Постанова

від 11.10.2023 по справі 518/419/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6874/23

Справа № 518/419/23

Головуючий у першій інстанції Тарасенко М. С.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Сегеди С.М., Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря - Триколіч І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 15 травня 2023 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Коноплянська сільська рада Березівського району Одеської області, Ширяївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви про встановлення факту.

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факти, що мають юридичні значення, а саме: факт родинних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як між сином та матір`ю та факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як між внуком та бабою. Також відповідною заявою просить суд встановити факт смерті ОСОБА_3 , 1932 року народження, у м. Тирасполь, РМ (самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки) 13 вересня 2001 року.

Заява обґрунтована тим, що заявник є онуком померлої ОСОБА_3 , та спадкоємцем за законом після її смерті. Після смерті бабусі заявник прийняв спадщину ще в 2002 році та фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, але належним чином не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадкове майно. Заявник звернувся до заінтересованої особи за місцем реєстрації померлої для здійснення державної реєстрації смерті ОСОБА_3 , однак листом № 1/24.4-67 від 01.03.2023 року йому відмовлено у державній реєстрації смерті з пропуском строку, так як Україна не визнає правосуб`єктність самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки, тому документи, видані на території «ПМР» не можуть бути підставою для здійснення державної реєстрації смерті в органах ДРАЦС України.

Також оформити спадщину у нотаріальному порядку заявник позбавлений можливості, оскільки відсутні необхідні документи, які б підтверджували родинні відносини із спадкодавцем.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 15 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення - задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин між фізичними особами, а саме: встановлено той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_3 , 1932 року народження. Встановлено факт родинних відносин між фізичними особами, а саме: встановлено той факт, що ОСОБА_1 , « ІНФОРМАЦІЯ_3 , (ІПН - НОМЕР_1 ) є онуком ОСОБА_3 , 1932 року народження. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмовлених вимог та постановити нове рішення, яким задовольнити ці вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про відмову у задоволенні заяви в частині встановлення факту смерті ОСОБА_3 у Придністровській Молдавській Республіці.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви в частині відмови.

Фактичні обставини справи.

На підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 , 1932 року народження, громадянка України, була зареєстрована та проживала в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 разом з внуком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 16 травня 1993 року по 13 вересня 2001 року. Даний факт підтверджується довідкою виданою Коноплянською сільською радою Березівського району Одеської області від 01.10.2022 року за №240.

ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 померла в м. Тирасполь, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 14 вересня 2001 року відділом (бюро) реєстрації актів цивільного стану м. Тирасполь самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно до ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, відмовляючи у задоволенні заяви в частині встановлення факту смерті ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що заявник в обґрунтування вимог не надав суду доказів щодо звернення до компетентних органів Республіки Молдова щодо легалізації свідоцтва про смерть, виданого Тираспольським відділом реєстрації актів громадянського стану самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки.

Однак суд апеляційної інстанції не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; установлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.7 ст 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до п. 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о).

За змістом ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-УІ від 01 липня 2010 року, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи з певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, апеляційний суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Звертаючись з даною заявою до суду, заявник посилається на те, що він позбавлений можливості отримати свідоцтво про смерть своєї бабусі, оскільки, факт її смерті відбувся на території Придністровської Молдавської Республіки, яка не визнається світовим співтовариством та на якій неможливо отримати документи, що можуть бути прийняті Відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Більш того, під час дії правового режиму воєнного стану в Україні заявник позбавлений можливості виїхати за межі України та звернутись до компетентних органів Молдови.

Таким чином, виходячи із встановлених судом обставин, існують підстави для встановлення факту смерті громадянина України ОСОБА_3 , громадянки України, 1932 року народження, яка помер ІНФОРМАЦІЯ_5 на окупованій території Республіки Молдова, а саме на території Придністровській Молдавській Республіці у м. Тирасполь.

Враховуючи те, що встановлення факту смерті має для заявника важливе юридичне значення, а також те, що цей факт ніким не оспорюється, суд вважає можливим задовольнити заявлені вимоги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для часткового скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення заяви в частині встановлення смерті ОСОБА_3 .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 15 травня 2023 року в частині відмови в задоволенні вимог заяви.

Постановити у справі нове судове рішення, яким встановити факт смерті ОСОБА_3 , громадянки України, 1932 року народження, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 69 років в місті Тирасполь на території не визнаної Придністровської Молдавської Республіки, яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 жовтня 2023 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

С.М. Сегеда