Постанова

від 28.09.2023 по справі 760/20232/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2023 року м. Київ

Справа № 760/20232/18

Апеляційне провадження №22-ц/824/2404/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Нежури В.А., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Федорчук Я.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва ухваленого під головуванням судді Коробенка С.В., 22 червня 2022 року у м. Києві, дата складення повного тексту рішення не зазначена, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРА-ІР» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозова Геннадія Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Магомедової Марини Гамідівни, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування записів,

В С Т А Н О В И В

В серпні 2018 року ТОВ «УКРА-ІР» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило:

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу від 03 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Морозовим;

- скасувати запис про державну реєстрацію права власності № 11871547 від 03 листопада 2015 року про виникнення права власності на підставі договору купівлі-продажу від 03 листопада 2015 року, здійснений державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12 листопада 2015 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом КМНО Магомедовою М.Г.;

- скасувати записи про державну реєстрацію права власності № 12024371 від 12 листопада 2015 року про виникнення права власності на підставі договору купівлі-продажу від 12 листопада 2015 року, здійснений державним реєстратором - приватним нотаріусом КМНО Магомедовою М.Г.

Позовні вимоги мотивовані тим, що товариство є власником нежитлових будівель, які були придбані на підставі двох договорів, укладених з ЗАТ «Відрадний» 07 жовтня 1999 року та 07 листопада 2003 року.

Земельна ділянка, на якій розташовані будівлі, була виділена за рахунок земель відведених відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 05 травня 1975 року №422/1 «Про відведення земельної ділянки Жовтневому райгастрономторгу під розміщення продовольчої бази» та від 19 липня 1976 року №756/18 «Про відведення у постійне користування земельної ділянки Жовтневому райгастрономторгу під розміщення продовольчої бази».

Позивач стверджує, що за наявними даними - житловий будинок по АДРЕСА_1 - відсутній, право власності на нього не реєструвалося. Однак, таке право було зареєстровано на підставі підробленого рішення суду - рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 серпня 2009 року у справі №2-4098/09 - за ОСОБА_2 .. Таким чином було зареєстроване право власності на неіснуючий об'єкт за вже неіснуючою адресою, який знаходиться на ділянці, що увійшла в склад земельної ділянки, що нині має поштову адресу: АДРЕСА_2 .

Позивач наголошувє на тому, що такий об`єкт нерухомого майна, як житловий будинок АДРЕСА_1 , який відчужувався згідно з Договорами від 03 листопада 2015 року та 12 листопада 2015 року - не існує, рішення суду про визнання права власності за ОСОБА_2 на вказаний будинок судом не приймалось, а тому вказані Договори не були направленні на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а направлені на незаконне відведення земельної ділянки у АДРЕСА_2 , яка використовується ТОВ «УКРА-ІР» для обслуговування об`єктів нерухомого майна (т.1 а.с.1-5, 201-206).

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРА-ІР» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозова Геннадія Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Магомедової Марини Гамідівни, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування записів - задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 03 листопада 2015 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Геннадієм Вікторовичем та зареєстрований за №2009.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 11 листопада 2015 року укладений між ОСОБА_3 та покупцями ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Магомедовою Мариною Гамідівною та зареєстрований за №3813.

У задоволенні інших вимог відмовлено.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Кива від 04 липня 2022 року виправлено описку в абзаці третьому резолютивної частини, а саме виправлено зазначену дату договору «11 листопада 2015 року» на «12 листопада 2015 року».

Рішення суду мотивовано тим, рішення, на підставі якого було проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок є підробленим ,а тому реального права власності ОСОБА_2 не набув. Враховуючи, що останній не був реальним власником об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , тому правочин щодо його відчуження на користь ОСОБА_3 та подальший правочин щодо його відчуження на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, у зв`язку з чим є підставі вважати їх недійсними.

Не погодився з рішенням суду відповідач ОСОБА_1 , його представником подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що на підтвердження права користування земельною ділянкою на АДРЕСА_2 позивач, окрім рішення Київської міської ради від 24 квітня 2003 року мав надати договір оренди зазначеної земельної ділянки, засвідчений печаткою реєструю чого органу з підписом уповноваженої на це особи, однак цього документу надано не було, оскільки договір спільної оренди на підставі рішення Київської міської ради від 24 квітня 2003 року укладено не було.

Вказує, що позивачем не було надано підтвердження суду того, що забудова, розміщена по АДРЕСА_1 була фактично знесена та в подальшому перейменована у АДРЕСА_3 , а земельна ділянка, розміщена за адресою АДРЕСА_1 була включена до адреси АДРЕСА_2 .

Звертає увагу, що суд дійшов хибного висновку, оскільки поряд з земельною ділянкою з кадастровим номером 69:159:003 ( АДРЕСА_2 , землекористувачем якої є ТОВ «УКРА-ІР») розташована земельна ділянка з номером 69:159:004( АДРЕСА_4 , землекористувач - ТОВ «Юкон-С»), що свідчить про те, що рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 19 липня 1976 року №756/18 в частині демонтажу житлових будинків АДРЕСА_5 та АДРЕСА_1 були виконані, а земельні ділянки увійшли до складу земельної ділянки з кадастровим номером 69:159:003 ( АДРЕСА_2 ). Вказує, що позивачем не було доведено поєднання земельних ділянок за адресами АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та наявності оформленого права користування на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , а тому відсутній предмет спору за вирішенням якого звернувся позивач.

На підставі викладеного просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку від 03 листопада 2015 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «УКРА-ІР» вказує на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, а доводи наведені в апеляційній скарзі вважає безпідставними та такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

На підставі викладеного просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Василевська О.В. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просила її задовольнити.

Представник позивача - адвокат Поліщук В.А. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Магомедова М.Г. в листах від 10 травня 2023 року, від 12 червня 2023 року просила здійснити розгляд справи за її відсутності, на підставі наявних у суду документів (т.3 а.с.128,140).

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. А тому, керуючись ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги апеляційним судом встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ТОВ «УКРА-ІР», згідно зі свідоцтвом, є юридичною особою зареєстрованою 17 жовтня 2002 року, номер запису про заміну свідоцтва :1 НОМЕР_1 (т.1 а.с.26,221).

Зв'язок з Спільним Українсько-Ірландським підприємством «УКРА-ІР ЛТД» був підтверджений поданими стороною позивача на стадії апеляційного перегляду справи даними, а саме наданими Солом`янською районною у м. Києві державною адміністрацією даними про те, що у них в матеріалах реєстраційної справи наявний статут ТОВ «УКРА-ІР» від 17 жовтня 2002 року, в якому наявна інформація, що дане товариство створилось шляхом перереєстрації, в зв`язку із зміною назви Спільного Українсько-Ірландського підприємства «УКРА-ІР ЛТД» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю (т.3 а.с.69,70,80,81).

Перехід права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 підтверджується наступними даними

Згідно з Договором від 07 жовтня 1999 року, укладеним між ЗАТ «Відрадний» (продавцем) та Спільним українсько-ірландським підприємством «УКРА-ІР ЛТД» (покупцем), Спільне українсько-ірландське підприємство «УКРА-ІР ЛТД» придбало 347,2 кв.м. складського приміщення продовольчої бази під літ. А, що становило 24/100 об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.9-10,219-222).

Згідно з Договором купівлі-продажу від 07 листопада 2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРА-ІР» придбало у ЗАТ «Відрадний» нежитлові приміщення, що складають 75/100 частин загальної площі нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.11-15, 216-218).

За даними КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» наведеними у листі № 062/14-2309 від 27 лютого 2017 року по нежитловому фонду за адресами в

АДРЕСА_2 на праві власності зареєстровано:

- нежитлове приміщення продовольчої бази пл..: літ.А - 1044,1 кв.м., літ.Б - 121,2 кв.м. літ.В - 1389,4 кв.м., на праві власності зареєстрована ФДМУ у Жовтневому районі м. Києва, реєстраційне посвідчення, видане БТІ на підставі рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів № 26 від 13 січня 1992 року;

- нежитлове приміщення продовольчої бази і літ.А, що складає 24/100 частини від загальної площі нежитлових будівель (від літ.А - 1044,1 кв.м.) загальною площею 347,2 м.кв. на праві власності зареєстровано за Спільним Українсько-Ірландським підприємством «УКРА-ІР ЛТД» у формі ТОВ на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого П`ятою Київською держнотконторою 07 жовтня 1999 року № Зс-298;

- нежитлове приміщення (в літ.А) площею 696,9 кв.м.; нежитлового будинку (в літ.Б) - 224,1 кв.м.; нежитлове приміщення (в літ.В) площею - 11,2 кв.м.; що складає 75/100 частини від загальної площа нежилих будівель - 1389,4 кв.м. на праві власності зареєстровано за ТОВ «УКРА-ІР» на підстав договору купівлі-продажу, посвідченого Капліном Ю.В., приватним нотаріусом Київміськокругу 07 листопада 2003 року № 6943.

АДРЕСА_1 на праві власності не реєструвалося.

АДРЕСА_5 на праві власності не реєструвалося (т.1 а.с.19-20,233,237).

Право на земельну ділянку позивач підтверджує наступними даними.

Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №422/1 від 05 травня 1975 року «Про відведення земельної ділянки Жовтневому райгастрономторгу під розміщення продовольчої бази» було відведено земельну ділянку площею 0,3 га під розміщення продовольчої бази по АДРЕСА_2 . При цьому забудовника зобов`язано виконати умови архітектурно-планувального завдання ГоловАПУ міськвиконкому, одержати дозвіл на будівництво в Управлінні Держархбудконтролю та спецвідділі по благоустрою міськвиконкому (т.3 а.с.27).

Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №756/18 від 19 липня 1976 року «Про відведення у постійне користування земельної ділянки Жовтневому райгастрономторгу під розміщення продовольчої бази» було відведено у постійне користування земельну ділянку площею 0,4 га під розміщення продовольчої бази по АДРЕСА_6 . При цьому забудовника зобов`язано відселити жильців з будинків АДРЕСА_6 , і надати їм житлову площу, дозволено забудовнику знести будинки після відселення жильців (т.1 а.с.225,229).

Рішенням Київської міської ради від 24 квітня 2003 року №412/572 «Про оформлення права користування земельними ділянками» було вирішено оформити Закритому акціонерному товариству «Відрадний» та Спільному українсько-ірландському підприємству «УКРА-ІР ЛТД», за умови виконання п.2.1 цього рішення, право довгострокової оренди на 25 років земельної ділянки площею 0,60 га для експлуатації та обслуговування продовольчої бази на АДРЕСА_2 за рахунок земель відведених відповідно до рішень виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 05 травня 1975 року №422/1 «Про відведення земельної ділянки Жовтневому райгастрономторгу під розміщення продовольчої бази» та від 19 липня 1976 року №756/18 «Про відведення у постійне користування земельної ділянки Жовтневому райгастрономторгу під розміщення продовольчої бази».

У п.2.1. цього рішення вказано Закритому акціонерному товариству «Відрадний» та Спільному українсько-ірландському підприємству «УКРА-ІР ЛТД» на: необхідність виконання обов`язків землекористувачів відповідно до вимог ст. 96 ЗК України (п.2.1.1.); у місячний термін замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) документи, що засвідчують право користування (п.2.1.2.); забезпечити вільний доступ для прокладення нових, ремонту та експлуатації існуючих інженерних мереж і споруд, розміщених на земельній ділянці (п.2.1.3.); у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку визначеному нормативами забудови м. Києва (п.2.1.4.); виконати вимоги, викладені в листі головного управління містобудування та архітектури КМДА від 10 вересня 2001 року № 18-10197 (п.2.1.5); питання пайової участі вирішити згідно рішення ВМР від 27 лютого 2003 року №271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» (т.1 а.с.7-8,224).

Солом`янська районна в м. Києві державна адміністрація в листі від 13 липня 2004 року № 6075/01 надала погодження на відведення земельної ділянки ТОВ «УКРА-ІР» для обслуговування та експлуатації виробничих та складських будівель на АДРЕСА_2 у Солом`янському районі м. Києва (т.1 а.с.225).

В заяві №04/06 від 21 лютого 2006 року ТОВ «УКРА-ІР» у зв`язку зі зміною назви підприємства та набуттям права власності на весь майновий комплекс за адресою: АДРЕСА_2 , просило земельну ділянку з номером №69:159:003 зареєструвати за ними (т.1 а.с.210).

Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації у листі № 05-358/217 від 11 січня 2007 року вказало на те, що відповідно до п.2 рішення Київської міської ради № 412/572 від 24 квітня 2003 року вирішено оформити Закритому акціонерному товариству «Відрадний» та Спільному українсько-ірландському підприємству «УКРА-ІР ЛТД» право довгострокової оренди на 25 років земельної ділянки площею 0,60 га для експлуатації та обслуговування продовольчої бази на АДРЕСА_2 . Договір спільної оренди на підставі вказаного рішення укладено не було.

На сьогоднішній день (день видачі листа) у Головному управлінні сформована кадастрова справа та готується проект рішення Київської міської ради «Про передачу ТОВ «УКРА-ІР» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд продовольчої бази на АДРЕСА_2 у Солом`янському районі м. Києва», який буде подано на розгляд Київської міської ради.

Чинним законодавством передбачено, що підставою для укладення договору оренди земельної ділянки, що знаходиться у власності територіальної громади, є рішення відповідного органу місцевого самоврядування.

Отже, після прийняття відповідного рішення Київради Головне управління в установленому порядку зареєструє договір оренди земельної ділянки на АДРЕСА_2 , укладений між ТОВ «УКРА-ІР» та Київською міською радою (т.1 а.с.225а).

Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації 30 листопада 2004 року надало Висновок № 19-12007 «щодо використання земельної ділянки наявних містобудівних обмежень та умов, які мають враховуватись при затвердженні проекту відведення земельної ділянки» відносно об`єкта: адміністративно-виробничі будівлі та споруди по АДРЕСА_2 . У цьому висновку вказано, що враховуючи, що функціональне призначення об`єкта не суперечить рішенню затвердженого Генерального плану розвитку міста, з урахуванням зазначених вимог Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища не заперечує, проти відведення земельної ділянки в установленому законодавством порядку для обслуговування та експлуатації адміністративно-виробничих будівель та споруд (т.1 а.с.226).

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у листі № ЛПВ-18601 від 15 вересня 2016 року адресованому ТОВ «УКРА-ІР» вказував, що підприємством право власності (постійного користування) на землю не оформлено, а тому підприємство зобов`язано сплачувати плату на землю на загальних підставах та подавати податкову декларацію. Також вказано на те, що в міському земельному кадастрі за підприємством обліковується земельна ділянка 69:159:003 (0,6329 га) право власності (користування) на яку не оформлено (т.1 а.с.227).

Черговий кадастровий план, витяг з бази даних міського земельного кадастру від 06 жовтня 2004 року та від 06 березня 2006 року , що є складовою технічного звіту про встановлення зовнішніх меж землекористування ділянки № 69159003 СП Українське-Ірландське «УКРА-ІР ЛТД», ЗАТ «Відрадне» містить зображення кадастрового кварталу № 69:159. Також цей Витяг містить реєстр земельних ділянок, де земельна ділянка по АДРЕСА_2 рахується за: ЗАТ «Відрадний», Спільне українсько-ірландське підприємство «УКРА-ІР ЛТД» земельна ділянка з кодом 69:159:003, як ділянка, що знаходиться на стадії розробки оформлення прав. Земельна ділянка з кодом 69:151:004 значиться як така, що не надана у власність чи користування без зазначення поштової адреси (т.1 а.с.211,212).

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у листі № 05702-1685 від 09 лютого 2023 року адресованому адвокату Поліщуку В.А. вказав, що у міському земельному кадастрі ТОВ «УКРА-ІР» обліковується як власник нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці з обліковим кодом 69:159:003 з 14 травня 2001 року. Водночас зазначено, що відомості Міського земельного кадастру не є підтвердженням права власності (користування) земельними ділянками, та носять виключно інформаційний характер (т.3 а.с.71,82).

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер: 8000000000:96:159:0003: місце розташування: АДРЕСА_2 ; відноситься до земель житлової та громадської забудови; має вид цільового призначення: 02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури; площа земельної ділянки становить 0,6346 га; Інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня; наявні дані про проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 15 липня 2021 року ФОП ОСОБА_5 ; наявні дані про ряд обмежень у використанні земельної ділянки (т.3 а.с.16-152).

Перехід права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 підтверджується наступними даними

Згідно з копією рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 серпня 2009 року у справі №2-4098/09 позовні вимоги ОСОБА_2 до Солом'янської районної у м. Києві ради, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» про припинення права власності, перерахунок часток будинку та визнання права власності на будинок - було задоволено.

Припинено право власності і скасовано реєстрацію за ОСОБА_6 на частину будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано частину будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа якої 30,0 кв.м., жила площа 12,0 кв.м , яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,21 га (обліковий номер 69:151:004 згідно Реєстру земельних ділянок), цілим будинком.

Визнано право власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 в цілому.

Зобов`язано Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» скасувати державну реєстрацію права власності на частину будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 та зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.61-64, 88-90).

Між тим, згідно з довідками Солом`янського районного суду м. Києва №6.7/122/2016 від 13 грудня 2016 року та №6.7/126/2016 від 22 грудня 2016 року в провадженні суду не перебувало справи №2-4098/09 за позовом ОСОБА_2 до Солом`янської районної у м. Києві ради, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна» (т.1 а.с.25, 234/238). За даними Єдиного державного реєстру судових рішень під вказаним номером справи і в ту ж дату була розглянута справа за позовом іншої особи.

На підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 серпня 2009 року в справі №2-4098/09 Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» 03 вересня 2009 року було зареєстроване право власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 , а 03 листопада 2015 року ці дані були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом КМНО Морозовим Г.В. (т.2 а.с.65, 67,69, 77,88-102).

Згідно з технічним паспортом на житловий будинок АДРЕСА_7 , виданим 09 вересня 2009 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, будинок має загальну площу 30,0 кв.м., житлову площу 12,0 кв.м, допоміжну площу 18,0 кв.м. (т.1 а.с.144-145,158, 234/239-243).

За даними приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозова Г.В. матеріали та документи на підставі яких було посвідчено договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03 листопада 2015 року між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3 були вилучені на підставі ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року у справі №760/21925/16-к (т.1 а.с.246-249,256-269, т.2 а.с.5-19).

Однак матеріали справи містять декілька копій договору купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 від 03 листопада 2015 року, що були отримані з різних джерел, в тому числі копії матеріалів на підставі яких був посвідчений договір були надані приватним нотаріусом КМНО Морозовим Г.В. (т.1, а.с.141,230, т.2 а.с.55).

Так, згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 03 листопада 2015 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Г.В., ОСОБА_2 продав будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_3 . В договорі вказано, що житловий будинок є загальною площею 30,0 кв.м. Земельна ділянка на якій розташований житловий будинок, що відчужується має обліковий номер 69:151:004 згідно довідки № 07541-026 від 30 жовтня 2015 року виданої Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) у власності не перебуває.

Право власності ОСОБА_3 на підставі цього договору було зареєстроване 03 листопада 2015 року (т.1 а.с.142-143,156,170,171,231 т.2 а.с.103,110).

12 листопада 2015 року ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 та ОСОБА_4 придбали в рівних долях АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Договору купівлі-продажу від 12 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Магомедовою М.Г. В договорі вказано, що житловий будинок є загальною площею 30,0 кв.м. Відчужуваний будинок розташований на земельній ділянці площею 0,21 га (обліковий номер 69:151:004). Відповідно до листа №07541-026 виданого 11 листопада 2015 року Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Департамента земельних ресурсів станом на 31 грудня 2012 року та по теперішній час право власності на земельну ділянку не зареєстровано та рішення щодо її передачі у власність чи користування у міському земельному кадастрі Департамента земельних ресурсів виконавчого органу Київради відсутні (т.1, а.с.136-137, 228/232-229/233).

Право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі цього договору було зареєстроване 12 листопада 2015 року (т.1 а.с.177-179,230/234-232/236)

За даними приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Магомедової М.Г. матеріали та документи на підставі яких було посвідчено договір купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 від 11 листопада 2015 року між продавцем ОСОБА_3 і покупцями ОСОБА_1 і ОСОБА_4 були вилучені на підставі протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 24 січня 2017 року, складено відповідно до ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 26 грудня 2016 року у справі №760/21925/16-к (т.1 а.с.96-105,129-136).

Між тим матеріали справи містять декілька копій договору купівлі-продажу житлового будинку по АДРЕСА_1 від 11 листопада 2015 року, отриманих з різних джерел, в тому числі копії матеріалів на підставі яких був посвідчений договір були надані приватним нотаріусом КМНО Магомедовою М.Г.

В ході розгляду справи позивач стверджував про фактичну відсутність будинку. Представник відповідача ОСОБА_1 на стадії апеляційного перегляду справи спочатку стверджувала про існування будинку, однак в подальшому позиція була змінена, вказано на знищення цього будинку в 2016 році. На підтвердження цих обставин були надані фото місцевості з огорожею, вибіркові дані з кримінального провадження щодо здійсненої відповідачем ОСОБА_1 заяви про кримінальне правопорушення, згідно з якою невідома особа здійснила знищення його майна за адресою АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована в установленому законом порядку, повідомлення про закриття кримінального провадження, судові рішення про скасування постанов про закриття кримінального провадження (т.3 а.с.180-201).

За даними департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) наведеними в листі № 08/21153 від 12 липня 2023 року, у реєстрі адрес у м. Києві, який ведеться Департаментом згідно з Положенням про реєстр адрес у м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22 травня 2013 року № 337/9394 «Про деякі питання ведення реєстрів адрес, вулиць та інших поіменованих об`єктів у м. Києві», відсутні відомості про документ щодо присвоєння адреси АДРЕСА_1 (т.3 а.с.203).

Щодо право на земельну ділянку відповідачів матеріали справи містять наступні дані.

З копії листа № 07541-026 від 30 жовтня 2015 року виданого Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) ОСОБА_2 вбачається, що станом на 31 грудня 2012 року згідно з даними міського земельного кадастру в Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київради земельна ділянка площею 0,21 га (обліковий номер 69:151:004) за ОСОБА_2 на підставі рішень, що засвідчують право власності, зареєстрована не була.

Станом на теперішній час (на дату видачі листа) відомості про реєстрацію земельної ділянки та рішення щодо передачі її у власність чи користування, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (обліковий номер 69:151:004) у міському земельному кадастрі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради відсутні.

Також в листі проінформовано, що з 01 січня 2013 року ведення Державного земельного кадастру в м. Києві здійснюється виключно територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України, а реєстрація прав на земельні ділянки здійснюється державними реєстраторами прав, які визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (т.2 а.с.70).

В матеріалах справи наявна копія листа № 07541-026 від 11 листопада 2015 року виданого Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) ОСОБА_3 .

В цьому листі вказано, що станом на 31 грудня 2012 року згідно з даними міського земельного кадастру в Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київради земельна ділянка площею 0,21 га (обліковий номер 69:151:004) за ОСОБА_3 на підставі рішень, що засвідчують право власності, зареєстрована не була.

Станом на теперішній час (на дату видачі листа) відомості про реєстрацію земельної ділянки та рішення щодо передачі її у власність чи користування, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (обліковий номер 69:151:004) у міському земельному кадастрі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київради відсутні.

Також в листі проінформовано, що з 01 січня 2013 року ведення Державного земельного кадастру в м. Києві здійснюється виключно територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України, а реєстрація прав на земельні ділянки здійснюється державними реєстраторами прав, які визначені в Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (т.1 а.с.147).

Черговий кадастровий план, витяг з бази даних міського земельного кадастру від 01 жовтня 2015 року містить зображення кадастрових кварталів № 69:151 та № 69:159. Також цей Витяг містить реєстр земельних ділянок, де земельна ділянка по АДРЕСА_2 рахується за: ТОВ «УКРА-ІР» земельна ділянка з кодом 69:159:003п, як ділянки, що знаходяться на стадії розробки оформлення прав оренди строком на 5 років та за ЗАТ «Відрадний», Спільне українсько-ірландське підприємство «УКРА-ІР ЛТД» земельна ділянка з кодом 69:159:003л, як ділянка, що знаходяться на стадії розробки оформлення прав оренди на 25 років. Земельна ділянка з кодом 69:151:004 значиться як така, що не надана у власність чи користування без зазначення поштової адреси (т.1 а.с.147 (на звороті), а.с.148, т.2 а.с.66 ).

Представник ОСОБА_1 - адвокат Василевська П.В. в адвокатському запиті адресованому ФОП ОСОБА_7 , посилаючись на те, що ФОП ОСОБА_7 була розроблена землевпорядна документація щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:69:159:0003 дані про яку внесені до державного земельного кадастру 28 серпня 2021 року, просить надати копії відповідних документів, для здійснення захисту прав ОСОБА_1 , посилаючись на те, що він є власником частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який розташовується на вказаній земельній ділянці (т.3 а.с.144-145).

Згідно ч.1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Частина 2 ст.377 ЦК України в первинній редакції 2003 року передбачала, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Стаття 377 ЦК України ( в редакції чинній на час розгляду справи) визначає, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 116 ЗК України (в редакції чинній станом на 07 листопада 2003 року) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Положеннями ч.ч.1,2, 4 ст. 120 ЗК Ураїні (в редакції чинній станом на 07 листопада 2003 року)було визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 116 ЗК України (в редакції чинній на час вирішення справи судом) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.1 ст. 120 ЗК України (в редакції чинній на час вирішення справи судом) у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда), об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу (ч.11 ст.120 ЗК України).

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 120 ЗК України, висловлений у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, визначивши, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об'єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності. Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

За приписами частини дев'ятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

У постанові від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що за відсутності в попереднього власника належним чином оформлених прав користування земельною ділянкою, на якій розміщено нерухоме майно, положення статей 120 ЗК України, 377 ЦК України в частині переходу прав на земельну ділянку до нового власника в тому ж обсязі застосуванню не підлягають.

У постанові від 10 січня 2023 року у справа № 208/3904/16-ц Верховний Суд вказав на те, що стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

В цій постанові Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановивши, що попередній власник гаража АДРЕСА_3 не оформив належним чином речових прав на земельну ділянку, на якій розміщений гараж, а тому й у позивача не виникло речових прав на таку земельну ділянку, дійшли висновку про відмову у задоволенні первісних позовних вимог, оскільки права позивача не є порушеними.

В силу ст. 15 ЦК України, ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В порядку ч.ч. 1,2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В силу ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Верховний Суд постанові від 28 квітня 2022 року у справі № 521/10766/18 вказав на те, що згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

З наведених обставин справи вбачається, що позивач ТОВ «УКРА-ІР» було зареєстровано, як юридична особа, 17 жовтня 2002 року, при цьому ТОВ «УКРА-ІР», за даними Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, є новою назвою Спільного українсько-ірландського підприємства «УКРА-ІР ЛТД». Вказані обставини не заперечуються і стороною відповідача.

Позивачем доведено набуття ним права власності на: 24/100 частин нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору від 07 жовтня 1999 року та на 75/100 частин нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , вказане підтверджується договором купівлі-продажу від 07 листопада 2003 року та даними Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна. До складу цього майна жодних житлових приміщень не входить. Ці обставини не заперечуються і стороною відповідача.

Разом з тим, у вказаних договорах відсутні положення щодо визначення права користування земельною ділянкою, на якій розташовані придбані позивачем нежитлові приміщення, визначення її площі тощо. Однак, позивач вказує на те, що при переході права власності на вказані нежитлові приміщення до нього перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.

Зокрема, позивач посилається на те, що рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 422/1 від 05 травня 1975 року та №756/18 від 19 липня 1976 року були виділені земельні ділянки під розміщення продовольчої бази. Проте вказаним рішенням було відведено у постійне користування земельну ділянку «Жовтневому райгастрономторгу», але в матеріалах справи відсутні дані про перехід будь-яких прав від «Жовтневого райгастрономторгу» до ТОВ «УКРА-ІР». Крім того, у вказаних рішеннях визначено про виділення у постійне користування земельних ділянок із зазначенням поштової адреси: АДРЕСА_6 .

За картографічними даними та за офіційним довідником «Вулиці міста Києва», що є додатком до рішення Київської міської ради №34/899

від 22 січня 2015 року, у м. Києві в Солом`янському районі є і вул. Новопольова і вул. Польова.

Новопольова вулиця - це сучасна назва з 1944 року. Пролягає від Піддубного Івана вул. до Пост-Волинської вул. Прилучаються: Чернишевського вул., Героїв Севастополя вул., Попельнянська вул., Суздальська вул., Шепелєва Миколи вул., Бакуніна вул.

Польова вулиця; виникла на підставі Рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих «Про найменування та перейменування вулиць міста Києва» від 15 липня 1958 року № 1249. Пролягає від Борщагівської вул, до Галана Ярослава вул, Прилучаються: Дашавська вул., Верхньоключова вул., Нижньоключова вул., Залізнична вул., Гетьмана Вадима вул., Яблонської Тетяни вул .

Даних про перейменування вулиць чи зміну поштової адреси об`єкту нерухомості матеріали справи не містять.

Крім цього, слід звернути увагу на те, що в рішенні Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих №756/18 від 19 липня 1976 року вказана умова відселення жильців з будинків АДРЕСА_6 та знесення цих будинків, проте в матеріалах справи відсутні дані про виконання рішення в частині знесення цих будинків, а також про створення нового об`єкту за цією адресою. А за сучасними картографічними даними за адресою: АДРЕСА_9 значиться багатоквартирний житловий будинок.

Такий чином, висновок суду першої інстанції про те, що рішення в частині демонтажу житлових будинків АДРЕСА_5 та АДРЕСА_1 були виконані, а земельні ділянки увійшли до складу земельної ділянки з кадастровим номером 69:159:003 ( АДРЕСА_2 ) не підтверджується матеріалами справи, а є припущенням на яких не може ґрунтуватись рішення суду.

Позивач вказує на те, що на рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 422/1 від 05 травня 1975 року та №756/18 від 19 липня 1976 року міститься посилання в рішенні Київської міської ради від 24 квітня 2003 року.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київської міської ради від 24 квітня 2003 року було вирішено оформити ЗАТ «Відрадний» та Спільному українсько-ірландському підприємству «УКРА-ІР ЛТД» право довгострокової оренди на 25 років земельної ділянки площею 0,60 га для експлуатації та обслуговування продовольчої бази на АДРЕСА_2 , але за умови виконання п.2.1 цього рішення, в якому серед іншого визначено у місячний термін замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Киівради (Київської міської державної адміністрації) документи, що засвідчують право користування (п.2.1.2.).

За даними компетентних органів наведених вище, ТОВ «УКРА-ІР» право власності (постійного користування) на землю не оформлено. В міському земельному кадастрі за ТОВ «УКРА-ІР» обліковується частина земельної ділянки 69:159:003 право власності (користування) на яку не оформлено, із зазначенням про проект оренди на 5 років. Інша частина рахується за ЗАТ «Відрадний», Спільним українсько-ірландським підприємством «УКРА-ІР ЛТД». Проте, як вказує Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відомості Міського земельного кадастру не є підтвердженням права власності (користування) земельними ділянками, та носять виключно інформаційний характер.

Слід звернути увагу на наявність відмінностей у визначенні площі земельних ділянок. Так, у рішенні Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 422/1 від 05 травня 1975 року та №756/18 вказується про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_6 , площею 0,3 га, а в рішенні від 19 липня 1976 року вказується про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_6 , площею 0,4 га, що становить загальну площу 0,7 га. У рішенні Київської міської ради від 24 квітня 2003 року мова йде про земельну ділянку площею 0,60 га. За даними міського земельного кадастру за адресою АДРЕСА_2 обліковується земельна ділянка 69:159:003 площею 0,6329 га. Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер: 8000000000:96:159:0003: місце розташування: АДРЕСА_2 ; площа земельної ділянки становить 0,6346 га. Однак, вказана земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови; має вид цільового призначення: 02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури; Інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня; наявні дані про проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 15.07.2021 ФОП ОСОБА_5 .

Вказане у своїй сукупності не дає суду підстав для висновку про наявність у позивача права користування земельною ділянкою із визначенням її розміру та меж, як такої право на яку набуто у зв`язку з переходом прав на нерухоме майно на якій воно розташоване.

Відповідачі у різний проміжок часу є зареєстрованими власниками житлового будинку АДРЕСА_1 .

В оспорюваних договорах щодо переходу права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 вказано, що будинок розташований на земельній ділянці площею 0,21 га (обліковий номер 69:151:004). Проте, за жодним із власників не була зареєстрована земельна ділянка.

Суд першої інстанції критично оцінив посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що будинок АДРЕСА_1 знаходиться на земельній ділянці 69:151:004 (в кварталі №151), оскільки земельні ділянки з непарними номерами по АДРЕСА_1 розташовані у кадастровому кварталі №159, а в кварталі №151 розташовані земельні ділянки з парними номерами по АДРЕСА_1 . Однак, вказане не підтверджується матеріалами справи.

Так, земельна ділянка з обліковим номером 69:151:004 за даними міського земельного кадастру значиться як така, що не перебуває у власності чи користуванні. На схемі земельна ділянка з обліковим номером 69:151:004 дійсно зображена по іншій - протилежній стороні АДРЕСА_1 , ніж земельна ділянка з обліковим номером 69:159:003, де вказана адреса АДРЕСА_2 . Проте у витягу з бази даних міського земельного кадастру відсутнє зазначення поштової адреси земельної ділянки з обліковим номером 69:151:004.

Враховуючи, що місцезнаходження житлового будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці з обліковим номером 69:151:004 зазначено у спірних договорах на підставі рішення суду, яке фактично не ухвалювалось, а тому слід дійти висновку, що вказана обставина не є встановленою.

Як вже вказано вище, позивач є власником частини нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2 , право власності чи право користування земельною ділянкою з обліковим номером 69:159:003, на якій розташовані ці приміщення ні ним ні попереднім власником не оформлено належним чином.

Відповідачі у різний проміжок часу є зареєстрованими власниками житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності чи користування земельною ділянкою, на якій він розташований також не оформлено, обліковий номер цієї ділянки у договорах визначений 69:151:004.

А отже позивач і відповідачі, згідно з правовстановлюючими документами, є власниками різних об`єктів нерухомого майна.

Разом з тим, недоведеними є обставини знаходження житлового будинку АДРЕСА_1 на земельній ділянці з обліковим номером 69:151:003. Встановлення або спростування вказаних обставини потребують спеціальних знань, а отже мали бути доведені шляхом проведення відповідної експертизи. Проте такі дії сторонами вчинені не були, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити чи спростувати цю обставину. Разом з тим, враховуючи встановлені обставини фактичної відсутності в натурі житлового будинку не можна стверджувати, що він знаходився в межах земельної ділянки з обліковим номером 69:151:003. А отже стверджувати, що оспорюваними договорами порушуються права позивача не вбачається можливим.

Матеріали справи також не містять даних про те, що вказані обставини наявності прав інших осіб стали перешкодою для позивача щодо отримання прав на земельну ділянку, на якій розташований належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна. А сам по собі адвокатський запит представника відповідача ОСОБА_10 не є тому підтвердженням. Вказане також свідчить про те що позивачем не доведено наявності його порушених прав чи законних інтересів.

Аналіз положень ст.15 ч.3 ст. 215 ЦК України, ст. 4 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, зокрема, способу захисту у вигляді визнання недійсними договорів необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду, і чи є він заінтересованою особою, яка заперечує дійсність договорів, що становлять предмет спору.

Наведене у сукупності свідчить про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність порушення чи невизнання його прав, або що він є заінтересованою особою яка заперечує дійсність оспорюваних договорів, що надавало б право на звернення до суду з позовом про визнання договорів недійсними.

Слід також звернути увагу на те, що як земельна ділянка з обліковим номером 69:151:004 , так і земельна ділянка з обліковим номером 69:159:003 не оформлені на праві власності чи праві користування за сторонами у справі, а отже перебувають у власності територіальної громади м. Києва, проте відповідний орган місцевого самоврядування не залучений до участі у справі.

Разом з цим, слід зазначити, що в ході розгляду справи були встановлені обставини незаконного набуття відповідачем ОСОБА_2 права власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , так як рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 серпня 2009 року у справі №2-4098/09 за позовом ОСОБА_2 до Солом`янської районної у м. Києві ради, Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» про припинення права власності, перерахунок часток будинку та визнання права власності на будинок не ухвалювалось, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень під вказаним номером справи і в ту ж дату була розглянута справа за позовом іншої особи. Обставини відсутності на розгляді суду справи за позовом ОСОБА_2 підтверджують і довідками суду. Також з матеріалів справи вбачається і наявність відкритого кримінального провадження №12016100090014574 від 07 грудня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України (щодо використання завідомо підробленого документа).

Матеріали справи не містять даних про попереднього власника житлового будинку АДРЕСА_10 , ніж ОСОБА_2 , за даними Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Киїської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відсутні відомості про документ щодо присвоєння адреси АДРЕСА_1 , фактична відсутність існування такого об`єкту нерухомості на час розгляду справи визнана сторонами у справі. А отже з вимогами щодо відновлення прав, у зв`язку з цими обставинами, може звернутись особа, права якої були порушені. Однак, позивач у справі не є такою особою, він не довів порушення своїх прав чи інтересів. У зв`язку з цим суд, діючи в межах принципів диспозитивності і змагальності, позбавлений можливості вирішити питання щодо недійсності спірних договорів та надати оцінку правомірності права власності останніх власників.

Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що вказані доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, проте їм надана невірна оцінка, зокрема, судом першої інстанції належним чином не досліджено питання наявності порушених прав позивача та факт встановлення наявності порушення його прав на земельні ділянки, які ні ним ні його попереднім власником не були оформлені належним чином. За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставини справи, у зв`язку з чим дав їм неналежну правову оцінку. А отже доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_10 знайшли своє підтвердження, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Враховуючи наявність підстав для задовлення апеляційної скарги та відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, в порядку ст. 141 ЦПК України, стягненню з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 підлягають понесені ним витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою в розмірі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) гривні. Про інші судові витрати в ході розгляду справи заявлено не було.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРА-ІР» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозова Геннадія Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Магомедової Марини Гамідівни, про визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування записів - залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРА-ІР» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2643, 00 грн.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРА-ІР» (03058, АДРЕСА_2, ЄДРПОУ 19344104).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_11 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: В.А. Нежура

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 20 жовтня 2023 року.