Рішення

від 10.10.2023 по справі 922/2131/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2023м. ХарківСправа № 922/2131/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61103, м. Харків, вул. Балакірєва, буд. 3) до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11) 3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська обл., с. Подвірки) про зобов`язання вчинити певні дії за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - Ващенко Т.Д.;

третьої особи - Шипенко М.С.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", згідно вимог якої позивач просить суд: 1) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок нарахованих обсягів теплової енергії за коригуючими актами №№4/23/10-21, 4/23/11-21, 4/23/12-21, 4/23/01-22, 4/23/02-22, 4/23/03-22, 4/23/04-22 від 30.04.2023; 2) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок вартості послуг з транспортування теплової енергії, зазначеної у наданих для оплати позивачу рахунках №№4/23/10-21, 4/23/11-21, 4/23/12-21, 4/23/01-22, 4/23/02-22, 4/23/03-22, 4/23/04-22 від 30.04.2023.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.05.2023 позовну заяву залишено без руху з огляду на процесуальні вимоги пункту 2 статті 1 статті 164 ГПК України та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для виправлення недоліків позовної заяви.

30.05.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. №13586), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.06.2023 об 11:00.

19.06.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №15623), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

27.06.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №16470).

27.06.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №16500), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 27.06.2023 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та підготовче засідання відкладено на 18.07.2023 о 12:15 на підставі статті 177, 183, 232, 233 ГПК України.

17.07.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано клопотання про призначення експертизи (вх. №18616).

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 18.07.2023 продовжено строк проведення підготовчого засідання на тридцять днів до 01.09.2023. Задоволено усне клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи. Підготовче засідання відкладено на 01.08.2023 о 12:45 на підставі статті 177, 183, 232, 233 ГПК України.

27.07.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від представника позивача зареєстровано додаткові пояснення (вх. №19861), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

27.07.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" зареєстровано заяву про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (вх. №19863).

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 01.08.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 08.08.2023 о 10:45 на підставі статті 177, 183, 232, 233 ГПК України.

03.08.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано заяву про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №20562).

08.08.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано додаткові пояснення (вх. №21051), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

10.08.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від представника позивача зареєстровані заперечення по заяві ПрАТ "ТЕЦ-5" (вх. №21322), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 08.08.2023 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.08.2023 о 09:40 на підставі статті 177, 183, 232, 233 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.08.2023 заяву Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" про вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (вх. №19863 від 27.07.2023) задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська обл.., с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230). Відкладено підготовче судове засідання на 04.09.2023 о 14:00.

21.08.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача зареєстровано заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (вх. №22311).

23.08.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від представника позивача зареєстровано супровідний лист (вх. №22593) разом із доданими до нього документами, який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

25.08.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача зареєстровано пояснення (вх. №22804), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

30.08.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано клопотання про долучення доказів разом із доданими до нього документами (вх. №23248), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

30.08.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача зареєстровано заперечення проти клопотання відповідача про призначення експертизи (вх. №23289), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

31.08.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від представника позивача зареєстровано заяву (вх. №23375), в якій просить суд здійснювати розгляд справи в підготовчому засіданні 04.09.2023 без участі представника позивача у зв`язку з сімейними обставинами.

Разом з тим, судом повідомлено учасників справи про наступне судове засідання, що призначено на 11.09.2023 о 09:30.

11.09.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано додаткові пояснення (вх. №24392) разом з клопотанням про долучення доказів їх направлення на адресу інших учасників справи (вх. №24396), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 11.09.2023 після заслуховування думки учасників справи, дослідження матеріалів справи, відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення експертизи у зв`язку з необґрунтованістю та безпідставністю, а також з огляду на закінчення строку проведення підготовчого засідання на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України. Разом з тим, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.10.2023 об 11:30.

11.09.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано клопотання про колегіальний розгляд справи (вх. №24388).

18.09.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від представника відповідача зареєстровано клопотання (вх. №25206), в якому в порядку пункту 4 частини 1 статті 42 ГПК України просить видати в електронному вигляді копію технічного запису судового засідання.

Позивач у призначене судове засідання не з`явився. Втім, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Разом з тим, 05.10.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано клопотання (вх. №27089), в якому просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача. Водночас у поданому клопотанні позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з`явився, проти позовної заяви заперечив з підстав, що викладені у заявах по суті справи та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача у судове засідання з`явився та надав пояснення по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, а також заслухавши думку присутніх у судовому засіданні учасників справи щодо можливості розгляду справи по суті без участі представника позивача, враховуючи, що явка представника позивача у призначене судове засідання обов`язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що унормовано статтею 42 ГПК України, клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника задоволено.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку присутніх у судовому засіданні учасників справи щодо клопотання представника відповідача про колегіальний розгляд справи, протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2023 відмовлено у його задоволенні як у необґрунтованому та поданому після закінчення підготовчого засідання на підставі статті 42, 33, 233 ГПК України.

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, надано учасникам справи достатньо часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення рішення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також заслухавши вступне слово присутніх у судовому засіданні учасників справи, суд встановив наступне.

03.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (надалі - позивач, замовник) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (надалі - відповідач, виконавець) було укладено договір про надання послуг з транспортування теплової енергії №610061 (надалі - договір).

Умовами пункту 1.1. договору визначено, що предметом договору є надання виконавцем послуг замовнику з транспортування теплової енергії від колекторів ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" (теплопостачальника організація) по теплотрасам, що належать виконавцю до межі розподілу балансової належності теплових мереж між виконавцем та замовником.

Пунктами 2.1.2, 2.1.4, 2.1.6 договору погоджено, що виконавець зобов`язується здійснювати транспортування подавального теплоносія до теплових мереж замовника до теплопостачальної організації в обсязі, що повертає замовник; здійснювати контроль обліку, режимів, обсягів та використання теплової енергії замовником відповідно до діючим Правилам користування тепловою енергією та іншими нормативними документами, що регулюють дану сферу господарської діяльності; в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним, направити замовнику для підписання акт про надання послуг з транспортування теплової енергії.

Пунктами 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 договору погоджено, що замовник зобов`язується своєчасно сплачувати виконавцю витрати з транспортування теплової енергії; щомісячно до 20 числа місяця, що передує розрахунковому, надавати виконавцю зміни до переліку споживачів, яким планується постачання теплової енергії; в строк до 12 числа місяця, наступного за звітним, направити виконавцю оформлений акт про надання послуг з транспортування теплової енергії.

Також, між сторонами було укладено додаткові угоди до договору: №1 від 27.05.2014 р.; №2 від 27.05.2014; №3 від 11.07.2014; №4 від 05.03.2015 р.; №5 від 20.10.2015; №6 від 12.05.2016; №7 від 30.06.2016; №8 від 23.11.2016; №9 від 30.12.2016; №10 від 02.10.2017; №11 від 09.01.2018; №12 від 08.11.2018; №13 від 07.02.2019; №14 від 25.05.2020; №15 від 10.09.2020; №16 від 08.12.2020; №17 від 29.11.2021; №18 від 24.01.2022.

Відповідно до пункту 3.1.1. (в редакції додаткової угоди №10 від 02.10.2017) при наявності у замовника комерційного вузла обліку теплової енергії обсяг теплової енергії визначається з урахуванням теплових втрат на ділянці мереж від межі розподілу балансової належності до місця установки. Виконавець щомісячно виконує розрахунок фактичної величини теплових втрат залежно від кількості годин роботи засобу обліку у звітному періоді, а також середньої температури наріжного повітря за звітний період та температури теплоносія. Облік теплової енергії при наявності вузла обліку та експлуатація вузла обліку теплової енергії замовником проводяться відповідно з умовами, зазначеними у додатку №2.

Умовами пункту 2 додатку №2 до договору погоджено, що замовник щомісячно виконує зняття показань з вузла обліку у останній календарний день та подає виконавцю 1 числа місяця, наступного за звітним журнал обліку теплової енергії та теплоносія, що відповідає встановленому типу вузла обліку та відомість показань вузла обліку у формі журналу обліку.

Відповідно до пункту 3 додатку №2 до договору у разі ненадання замовником документів, вказаних в пункті 2 цього додатку, у зазначені строки виконавцю, обсяг теплової енергії, що протранспортована для замовника, визначається згідно з п.п. 3.1.2-3.1.2. договору з наступним перерозподілом за фактичними показниками, після проведення контрольного зняття показань вузла обліку виконавцем із складанням відповідного акту.

Пунктом 4.3. договору погоджено, що замовник сплачує виконавцю до 15 числа місяця, наступного за звітним, вартість послуг з транспортування теплової енергії.

Умовами пункту 8.1. договору передбачено, що договір розповсюджує свою дію в частині транспортування теплової енергії з 01.01.2014 по 31.12.2014, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання. Даний договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмової заяви однієї із сторін про його припинення.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору відповідач в опалювальному сезоні 2021-2022 року в період з жовтня 2021 по квітень 2022 року надав позивачу послуги з транспортування теплової енергії, кількість та вартість транспортування якої відображена у підписаних між сторонами актах про надання послуг з транспортування теплової енергії.

Відповідно до акту від 31.01.2021 відповідач у жовтні 2021 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 143,55358 Гкал на суму 80953,88 грн. з ПДВ.

Згідно акту від 30.11.2021 відповідач у листопаді 2021 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 460,30952 Гкал на суму 259581,43 грн. з ПДВ.

Відповідно до акту від 31.12.2021 відповідач у грудні 2021 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 545,70403 Гкал на суму 493288,24 грн. з ПДВ.

Відповідно до акту від 31.01.2022 відповідач у січні 2022 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 710,73945 Гкал на суму 678215,73 грн. з ПДВ.

Відповідно до акту від 28.02.2022 відповідач у лютому 2022 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 515,43150 Гкал на суму 498932,53 грн. з ПДВ.

Відповідно до акту від 31.03.2022 відповідач у березні 2022 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 511,08974 Гкал на суму 494729,76 грн. з ПДВ.

Відповідно до коригуючого акту від 30.09.2022 відповідач у березні 2022 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 528,36576 Гкал на суму 511452,78 грн. з ПДВ.

Відповідно до акту від 30.04.2022 відповідач у квітні 2022 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 197,38544 Гкал на суму 191067,13 грн. з ПДВ.

Обставини справи та наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позивач сплатив вартість послуг з транспортування теплової енергії за період з жовтня 2021 по квітень 2022 відповідно до листа про залік зустрічних однорідних вимог від 21.12.2021 №467, платіжного доручення №4725 від 12.08.2022 на суму 2356233,39 грн. та №5362 від 30.12.2022 на суму 300000,00 грн.

З обставин справи також убачається, що листом №07-32/4941 від 03.05.2023 відповідач повідомив позивача про виникнення сумнівів у достовірності показань приладу обліку позивача, що розташований за адресою: м. Харків. вул. Культури, 5 у опалювальному сезоні 2021-2022 років та проведення донарахувань у розмірі 643,60524 Гкал до розрахункової величини споживання теплової енергії з жовтня 2021 року по квітень 2022 року. Разом з вказаним листом, відповідач надав коригуючі акти про надання послуг з транспортування теплової енергії згідно договору в період з жовтня 2021 по квітень 2022 року та рахунки.

Відповідно до коригуючого акту №4/23/10-21 від 30.04.2023 відповідач у жовтні 2021 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 283,65080 Гкал на суму 159958,63 грн. з ПДВ.

Відповідно до коригуючого акту №4/23/11-21 від 30.04.2023 відповідач у листопаді 2021 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 551,85268 Гкал на суму 311205,18 грн. з ПДВ.

Відповідно до коригуючого акту №4/23/12-21 від 30.04.2023 відповідач у грудні 2021 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 738,98869 Гкал на суму 668003,63 грн. з ПДВ.

Відповідно до коригуючого акту №4/23/01-22 від 30.04.2023 відповідач у січні 2022 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 762,84251 Гкал на суму 727933,85 грн. з ПДВ.

Відповідно до коригуючого акту №4/23/02-22 від 30.04.2023 відповідач у лютому 2022 протранспортував теплову енергію позивачу у кількості 603,81916 Гкал на суму 584490,90 грн. з ПДВ.

Відповідно до коригуючого акту №4/23-03-22 від 30.04.2023 відповідач у березні 2022 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 644,01587 Гкал на суму 623400,92 грн. з ПДВ.

Відповідно до коригуючого акту №4/23/04-22 від 30.04.2023 відповідач у квітні 2022 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 159,92481 Гкал на суму 154805,62 грн. з ПДВ.

Окрім того, матеріали справи свідчать, що з урахуванням відкоригованих обсягів протранспортованої теплової енергії відповідач виставив рахунки на оплату вартості послуг з транспортування теплової енергії: №4/23/10-21 від 30.04.2023 на суму 159958,63 грн. з ПДВ за транспортування теплової енергії у жовтні 2021 р; №4/23/11-21 від 30.04.2023 на суму 311205,18 грн. з ПДВ за транспортування теплової енергії у листопаді 2021 р.; №4/23/12-21 від 30.04.2023 на суму 668003,63 грн. з ПДВ за транспортування теплової енергії у грудні 2021 р.; №4/23/01-22 від 30.04.2023 на суму 727933,85 грн. з ПДВ за транспортування теплової енергії у січні 2022 р.; №4/23/02-22 від 30.04.2023 на суму 584490,90 грн. з ПДВ за транспортування теплової енергії у лютому 2022 р.; рахунок №4/23/03-22 від 30.04.2023 на суму 623400,92 грн. з ПДВ за транспортування теплової енергії у березні 2022 р.; №4/23/04-22 від 30.04.2023 на суму 154805,62 грн. з ПДВ за транспортування теплової енергії у квітні 2022 р.

Звертаючись з позовною заявою позивачем зазначено, що загальна кількість донарахованої за коригуючими актами від 30.04.2023 теплової енергії за період з жовтня 2021 по квітень 2022 складає 643,60524 Гкал, а вартість теплової енергії, що була протранспортована у період з жовтня 2021 року по квітень 2022 згідно виставлених рахунків від 30.04.2023 на 516307,01 грн. перевищує вартість теплової енергії, яка зафіксована раніше підписаними двосторонніми актами про надання послуг з транспортування теплової енергії згідно договору №610061 від 03.01.2014. Позивач також стверджує, що дії з боку відповідача щодо донарахування обсягів протранспортованої теплової енергії у період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року та виставлення рахунків на підставі відкоригованих обсягів теплової енергії є неправомірними та такими, що протирічать умовам укладеного договору.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач в заявах по суті справи та у судових засіданнях вказує, що кількість щомісячно відпущеної позивачу теплової енергії, яка дорівнює кількості щомісячно протранспортованої відповідачем теплової енергії, обліковується за показниками вузла обліку теплової енергії, що належить позивачу та встановлений у приміщенні котельної по вул. Культури, 5 у м. Харкові згідно Робочого проекту установки вузла комерційного обліку теплової енергії, який погоджений відповідачем 18.09.2017 та введений в експлуатацію на підставі акту допуску до експлуатації вузла обліку теплової енергії №12623 від 09.10.2017. Вказує, що гранично допустиме значення 3% відносної похибки вимірювання витратомірів (лічильників) передбачено пунктом 7.2.39 Правил технічної експлуатації теплових установок та мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 №71. Стверджує, що при проведенні аналізу наданих позивачем показників вузла обліку теплової енергії в опалювальному сезоні 2021-2022 років встановлено, що різниця показань накопиченого об`єму теплоносія згідно звітними відомостями за період 29.10.2021- 29.11.2021 становила 5,4% та 30.11.2021-29.12.2021 становила 4,8%, що перевищує допустимі значення. Порушення в роботі приладу обліку теплової енергії свідчать про неправильне визначення фактичної спожитої теплової енергії вузлом обліку позивача, встановленого за адресою: м. Харків, вул. Культури, 5, у зв`язку із чим, відповідачем проведено коригування кількості протранспортованої теплової енергії в опалювальному сезоні 2021-2022 років в період з жовтня 2021 по квітень 2022 року за коригуючими актами та донараховано 643,60524 Гкал теплової енергії на загальну суму 516307,01 грн.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача у письмових поясненнях та у судових засіданнях вказує, що укладений між сторонами договір про надання послуг з транспортування теплової енергії №610061 від 03.01.2014 не передбачає можливості будь-якого коригування вартості та кількості теплової енергії, яка була протранспортована відповідачем до позивача. Зазначає, що позивачем виконано вимоги пункту 2-4 додатку №2 до договору, а відповідачем прийнято документи, передбачені пунктом 2 додатку №2 до договору. Стверджує, що відповідачем дотримано умови пункту 2.1.4. договору та здійснюючи контроль обліку теплової енергії, відповідач не вбачав порушень в роботі вузла обліку теплової енергії. У звітному періоді надання послуг за договором у відповідача не виникало сумнівів у правильності обліку теплової енергії вузлом обліку, введеним в експлуатацію на об`єкті позивача. Звертає увагу, що гранично допустиме значення 3% відносної похибки вимірювання витратомірів (лічильників), що передбачено пунктом 7.2.39 Правил технічної експлуатації теплових установок та мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 №71 підлягає врахуванню та застосуванню у відносинах, що пов`язані із розрахунками між теплопостачальною організацією і споживачем та вказує про безпідставність посилань відповідача на зазначені положення у спірних відносинах. Зазначає, що відповідачем безпідставно скориговано обсяги протранспортованої теплової енергії від ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5" до ТОВ "КЛК" та за відсутності на те правових та фактичних підстав за власною ініціативою вистановлено коригуючі акти про надання послуг на транспортування теплової енергії згідно договору №610061 від 03.01.2014, які складені поза межами та у порушення положень договору і норм чинного законодавства, у зв`язку з чим, не створюють для позивача будь-яких юридичних наслідків. Разом з тим, вказує, що коригуючі акти не є актами в розумінні статті 20 ГПК України, яка кореспондується з положеннями статті 16 ЦК України, та за своїми ознаками до таких актів не належить, оскільки не створюють обов`язків для сторін, складені відповідачем у довільній формі та поза межами процедури, яка встановлена договором та законодавством. Відтак, зазначає, що зобов`язання відповідача до певних дій, що пов`язані із такими актами, не є ефективним способом захисту прав, який не передбачено законом та договором. Позовні вимоги, які стосуються рахунків на оплату так само не направлені на захист порушеного права позивача, оскільки такі рахунки так само безпосередньо не створюють обов`язків для сторін, складені відповідачем у довільній формі та поза межами процедури, яка встановлена договором та чинним законодавством, а тому зобов`язання відповідача до певних дій, що пов`язані із такими рахунками не є ефективним способом захисту права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Приписами частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1статті 629 ЦК України унормовано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Постачання теплової енергії - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, укладаючи та підписуючи договір про надання послуг з транспортування теплової енергії №610061 від 03.01.2014 та додаткові угоди до нього, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із змісту наведеної норми права слідує, що однією із основних умов виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки.

Пунктами 2.1. договору погоджено, що виконавець зобов`язується в строк до 10 числа місяця, наступного за звітним, направити замовнику для підписання акт про надання послуг з транспортування теплової енергії.

Пунктом 2.2. договору погоджено, що замовник зобов`язується в строк до 12 числа місяця, наступного за звітним, направити виконавцю оформлений акт про надання послуг з транспортування теплової енергії.

Зміст погоджених між сторонами умов договору свідчить, що між сторонами чітко визначено та погоджено граничні строки оформлення та підписання між сторонами актів про надання послуг з транспортування теплової енергії та ініціатора направлення актів за окремі звітні періоди.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечувалось сторонами в процесі розгляду справи, що на виконання умов договору відповідач в опалювальному сезоні 2021-2022 року в період з жовтня 2021 по квітень 2022 року надав позивачу послуги з транспортування теплової енергії відповідно до актів про надання послуг з транспортування теплової енергії.

Відповідно до акту від 31.01.2021 відповідач у жовтні 2021 протанспортував позивачу теплову енергію у кількості 143,55358 Гкал на суму 80953,88 грн. з ПДВ.

Згідно акту від 30.11.2021 відповідач у листопаді 2021 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 460,30952 Гкал на суму 259581,43 грн. з ПДВ.

Відповідно до акту від 31.12.2021 відповідач у грудні 2021 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 545,70403 Гкал на суму 493288,24 грн. з ПДВ.

Відповідно до акту від 31.01.2022 відповідач у січні 2022 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 710,73945 Гкал на суму 678215,73 грн. з ПДВ.

Відповідно до акту від 28.02.2022 відповідач у лютому 2022 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 515,43150 Гкал на суму 498932,53 грн. з ПДВ.

Відповідно до акту від 31.03.2022 відповідач у березні 2022 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 511,08974 Гкал на суму 494729,76 грн. з ПДВ.

Відповідно до коригуючого акту від 30.09.2022 відповідач у березні 2022 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 528,36576 Гкал на суму 511452,78 грн. з ПДВ.

Відповідно до акту від 30.04.2022 відповідач у квітні 2022 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 197,38544 Гкал на суму 191067,13 грн. з ПДВ.

Вище вказані акти про надання послуг по транспортуванню теплової енергії містять підписи сторін, що скріплено відтисками печаток. При цьому вказані акти не містять будь-яких заперечень або зауважень сторін щодо відомостей, які в них відображено. Складання відповідних актів, в розумінні умов договору, підтверджує досягнення сторонами згоди щодо обсягів, періодів та інших відомостей, що такі акти містять.

Матеріали справи також свідчать, що протягом виконання умов договору між сторонами не виникало будь-яких відносин претензійного характеру щодо обсягів теплової енергії, протранспортованої відповідачем до позивача, так само як і обставин того, що у погоджені між сторонами умовами договору строки, відповідачем не приймались від позивача відомості, що відображені у зазначених актах.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктами 2.2.1 договору погоджено, що замовник зобов`язується своєчасно сплачувати виконавцю витрати з транспортування теплової енергії.

Умовами пункту 4.3. договору визначено, що замовник сплачує виконавцю до 15 числа місяця, наступного за звітним, вартість послуг по транспортуванню теплової енергії.

Обставини справи та наявні в матеріалах справи докази свідчать, що позивач сплатив вартість послуг з транспортування теплової енергії за період з жовтня 2021 по квітень 2022 відповідно до листа про залік зустрічних однорідних вимог від 21.12.2021 №467, платіжного доручення №4725 від 12.08.2022 на суму 2356233,39 грн. та №5362 від 30.12.2022 на суму 300000,00 грн.

У відповідності до частини 1 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Також, вимогами статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Отже, наведені вище обставини справи та наявні в матеріалах справи докази дають підстави дійти висновку, що між позивачем та відповідачем виконано умови договору щодо надання відповідачем послуг з транспортування теплової енергії відповідно до вказаних актів про надання послуг з транспортування теплової енергії в опалювальному сезоні 2021-2022 року в період з жовтня 2021 по квітень 2022 року та їх оплату позивачем.

Водночас позивач у відповіді на відзив звертає увагу, що на підставі укладених договорів купівлі-продажу теплової енергії позивач здійснив розподіл отриманої теплової енергії своїм споживачам у період з жовтня 2021 по квітень 2022 р., виходячи з кількості теплової енергії, зазначеної у актах про надання послуг з транспортування теплової енергії, підписаних між позивачем та відповідачем. Строки дії договорів купівлі-продажу теплової енергії, які укладені між позивачем та споживачами теплової енергії на 2021, 2022 роки закінчились. Зазначає, що внесення змін (коригування) обсягів теплової енергії (зміна обсягу зобов`язання) після закінчення строку дії договору не допускається з огляду на статті 6, 509, 626, 627, 653 ЦК України, оскільки внесення змін щодо обсягу зобов`язання, що випливає з договору, можливе в межах чинних договорів. У зв`язку з наведеним, позивач вказує на безпідставність виставлених відповідачем коригуючих актів та рахунків на оплату.

Як зазначено судом вище та вбачається з матеріалів справи, листом №07-32/4941 від 03.05.2023 відповідач повідомив позивача про виникнення сумнівів у достовірності показань приладу обліку позивача, що розташований за адресою: м. Харків. вул. Культури, 5 у опалювальному сезоні 2021-2022 років та проведення донарахувань у розмірі 643,60524 Гкал до розрахункової величини споживання теплової енергії з жовтня 2021 року по квітень 2022 року. Разом з вказаним листом, відповідач надав коригуючі акти про надання послуг з транспортування теплової енергії згідно договору в період з жовтня 2021 по квітень 2022 року та рахунки.

Відповідно до коригуючого акту №4/23/10-21 від 30.04.2023 відповідач у жовтні 2021 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 283,65080 Гкал на суму 159958,63 грн. з ПДВ.

Відповідно до коригуючого акту №4/23/11-21 від 30.04.2023 відповідач у листопаді 2021 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 551,85268 Гкал на суму 311205,18 грн. з ПДВ.

Відповідно до коригуючого акту №4/23/12-21 від 30.04.2023 відповідач у грудні 2021 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 738,98869 Гкал на суму 668003,63 грн. з ПДВ.

Відповідно до коригуючого акту №4/23/01-22 від 30.04.2023 відповідач у січні 2022 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 762,84251 Гкал на суму 727933,85 грн. з ПДВ.

Відповідно до коригуючого акту №4/23/02-22 від 30.04.2023 відповідач у лютому 2022 протранспортував теплову енергію позивачу у кількості 603,81916 Гкал на суму 584490,90 грн. з ПДВ.

Відповідно до коригуючого акту №4/23-03-22 від 30.04.2023 відповідач у березні 2022 протранспортував позивачу теплову енергію у кількості 644,01587 Гкал на суму 623400,92 грн. з ПДВ.

Відповідно до коригуючого акту №4/23/04-22 від 30.04.2023 відповідач у квітні 2022 протранспортував теплову енергію позивачу у кількості 159,92481 Гкал на суму 154805,62 грн. з ПДВ.

З урахуванням відкоригованих обсягів протранспортованої теплової енергії відповідач виставив рахунки на оплату вартості послуг з транспортування теплової енергії: №4/23/10-21 від 30.04.2023 на суму 159958,63 грн. з ПДВ за транспортування теплової енергії у жовтні 2021 р; №4/23/11-21 від 30.04.2023 на суму 311205,18 грн. з ПДВ за траспортування теплової енергії у листопаді 2021 р.; №4/23/12-21 від 30.04.2023 на суму 668003,63 грн. з ПДВ за транспортування теплової енергії у грудні 2021 р.; №4/23/01-22 від 30.04.2023 на суму 727933,85 грн. з ПДВ за транспортування теплової енергії у січні 2022 р.; №4/23/02-22 від 30.04.2023 на суму 584490,90 грн. з ПДВ за транспортування теплової енергії у лютому 2022 р.; рахунок №4/23/03-22 від 30.04.2023 на суму 623400,92 грн. з ПДВ за транспортування теплової енергії у березні 2022 р.; №4/23/04-22 від 30.04.2023 на суму 154805,62 грн. з ПДВ за транспортування теплової енергії у квітні 2022 р.

Відповідно до коригуючих актів обсяг протранспортованої у період з жовтня 2021 по квітень 2022 теплової енергії складає 3745,09452 Гкал, вартість послуг з транспортування за вказаний період - 3229798,73 грн.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Виходячи із принципу гарантування Конституцією України судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Таким чином, право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом, до підсудності якого вона віднесена. Особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, зокрема, шляхом звернення з позовом до суду.

Так, за приписами частини 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

За приписами частини 2 статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 статті 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених кодексом випадках.

Отже, спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (заява № 22414/93, ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (аналогічна позиція викладена у постанові колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19).

Відтак, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулась за таким захистом до суду. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулась, є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, самостійною підставою для відмови позивачу у задоволенні позову є встановлення судом обставин відсутності порушення суб`єктивного права, на захист якого спрямований заявлений позов та обрання позивачем неефективного способу захисту прав, на захист яких останній звернувся до суду.

Із матеріалів справи слідує, що обмежившись лише правовим обґрунтуванням позовних вимог та наведенням фактичних обставин справи, позивач звертаючись за судовим захистом жодним чином не обґрунтував та не довів суду наявність саме реального порушення його особистих прав та охоронюваних законом інтересів. Не вказав, в чому конкретно такі порушення виявились, які вони потягли наслідки, чим ці обставини підтверджуються. Також позивачем не наведено доводів з приводу того, яким чином права позивача буде захищено та відновлено у разі ухвалення рішення суду про задоволення позову.

Суд зазначає, що судовий процес є стадійним. Кожна стадія має свої завдання. Так, одним із завдань стадії підготовчого провадження є остаточне визначення предмету спору, позовних вимог та характеру спірних правовідносин.

Ці завдання виконуються в підготовчому засіданні, в якому суд може поставити на обговорення представників сторін питання щодо обраного позивачем способу захисту, який прямо співвідноситься із предметом спору. При цьому, підготовче засідання проводиться з дотриманням принципів судочинства, в тому числі рівності учасників судового процесу перед судом та диспозитивності судового процесу.

В даній справі позивач наполягав на визначеному в позовній заяві способі захисту та під час закриття підготовчого провадження вказав на той факт, що заявлена позовна вимога є такою, що узгоджується з його позицією як ініціатора цього процесу.

Натомість матеріалами справи встановлено, що між позивачем та відповідачем виконано умови договору щодо надання відповідачем послуг з транспортування теплової енергії відповідно до вказаних актів про надання послуг з транспортування теплової енергії в опалювальному сезоні 2021-2022 року в період з жовтня 2021 по квітень 2022 року та здійснення позивачем їх оплати. Акти про надання послуг по транспортуванню теплової енергії містять підписи сторін, що скріплено печатками. При цьому акти підписано без заперечень або зауважень сторін щодо відомостей, які в них відображено.

Відносно заявленої позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахування вартості послуг з транспортування теплової енергії, зазначеної у наданих для оплати позивачу рахунках, суд звертає увагу, що рахунок на оплату товару (робіт, послуг) за своєю правовою природою не є первинним документом, а є документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти для оплати товару (робіт, послуг), тобто має інформаційний характер (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.07.2019 по справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18).

Як зазначено судом вище, за змістом положень статей 11, 526, 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватись належним чином і в погоджений між сторонами строк, а умовами пункту 4.3. договору погоджено строк виконання обов`язку з оплати послуги - до 15 числа місяця наступного за звітним.

Між тим, в контексті обставин справи та визначеного позивачем способу захисту, суд бере до уваги, що звертаючись з позовом про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок нарахованих обсягів теплової енергії за коригуючими актами та про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок вартості послуг з транспортування теплової енергії, зазначеної у наданих для оплати позивачу рахунках, позивач у відповіді на відзив зазначає, що внесення змін (коригування) обсягів теплової енергії (зміна обсягу зобов`язання) після закінчення строку дії договору не допускається з огляду на статті 6, 509, 626, 627, 653 ЦК України, оскільки внесення змін щодо обсягу зобов`язання, що випливає з договору, можливе в межах чинних договорів. У зв`язку з наведеним, позивач після визначення позовних вимог у позовній заяві, в іншій заяві по суті справи вказує на безпідставність виставлених відповідачем коригуючих актів та рахунків на оплату.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд керується при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

З приводу інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункту 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та доречні питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позову, покладає витрати зі сплати судового збору на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "20" жовтня 2023 р.

СуддяГ.І. Сальнікова