Рішення

від 17.10.2023 по справі 380/8231/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року

справа №380/8231/23

провадження № П/380/8303/23

Львівський окружний адміністративний суд

у складі головуючої судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Суліковської У.І.,

представника позивача Кріль О.М.,

представника відповідача Кісіль Р.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом акціонерного товариства «Львівський ювелірний завод» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява акціонерного товариства «Львівський ювелірний завод» (79060, м. Львів, вул. Ак. Підстригача, 2; код ЄДРПОУ 05785017) до Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ ВП43968090) з вимогою:

- визнати протиправним та скасувати рішення №21/4-1301 від 28 березня 2023 за підписом заступника начальника ГУ ДПС у Львівській області Ганюка Р. про стягнення коштів платника податків Акціонерного товариства «Львівський ювелірний завод» з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 29.03.2023 на адресу АТ «Львівський ювелірний завод» надійшло рішення №21/4-1301 від 28.03.2023 за підписом заступника начальника ГУ ДПС у Львівській області Ганюка Р. про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України. Позивач вважає зазначене рішення протиправним, а тому таке підлягає скасуванню. Вказав, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 у справі №813/1039/16 стягнуто з рахунків ДП «Львівський державний ювелірний завод» відкритих у банках, обслуговуючих такого платника податків, до бюджету податковий борг в сумі 30385668,82 грн. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2022, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2022 відстрочено виконання постанови від 26.07.2016 строком на один рік з дня набрання ухвалою законної сили, тобто до 30.06.2023. Жодного іншого податкового боргу, який би виник у результаті несплати грошових зобов`язань, самостійно визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку у позивача немає. Таким чином, будь-які дії контролюючого органу щодо стягнення коштів з рахунків АТ «ЛЮЗ» в період дії відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 у справі №813/1039/16 є протиправними та суперечать інституту відстрочення виконання судового рішення. Крім цього, зазначив, що позивачем сплачено податок на додану вартість за грудень 2022 року, січень 2023 року та лютий 2023 року, визначений у податкових деклараціях від 16.01.2023, 16.02.2023 та 16.03.2023. Вказане підтверджується копіями платіжних доручень. Оскільки, у позивача наявний податковий борг у розмірі 29997998,17 гривень, який виник ще у 2015 році, стягнення коштів з рахунків у банках, погашення якого відстрочено на підставі судового рішення, жодного іншого податкового боргу, який би виник у результаті несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку у позивача немає, тому відсутні законні підстави для винесення відповідачем оскаржуваного рішення, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 24.04.2023 позовну заяву залишено без руху та надано десятиденний строк на усунення її недоліків. На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем усунуто вказані недоліки.

Ухвалою суду від 09.05.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі. Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі доказами.

26.05.2023 за вх.№38925 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Зазначив, що відповідно до ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 задоволено заяву АТ «Львівський ювелірний завод» про відстрочення виконання судового рішення від 26.07.2016 року в адміністративній справі №813/1039/16 за позовом ГУ ДПС у Львівській області до АТ «Львівський ювелірний завод» про стягнення коштів у сумі 30 385 668,89 грн строком на 1 рік. Станом на 25.05.2023 заборгованість АТ «Львівський ювелірний завод» по податку на додану вартість (не враховуючи суму про відстрочення та пеню) становить 713 155,60 грн, який складається з податкових декларацій за: грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року. Вважає, що позивач не вживає жодних заходів щодо погашення податкових зобов`язань. Податковим боргом згідно п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України є сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого в строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області винесено податкову вимогу від 14.12.2015 року№1976-23, яку надіслано платнику, що свідчить про неперервність та зростання заборгованості. Відповідно до п.59.5. ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 4, пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, чим унормовано, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом; та намагається уникнути сплати податків. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом та ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. Враховуючи вищенаведене, Головне управління ДПС у Львівській області просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог АТ «Львівський ювелірний завод» в повному обсязі.

01.06.2023 за вх.№40321 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що відповідачем не спростовано сплату позивачем податку на додаткову вартість згідно поданих податкових деклараціях від 16.01.2023, 16.02.2023 та 16.03.2023. Більше того, з доданих відповідачем до матеріалів справи витягів з електронного кабінету позивача вбачається своєчасне і повне виконання останнім зобов`язань зі сплати податку на додану вартість як протягом 2022 року, так і протягом 2020-2021 років.

Ухвалою суду від 07.06.2023 вирішено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду адміністративної справи № 380/8231/23 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

В судовому засіданні, яке відбулось 22.06.2023 судом оголошено перерву до 04.07.2023 об 11:00 год.

03.07.2023 за вх.№14399ел від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв`язку з неявкою сторін, 04.07.2023 судом вирішено відкласти розгляд справи до 22.08.2023 о 12:30 год.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у м. Львові, 22.08.2023 судом ухвалено відкласти розгляд справи до 05.09.2023 о 13:00 год.

04.09.2023 за вх.№18020ел від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв`язку з неявкою сторін, 05.09.2023 судом вирішено відкласти розгляд справи до 03.10.2023 о 10:30 год.

02.10.2023 за вх.№74383 від представника позивача надійшли письмові пояснення. Зазначив, що відповідачем не спростовано сплату позивачем податку на додану вартість згідно поданих податкових декларацій від 16.01.2023, 16.02.2023, 16.03.2023 та 17.04.2023. З доданих до матеріалів справи витягів з електронного кабінету позивача вбачається своєчасне і повне виконання позивачем своїх зобов`язань зі сплати податку на додану вартість. Вказав, що відповідачем не зараховано сплачені позивачем кошти згідно призначення платежу. Вважає такі дії відповідача протиправними.

03.10.2023 за вх.№74634 від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

В судовому засіданні, яке відбулось 03.10.2023 судом оголошено перерву в засіданні суду до 17.10.2023 о 14:00 год.

13.10.2023 за вх.№77609 від представника позивача надійшли письмові пояснення. Вказав, що відповідачем не зараховано сплачені позивачем кошти згідно призначення платежу. Так, кошти, сплачені позивачем згідно платіжної інструкції №3254 від 12.12.2022 у сумі 25000,00 гривень та згідно платіжної інструкції №3279 від 23.12.2022 у сумі 231746 гривень з призначенням платежу ПДВ за листопад 2022 року, були протиправно спрямовані відповідачем протягом 12.12.2022-23.12.2022 на погашення боргу (хоча такого боргу у позивача не було) з ПДВ згідно податкових декларацій №9163764952 від 22.08.2022, №9188220259 від 20.09.2022, уточнюючого розрахунку №9273668897 від 20.12.2022. Натомість, незважаючи на своєчасну сплату підприємством податку на додану вартість за листопад 202 року, 30.12.2022 відповідачем протиправно відображено у картці обліку платина податків збільшення недоїмки по податковій декларації від 19.12.2022 №927349391 на суму 236428 гривень.

Представник позивача, в засіданні суду, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Акціонерне товариство «Львівський ювелірний завод» перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Львівській області.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 у справі №813/1039/16 за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області до Державного підприємства Львівський державний ювелірний завод про стягнення коштів з рахунків позов задоволено, вирішено стягнути з рахунків Державного підприємства Львівський державний ювелірний завод відкритих у банках, що його обслуговують такого платника податків, грошові кошти в сумі 30385668 грн. 82 коп. до державного бюджету.

Згідно наказу Фонду державного майна України №210 від 17.02.2021 вирішено перетворити державне підприємство «Львівський державний ювелірний завод» в приватне акціонерне товариство.

25.11.2021 припинено діяльність Державного підприємства «Львівський державний ювелірний завод» та зареєстровано Акціонерне товариство «Львівський ювелірний завод». Акціонерне товариство «Львівський ювелірний завод» (код ЄДРПОУ 05785017) є правонаступником щодо всіх зобов`язань Державного підприємства «Львівський державний ювелірний завод».

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №813/1039/16, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2022 задоволено заяву Акціонерного товариства «Львівський державний ювелірний завод» про відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 року в адміністративній справі №813/1039/16 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Державного підприємства Львівський державний ювелірний завод про стягнення коштів з рахунків. Відстрочено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 року в адміністративній справі №813/1039/16 строком на 1 (один) рік з дня набрання ухвалою законної сили, згодом і далі відстрочено виконання рішення. На момент винесення 28.03.2023 оскаржуваного рішення відповідачем рішення суду про стягнення боргу відстрочено судом до 30.06.2023.

Акціонерне товариство «Львівський ювелірний завод» сплатило податок на додану вартість за грудень 2022, визначений у податковій декларації від 16.01.2023 року у повному обсязі у сумі 431049,00 гривень, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №3339 від 18.01.2023, №3325 від 12.01.2023 та №3336 від 24.01.2023.

Акціонерне товариство «Львівський ювелірний завод» сплатило податок на додану вартість за січень 2023, визначений у податковій декларації від 16.02.2023 року у повному обсязі у сумі 291822,00 гривень, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №3381 від 08.02.2023, №3406 від 22.02.2023.

Акціонерне товариство «Львівський ювелірний завод» сплатило податок на додану вартість за лютий 2023, визначений у податковій декларації від 16.03.2023 року у повному обсязі у сумі 105276,00 що підтверджується копією платіжної інструкції №3178 від 23.03.2023.

Акціонерним товариством «Львівський ювелірний завод» сплачено податок на додану вартість за березень 2023 року, визначений у податковій декларації від 17.04.2023 у повному обсязі в сумі 279012,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №3264 від 20.04.2023, №3259 від 17.04.2023, №3251 від 12.04.2023, №3238 від 11.04.2023, №3236 від 08.04.2023

Судом встановлено, що Заступник начальника Головного управління ДПС у Львівській області прийняв рішення №21/4-1301 від 28.03.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, відповідно до якого вирішив відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах акціонерного товариства «Львівський ювелірний завод».

Вважаючи спірне рішення протиправним позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

Згідно з пунктом 15.1. статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 36.1. статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктами 95.1-95.4 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

У таких випадках:

рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.

Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що стягнення коштів за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може мати місце не стосовно будь-якого податкового боргу, а лише того, що супроводжується наявністю додаткових умов, визначених статтею 95 Податкового кодексу України.

Так, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за таких умов:

- виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку;

- податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати;

- платнику податків направлено податкову вимогу, з дня надіслання якої минуло не менше 30 календарних днів;

- відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

Саме сукупність вказаних обставин обумовлює правомірність рішення контролюючого органу про стягнення коштів платника податків за рахунок готівки або з рахунків, які йому відкриті в банках, на погашення податкового боргу.

У свою чергу, позивач не заперечує, щодо наявності податкового боргу.

Як встановлено судом, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 у справі №813/1039/16 за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області до Державного підприємства «Львівський державний ювелірний завод» про стягнення коштів з рахунків позов задоволено, вирішено стягнути з рахунків Державного підприємства «Львівський державний ювелірний завод» відкритих у банках, що його обслуговують такого платника податків, грошові кошти в сумі 30385668 грн. 82 коп. до державного бюджету.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №813/1039/16, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2022 задоволено заяву Акціонерного товариства «Львівський державний ювелірний завод» про відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 року в адміністративній справі №813/1039/16 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Державного підприємства «Львівський державний ювелірний» завод про стягнення коштів з рахунків. Відстрочено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 року в адміністративній справі №813/1039/16 строком на 1 (один) рік з дня набрання ухвалою законної сили.

Тобто, станом на дату розгляду справи, сума податкового боргу не підлягає стягненню, оскільки таке відстрочено ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023.

Разом з тим, суд звертає увагу, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що у ньому відсутні відомості про наявність податкового боргу із задекларованих зобов`язань, який не сплачено позивачем протягом 90 календарних днів з моменту його виникнення. При цьому, згідно із вказаним рішенням вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу.

Зазначена обставина, на думку суду, не узгоджується з вимогою закону для таких рішень щодо обов`язкового спливу строку 90 календарних днів, протягом яких не сплачено податковий борг.

Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 по справі №440/4736/19 вказав на необхідність чіткого і зрозумілого формулювання такого рішення в частині визначення, зокрема, конкретної суми, яка підлягає стягненню та підстави виникнення цього податкового боргу. Необхідність зазначення суми податкового боргу, а також підстав його виникнення пов`язана із тим, що у такий спосіб (шляхом самостійного прийняття рішення керівником контролюючого органу) можливе погашення лише податкового боргу, який виник внаслідок несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

Відповідно, у спорах щодо правомірності прийнятих відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов`язкових умов, про які вже зазначалося, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення, спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань та/або пені.

Аналогічні підходи до правозастосування пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України знайшли відображення у постанові Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №805/1427/17.

У цій постанові Верховний Суд також зазначав, що принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.

Вирішуючи спір про правомірність рішення суб`єкта владних повноважень, адміністративний суд перевіряє це рішення на відповідність критеріям правомірності, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України. У разі якщо рішенням порушені права, свободи або законні інтереси особи, яка оскаржила до суду це рішення, суд визнає протиправним та скасовує індивідуальний акт чи окремі його положення, як це передбачено пунктом 2 частини 1 статті 5 КАС України.

Суд не наділений повноваженнями вносити зміни до рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема визначити, яка сума податкового боргу підлягає стягненню, якщо сума податкового боргу в рішенні не вказана.

Суд зазначає, що оскаржуване у цій справі рішення Головного управління ДПС У Львівській, в якому зазначено про погашення усієї суми податкового боргу, не дає можливості встановити суму податкового боргу, щодо погашення якого їх прийнято.

При цьому, суд зауважує, що враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, оскаржувані рішення у даній справі перевіряються судом на предмет правомірності, виходячи лише з тих мотивів та відомостей, які покладалися відповідачем в основу їх винесення.

Відсутність у рішенні Головного управління ДПС у Львівській області вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині 2 статті 2 КАС України.

Крім того, у постанові від 17.06.2021 по справі №440/4736/19 Верховний Суд сформулював висновок при дотриманні яких умов контролюючий орган набуває право на прийняття рішення про стягнення коштів без звернення до суду, в якому зазначив, що джерела погашення податкового боргу у такий спосіб, визначені пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, є вичерпними, а саме: (а) за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або (б) коштів з рахунків такого платника у банках.

В зв`язку з чим, суд вважає неправомірним оскаржуване рішення контролюючого органу, яким вирішено погасити податковий борг також шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах.

Пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів. Стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу може відбуватися або (1) шляхом звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом, або (2) шляхом прийняття рішення керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу про стягнення коштів: (а) за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або (б) коштів з рахунків такого платника у банках. Другий спосіб реалізації контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу має свої обов`язкові умови, при дотриманні сукупності яких такий спосіб реалізації є правомірним, а саме: 1) виникнення податкового боргу внаслідок несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, 2) несплата грошових зобов`язань протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; 3) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 4) відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань. Такі умови дають підстави вважати, що основною особливістю такого заходу є безспірність суми податкового боргу за вимогою контролюючого органу.

Водночас суд вважає, що обидва способи реалізації контролюючими органами заходів з погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів можуть бути реалізовані при дотриманні вимог, передбачених пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України щодо попереднього направлення (вручення) податкової вимоги, який не встановлює різниці між способами стягнення коштів контролюючими органами: за судовим рішенням чи шляхом прийняття самостійного рішення керівником контролюючого органу.

Різниця полягає виключно в частині кількості днів, які мають сплинути після направлення податкової вимоги: 1) контролюючий орган набуває право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу (незалежно від виду податку і підстав виникнення податкового боргу) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 60 днів після направлення платникові податків податкової вимоги; 2) контролюючий орган набуває право на прийняття рішення про стягнення податкового боргу з самостійно задекларованих платником податків грошових зобов`язань після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, але не раніше ніж через 60 днів після направлення (вручення) платникові податків податкової вимоги.

З огляду на вищенаведене у сукупності, суд доходить до висновку про те, що оскаржуване рішення Головного управління ДПС у Львівській області винесене без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім цього, як зазначає представник відповідача, станом на 25.05.2023 заборгованість АТ «Львівський ювелірний завод» по податку на додану вартість (не враховуючи суми про відстрочення та пеню) становить 713155,60 грн, який складається з податкових декларацій за грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року та березень 2023 року.

Однак, такі твердження відповідача не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, АТ «ЛЮЗ» сплатило податок на додану вартість за грудень 2022, визначений у податковій декларації від 16.01.2023 року у повному обсязі у сумі 431049,00 гривень, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №3339 від 18.01.2023, №3325 від 12.01.2023 та №3336 від 24.01.2023.

Крім цього, АТ «ЛЮЗ» сплатило податок на додану вартість за січень 2023, визначений у податковій декларації від 16.02.2023 року у повному обсязі у сумі 291822,00 гривень, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №3381 від 08.02.2023, №3406 від 22.02.2023.

АТ «ЛЮЗ» сплатило податок на додану вартість за лютий 2023, визначений у податковій декларації від 16.03.2023 року у повному обсязі у сумі 105276,00 що підтверджується копією платіжної інструкції №3178 від 23.03.2023.

Також, позивачем сплачено податок на додану вартість за березень 2023 року, визначений у податковій декларації від 17.04.2023 у повному обсязі в сумі 279012,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №3264 від 20.04.2023, №3259 від 17.04.2023, №3251 від 12.04.2023, №3238 від 11.04.2023, №3236 від 08.04.2023.

Відповідачем не спростовано сплату АТ «ЛЮЗ» податку на додану вартість згідно поданих податкових декларацій від 16.01.2023, від 16.02.2023, від 16.03.2023 та від 17.04.2023.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Наказом Державної податкової служби України від 06.12.2019 №199 «Про затвердження примірних форм Рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; Журналу реєстрації рішень, прийнятих відповідно до статті 95 Податкового кодексу України», зі змінами, внесеними наказом ДПС України від 24.09.2021 №842 (далі - Наказ №199), затверджено примірну форму рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яке містить наступний зміст:

- відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України вирішили здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах (найменування платника податків, код згідно ЄДРПОУ).

Вказана примірна форма, в редакції від 24.09.2021, складена з метою реалізації абзацу третього пункту 95.3 статті 95 ПК України, тобто з метою прийняття контролюючим органом рішення про погашення «усієї суми податкового боргу», що включає процедуру звернення до суду за відповідним дозволом, однак така форма не є універсальною, та не враховує зміни, внесені до статті 95 ПК України, чинні з 01.01.2022.

Суд зазначає, що прийняте у порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України рішення може стосуватися тільки певного та конкретно визначеного податкового боргу, який не сплачується протягом 90 календарних днів, коли як оскаржуване рішення прийнято згідно із його змістом щодо «усієї суми податкового боргу».

Про необхідність зазначення конкретних сум у рішенні про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу свідчить те, що контролюючий орган має право пред`явлення платіжних інструкцій банкам на підставі такого рішення, отже рішення не може ані безмежним, ані невизначеним.

Платник податків також має право бути обізнаним про розмір грошових коштів, які за таким рішенням списуватимуться з рахунків у банках без його згоди та без звернення до суду.

Наведене свідчить про пропорційність та додержання балансу прав та інтересів сторін таких правовідносин.

Визначення певної суми податкового боргу, яким обмежується реалізація рішення про його стягнення, встановлює межі прав контролюючого органу та запобігає можливим зловживанням та помилковому пред`явленню банкам платіжних інструментів за іншими зобов`язаннями, що виходять за межі розглянутої процедури.

Окремо суд зазначає, що порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг врегульовано Інструкцією №163.

Згідно із підпунктом 19 пункту 6 Інструкції №163 примусове списання (стягнення) - це платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом України виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) у випадках, передбачених ПК України.

При цьому, згідно із підпунктом 2 пункту 62 Інструкції №163 стягувач ініціює примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників податків - на підставі рішення суду або рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (за умов, визначених у пункті 95.5 статті 95 ПК України).

Особливістю примусового списання, згідно із абзацом третім пункту 64 Інструкції №163, є те, що стягувач не подає надавачу платіжних послуг рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, на підставі якого оформлено платіжну інструкцію.

Таким чином, процедура примусового списання коштів платника податків визнає рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу - рівнозначним як виконавчому документу, так і судовому рішенню, отже є правомірним очікувати від такого рішення контролюючого органу додержання мінімальних стандартів процедури стягнення коштів без згоди платника податків та без судового рішення - визначення у ньому суми податкового боргу.

Суд зазначає, що дотримання принципів добросовісності та безсторонності зумовлює необхідність зазначення контролюючим органом у тексті рішення, як повного розміру суми податкового боргу, який підлягає погашенню у порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України, так і підстав виникнення цього боргу, оскільки цим підтверджувалось би додержання вимог вказаної норми щодо умов (меж) прийняття рішення - (1) грошових зобов`язань, визначених платником податків у податкових деклараціях, (2) не сплачених протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку їх сплати.

Отже, лише за таких обставин, контролюючий орган та платник податків будуть знаходитись у ситуації юридичної визначеності у процедурі стягнення податкового боргу в порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України.

Також, суд зауважує, що в оскаржуваному рішенні, прийнятому за формою згідно із Наказом №199, зазначено, що уповноважена особа відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України вирішила здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах АТ «Львівський ювелірний завод», ЄДРПОУ 05785017.

Однак, абзацом другим пункту 95.5 статті 95 ПК України встановлена можливість стягнення коштів з рахунків платника податків виключно у банках та не передбачена можливість стягнення за таким рішенням коштів платника податків у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах.

Таким чином, контролюючий орган, застосувавши форму рішення не притаманну процедурі встановленій абзацом другим пункту 95.5 статті 95 ПК України, фактично розширив дію такої норми права, що не відповідає обсягу повноважень та компетенції відповідача.

Суд зазначає, що органи, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не відносяться до установ банку, та не всі фінансові установи є банками.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки останнє не містить ані суми податкового боргу, належного до примусового стягнення, ані відомостей про податкові декларації, зобов`язання за якими не сплачені більш ніж 90 днів, та протиправно містить умови щодо стягнення «усього» податкового боргу, у тому числі з рахунків у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах (окрім банків), що свідчить про недотримання контролюючим органом під час прийняття оскаржуваного рішення приписів абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у цій справі, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

З огляду на те що, позивачем сплачений судовий збір, слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов акціонерного товариства «Львівський ювелірний завод» (79060, м. Львів, вул. Ак. Підстригача, 2; код ЄДРПОУ 05785017) до Головного управління ДПС у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ ВП43968090) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 28.03.2023 № 21/4-1301 «Про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу», прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь акціонерного товариства «Львівський ювелірний завод» судовий збір в сумі 2684,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.10.2023.

СуддяСподарик Наталія Іванівна