Ухвала

від 16.10.2023 по справі 757/38910/23-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 16 жовтня 2023 року апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_5 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_6

власника майна ОСОБА_7

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора третього відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про арешт тимчасово вилученого майна.

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна вилученого 24.08.2023 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу невмотивованною та необгрунтованною, через невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає, що вказані грошові кошти мають значення для встановлення істини у кримінальному провадженні, та можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема з урахуванням інформації яка міститься у кримінальному провадженні, наявні відомості про те, що готівкові грошові кошти мають доказове значення, оскільки є предметом кримінально протиправних дій та набуті незаконним шляхом.

12 жовтня 2023 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшли заперечення адвоката ОСОБА_6 на апеляційну скаргу прокурора.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення представника власника майна адвоката ОСОБА_6 та власника майна ОСОБА_7 , які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Управлінням з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 19 грудня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 62022000000001058, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 368 КК України.

Як зазначено у клопотанні прокурора, начальником Управління забезпечення діяльності у південному регіоні Департаменту з питань виконання кримінальних покарань є полковник внутрішньої служби ОСОБА_8 , а його заступником - полковник внутрішньої служби ОСОБА_7 .

Згідно матеріалів клопотання, з моменту свого призначення на керівні посади в Управління забезпечення діяльності у південному регіоні Департаменту з питань виконання кримінальних покарань ОСОБА_8 та ОСОБА_7 налагодили системне вимагання від підлеглих керівників структурних підрозділів Управління та підприємств, установ грошових коштів з погрозою обмеження їх права на працю, просування по службі та отримання спеціальних звань внутрішньої служби, а також одержання неправомірної вигоди за залучення суб`єктів господарювання до договорів про сумісну діяльність на виробництвах, реалізацію не облікованих активів в установах, підприємствах південного регіону у межах компетенції з використанням наданого їм службового становища.

24 серпня 2023 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2023 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_9 під час якого вилучено ряд речей та документів та зокрема грошові кошти, в сумі 102 500 доларів США та 6 800 євро, які належать ОСОБА_7 .

Постановою старшого слідчого в особливо важливих справах першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 від 25 серпня 2023 року, вилучені у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , готівкові грошові кошти на суму 101 300 доларів США та 6 800 євро, а також 17 купюр номіналом 100 доларів СШа із зазначеними серійними номерами, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 62022000000001058.

26 серпня 2023 року прокурор офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 поштовим зв`язком направив до Печерського районного суду м. Києва клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 майно, а сааме готівкові грошові кошти на суму 101 300 доларів США та 6 800 євро, з метою збереження речових доказів.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено, з тих підстав, що відсутні будь-які відомості, які б переконливо свідчили про необхідність накладення арешту на вказане майно, та прокурором не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для досягнення визначеної в клопотанні мети.

Колегія суддів погоджується із таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі збереження речових доказів.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, - з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Однак, колегія суддів вважає, що в клопотанні та долучених до нього матеріалах, не надано достатніх і належних доказів на підтвердження обставин, на які послався прокурор.

Зокрема, слідчим суддею встановлено, що вказані кошти були добровільно надані ОСОБА_7 слідчому та одночасно з ними надано докази походження таких коштів для огляду.

Так, походження вилучених грошових коштів підтверджується договором купівлі-продажу від 22.06.2023 р. укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , (а.с. 146-149), відповідно до якого ОСОБА_7 передала у власність (продає) житлові будинки з надвірними будівлями та спорудами та земельну ділянку, загальна вартість якого складає 3 035 163,00 гри. що, згідно курсу НБУ на моменту продажу, є еквівалентом 83 000.00 доларів США.

Вказані кошти сформовано в 10 пачок по 10 000,00 доларів CШA та опечатані банківськими бірками AT «Райффайзен банк Аваль» із проставлянням дати такого пакування 22.06.2023.

Частина коштів в сумі 28 800,00 доларів CШA отримана ОСОБА_7 від відчуження нерухомого майна в 2022 році, що підтверджується договором купівлі-продажу від 13.12.2022 р. (а.с. 150-151).

Вилучені кошти в розмірі в сумі 102 500 доларів США та 6 800 євро набуті ОСОБА_7 законним шляхом та є її особистою власністю.

Таким чином, походження коштів добровільно наданих для огляду та вилучених під час проведення обшуку, достеменно відомо слідчому, оскільки йому надано докази їх походження.

Також, прокурором не доведено тієї обставини, що дане майно, на яке необхідно накласти арешт може бути речовим доказом, або підлягає спеціальній конфіскації, або завдано шкоди, яка підлягає відшкодування, або підлягає конфіскації майна як виду покарання, в рамках кримінального провадження № 62022000000001058 від 19.12.2022 р.

Крім того, серед вказаного переліку речей та документів відсутній дозвіл на відшукання та вилучення грошових коштів.

Як вбачається з клопотання та долучених до нього матеріалів, у власника вилученого майна відсутній процесуальний статус, з яким закон пов`язує можливість накладення арешту на її майно. Згідно наданих документів, грошові кошти набуто законним шляхом, та будь-яких належних доказів набуття вказаних грошових коштів кримінально - протиправним шляхом, на які прокурор просив накласти арешт, колегії суддів не надано, відтак існування правової підстави для арешту вказаного майна з метою забезпечення збереження речових доказів спростовується та свідчить про формальність постанови слідчого про визнання зазначеного майна речовими доказами.

Слідчий суддя надав оцінку усім доказам, які наявні в матеріалах справи та які стосуються предмету кримінального провадження, з чим погоджується колегія суддів.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, оскільки за викладених у клопотанні обставин та доданих до нього матеріалах не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2023 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний №757/38910/23-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_15

Провадження № 11сс/824/5978/2023 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК України