Ухвала

від 17.10.2023 по справі 760/9941/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , подану в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 12017100010010407 від 12.07.2023, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні №12017100010010407 від 12.07.2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.191, ч.2 ст.367, ч.2 ст.364 КК України, яке було вилучено 28.04.2023 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: флеш накопичувач чорного кольору, марки «Apacer»;мобільний телефон синього кольору, марки «iPhone12», IMEI: НОМЕР_1 , з сім карткою мобільного оператора мережі «Водафон»;мобільний телефон чорного кольору, марки «Nokia», model: ТА-1174, з сім карткою мобільного оператора мережі «Лайфселл»;мобільний телефон чорного кольору, марки «Nokia», model: 1280;мобільний телефон чорного кольору, марки «Samsung Duos», без ідентифікуючих номерів.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність тієї обставини, що майно, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, є речовим доказом у кримінальному провадженні, а тому наявні достатні підстави для арешту, відповідно до вимог ч.1,2,3 ст.170 та ч.3 ст. 171 КПК України.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою відмовити органу досудового розслідування в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, яке було вилучене за місцем проживання ОСОБА_7 ..

Апелянт вказує на те, що майно не відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України. Зазначає, що в клопотанні органу досудового розслідування відсутнє обґрунтування накладення арешту на майно, ухвала слідчого судді винесена без належного з`ясування обставин кримінального провадження, оскільки органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що саме це майно маєважливе доказове значення для кримінального провадження. Також вказує апелянт на те, що його довіритель не має жодного відношення до кримінального провадженні, він не є підозрюваним, жодних слідчих дій з його участю проведено не було. Окрім того вказує апелянт на те, що слідчий суддя при прийнятті рішення не врахував положення ст.168 КПК України та не звернув увагу на те, що слідчим суддею органу досудового розслідування дозвіл на вилучення мобільних телефонів та флеш накопичування не надавався, а лише на здійснення копіювання інформації. При цьому вказує апелянт, що доступ до вилученого майна обмежений власником майна не був з метою копіювання можливого його вмісту.

В судове засідання апеляційної інстанції власник майна та його представник не з`явились про час та місце розгляду повідомлялись належним чином, проте надіслали на адресу суду клопотання про розгляд апеляційної скарги у їх відсутність, а тому колегія суддів вважає за потрібне розглянути апеляційну скаргу, що в свою чергу не суперечить положенням ст.405 КПК України.

Заслухавши думку та пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи за клопотанням органу досудового розслідування, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про його арешт.

Відповідно до положень ч. 2 п.1 ст. 171 КПК України в клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст.170 КПК України та належне обґрунтування необхідності арешту.

З матеріалів справи вбачається, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017100010010407, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2017 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.191, ч.2 ст.367, ч.2 ст.364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що заступником директора КП «Київтранспарксервіс» ОСОБА_7 спільно з діючим директором КП «Київтранспарксервіс» ОСОБА_9 та іншими службовими особами організовано протиправну схему з метою отримання неправомірної вигоди від надання в експлуатацію паркувальних майданчиків в м.Києві. В межах зазначеного кримінального провадження орган досудового розслідування з метою забезпечення збереження речових доказів звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено за місцем проживання ОСОБА_7 оскільки останнє відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, а саме з тих підстав, що воно відповідає критеріям, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, що має місце в даному випадку.

Тому, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, користування, розпорядження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

На думку колегії суддів, в клопотанні органу досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, у відповідності до яких необхідно накласти арешт на майно, а саме, мобільні телефони та флеш накопичувач з метою його збереження.

Більш того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні органу досудового розслідування, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта, слід визнати непереконливими.

Що стосується доводів апелянта про те, що клопотання органу досудового розслідування про арешт майна розглянуто без додержання вимог ст.168 КПК України і тимчасово вилучене майно підлягало поверненню, то вони не заслуговують на увагу колегія суддів, так як слідчий суддя при розгляді клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту на вищезазначене майно дотримався вимог ст. 170 КПК України, за якою арешт допускається, зокрема з метою збереження речових доказів. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що згідно протоколу обшуку від 28.04.2023 року (а.с.31) орган досудового розслідування під час здійснення обшуку не зміг скопіювати інформацію з мобільного телефону та інших носіїв інформації, оскільки вони мали захисні коди та ОСОБА_10 доступу до них не надав. В телефонах можуть бути відомості, які можуть бути використані у даному кримінальному провадженні. Дана обставина свідчила про потребу в проведенні комп`ютерно-технічної експертизи, де об`єктом дослідження є вищезазначене майно, а відтак виникла необхідність у вилученні та арешту вказаного майна з метою забезпечення збереження речового доказу.

Також колегія суддів враховує ту обставину, що постановою органу досудового розслідування від 28 квітня 2023 року вищезазначене майно визнано речовим доказом.

Не підтвердив апелянт належними доказами обставин, за якими він вважає що дане майно не стосується кримінального провадження, яке розслідується.

Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 12017100010010407 від 12.07.2023- залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , подану в інтересах ОСОБА_7 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/4616/2023

Єдиний унікальний номер 760/9941/23

Доповідач: ОСОБА_1