Постанова

від 12.10.2023 по справі 522/1869/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/679/23

Справа № 522/1869/17

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,

при секретарі судового засідання: Узун Н.Д.,

за участю представника позивача Спічака В.О., представника відповідачів Попова М.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Якових Євгена Володимировича на рішення Приморського районного суду м.Одеси від13жовтня 2020року за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зіркове містечко» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної адміністрації Одеської області Марущак Юлія Валеріївна про скасування рішення про державну реєстрацію прав та записів, приведення у попередній стан самовільно реконструйованих об`єктів нерухомості, -

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2017 року голова правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зіркове містечко» звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної адміністрації Одеської області Марущак Юлія Валеріївна про скасування рішення про державну реєстрацію прав та записів, приведення у попередній стан самовільно реконструйованих об`єктів нерухомості. Позивач просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,індексний номер 30469721 від 15.07.2016, прийняте державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної адміністрації Одеської області Марущак Юлією Валеріївною; скасувати записи про державну реєстрацію права власності №15406492 від 12.07.2016 на частку 1/2 кватири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та №15406704на частку 1/2 кватири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ); зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за власні кошти привести у попередній стан самочинно реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , та нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 ; вирішити питання про стягнення судових витрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_4 , та квартиру АДРЕСА_5 . Також відповідачами було придбано у ОСОБА_4 нежитлове приміщення, пл. 3,1 кв.м, що розташовано поруч із вказаними вище квартирами на одному поверсі у житловому будинку по АДРЕСА_3 . У подальшому відповідачами були проведені будівельні роботи з реконструкції двох зазначених вище квартир та нежитлового приміщення, в результаті яких всі об`єкти були об`єднанні в одну квартиру. 15 липня 2016 року державним реєстраторомЦентру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної адміністрації Одеської області Марущак Юлією Валеріївною було прийнято рішення індексний номер 30469721 про державну реєстрацію права власності у рівних частках на квартиру АДРЕСА_6 , за відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Між тим, позивач посилався на те, що здійснення вищевикладених дій відбулось із численими порушеннями норм чинного законодавства та призвело до порушення прав співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_7 .

Зокрема, до складу площі новоутвореної квартири також увійшла частина коридору загального користування, пл. 6,3 кв.м, з якого і здійснюється вхід до квартир, до ліфтового холу, та до маршових сходів, розташованих на даному поверсі будинку. До проведення реконструкції загальна площа всіх приміщень відповідачів становила 112. 8 кв.м, а вже після проведення реконструкції площа реконструйованої квартири склала 119,1 кв.м, що на 6,3 кв.м. перевищує початкову площу всіх об`єктів нерухомості відповідачів. При порівнянні плану 13 поверху будинку по АДРЕСА_3 , від 15.12.2010, виконаного КП «ОМБТІ та РОН», та поверхового плану на квартиру АДРЕСА_6 , що наведений у технічному паспорті на цю квартиру від 08.07.2016, виконаного ПП «ТОП. Проект», вбачається, що реконструкція квартири АДРЕСА_8 відбулась шляхом приєднання об`єднаної квартири АДРЕСА_9 , та частини коридору загального користування, пл. 6,3 кв.м.

Отже, згідно позову, відповідачі провели реконструкцію, внаслідок якої співвласники багатоквартирного будинку були фактично позбавлені частини коридору загального користування, пл. 6,3 кв.м, а відповідачі як наслідок 15.07.2016 набули право власності на частину коридору загального користування у порушення положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Окрім того, відповідачі при здійсненні реконструкції не отримували дозволу на виконання будівельних робіт та побудований об`єкт не був прийнятий в експлуатацію, а отже будівництво було самочинним та реєстрація права власності за відповідачами на реконструйований об`єкт не відповідає вимогам чинного законодавства. За викладених обставин звернулись до суду з дійсним позовом.

Відповідачі заперечували проти заявлених позовних вимог та просили у задоволенні позову відмовти посилаючись на те, що з планів інженерних мереж 13го поверху будинку вбачається, що доступ до мереж загального користування мешканців будинку жодним чином не обмежено внаслідок об`єднання двох квартир АДРЕСА_10 , АДРЕСА_8 та нежитлового приміщення. Вказували, що відповідно до висновку будівельно-технічного експертного дослідження №ED-2502-1-139.16 від 16.08.2016, за технічними показниками квартиру АДРЕСА_6 відповідає вимогам нормативно-правовим актів у галузі будівництва, в частині об`ємно-планувального рішення, протипожежних та санітарних вимог та її експлуатація можлива в якості окремої квартири таза обстеженням квартири експертом було встановлено, що переобладнання систем інженерних комунікацій у досліджуваній квартирі візуально відсутнє, у зв`язку з чим погодження у відповідних органах потрібне. Отже, відповідачами наголошувалось, що погодження висновку експерта щодо технічної можливості об`єднання двох квартир АДРЕСА_10 та АДРЕСА_8 та нежитлового приміщення в одну квартиру від 08.07.2016 із відповідними органами не передбачено вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. Окрім того, відповідачі посилались на те, що будівельні роботи із реконструкції були виконанні ще попереднім власникома тому вважають, що факт самочинного реконструкції та факт порушення прав ОСББ позивачем не доведено.

13 жовтня 2020 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси позовОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зіркове містечко» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Державний реєстратор Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної адміністрації Одеської області Марущак Юлія Валеріївна, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та записів, приведення у попередній стан самовільно реконструйованих об`єктів нерухомості задоволено частково.

Скасовано записи про державну реєстрацію права власності №15406492 від 12.07.2016 на частку 1/2 кватири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та №15406704на частку 1/2 кватири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за власні кошти привести у попередній стан самочинно реконструйовані квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , та нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 .

Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСББ «Зіркове містечко» судовий збір у рівних частках по 1 200, 00 грн (одну тисячу дві гривень 00 копійок) із кожного.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій просить суд рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

04 січня 2021 року Одеським апеляційним судом отримано відзив на апеляційну скаргу в якому позивач наголошує на правильності висновків суду першої інстанції, просить суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 12 жовтня 2023 року об 14 год 30 хв з`явились представник позивача ОСОБА_6 та представник відповідачів ОСОБА_7 , інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями та довідками, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з`явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу від 07.06.2016 (зареєстровано в реєстрі за №986) квартиру АДРЕСА_4 (т. 1, а.с. 112).

ОСОБА_8 за договором міни від 07.06.2016 (зареєстровано в реєстрі за №977) було придбано квартиру АДРЕСА_5 , танежитлове приміщення №21, пл. 3,1 кв.м, у будинку по АДРЕСА_3 (т. 1, а.с. 111).

У подальшому відповідачами були проведені будівельні роботи із реконструкції двох зазначених вище квартир та нежитлового приміщення, в результаті яких всі об`єкти були об`єднанні в одну квартиру.

15 липня 2016 року державним реєстраторомЦентру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної адміністрації Одеської області Марущак Юлією Валеріївною було прийнято рішення індексний номер 30469721 про державну реєстрацію права власності у рівних частках на квартиру АДРЕСА_6 , за відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ..

Належна сторонам квартира АДРЕСА_8 , після проведення дії з реєстрації права власності, склалазагальну площу 119,1 кв.м, житлову площу 49,7 кв.м.

Зазначена квартира розташована на 13-му поверсі, що також підтверджується планом поверху (а.с. 30 т. 1).

Зазначене підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за індексним №63536678 від 15.07.2016 (т. 1, а.с. 116-117), а також копією технічного паспорту ПП «ТОП.Проект» на квартиру від 08.07.2016 (т. 1, а.с. 15-16).

Підставою виникнення права власності зазначено: висновок серії та номер 20-1/2016, виданий 08.07.2016, видавник експерт Царичанська Л.В.; письмова згода співвласників від 11.07.2016, видавник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; технічний паспорт серія та номер: б\н, видавник 08.06.2016 ПП «ТОП «Проект».

Також встановлено, що балансоутримувачем будинку АДРЕСА_7 є ОСББ «Зіркове містечко», що у свою чергу належними доказами із боку сторони відповідача не спростовано.

В свою чергу, звертаючись з апеляційною скаргою апелянт наголошує на тому, що ОСББ «Зіркове містечко» є неналежним позивачем у даній справі, адже право звертатись із позовом про приведення приміщення у попередній стан, на думку апелянта, має лише відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Крім того, апелянт вважає, що експертне дослідження, яке було проведено експертом Ковальчук О.У. не можна вважати належним доказом, адже експерт зареєстрований і іншій області і тому фізично не мав змоги оглянути приміщення. Також, доводом апеляційної скарги є посилання апелянта на експертне дослідження від 16 серпня 2016 року, де експертом встановлено, що переобладнання систем інженерних конструкцій у досліджуваній квартирі візуально відсутнє, у зв`язку з сим, як вказано апелянтом, узгодження у відповідних органах не потрібне, та взагалі, погодження об`єднання двох квартир та нежитлового приміщення з відповідними органами не передбачено нормативно-правовими актами.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню так як доводи, викладені апелянтом не знайшли своє підтвердження в матеріалах справи з огляду на наступне.

Статтею 41 Конституції Українита статтею1Першогопротоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободзакріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Частина 2 статті 328 ЦК України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Пунктом 1 частини першої статті 2 ЗаконуУкраїни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»від 01 липня 2004 року №1952-IV, в редакції чинній на дату про проведення державної реєстрації речових прав (надалі Закон №1952-IV), визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повнотивідомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону№1952-IV).

У пунктах 1 та 2 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV зазначено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах, та перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (стаття 11 Закону №1952-IV).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону №1952-IV записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Згідно із ч.ч. 1, 2ст. 369 ЦК Україниспіввласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, частина другастатті 382 ЦК Українивизначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на порядок користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

Усі зазначені об`єкти становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені вони для постійного обслуговування і забезпечення відповідної експлуатації всього будинку.

Згідно зі статтею 1 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування(у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Так, в апеляційній скарзі апелянтом наголошено на тому, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Зіркове містечко» є неналежним позивачем у даній справі.

Відхиляючи вказаний довід апеляційної скарги слід зазначити, що згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків», об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що розташованена 13-му поверсі будинку АДРЕСА_3 спірне приміщення коридор загального користування площею 6,3 кв.м. входить до переліку нежитлових приміщень будинку та призначене для обслуговування будинку та підвищення життєвого комфорту його мешканців, а тому відповідно до частини другоїстатті 382 ЦК України,рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004належить співвласникам жилих квартир на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. ст.16,391,386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, в тому числі шляхом приведення самочинної будівлі у попередній стан у разі порушення прав власника і неможливості усунення цих порушень іншим способом.

В контексті правовідносин які виникли в межах даної справи, слід враховувати, що позивач не захищає власні інтереси, а виступає представником співвласників будинку і таким чином має на меті захист їх прав. Зокрема, це вказується позивачем у позовній заяві та під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Зокрема, позивачем наголошується на тому, що порушення права співвласників полягає у тому, що в наслідок виконання відповідачами будівельних робіт, до складу площі новоутвореної квартири увійшла частина коридору загального користування площею 6,3 кв.м. з якого наразі здійснюється вхід до квартир, ліфтового холу та до маршових сходів, розташованих на даному поверсі будинку.

Отже, з урахуванням наведеного, вимоги щодо приведення у попередній стан самовільно реконструйованої квартири, що на думку позивача відбулось за рахунок площі будинку, можуть бути заявлені власником, користувачем або іншою особою у випадку доведеності факту порушення його прав самочинною реконструкцією.

Згідно зч.2ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

У частинах першій та другійстатті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до пункту 2статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Конституційний Суд України у рішенні від 02 березня 2004 року у справі №4-рп/2004 зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої уЗаконі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Так, представником позивача було надано до суду висновок експертного дослідження №28/18, складеного 14.09.2018 експертом Ковальчуком О.У. за результатами проведення будівельно-технічного дослідження коридору загального користування в будинку по АДРЕСА_3 (т. 1, а.с. 157-162),згідно якоговизначено,що «приоб`єднанні приміщеньквартир АДРЕСА_10 , АДРЕСА_8 та нежитловогоприміщення комори№ХІ (план13поверху станомна 15.12.2010)будинку по АДРЕСА_3 ,до складу новоутвореної кв. АДРЕСА_8 зазначеногобудинку увійшла частина коридорузагального користування №Х (план 13 поверху станом на 15.12.2010) будинку по АДРЕСА_3 ».

В свою чергу апелянтом наголошується на неможливості проведення вказаного дослідження експертом ОСОБА_9 через його реєстрацію у іншому місті.

Відхиляючи вказані доводи апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Згідно із відомостями реєстру атестованих експертів, ОСОБА_9 є експертом, який здійснює свою діяльність за адресою: АДРЕСА_11 та по АДРЕСА_12 в Одеському науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України.

Отже, доводи апеляційної скарги не відповідають дійсним обставинам справи, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддівзвертає увагуна те,що підчас розглядусправи всуді першоїінстанції представникомвідповідачів наданокопію висновку№ED-2502-1-139/16будівельно-технічногоекспертного дослідженнявід 16.08.2016квартири АДРЕСА_8 та щодотехнічної можливостіоб`єднання (т. 1 а.с. 173-176), яке проведено за заявою ОСОБА_1 от 21.07.2016.

Судом першої інстанції було досліджено вказаний висновок експерта під час розгляду справи.

Слід наголосити, що під час вказаного дослідження також зазначено що згідно із технічним паспортом від 08.07.2016 квартира складається з заг. пл. 119,10 кв.м, житл пл.49,7 кв.м, до складу якої також входить і приміщення коридору, тобто до об`єднання двох квартир та нежитлового приміщення їх загальна площа складала 112,8 кв.м, таким чином збільшено площу на 6,3 кв.м.

Отже,факт приєднаннядо новоутвореноїквартири АДРЕСА_13 не спростовується наданою стороною відповідача копією висновку експерта ОСОБА_10 від 16.08.2016 року щодо технічної можливості об`єднання двох квартир АДРЕСА_10 , АДРЕСА_8 та нежитлового приміщення відповідачів.

Виходячи із вказаного, апеляційний суд вважає доведеним факт приєднання до новоутвореної квартири АДРЕСА_8 частиникоридору загального користування.

Згідно із п. 55 постановиКабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127«Про затвердження Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на реконструйований об`єкт нерухомого майна (в тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна з житлового у нежитловий або навпаки) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає, зокрема,письмову згоду співвласників багатоквартирного будинку(в разі добудови аттикових і мансардних поверхів та приєднання місць загального користування.

Згідно із частиною сьомоюстатті 376 ЦК Україниу разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Відповідно дост. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно дост. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому у використання як єдиного цілого за умови що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. В той же час, за приписамист. 152 ЖК Українипереобладнання і перепланування житлового будинку і житлового приміщення приватного житлового фонду, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання лише за умови, що такі не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування.

У відповідності до положень ч. 1ст. 177 ЖК Українигромадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Статтею 179 ЖК Українивизначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 1.4.6. Наказу власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

Виходячи із викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було повно та всебічно досліджено обставини справи і ухвалено законне судове рішення так як відповідачами, під час розгляду справи, не було надано належних та допустимих доказівна спростування доводів позивача про те, що спірне приміщення коридору, площею 6,3 кв.м, яке розташоване на 13-му поверсі будинку АДРЕСА_3 належить співвласникам будинку, доказівзаконності збільшення площі новоутвореної квартири АДРЕСА_8 за рахунок приміщення загального користування, наявності згоди усіх співвласників багатоквартирного будинку наприєднання частини коридору загального користування до квартири апелянтами також надано не було.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених по справі обставин, не мають наслідком задоволення скарги, а отже на увагу суду не заслуговують.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язуєсуди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11Конвенції(див. вищепункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим, на підставі положеньст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.

Підстав для перерозподілу судових витрат не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвоката Якових Євгена Володимировича - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районногосуду м.Одеси від13жовтня 2020року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено: 20 жовтня 2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда

Р.Д. Громік