Постанова

від 16.10.2023 по справі 160/8428/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 жовтня 2023 року м. Дніпросправа № 160/8428/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 ( суддя першої інстанції Лозицька І.О.) в адміністративній справі №160/8428/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому просить суд:

визнати протиправною та скасувати повністю вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-030814-0403 У від 03.08.2022 року на суму 14524,25 грн.;

зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (шляхом виключення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 14524,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.08.2022 року відповідачем сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-030814-0403-У на суму 14524,25 грн. зі сплати єдиного внеску. ОСОБА_1 05.05.2017 року припинила свою підприємницьку діяльність і знята з обліку, про що внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За поясненнями позивача, податковий борг нарахований та стягується з 03.08.2019 року по 03.08.2022 рік. В свою чергу позивач пояснює, що з 05.09.2019 року прийнята на роботу до Кам`янського професійного ліцею на посаду юрисконсульта на 0,5 ставки з оплатою праці згідно штатного розпису. На підставі наказу КПЛ від 28.02.2020 року №25-К/ТР ОСОБА_1 переведено з 0,5 ставки на повну ставку з 02.03.2020 року з оплатою згідно штатного розкладу. Позивач впевнена, що за весь період офіційного працевлаштування у КПЛ у період з 05.09.2019 року по теперішній час роботодавець нараховував та сплачував страхові внески, в тому числі і єдиний внесок, своєчасно та в повному обсязі. Ці обставини підтверджується довідкою про заробітну плату від 17.04.2023 року №92. Отже, на думку позивача оскаржувана вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-030814-0403 У від 03.08.2022 року в частині на суму 12759,91 грн.

Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 12759,91грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач впевнений, що діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Судом першої інстанції при винесенні рішення не було в повній мірі досліджені докази надані Позивачем до позовної заяви та не прийняті до уваги доводи ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо правомірності нарахування боргу. А саме, згідно форми ОК-5, доданої до позовної заяви вбачається факт не сплати ЄСВ за листопад- грудень 2015 року, за січень 2017 та квітень- грудень 2017 року. На момент винесення вимоги за даними ІТС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника, за кодом бюджетної класифікації 71040000, по ФОП ОСОБА_1 обліковувалась недоїмка по єдиному внеску в сумі 14 524, 25 гривень. У зв`язку з частковою сплатою станом на теперішній по ФОП ОСОБА_1 обліковується недоїмка по єдиному внеску в сумі 14 313,92 гривень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційну скаргу подано на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (була зареєстрована як фізична особа-підприємець 15.04.2010 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність позивача припинено 05.05.2017 року, про що внесено відповідний запис 22230060003015925.

03.08.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-030814-0403У, відповідно до якої визначено суму боргу зі сплати єдиного внеску у сумі 14524,25 грн.

Не погоджуючись з вимогою ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.08.2022 року №Ф-030814-0403У, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI станом на час спірних правовідносин).

П.2 і 6 ч.1 ст. 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016№1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до п.2 ч.1 ст. 7 Закону №2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Відповідно до абз.1 та 2 п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03.10.2017№ 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01.01.2017 виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Відповідно до ч.2- 4, 8, 12 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з ч.5 ст.10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у п. 4, 5 та 5-1 ч.1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з абз.1, 3 - 5 ч.4 ст. 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом №2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція №449).

Абз.2 п.2 р.VI зазначеної Інструкції установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн. (абз.1 - 3, 11 п.3 р. VI Інструкції №449).

Згідно з абз.1п. 4 р.VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Судом встановлено, що позивач, перебуваючи на обліку у контролюючому органі як фізична особа - підприємець та, будучи платником єдиного внеску, зобов`язаний був сплачувати єдиний внесок, у розмірі, встановленому ст.8 Закону №2464-VI, навіть у разі відсутності здійснення підприємницької діяльності.

Згідно із ч. 2 ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

П.14.1.195 п.14.1 ст.14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

У той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI, на час спірних правовідносин, не було врегульовано.

Таким чином, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Таким чином, у випадку якщо позивач у спірний період, не здійснював підприємницьку діяльність та не отримував доходів від підприємницької діяльності, але був найманим працівником, за його роботодавцем сплачувався ЄСВ.

Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 440/2149/19, від 31.03.2023 у справі № 600/2686/21-а.

У вищезазначених справах Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №9901/276/19 зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.».

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до довідки ОК-5 позивачем було самостійно сплачено ЄСВ за період з ІІІ кварталу по IV квартал 2013 року, про що свідчить відповідна відмітка в довідці форми ОК-5.

За період з І кварталу 2014 року по ІІ квартал 2014 року позивачем було самостійно сплачено ЄСВ про що свідчить відповідна відмітка в довідці форми ОК-5.

Відповідно до довідки ОК-5 за період з ІІІ кварталу по IV квартал 2014 року суми ЄСВ були сплачені податковим агентом ДП «Бар`єр (код ЄДРПУ 31330051).

У період з січня 2015 року по жовтень 2015 року (включно) ДП «Бар`єр (код ЄДРПУ 31330051), як податковий агент сплачував ЄСВ за позивача.

За період з січня 2016 року по грудень 2016 року ФОП ОСОБА_1 було самостійно сплачено ЄСВ.

З довідки ОК-5 вбачається, що з лютого 2016 року по серпень 2016 року (включно) також суми ЄСВ сплачувалися податковим агентом Департаментом екології та природних ресурсів Кам`янськовї міської ради (код ЄДРПОУ 33247458).

Так, за період лютий 2017 року суми ЄСВ сплачувалися податковим агентом ДП «Проектний інститут Дніпродзержинськцивільпроект» (код ЄДРПОУ 04605711).

За період з лютого по березень 2017 року суми ЄСВ сплачувалися податковим агентом Департаментом екології та природних ресурсів Кам`янськовї міської ради (код ЄДРПОУ 33247458).

Колегія суддів зазначає, що відповідачем безпідставно нараховувались суми в період коли позивач, працювала найманим працівником,

За ІІ квартал 2017 року позивач не заперечує та визнає заборгованість у розмірі 704,00 грн.

Проте, з довідки ОК-5 вбачається, що за періоди листопад 2015 року, грудень 2015 року ЄСВ не сплачувалось, вказане також не заперечується позивачем.

Таким чином, за позивачем у ФОП ОСОБА_1 наявний борг зі сплати ЄСВ у розмірі 2364,34 грн., яка складається із суми заборгованості за листопад 2015 року у розмірі 478,17 грн., за грудень 2015 року 478,17 грн. за січень 2017 року у розмірі 704,00 грн. та за квітень 2017 року у розмірі 704,00 грн.

Щодо заборгованості у сумі 3997,76 грн., яка зі слів відповідача, виникала на підставі отриманої від Пенсійного фонду України інформації станом на 01.10.2013 року, то суд погоджується із позивачем та не бере до уваги дані твердження контролюючого органу, оскільки відповідачем не доведено наявність вказаного боргу жодними належними та допустимий доказами.

Так, судом першої інстанції встановлено та не заперечується позивачем, що заборгованість ФОП ОСОБА_1 становить 1764,34 грн.

Отже, на підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску є протиправною в частині сум заборгованості 12759,91 грн. та підлягає скасуванню в цій частині.

Щодо способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Приписами п.п. 19-1.1.10 п. 19.1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України однією з функцій контролюючих органів є забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.

П. 1 розділу II Порядку № 422 від 07.04.2016 року окреслено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

Отже, відповідач має можливість здійснювати відповідні коригування облікових показників інтегрованої картки платника у ручному режимі у разі необхідності.

За визначенням ч. 1. 3 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Таким чином, з урахуванням норм Порядку № 422 від 07.04.2016 року, суд вважає, що у даному випадку для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідним є зобов`язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 12759,91грн.

Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постановах Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 300/3157/20 та від 25 травня 2022 року у справі № 200/8907/19-а, від 24.03.2023 у справі № 200/8620/19-а

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.07.2023 в адміністративній справі №160/8428/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 16 жовтня 2023 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Суховаров