Постанова

від 17.10.2023 по справі 160/14065/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 жовтня 2023 року м. Дніпросправа № 160/14065/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 в адміністративній справі №160/14065/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області третя особа: Криворізьке районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу від 17.05.2023 № 900к начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Криворізького РУП ГУНП», яким було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби стосовно оперуповноваженого відділу кримінальної поліції КРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 19.05.2023 № 317 о/с «По особовому складу» щодо звільнення оперуповноваженого відділу кримінальної поліції КРУП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта ОСОБА_1 з 19.05.2023 згідно із Законом України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);

поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції КРУП ГУНП в Дніпропетровській області;

стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 19.05.2023 з розрахунку середньоденного грошового забезпечення у розмірі 219,35 грн по день винесення судом рішення;

стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області судовий збір та витрати на правову (правничу) допомогу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 визнано не поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду; позовну заяву залишено без розгляду на підставі статті 123 КАС України, у зв`язку з пропуском встановленого статті 122 КАС України строку звернення до суду.

Не погодившись із вищевказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги, зазначив, що судом встановлено, що позивач ознайомився із наказом від 17.05.2023 р. № 900к, яким до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби та наказом від 19.05.2023 р. № 317о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції, 19 травня 2023 року і з цього часу розпочинається перебіг строку звернення до адміністративного суду. Отже граничним строком звернення до суду є 02.06.2023. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.22р. на території України введено воєнний стан строком на 30 діб, який діяв в період з 19.05,2023 р. - 02.06.2023 р., та який продовжено і на теперішній час. Позивач повідомив Адвокатів, що з 29 травня по 15 червня 2023 року, позивач перебував із волонтерською місією у прифронтових зонах Донецької та Луганської областей з метою перевезення дітей для подальшої реабілітації. Тобто у позивача об`єктивно була відсутня можливість вчиняти дії, необхідні для звернення до суду, такі як погодження правової позиції із Адвокатами, фактичний підпис позовної заяви, сплата судового збору та інші дії, що передують зверненню до суду та необхідні для здійснення належної підготовки для зверненням із матеріально- правовою вимогою. Варто також зауважити, що в оскаржуваній ухвалі суд не надає обґрунтування чому саме суд приходить до висновку, що наведені позивачем причини пропуску строку є неповажними, суд обмежується лише цитуванням процесуального Закону, та по суті дублює ухвалу від 18.07.2023 року. При цьому суд першої інстанції повністю ігнорує об`єктивну дійсність, в які на даний час проживає не лише позивач, а й вся країна - військовий стан та збройну агресію російської федерації проти нашої Країни, що не може не впливати на життя та можливості всіх людей, що знаходяться на території України загалом, та безпосередньо на позивача.

Відповідач надав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Строки звернення до суду визначені, зокрема статтею 122 КАС України.

Так, відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Частиною 3 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі -Дисциплінарний статут), який застосовується в редакції Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2123-ІХ, що набрав чинності 01 травня 2022 року, встановлено, що поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення.

Судом першої інстанції при формулюванні висновку про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду застосовано саме положення норм матеріального права частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту, а не строк звернення до суду, встановлений нормою процесуального права, - частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас суд апеляційної інстанції зауважує, що строк, протягом якого особа може звернутися до суду у відносинах публічної служби, який становить один місяць, визначений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Ця норма є процесуальною, регулює процесуальний порядок захисту судом порушеного або оскаржуваного суб`єктивного права і створює оптимальні умови для досягнення юридично визначеного результату.

П`ятнадцятиденний строк оскарження наказу про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції установлений нормою матеріального права абзацом другим частини четвертої статті 31 Дисциплінарного статуту.

Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25 лютого 2021 року у справі №580/3469/19 зроблено правовий висновок з питання застосування строку звернення до суду, встановленого нормою процесуального права, який відрізняється від такого строку, встановленого нормою матеріального права, який полягає у наступному.

Критерієм для виокремлення правових систем з переважанням юридичного процесу є пріоритетність у правовому регулюванні процесуальних правил, які передують появі норм матеріального права. Можна допускати відступ від правила застосування тієї норми, яка закріплена у відповідній галузі, і обирати норму іншого акта у випадках, коли вона покращує правове положення суб`єктів.

У практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France») зазначив, що право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (заява № 23805/94, параграф 36). У справі «Зубак проти Хорватії» ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

Пункт 1 статті 6 Конвенції втілює «право на суд», за яким право на доступ до суду (тобто право ініціювати провадження у національних судах) становить лише один з його аспектів. Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (зокрема, рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France), параграф 36; від 28 лютого 2008 року у справі «Церква села Сосулівка проти України», заява №37878/02, параграф 50).

Отже, Позивач для захисту своїх законних прав, свобод і законних інтересів відповідно до принципу dubio pro tributario має право на звернення до суду з позовом про оскарження наказу про звільнення зі служби в поліції у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, а не частиною четвертою статті 31 Дисциплінарного статуту.

Таким чином, судом першої інстанції, при залишенні позовної заяви позивача без розгляду з підстав пропуску строку на звернення до суду у цій справі, було порушено норми процесуального права, закріплені у ч. 5 ст. 122 КАС України.

Стосовно наявності підстав для поновлення строку звернення до суду у цій справі, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

З матеріалів справи слідує та не заперечується учасниками справи, що позивач звернувся до суду з позовом 16.06.2023 про оскарження наказів, прийнятих 17.05.2023 та 19.05.2023, з якими був ознайомлений особисто під розпис 19.05.2023.

Таким чином, останнім днем строку для звернення до суду із позовом у цій справі було 19.06.2023.

Суд апеляційної інстанції також враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 5 грудня 2018 року (справа №11-989заі18) зазначила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд, керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Постановивши ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суд першої інстанції фактично позбавив позивача права доступу до суду, що свідчить про порушення його права звернення до адміністративного суду, гарантованогост.5 КАС України.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, інаправлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 року про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №160/14065/23 скасувати.

Направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2023 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Суховаров