Ухвала

від 20.10.2023 по справі 902/1203/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

м. Київ

20.10.2023Справа № 902/1203/23

За заявою особи, яка може набути статус позивача: Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області»

про забезпечення позову

у справі №902/1203/23

За позовом Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області» (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15-А; поштова адреса: 21027, м. Вінниця, проспект Космонавтів, 40)

До Дочірнього підприємства «Граніт України» товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромімпекс» (19451, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21)

Про стягнення 3880234, 03 грн

Суддя Бондаренко-Легких Г. П.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 01-13-10-1449-2023 від 12.09.2023 Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області" з вимогами до Дочірнього підприємства "Граніт України" Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопромімпекс" про стягнення заборгованості за Договором №6-М про закупівлю робіт від 13.10.2021 в сумі 3 880 234,03 грн, в тому числі: 1 434 856,67 грн - залишок боргу; 946 856,67 грн - пеня; 77 823,84 грн - 3% річних; 397 099,26 грн - інфляційні втрати; 1 023 600,00 грн - штраф та понесені судові витрати.

Підставою позовних вимог, за змістом позовної заяви, є неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором №6-М про закупівлю робіт від 13.10.2021.

18.09.2023 Господарський суд Вінницької області ухвалив позовну заяву Державного підприємства "Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області" передати за територіальною підсудністю на розгляд до Господарського суду міста Києва, і така позовна заява надійшла до відповідного суду 17.10.2023 року

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2023, справу №902/1203/23 передано на розгляд судді Бондаренко-Легких Г. П.

Одночасно із поданням позову, позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд накласти арешт на все майно Дочірнього підприємства «Граніт України» товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромімпекс» (ЄДРПОУ 33864982) та на грошові кошти, які обліковуються на рахунках Дочірнього підприємства «Граніт Україна» ТОВ «Енергопромімпекс» (ЄДРПОУ 33864982), в тому числі на рахунку НОМЕР_1 в АКТ КБ «Приватбанк» м. Київ та на рахунку UA748201720355979000000709358 в УДКС у Оболонському районі у м. Києві, МФО 305299 на суму 3939779, 54 грн, яка складається з: ціна позову - 3880234,03 грн та судовий збір - 59545, 51 грн., яка також надійшла до суду 17.10.2023 року.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання даного рішення суду в майбутньому. Також, заявник зазначає, що підстави для застосування судом заходів зустрічного забезпечення позову відсутні.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши додані до неї докази, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, в тому числі: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

Дійсно, надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном (грошовими коштами) свідчитиме про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Однак частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову (предметом якого є стягнення грошових коштів) шляхом накладення арешту на все майно відповідача та на грошові кошти на банківських рахунках відповідача в межах ціни позову - суд має встановити наявність прямого зв`язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, існування реальної загрози зупинення або взагалі припинення господарської діяльності відповідача, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності останнього.

У заяві про забезпечення позову позивач сам зазначає, що за відповідачем не зареєстровано нерухомого майна, що вбачається зокрема, з наданих у вигляді інформаційної довідки витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно та з Державного реєстру речових прав, а також наголошує, що у відповідача відсутні грошові кошти.

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Доказів наявності у відповідача будь-якого іншого майна (в тому числі його конкретизація у прохальній частині заяви), на яке заявник просить накласти арешт та на яке, у випадку задоволення позову, може бути звернено стягнення - до заяви про забезпечення позову не долучено.

Таким чином, заявник не обґрунтував зв`язку між обраним заходом до забезпечення позову і предметом позову (як і не зазначив на яке майно просить накласти арешт та докази наявності такого майна у відповідача), та не зазначив про доцільність вжиття такого заходу забезпечення позову, з огляду на обставини, що зазначені самим заявником в заяві про забезпечення позову.

Щодо вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти боржника в межах ціни позову та суми судового збору, суд зазначає наступне.

Позивач стверджує, що за відповідачем зареєстровано обтяження на все нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав, про що міститься запис від 30.09.2020 про арешт майна боржника згідно постанови приватного виконавця Наконечного Ігоря Михайловича в рамках примусового виконання іншого рішення суду

Втім, з наданих суду відомостей з Державного реєстру речових прав у вигляді інформаційної довідки вбачається, що особою, якої стосуються обтяження є ТОВ «МСУ-2» (код ЄДРПОУ: 39221498), а не відповідач (відповідач зокрема, є особою в інтересах якої встановлено обтяження).

Крім того, з відомостей в АСВП вбачається, що майже всі виконавчі провадження за якими боржником є відповідач - завершені, та лише одне, що відкрито 16.10.2023, наразі триває, втім, з відкритих відомостей неможливо встановити суть не виконаних рішень (зокрема, чи є відповідний спір майновим, а отже чи є предметом виконавчого провадження стягнення грошових коштів та відповідно чи існують у відповідача будь-які не погашені грошові зобов`язання).

Матеріали заяви також не містять доказів того, що господарська діяльність відповідача не здійснюється, тобто є припиненою, або обмеженою.

Отже, заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить жодних відомостей про вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду (у випадку задоволення відповідного позову), а доводи заявника зводяться до тверджень заявника про те, що Дочірнє підприємство «Граніт України» товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромімпекс» може вільно розпоряджатись своєю власністю, а також проте, що відповідач має незначний розмір статутного капіталу, про що позивачеві мало бути відомо і під час укладення договору та здійснення суми передплати, і також зміну керівника та місцезнаходження відповідача, про що містяться відомості у відкритому реєстрі ЄДРПОУ, що не може оцінюватися судом як достатні докази для того, щоб дій ти обґрунтованого припущення, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог .

Наведене позивачем судове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 по справі №580/1973/23, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства «Граніт України» товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромімпекс» не підтверджує та обставини щодо наміру відповідача не виконувати судове рішення у даній справі (у випадку задоволення позову), оскільки навпаки свідчить, що відповідач веде господарську діяльність та звертається за захистом своїх прав, які він вважає порушеними, до суду.

Обставина, що Дочірнє підприємство «Граніт України» товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопромімпекс» не виконує своїх договірних зобов`язань (яка входить до предмету доказування при розгляді справи по суті) перед заявником та не надає відповіді на надіслані претензії не може беззаперечно свідчити про неможливість реального виконання рішення суду та наявність будь-яких труднощів при виконанні такого рішення у майбутньому, у випадку задоволення позову про стягнення заборгованості.

Суд зазначає, що розмір статутного капіталу відповідача так само не є достатньо переконливими для обґрунтованого припущення, що невжиття заходу забезпечення позову у вигляді арешту коштів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до наданих матеріалів справи, а саме додатків до позову, тексту претензії позивача від 18.07.2023 року вбачається, що відносини між сторонами спору є довготривалими (договір укладено 13.10.2021 року), його умови неодноразово змінювались сторонами шляхом підписання додаткових угод, як в частині ціни договору, строків виконання робіт, так і фінансування робіт позивачем. Доданими до позовної заяви документами підтверджується, що станом на травень 2023 року відповідач повертав позивачеві проавансовані останнім кошти, передавав результат виконаних робіт, що загалом спростовує твердження позивача про ризики не виконання рішення суду з боку відповідача, у випадку задоволення позову. Позивач у справі направив відповідачеві претензію від 18.07.2023 року тільки 02.08.2023 року з вимогою про повернення коштів, а отже не виконання відповідачем такої вимоги не носить тривалий характер

Суд також зазначає, що як свідчать матеріали позову виконання зобов`язань з боку відповідача по договору № 6-М від 13.10.2023 забезпечено договором застави № 31-3 від 12.10.2021 року, відповідно до якого позивач у даній справі є заставодержателем грошових коштів у сумі 1023600,00 грн. (сума коштів застави є не набагато меншою, ніж сума позову), які були внесені відповідачем у справі як заставодавцем на визначений договором застави рахунок. Як зазначає сам позивач в претензії від 18.07.2023 року кошти застави в розмірі 1023600,00 грн., які отримані в якості застави, будуть спрямовані до відповідного бюджету.

За таких обставин, суд вважає, що забезпечення виконання грошових зобов`язань відповідачем як заставними коштами, так і накладенням арешту на грошові кошти відповідача, порушить принцип балансу інтересів сторін, а застосування подвійного забезпечення виконання рішення як за рахунок заставних коштів, які знаходяться на визначеному позивачем рахунку, так і за рахунок накладення судом арешту на рахунки відповідача, порушить принцип балансу інтересів сторін у справі та принцип адекватності заходів забезпечення позову, що застосовується судом.

За таких обставин, з огляду на конкретні факти щодо виконання договору між сторонами спору, забезпечення виконання зобов`язань відповідача заставними коштами, розмір яких є не набагато меншим, ніж розмір позовних вимог, застосування судом заходів забезпечення позову, про які клопоче позивач, може призвести до ще більшого погіршення фінансового стану відповідача, не можливості здійснення ним господарської діяльності, що як наслідок, може ще більше ускладнити реальне виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог.

Отже, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, з огляду на вищевикладені доводи.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Державному підприємству «Служба місцевих автомобільних доріг у Вінницькій області» у задоволенні заяви про забезпечення позову від 12.09.2023 №01-13-10-1448-2023.

2. Згідно з частиною 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких