Ухвала

від 20.10.2023 по справі 910/16187/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про вжиття заходів забезпечення позову

м. Київ

20.10.2023Справа № 910/16187/23

За заявою особи, яка може набути статус позивача: Приватне акціонерне товариство «КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД» (04073, м. Київ, вул. Копилівська, 38)

У справі №910/16187/23

За позовом Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД» (04073, м. Київ, вул. Копилівська, 38)

До 1) Акціонерного товариства «КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ ЗАКРИТИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ОБРОК» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 16)

2) Державної організації «УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ОФІС ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ІННОВАЦІЙ» (01601, м. Київ, вул. Дмитра Годзенка, 1)

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРНОФАРМ» (46010,м. Тернопіль, вул. Фабрична, буд. 4)

4) Міністерство охорони здоров`я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7)

про захист прав інтелектуальної власності

Суддя Бондаренко-Легких Г. П.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

ф17.10.2023 року Приватне акціонерне товариство «Київський вітамінний завод» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Кваліфікаційний закритий корпоративний інвестиційний фонд «ОБРОК» (відповідач-1) та Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернофарм" (відповідач-3) та Міністерство охорони здоров`я України (відповідач-4), в якому просить суд:

- визнати недійсним повністю Свідоцтво України № 263229 від 12.08.2019 на знак для товарів і послуг "ВЕНОРМ", яке належить Акціонерному товариству «Кваліфікаційний закритий корпоративний інвестиційний фонд «ОБРОК» (відповідач-1);

- зобов`язати Державну організацію «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (ідентифікаційний код 44673629; вул.Годзенка Дмитра, будинок 1) внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про визнання недійсним повністю Свідоцтва України № 263229 від 12.08.2019 на знак для товарів і послуг ВЕНОРМ та повідомити про це у офіційному електронному бюлетені НОІВ.

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Тернофарм" (ідентифікаційний код 35414585; 46010, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вулиця Фабрична, будинок 4) - відповідач-3 використовувати всіма можливими способами позначення "ВЕНОРМ" стосовно товарів і послуг, таких самих і споріднених з наведеними у Свідоцтві України № 230665 від 28.08.2017 на знак для товарів і послуг НОРМОВЕН.

- визнати недійсним Наказ Міністерства охорони здоров`я України (відповідач-4) №1128 від 13.05.2020 «Про державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарських засобів (медичних імунологічних препаратів), в тому числі лікарських засобів для лікування коронавірусної хвороби (COVID-19), та внесення змін до реєстраційних матеріалів» в частині реєстрації та внесення до Державного реєстру лікарських засобів України лікарського засобу з торговельним найменуванням «ВЕНОРМ» (реєстраційне посвідчення № UA/18081/01/01 від 13.05.2020).

- зобов`язати Міністерство охорони здоров`я України (відповідач-4) припинити дію реєстраційного посвідчення № UA/18081/01/01 від 13.05.2020 на лікарський засіб «ВЕНОРМ», заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернофарм" (ідентифікаційний код 35414585; 46010, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вулиця Фабрична, будинок 4).

18.10.2023 року, після подання позовної заяви, позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову у спосіб:

- до набрання законної сили рішення суду у господарській справі № 910/16187/23 заборонити Акціонерному товариству «Кваліфікаційний закритий корпоративний інвестиційний фонд «ОБРОК» (ідентифікаційний код 43643478; 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 16) передавати у будь-який спосіб повністю або частково іншим особам виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку "ВЕНОРМ" за Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 263229 від 12.08.2019, або відмовлятися від зазначеного свідоцтва України повністю або частково;

- до набрання законної сили рішення суду у господарській справі № 910/16187/23 заборонити Державній організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (ідентифікаційний код 44673629; 01601, місто Київ, вул.Годзенка Дмитра, будинок 1) вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно передання Акціонерним товариством «Кваліфікаційний закритий корпоративний інвестиційний фонд «ОБРОК» виключних майнових права інтелектуальної власності на торговельну марку "ВЕНОРМ" за Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 263229 від 12.08.2019 третім особам або про відмову Акціонерного товариства «Кваліфікаційний закритий корпоративний інвестиційний фонд «ОБРОК» від Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 263229 від 12.08.2019 на торговельну марку ВЕНОРМ та повідомляти про це у офіційному електронному бюлетені НОІВ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що торговельна марка "ВЕНОРМ" за свідоцтвом України № 263229 від 12.08.2019, що належить відповідачу-1, не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки є схожою з торговельну марку "НОРМОВЕН" за свідоцтвом України № 230665 від 28.08.2017, що належить позивачу, настільки, що її можна сплутати з такою торговельною маркою позивача, яка була зареєстрована раніше.

В свою чергу заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач-1 може відмовитися від спірної торговельної марки ВЕНОРМ за свідоцтвом України № 263229 від 12.08.2019 або здійснити передачу прав на вказані торговельні марки іншій особі, про що будуть внесені відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, що утруднить вирішення справи по суті і зробить неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства «Київський вітамінний завод» про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд призодить до висновку про її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За змістом ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Свідоцтво надає його власнику право використовувати торговельну марку та інші права, визначені цим Законом. Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання торговельної марки на підставі ліцензійного договору.

Доданими до матеріалів справи документами підтверджується, що на момент звернення до суду відповідач-1 є власником спірного свідоцтва, а відтак, саме останньому належать правомочності розпорядження визначеною таким свідоцтвом торговельною маркою, в тому числі можливість її передачі у власність іншим особам, відмова від такої торгівельної марки чи надання дозволу на її використання на підставі ліцензійного договору (щодо всіх товарів чи їх частини).

Згідно ч. 2 ст. 1114 Цивільного кодексу України, факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до НОІВ. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в Бюлетені.

Статтею 22 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не має права на повторну реєстрацію торговельної марки протягом двох років після припинення дії свідоцтва згідно з пунктами 1 і 2 статті 18 цього Закону, крім випадків, коли власник свідоцтва, дію якого припинено, надасть згоду на реєстрацію заявленої торговельної марки.

Отже, у разі відчуження відповідачем-1 свідоцтва України №263229 від 12.08.2019 третім особам, з наступним поданням до Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» заяв про реєстрацію відповідних змін, або відмова відповідача-1 від прав на оскаржуване свідоцтво, це може невиправдано розширити коло учасників даного судового процесу, що зробить неефективним захист прав позивача шляхом подання даного позову саме до визначеного кола відповідачів, що може свідчити про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, адже невжиття таких заходів може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

У разі задоволення позову, у випадку визнання свідоцтва України №263229 від 12.08.2019 на торговельну марку "ВЕНОРМ" недійсним, Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» об`єктивно не матиме можливості виконати рішення суду, оскільки у Державному реєстрі свідоцтв на торговельні марки будуть відомості про особу, якій передано право власності на свідоцтво України, а не відомості про відповідача-1, або взагалі будуть відсутні відомості про торговельну марку. Крім того, у випадку відмови відповідача-1 від торговельної маки ВЕНОРМ ніхто інший, в тому числі і позивач, не матиме змоги протягом 2-х років здійснити повторну реєстрацію торговельних марок після дострокового припинення дії свідоцтва у разі відмови відповідача-1.

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

У зв`язку з тим, що власник свідоцтва України №263229 від 12.08.2019 може у будь-який час відмовитись або передати іншій особі право власності на свідоцтво повністю, суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано припускає, що право на торговельну марку, яка є предметом спору, на момент прийняття рішення можуть перейти до іншої (інших) особи (осіб).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Враховуючи наведене вище, подана заява про забезпечення позову визнається судом обґрунтованою та задовольняється в повному обсязі.

При цьому, обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

У зв`язку з наведеним, подана заява щодо вжиття заходів до забезпечення позову визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Компанії Приватного акціонерного товариства «КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД» про забезпечення позову - задовольнити.

2. До набрання рішенням законної сили у справі № 910/16187/23 вжити заходи до забезпечення позову, а саме:

1) заборонити Акціонерному товариству «Кваліфікаційний закритий корпоративний інвестиційний фонд «ОБРОК» (ідентифікаційний код 43643478; 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 16) передавати у будь-який спосіб повністю або частково іншим особам виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку "ВЕНОРМ" за Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 263229 від 12.08.2019, або відмовлятися від зазначеного свідоцтва України повністю або частково;

2) заборонити Державній організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (ідентифікаційний код 44673629; 01601, місто Київ, вул.Годзенка Дмитра, будинок 1) вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно передання Акціонерним товариством «Кваліфікаційний закритий корпоративний інвестиційний фонд «ОБРОК» виключних майнових права інтелектуальної власності на торговельну марку "ВЕНОРМ" за Свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № 263229 від 12.08.2019 третім особам або про відмову Акціонерного товариства «Кваліфікаційний закритий корпоративний інвестиційний фонд «ОБРОК» від Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 263229 від 12.08.2019 на торговельну марку ВЕНОРМ та повідомляти про це у офіційному електронному бюлетені НОІВ.

.

3. Стягувачем за даною ухвалою є: Приватне акціонерне товариство «Київський вітамінний завод» (04073, м. Київ, вул. Копилівська, 38; ідентифікаційний код: 35251822)

4. Боржником-1 за даною ухвалою є: Акціонерному товариству «Кваліфікаційний закритий корпоративний інвестиційний фонд «ОБРОК» (ідентифікаційний код 43643478; 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 16)

5. Боржником-2 за даною ухвалою є: Державна організація "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (вул. Глазунова, буд. 1, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код - 44673629);

6. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 20.10.2023 та може бути оскаржена в порядку передбаченому ГПК України.

7. Відповідно до статті 144 ГПК України дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку включно до 20.10.2026 включно.

8. Згідно ч.8 ст.140 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Г.П. Бондаренко-Легких