Постанова

від 11.10.2023 по справі 522/5894/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6587/23

Справа № 522/5894/22

Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Сегеди С.М., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря Триколіч І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРА» про визнання майнових прав особистою приватною власністю,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовної заяви.

23 травня 2022 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «МІРА» та просить: визнати за ОСОБА_2 право на майнові права на самостійну трикімнатну квартиру будівельний номер 1-10-14, розташованому на 10 поверсі об`єкта будівництва житловий комплекс із вбудованого прибудованими спортивно-оздоровчими приміщеннями та підземним паркінгом «Вісімнадцята Жемчужина» за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 2 301 188,40 грн, як на такі, що були придбані за особисті кошти ОСОБА_2 , на праві особистої приватної власності; стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 намагається захопити придбані позивачем за особисті кошти майнові права на самостійну трикімнатну квартиру будівельний номер 1-10-14, розташованому на 10 поверсі об`єкта будівництва житловий комплекс із вбудованого прибудованими спортивно-оздоровчими приміщеннями та підземним паркінгом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач посилається на те, що майнові права є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки були придбані під час перебування сторін у шлюбі, укладеному у Лас-Вегасі штат Невада США. Позивач не купував будь-яке майно під час перебування у шлюбі, він купив майнові права 29.10.2015. В цей час позивач не перебував ні з ким у сімейних стосунках, шлюб з відповідачкою був укладений 01.08.2016. Вказує, що у 2014 році позивачем та відповідачем було укладено шлюб у Лас Вегасі штат Невада США, про що їм було видано сувенірний сертифікат, який немає жодною юридичної сили та не несе юридичних наслідків. Апостиль на свідоцтві проставлений 16.02.2021 після того, як сторони вже розлучилися, самостійно відповідачкою, тому не може свідчить про дійсність їх шлюбу укладеного в США. Навіть якщо брати до уваги укладення шлюбу в США, то все рівно позивач купував майнові за свої власні кошти, накопичені протягом життя, в той час як ОСОБА_1 жодного дня в своєму житті не працювала.

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

03 листопада 2022 року до суду надійшов відзив від представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 , згідно із якого просить відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування відзиву зазначено, що 16.02.2021 свідоцтво про шлюб сторін, видане 12.11.2014 в Лас Вегасі, штат Невада США, було апостильовано. Згідно із норм Закону України «Про міжнародне приватне право», Гаазькою конвенції та правил державної реєстрації актів цивільного стану, свідоцтво про шлюб видане органами США є дійсним на території України, жодних додаткових дій для його легалізації не вимагає, проставлення апостиля необхідне лише для можливості його пред`явлення державним органам. Відповідач вказує, що сторони проживали разом з 2009 року в квартирі по АДРЕСА_2 . Відповідачка весь час допомагала позивачу в його справах, керувала домашнім питаннями, на неї був оформлений інтернет у вказаній квартирі проживання, вона піклувалася нерухомим майном позивача, сторони безліч разів відпочивали разом за кордоном. Доводи позивача про придбання квартири за власні кошти вважає недоведеними, адже розрахунок його заробітку, витрат та накопичень не відповідає дійсності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ТОВ «МІРА» про визнання майнових прав особистою приватною власністю задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право на майнові права на самостійну трикімнатну квартиру будівельний номер 1-10-14, розташованому на 10 поверсі об`єкта будівництва житловий комплекс із вбудованого прибудованими спортивно-оздоровчими приміщеннями та підземним паркінгом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 2 301 188,40 грн, як на такі, що були придбані за особисті кошти ОСОБА_2 , на праві особистої приватної власності. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору у розмірі 12 405 гривень.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблені помилкові висновки про задоволення позовної заяви.

Короткий зміст відзиву ОСОБА_2 апеляційну скаргу.

У відзиві ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 29 жовтня 2015 року ТОВ «МІРА» та ОСОБА_2 уклали договір №1-10-14/18 купівлі-продажу прав на об`єкт нерухомого майна, за умовами якого ОСОБА_2 купив майнові права на самостійну трикімнатну квартиру будівельний номер 1-10-14, розташована на 10 поверсі житлового комплексу з вбудовано-прибудованими спортивно-оздоровчими приміщеннями та підземним паркінгом « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19-23).

Сума договору визначена у розмірі 2 301 188,40 грн.

Згідно із платіжного доручення №1 від 29.10.2015 ОСОБА_2 оплатив ТОВ «Міра» суму у розмірі 2 181 202,80 грн (т.1, а.с.24).

Також довідкою ТОВ «Міра» підтверджується виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором №1-10-14/18 від 29.10.2015 (т.1, а.с.25).

ОСОБА_2 надав відомості з Державного реєстру фізичних осібплатників податків про джерела /суми виплачених доходів та утриманих податків з яким встановлено, що ОСОБА_2 у період з 1998 по 2021 роки отримував доходи з різних робіт протягом всього часу (т. 1, а.с.26-39). Також надано відомості з Головного управління ДПС в Одеській області (т.1, а.с.40-41).

01 серпня 2016 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб, про що Київським районним відділом у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області зроблено актовий запис №193 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (т.1, а.с.42).

07 жовтня 2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 (т.1, а.с.43).

07 травня 2022 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (т.1, а.с. 57).

Приводом звернення до суду стало те, що ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Міра» про поділ спільного майна подружжя щодо вищевказаний майнових прав (т.1, а.с.46-50). Тобто, позивач захищає невизнане відповідачем право приватної власності.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Міра» про поділ спільного майна подружжя щодо вищевказаний майнових прав №522/23820/20 перебуває у провадженні Приморського районного суду м. Одеси та наразі провадження у справі зупинене ухвалою від 02.06.2022 до розгляду даної цивільної справи №522/5894/22.

До матеріалів справи додано «Marriage Certificate» №20141111000698400, згідно із якого ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали шлюб 12 листопада 2014 року у Лас Вегасі штат Невада США. На зворотній стороні такого свідоцтва англійською мовою вказано, що це сувенірне свідоцтво (сертифікат) (т.1, а.с.51-52).

Представником відповідача долучено копію з копії свідоцтва про шлюб № НОМЕР_4 , яка видана 14.10.2020 клерком округу Кларк Лін Марі Гойя (а.с.108-109) та здійснений нотаріально не посвідчений переклад Бюро перекладів «Lex» свідоцтва та апостиля (т.1, а.с.110-111).

Суд першої інстанції правильно зауважив, що зроблений переклад бюро перекладів «LEX» не якісний, «Certificate» в одному місці перекладається як свідоцтво, в іншому як сертифікат, дата проставлена з очевидною помилкою, та інші зазначення такі як «враження від піднятої печатки» від оригінальної фрази «impressed with the raised seal». Тому, суд першої інстанції вмотивовано не міг прийняти до уваги наданий стороною відповідача переклад, оскільки він зроблений з помилками та кваліфікація особи перекладача ОСОБА_7 не встановлена та не підтверджена нотаріусом у відповідності до ст. 79 Закону України «Про нотаріат».

Представник відповідача повторно подав копію вищевказаного свідоцтва та апостиля, здійсненого перекладачем Грицюк Іванною Володимирівною. Підпис перекладача посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новікової Л.В. (т.1, а.с.157-158).

Згідно із вказаного свідоцтва, ОСОБА_8 зробив 12.11.2014 в ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Невада засвідчив, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вступили до законного шлюбу в присутності ОСОБА_13 . На свідоцтві вказано: «це свідоцтво повинно бути надруковане або заповнене друкованими літерами чорним чорнилом та доставлене протягом 10 календарних днів реєстратору округу Кларк 500 п. Великий центральний парк, Лас-Вегас, Невада». Також вказано: «ця копія не є дійсною, якщо не виготовлена на бланку Safeimage та не містить рельєфної печатки округу Кларк».

Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України «Про міжнародне приватне право» шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, є дійсним в Україні за умови додержання щодо громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу.

Як зазначає Верховний Суд у постанові 12.04.2023 при розгляді справи №522/13922/18 суд використовує такі способи здобуття інформації про іноземне право: 1) власне з`ясування змісту іноземного права суддею, у провадженні якого є справа; 2) використання експертних висновків; 3) дипломатичний порядок отримання такої інформації; 4) офіційний запит через Міністерство юстиції; 5) отримання довідок через систему правової допомоги; 6) обмін правовою інформацією; 7) безпосередні зносини судів різних держав та з іншими компетентними органами; 8) встановлення іноземного права сторонами тощо.

Судом першої інстанції роз`яснювалося сторонам можливість надати експертний висновок щодо застосування норм сімейного права штату Невада США, втім представник відповідача зазначив, шо знайти спеціаліста в м. Одесі не вдалося.

Суд першої інстанції правильно вважав за можливе та необхідне з`ясувати зміст іноземного права, зокрема штату Невада США.

Відтак, на електронному ресурсі https://www.leg.state.nv.us/NRS/NRS-122.html#NRS122Sec030 розміщені законодавчі акти штату Невада, зокрема статут 11 «Домашні відносини» містить розділ 122 «Шлюб».

Надалі власний переклад статті розділу 122 Статуту 11 Штату Невада.

NRS? 122.055 Консолідація бланків для шлюбу; вимоги та обмеження щодо інформації на зворотному боці форми.??

1. Секретар (клерк) округу може помістити письмову заяву про дозвіл (ліцензія) на шлюб, свідоцтво про шлюб і дозвіл (ліцензія) на шлюб на одній формі.

2. Окружний секретар (клерк) має надрукувати або проштампувати на зворотному боці форми:

(a) Інструкції щодо отримання завіреної копії або завіреної виписки свідоцтва (серифікату) про шлюб.

(b) Мова, написана чорним чорнилом і принаймні 16 пунктів жирним шрифтом, який легко читається, і має по суті таку форму:

Це дублікат вашого сертифіката. Це не завірена копія. Після того, як свідоцтво буде записано секретарем (recorder) округу або подано секретарем (клерком) округу, ви можете отримати завірену копію. Для зміни імені та інших юридичних питань вам потрібно буде отримати завірену копію.

Зі змісту встановленого суддею шлюбного законодавства штату Невада США в цілому вбачається, що видане особою, яка має ліцензію на одруження (чинна протягом року після видачі) свідоцтво має бути подане для реєстрації до секретаря (recorder) округу. На перекладі свідоцтва заначено, що свідоцтво має бути подане протягом 10 днів до реєстратору (мовою оригіналу recorder) округу Кларк.

Тобто шлюб вважається укладеним лише після реєстрації свідоцтва.

На сканкопії поданого представником відповідача копії свідоцтва від 14.10.2020 (оглянутого в судовому засіданні копії свідоцтва) міститься печатка та ім`я ОСОБА_14 секретаря (клерку) округу, а в нижньому правому куті аркуша міститься зазначення про видачу копії клерком ОСОБА_15 з датою Oct 14 2020 (тобто 14 жовтня 2020).

Реєстрація такого свідоцтва у секретаря / реєстратора (мовою оригіналу recorder) не вбачається. Дату проставлення печатки округу Кларк встановити не можливо.

Крім того, неможливо встановити чи є надана представником копія свідоцтва на Safeimage папері.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що не можна вважати чинним (таким, що матиме юридичні наслідки) подане сторонами свідоцтво про шлюб укладений сторонами в Лас Вегасі штату Неведа, США.

Процедура легалізації в Україні свідоцтва про укладення шлюбу або розірвання шлюбу, або рішення суду про розірвання шлюбу, скоєних за кордоном, відбувається на підставі Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном (затв. Наказом МЗС України №113 від 04.06.2002).

Відповідно до наказу Мін`юсту №52/5 від 18.10.2000 (в ред. від 18.11.2003 №140/5) «Про затвердження Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні», документи, видані компетентними органами іноземних держав, що свідчать акти цивільного стану, вчинені за межами України за законами іноземних держав, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана ВР України.

Відповідно до міжнародного договору ст. 1 Гаазької Конвенції від 5 жовтня 1961 року передбачено, що її умови поширюються на офіційні документи, які були видані на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Такими документами визнаються: 1) документи, що походять від прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; 2) адміністративні документи; 3) нотаріальні акти та інші. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампа, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був виданий (ст.3 Конвенції). При цьому апостиль повинен відповідати вимогам Доповнення до Конвенції.

Відповідно до ст. ст. 2, 3 Гаазької Конвенції (набрання чинності в Україні 22.10.2003) кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Згідно з положенням вказаної Конвенції документ, на якому проставлено апостиль, не потребує жодного додаткового оформлення чи засвідчення і може бути використаний в будь-якій іншій державі - учасниці цієї Конвенції.

Таким чином, апостиль як власне в ньому і вказано, засвідчує лише автентичність підпису зацікавленої особи, що підписала документ та ідентифікує печатку.

Апостиль підтверджує, що документ видано секретарем (клерком) округу Кларк Лін Марі Гойя, а не дійсність свідоцтва про шлюб.

При огляді копії свідоцтва в судовому засіданні було встановлено, що апостиль не був підшитий до свідоцтва з метою унеможливлювання його підміни. Крім того, в апостилю не зазначено, який документ був апостильований.

Також варто зауважити, що питання представника позивача про те навіщо укладати шлюб в Україні, якщо сторони вважають його укладеним в Сполучених Штатах Америки є слушними. Як вказано вище, документи видані в країнах учасницях Гаазької конвенції поширюють свою дію та не потребують легалізації в інших країнах учасницях конвенції.

Тому, суд першої інстанції дійшов переконливого висновку, про те, що свідоцтво про шлюб видане в ОСОБА_16 не підтверджує факт укладення шлюбу між сторонами в 2014 році.

Тож, ОСОБА_2 придбав майнові права на квартиру в 2015 році, тоді як сторони уклали шлюб в 2016 році.

Згідно із ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частина 7 ст. 81 ЦПК України передбачає, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доводи представника відповідача про те, що сторони проживали разом з 2009 року не підтверджені жодним доказом, а реєстраційна картка абонента за якою користувач ОСОБА_1 користувалася інтернетом від ТЕНЕТ за адресою: АДРЕСА_3 (т. 1, а.с.92) не свідчить про такі обставини, адже відомостей про те, що в тій квартирі проживав позивач, відсутні, так само як і відсутня дата користування інтернетом в реєстраційній картці.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що поданий позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а придбані ОСОБА_2 майнові права на квартиру є його приватною власністю придбаною до шлюбу з ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Твердження скаржника в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, не є такими, що порушують розгляд справи по суті.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 жовтня 2023 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: С.М. Сегеда

М.М. Драгомерецький