення дії ст.ст. 37, 38, 40, 41, 47 цього Закону у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, а відтак у позивача відпала можливість захистити свої порушені права у позасудовому порядку в спосіб, що визначений ст. 37 Закону України «Про іпотеку» або через звернення стягнення на предмет іпотеки через його продаж на прилюдних торгах за рішенням суду. Відтак єдиним способом позивача задовольнити свої вимоги за договором про надання ломбардом фінансового кредиту на даний час є звернення до суду з вимогою про стягнення суми заборгованості за договором та нараховані відсотки. Вважає, що до правовідносин, які виникли між ним та відповідачем слід застосовувати норми цивільного законодавства, які регулюють відносини позики, відтак як на правову підставу своїх вимог посилається на положення ст.ст. 526, 1046, 1049 ЦК України.

Оскаржуваним рішенням позов повного товариства «Ломбард «Аурум 585» Маркевич Н.В. і компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Повного товариства «Ломбард «Аурум 585» Маркевич Н.В. і компанія» 110 387 (сто десять тисяч триста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок, а також судові витрати в розмірі 1 655 (одна тисяча шістсот п`ятдесят п`ять) гривень 81 (вісімдесят однієї) копійки судового збору.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі вказує, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права. Суми у розрахунках наданих позивачем є неточними та не відповідають вихідним даним. При визначенні суми заборгованості судом першої інстанції не було враховано, що тіло кредиту склало 80000 грн, з якого було повернуто 70400 грн, залишок заборгованості склав 9600 грн, а не 79074,40 грн, як зазначив позивач. В порушення п.8 ч.3 ст.9 ЗУ «Про споживче кредитування» графік платежів позивачем відповідачу не надавався, порядок повернення кредиту договором не встановлено при укладенні договору іпотеки та кредитного договору не була надана згода чоловіка відповідачки, що є порушенням ч.3 ст.65 СК України. Крім того, судом не враховано, що до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність, передбачена п.1 ч.2 ст.258 ЦК України. Спірні кредитні правовідносини припали на період дії корона вірусної хвороби та корона вірусних обмежень, а тому відповідно до п.15 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у разі прострочення зобов`язання позичальником у період дії карантину, такий звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

У засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 скаргу підтримализ підстав,наведених уній,просили скаргузадовольнити.Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зокрема за змістом ст.ст.626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Уст. 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 даного Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Так частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку» доповнено пунктом 5-2 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону».

Указом Президента України №64/20211 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України вказаний вище указ було затверджено.

Надалі дію воєнного стану неодноразово було продовжено, зокрема востаннє Указом Президента України № 757/2022 від 7 листопада 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2738-IX від 16 листопада 2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, та такий продовжує діяти на даний час.

Оскільки, позивач на даний час позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки, а тому у даному випадку на правовідносини між сторонами поширюються загальні положення щодо порядку виконання зобов`язань.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2018 року між сторонами було укладено договір про надання ломбардом фінансового кредиту № 1.18.10.04 (а.с. 7).

Відповідно до п. 1.1. договору кредитодавець надає, а позичальник одержує фінансовий кредит грошовими коштами в сумі 80000 грн під проценти за користування ним у строк, в порядку та на умовах, що визначені цим договором. При цьому згідно з п. 1.2 договору кредит надається позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності та забезпеченості.

Пунктами 2.1-4.1 договору визначено, що кредит надається позичальнику в дату підписання сторонами такого, а саме 15 жовтня 2018 року. Кредит надається строком на 18 місяців, з 15 жовтня 2018 року до 14 квітня 2020 року включно, 15 квітня 2020 року є кінцевою датою повернення кредиту. За користування кредитом позичальник сплачує проценти з розрахунку 0,2% на день від суми кредиту, що становить 73% річних від суми кредиту. Проценти за даним договором нараховуються на суму кредиту за фактичний час користування позичальником такою сумою кредиту, включаючи день її видачі та не включаючи день її повернення. Відсоткова ставка є фіксованою на весь термін договору.

Відповідно до п. 8.2.1 договору позичальник зобов`язувалась повернути кредитодавцю суму кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом не пізніше дати вказаної в п. 3.2 цього договору.

При цьому згідно з п. 6.1 договору виконання позичальником своїх зобов`язань перед кредитодавцем за цим договором забезпечується іпотекою квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (договір іпотеки від 15 жовтня 2018 року), погоджена заставна вартість 368500 грн. А п. 8.3.1 передбачено право кредитодавця звернути стягнення на закладене згідно договору іпотеки майно позичальника, який укладається відповідно до п. 6.1 та чинного законодавства України.

Пунктом 9.1 договору визначено, що він вступає в силу з дня його підписання сторонами на строк 18 місяців та діє до 14 квітня 2020 року включно, а в частині виконання грошових зобов`язань (в тому числі, але не виключно, неустойки за п. 11.2 цього договору) - до повного виконання своїх обов`язків за цим договором.

При цьому, відповідно до п. 12.1 договору підписанням такого позичальник підтвердила, що згідна з усіма істотними умовами такого та отримав свій примірник договору.

Окрім того, 15 жовтня 2018 року між відповідачем ОСОБА_1 , ОСОБА_3 як іпотекодавцями та позивачем, як іпотекодержателем укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ясінським В.Є. та зареєстрований в реєстрі за №1952 (а.с. 9-12), згідно з яким в забезпечення виконання зобов`язань іпотекодавців перед іпотекодержателем, що випливає з укладеного між ними договору про надання ломбардом фінансового кредиту № 1.18.10.04, а саме повернення позики в розмірі 80000 грн у строк не пізніше до 14 квітня 2020 року, передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного та в повному обсязі повернення кредитодавцю суми кредиту та сплатити відсотків за його користування шляхом сплати щомісячних платежів за договором належним чином не виконала.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за договором (довідки фінансової установи про ненадходження платежу), станом на 13 липня 2022 року утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 79074,40 грн, та заборгованість за відсотками за користування ним у розмірі 160836,66 грн (а.с. 14-23).

12 листопада 2021 року на адресу відповідача позивачем було направлено вимогу за вих. № 01/11/21 від 10 листопада 2021 року про необхідність усунення порушень виконання зобов`язання, яка відповідачем виконана не була. У випадку не усунення порушень позивачем було попереджено відповідача, що ним буде звернуто стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса відповідно до Закону України «Про іпотеку» (а.с. 13, 46-47).

Колегія суддів звертає увагу на те, що правомірність укладеного між сторонами кредитного договору, як правочин, не оспорюється, він є чинним і обов`язковим для виконання. Позивач надав відповідачу кредитні кошти, які остання зобов`язалась була повертати шляхом внесення щомісячних платежів зі сплатою відсотків за користування ними.

У свою чергу, позичальник була проінформована про всі істотні умови договору, спосіб і терміни погашення кредиту, його сукупну вартість, розмір і терміни сплати процентів та інших платежів, які позивач має право встановлювати.

Наданий позивачем розрахунок є повним, стороною відповідача його правильність не спростована.

Доводи апелянта про те, що наданий позивачем і виконаний ним розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом наявності та розміру заборгованості за договором, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідачкою (апелянтом) не подано доказів, які б спростовували правильність розрахунку заборгованості долученого до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 року у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Крім того, п.3.2 договору визначено 15 квітня 2020 року кінцевою датою повернення кредиту. Тому, у позивача виникло право стягувати з відповідача проценти по договору лище за період з 15 жовтня 2018 року по 15 квітня 2020 року (до закінчення строку договору).

Оскільки згідно розрахунку заборгованості за договором (довідки фінансової установи про ненадходження платежу), сума несплачених відповідачем відсотків станом на 15 квітня 2020 року становить 31312,8 грн, такі підлягають стягненню з відповідача.

Тому, суд підставно відмовив у задоволенні позовних вимог банку про стягнення нарахованих відсотків після 15 квітня 2020 року, оскільки термін дії договору завершився, а позивач вправі після закінчення терміну дії договору у відповідності достатті 625 ЦК Українизастосовувати наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 08 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 13 жовтня 2023 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді Я.А. Левик

М.М. Шандра