Постанова

від 25.01.2024 по справі 140/7656/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/7656/23 пров. № А/857/21511/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року, головуючий суддя Волдінер Ф.А., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньфарм» до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2023 року позивач ТзОВ «Волиньфарм» звернулося в суд з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило скасувати постанову №357138 від 10.04.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постанова про застосування адміністративно - господарського штрафу прийнята відповідачем без урахування усіх обставин, оскільки на переконання позивача, транспортний засіб був забезпечений усіма необхідними документами, відтак така постанова підлягає скасуванню у судовому порядку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області від 10 квітня 2023 року №357138, якою до фірми «Волиньфарм» у формі товариства з обмеженою відповідальністю застосовано адміністративно-господарський штраф за перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», в частині здійснення вантажних перевезень за відсутності оформленої товаро-транспортної накладної, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону України; у задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Відділ державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення в цій частині, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до пункту 11.1 Правил №363, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Водночас, накладна не може вважатись документом на вантаж, оскільки є документом виключно для обліку матеріальних цінностей, а не їх перевезення.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до щотижневого графіку проведення перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області з 13.03.2023 року до 19.03.2023 року та направлення на рейдову перевірку від 10.03.2023 року №013483 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області 17.03.2023 року на 132 км. а/д М-19 проведено рейдову перевірку за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, під час якої був зупинений транспортний засіб марки DAF LF 45.160, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 17.03.2023 року №354525, яким виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність, за які передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, а саме: протоколу перевірки адаптації тахографа, оформленої товарно-транспортної накладної.

Постановою начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Шендюха Т.Ю. про застосування адміністративно-господарського штрафу №357138 від 10.04.2023 року за відсутність документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, з перевізника ТзОВ Фірма «Волиньфарм» стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із прийнятою постановою, звернувся із даним позовом до суду.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що до позивача не може бути застосована відповідальність, що передбачена пунктом 1 абзацу 3 статті 60 Закону № 2344-ІІІ в частині обов`язкового оформлення товаро-транспортної накладної.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Відповідно до положень ст. 48 Закон № 2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень цієї статті Закону № 2344-ІІІ надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 року (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями пункту 3.3 Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Пунктом 3.6 Інструкції №385 передбачено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 385 повірку тахографів здійснюють повірочні лабораторії, які уповноважені на проведення повірки тахографів відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність».

Пунктом 2.6 Інструкції № 385 визначено, що ПСТ виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі:

установлення або заміни тахографа;

ремонту тахографа;

зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу;

якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.

Відповідно до положень п. 1.4 Інструкції №385 ПСТ - пункт сервісу тахографів, спеціально облаштовані виробничі ділянки для надання послуг щодо установлення та технічного обслуговування тахографів суб`єктами господарювання (резидентами України), що виконують передбачені ЄУТР функції «майстерні або механіка» та внесені Мінінфраструктури як компетентним органом з виконання ЄУТР до переліку уповноважених суб`єктів господарювання.

Пунктом 2.7 Інструкції № 385 передбачено, що за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

Бланк протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу роздруковується відповідальною особою ПСТ на папері формату А4 (210х297 мм) щільністю 100 г/кв.м або більше. Не допускається робити закреслення чи виправлення відомостей, які заносяться до протоколу, а також внесення додаткових записів після того, як протокол підписано та поставлено печатку відповідальної особи ПСТ. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляються прочерки.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних.

Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340.

Пункт 6.1. Положення передбачено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 6.3 Положення визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Системний аналіз наведених вище правових норм надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що положеннями Закону № 2344-ІІІ передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а такий документ, як картка водія є іншим документом, в розумінні ст. 48 Закону № 2344-ІІІ, що повинен бути пред`явленим особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Крім цього, наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010 року, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010 року.

Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище правих норм викладено у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 року справа № 820/4624/17.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак, за відсутності документів, зокрема, особистої картки водія, протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

При цьому, покликання позивача на необхідність обладнання автомобіля тахографом лише під час здійснення міжнародних перевезень не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Також, суд апеляційної інстанції бере до уваги вимоги ст. 1 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Крім цього, згідно із ст. 1 Закону №2344-ІІІ товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Таким чином, у разів перевезення вантажу законодавством передбачено відсутність ТТН для фізичних осіб та лише тих, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб.

З матеріалів справи слідує, що позивач є юридичною особою, та здійснює перевезення вантажу у своїй господарській діяльності, таким чином наявність ТТН є обов`язковою.

Таким чином, в розглядуваному випадку саме позивач, який є автомобільним перевізником, і відповідно, він несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», не спростовується матеріалами справи, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення.

Таким чином, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, через що відсутні правові підстави для скасування спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відтак такі задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі №140/7656/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар М. А. Пліш