Рішення

від 19.10.2023 по справі 140/7656/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 року ЛуцькСправа № 140/7656/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фірми «Волиньфарм» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов фірми «Волиньфарм» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ Фірма «Волиньфарм», позивач) до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач), відповідно до якого просить суд скасувати постанову №357138 від 10.04.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу прийнята відповідачем без урахування усіх обставин, оскільки на переконання позивача, транспортний засіб був забезпечений усіма необхідними документами, відтак така постанова підлягає скасуванню у судовому порядку.

При цьому, зазначає, що транспортний засіб ТзОВ Фірма «Волиньфарм» марки «DAF», моделі «LF 45.160», д.н.з. НОМЕР_1 здійснював внутрішнє перевезення вантажів для власних потреб, територією України без перетину державного кордону України, що підтверджується накладними: №ПМ-0722187 від 16.03.2023, отримувач - ВФ аптечний пункт №18 м. Турійськ, адреса: м. Турійськ, вул. Лікарська, 38, ЦРЛ 1-й поверх; №ПМ-0721883 від 16.03.2023, отримувач - ВФ Аптека №71 смт Турійськ, адреса: смт. Турійськ, вул. Луцька 12/3; №ПМ-0722254 від 16.03.2023, отримувач - ВФ Аптека №54 смт. Турійськ, адреса: смт. Турійськ, площа Культури, 5Е.

Зазначає, що вказані накладні підтверджують той факт, що перевезення здійснювалось виключно територією України (Волинська область) без перетину державного кордону України, тобто це внутрішні перевезення. Враховуючи дані обставини, експлуатація тахографу в даному випадку є правом, а не обов`язком. У зв`язку із цим вважає протиправним притягнення ТзОВ Фірма «Волиньфарм» до відповідальності у вигляді адміністративно-господарських штрафів за відсутність документів, які мають необов`язковий характер.

Крім того, вказує, що товаро-транспортна накладна - це обов`язковий документ для всіх сторін процесу перевезення, включаючи водія. Товарно-транспортна накладна є документом, який складається вантажовідправником для оформлення перевезень вантажів відповідно до укладеного договору і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів. Оформлена товарно-транспортна накладна має бути у водія транспортного засобу під час здійснення перевезень вантажів за договором перевезення.

При цьому, якщо перевезення вантажу здійснюється для власних потреб і власним транспортом, коли сторонній перевізник відсутній, то ТТН не потрібна. В цьому випадку, водій повинен мати накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж, дана обставина підтверджується листом Міністерства інфраструктури України від 28.05.2014 №5615/25/10-14.

Відповідно до листа Міністерства інфраструктури України від 28.05.2014 №5615/25/10-14: «Відповідно до Переліку під час здійснення вантажних перевезень автомобільними транспортними засобами водій поряд з іншими документами, необхідними для всіх видів перевезень, у випадку надання послуг з перевезення вантажу на договірних умовах повинен мати оформлену товарно-транспортну накладну, а у разі здійснення перевезень вантажів для власних потреб - накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж».

З врахуванням наведеного, у ТзОВ Фірма «Волиньфарм» був відсутній обов`язок складення товарно-транспортної накладної, а у водія ОСОБА_1 - відсутній обов`язок мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, вказану ТТН.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідачем подано до суду відзив, який обґрунтовано тим, що положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимогстатті 60 Закону України №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт».

Під час перевірки було встановлено, що транспортним засобом здійснювалося перевезення вантажів за відсутності на момент документів визначенихст. 48 Закону №2344-ІІІ, а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

Крім того, вказує, що відповідно до пункту 11.1 Правил №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Водночас, накладна не може вважатись документом на вантаж, оскільки є документом виключно для обліку матеріальних цінностей, а не їх перевезення.

У відповіді на відзив представник позивача просив задовольнити позов повністю, з підстав викладених у позовній заяві.

02.06.2023 відповідачем подано додаткові пояснення, у яких у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Додатково зазначив, що відповідно до підпункту 10 пункту 7 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2015 №103, Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право використовувати засоби фото- і відеофікеації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.

Так, відеозаписом перевірки підтверджується, що посадовою особою Укртрансбезпеки під час самої перевірки встановлено та акцентовано увагу на тому, що ТЗ ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_1 обладнаний тахографом. Водій зазначений факт не заперечив, більше того, телефонуючи своєму керівнику з`ясував, що повірку даного тахографа здійснюють що два роки. Однак, це не змінює факту відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа у водія на момент перевірки.

Відповідно до п. 6.1 Положення про робочий час та відпочинок водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Маса ТЗ ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 7500 кг (більше 7 тонн).

Обов`язок оформити протокол перевірки та адаптації тахографа корелює з обов`язком встановлення тахографа.

Крім того, як зазначалось у відзиві, протокол перевірки та адаптації тахографа належить до категорії «інші документи, передбачені законодавством України» ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи».

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до щотижневого графіку проведення перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області з 13.03.2023 до 19.03.2023 та направлення на рейдову перевірку від 10.03.2023 №013483 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області 17.03.2023 на 132 км. а/д М-19 проведено рейдову перевірку за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, під час якої був зупинений транспортний засіб марки DAF LF 45.160, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.03.2023 №354525, яким виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність, за які передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, а саме: протоколу перевірки адаптації тахографа, оформленої товарно-транспортної накладної.

Постановою начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Шендюха Т.Ю. про застосування адміністративно-господарського штрафу №357138 від 10.04.2023 за відсутність документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, з перевізника ТзОВ Фірма «Волиньфарм» стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятою постановою, звернулося із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;

здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;

здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року №196-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворено територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті, зокрема Поліське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Статтею 5 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною чотирнадцятою статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

В розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

За змістом пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).

Згідно пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Пунктом 22 Порядку №1567 передбачено, що у разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акту перевірки суб`єкта господарювання або акту перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

Як установлено судом, посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області 17.03.2023 на 132 км а/д М-19 проведено рейдову перевірку за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, під час якої був зупинений транспортний засіб марки DAF LF 45.160, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .

Підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року №340, стало твердження про відсутність у водія протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

В силу статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року №385 (далі - Інструкція №385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції №385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Пунктом 2.6 Інструкції №385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі; установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Пунктом 2.7 Інструкції №385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Як установлено судом, під час проведення перевірки позивач не надав протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, однак не заперечував факт його наявності.

З 01 жовтня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» від 03 червня 2021 року №1534-ІХ, яким абзац 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» викладено в новій редакції, відповідно до якої перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У попередній редакції передбачалось «надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17.

Оскільки позивач здійснював перевезення вантажів 17.03.2023 вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 тон, зокрема марки DAF LF 45.160, номерний знак НОМЕР_1 , становить 7500 кг (більше 7 тонн), тому є наявними правові підстави для застосування адміністративного-господарського штрафу, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області від 10.04.2023 №357138, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф за перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема в частині здійснення вантажних перевезень за відсутності протоколу перевірки та адаптації тахографа, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону України, є правомірною та скасуванню не підлягає.

Щодо тверджень відповідача про відсутність у водія товарно-транспортної накладної, суд зазначає наступне.

Так, пунктом 2 Постанови №207 визначено, що особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця документи, не передбачені Переліком, затвердженим цією постановою.

Відповідно до вимог Постанови №207 наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Отже, чинне законодавство зобов`язує мати товарно-транспортну накладну тільки на перевезення автотранспортом на договірних умовах.

Згідно з абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 1 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно статті 33 Закону №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

Згідно із статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частинами першою - третьою статті 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що відповідальність у вигляді адміністративно - господарського штрафу передбачена саме за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону № 2344-ІІІ, товарно-транспортна накладна обов`язково повинна бути наявна у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, учасниками яких є три сторони - перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач, тобто відповідальність за наявність товарно - транспортної накладної під час перевезення вантажів на договірних умовах несуть саме перевізники, які надають послуги з перевезення вантажу.

Із матеріалів справи не вбачається наявність у позивача статусу суб`єкта господарювання, що провадить діяльність саме у сфері автомобільного транспорту з наданням послуг по перевезенню вантажу або наявність договору про перевезення вантажу. Отже підстави вважати, що позивач здійснював перевезення в рамках договірних правовідносин, відсутні.

При цьому відповідальність у вигляді адміністративно - господарського штрафу застосовано саме у зв`язку з відсутністю товарно-транспортної накладної на товар при наданні послуг з перевезення вантажів, натомість, доказів надання позивачем таких послуг відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку позивач не здійснював перевезення вантажу від вантажовідправника до вантажоодержувача, а тому не підпадає під статус перевізника, який надає послуги з перевезення вантажу з обов`язковим оформленням товаро-транспортної накладної.

Отже, до позивача не може бути застосована відповідальність, що передбачена пунктом 1 абзацу 3 статті 60 Закону № 2344-ІІІ в частині обов`язкового оформлення товаро-транспортної накладної.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою, другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1342,00 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією від 24.04.2023 №27317.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області від 10 квітня 2023 року №357138, якою до фірми «Волиньфарм» у формі товариства з обмеженою відповідальністю застосовано адміністративно-господарський штраф за перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», в частині здійснення вантажних перевезень за відсутності оформленої товаро-транспортної накладної, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону України

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фірми «Волиньфарм» у формі товариства з обмеженою відповідальністю судовий збір в розмірі 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Фірма «Волиньфарм» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Крилова, 4/1, ідентифікаційний код юридичної особи 21738610).

Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Волинській області (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Підгаєцька, 3, ідентифікаційний код юридичної особи 39816845).

Суддя Ф.А. Волдінер