Постанова

від 01.02.2024 по справі 380/8231/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/8231/23 пров. № А/857/20890/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.,

при секретарі судового засідання:Пославському Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року (суддя Сподарик Н.І., ухвалене в м. Львові о 14:39, повний текст складено 20.10.2023) у справі № 380/8231/23 за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Львівський ювелірний завод" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Львівський ювелірний завод звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення №21/4-1301 від 28 березня 2023 за підписом заступника начальника ГУ ДПС у Львівській області Ганюка Р. про стягнення коштів платника податків Акціонерного товариства Львівський ювелірний завод з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Головне управління ДПС у Львівській області подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 17 жовтня 2023 року та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що відповідно до ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 року задоволено заяву АТ «Львівський ювелірний завод» про відстрочення виконання судового рішення від 26.07.2016 року в адміністративній справі №813/1039/16 за позовом ГУ ДПС у Львівській області до АТ «Львівський ювелірний завод» про стягнення коштів у сумі 30 385 668,89 грн строком на 1 рік. Станом на 25.05.2023 заборгованість АТ «Львівський ювелірний завод» по податку на додану вартість (не враховуючи суму про відстрочення та пеню) становить 713 155,60 грн, який складається з податкових декларацій за: грудень 2022, січень, 2023, лютий 2023, березень 2023. Зазначає, що станом на 06.11.2023 заборгованість АТ «Львівський ювелірний завод» по податку на додану вартість (не враховуючи суму про відстрочення та пеню) становить 658 290,06 грн. Тобто, платником вчасно не сплачується поточна заборгованість і відповідно цьому податковим органом винесено рішення від 28.03.2023 №21/4-1301.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала, просила таку задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечила, просила таку відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Протокольною ухвалою суду від 01.02.2024 продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно зазначено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 у справі №813/1039/16 за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області до Державного підприємства Львівський державний ювелірний завод про стягнення коштів з рахунків позов задоволено, вирішено стягнути з рахунків Державного підприємства Львівський державний ювелірний завод відкритих у банках, що його обслуговують такого платника податків, грошові кошти в сумі 30385668 грн. 82 коп. до державного бюджету.

Згідно наказу Фонду державного майна України №210 від 17.02.2021 вирішено перетворити державне підприємство Львівський державний ювелірний завод в приватне акціонерне товариство.

25.11.2021 припинено діяльність Державного підприємства Львівський державний ювелірний завод та зареєстровано Акціонерне товариство Львівський ювелірний завод. Акціонерне товариство Львівський ювелірний завод (код ЄДРПОУ 05785017) є правонаступником щодо всіх зобов`язань Державного підприємства Львівський державний ювелірний завод.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №813/1039/16, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2022 задоволено заяву Акціонерного товариства Львівський державний ювелірний завод про відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 року в адміністративній справі №813/1039/16 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Державного підприємства Львівський державний ювелірний завод про стягнення коштів з рахунків. Відстрочено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 року в адміністративній справі №813/1039/16 строком на 1 (один) рік з дня набрання ухвалою законної сили, згодом і далі відстрочено виконання рішення. На момент винесення 28.03.2023 оскаржуваного рішення відповідачем рішення суду, про стягнення боргу відстрочено судом до 30.06.2023.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що акціонерне товариство Львівський ювелірний завод сплатило податок на додану вартість за грудень 2022, визначений у податковій декларації від 16.01.2023 року у повному обсязі у сумі 431049,00 гривень, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №3339 від 18.01.2023, №3325 від 12.01.2023 та №3336 від 24.01.2023. Також, акціонерне товариство Львівський ювелірний завод сплатило податок на додану вартість за січень 2023, визначений у податковій декларації від 16.02.2023 року у повному обсязі у сумі 291822,00 гривень, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №3381 від 08.02.2023, №3406 від 22.02.2023. Окрім цього, Акціонерне товариство Львівський ювелірний завод сплатило податок на додану вартість за лютий 2023, визначений у податковій декларації від 16.03.2023 року у повному обсязі у сумі 105276,00 що підтверджується копією платіжної інструкції №3178 від 23.03.2023. Акціонерним товариством Львівський ювелірний завод сплачено податок на додану вартість за березень 2023 року, визначений у податковій декларації від 17.04.2023 у повному обсязі в сумі 279012,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №3264 від 20.04.2023, №3259 від 17.04.2023, №3251 від 12.04.2023, №3238 від 11.04.2023, №3236 від 08.04.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, заступником начальника Головного управління ДПС у Львівській області прийнято рішення №21/4-1301 від 28.03.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, відповідно до якого вирішив відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах акціонерного товариства Львівський ювелірний завод.

Акціонерне товариство "Львівський державний ювелірний завод" вважаючи спірне рішення протиправним звернулося в суд з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

Як передбачено підпунктами 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податків обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до пунктів 95.1-95.5 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави. У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Проаналізувавши наведені правові норми суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що стягнення коштів за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може мати місце не стосовно будь-якого податкового боргу, а лише того, що супроводжується наявністю додаткових умов, визначених статтею 95 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за таких умов: виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; платнику податків направлено податкову вимогу, з дня надіслання якої минуло не менше 30 календарних днів; відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що саме сукупність вказаних обставин обумовлює правомірність рішення контролюючого органу про стягнення коштів платника податків за рахунок готівки або з рахунків, які йому відкриті в банках, на погашення податкового боргу. Разом з тим, позивач не заперечує, щодо наявності податкового боргу.

Як вже зазначалось вище, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 у справі №813/1039/16 за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області до Державного підприємства Львівський державний ювелірний завод про стягнення коштів з рахунків позов задоволено, вирішено стягнути з рахунків Державного підприємства Львівський державний ювелірний завод відкритих у банках, що його обслуговують такого платника податків, грошові кошти в сумі 30385668 грн. 82 коп. до державного бюджету.

Також було зазначено, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 у справі №813/1039/16, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2023 задоволено заяву Акціонерного товариства Львівський ювелірний завод про відстрочення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 року в адміністративній справі №813/1039/16 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Державного підприємства Львівський державний ювелірний завод про стягнення коштів з рахунків. Відстрочено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 року в адміністративній справі №813/1039/16 строком на 1 (один) рік з дня набрання ухвалою законної сили.

Відтак апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що станом на дату розгляду справи, сума податкового боргу не підлягає стягненню, оскільки таке відстрочено ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2023.

Разом з тим, із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що у ньому відсутні відомості про наявність податкового боргу із задекларованих зобов`язань, який не сплачено позивачем протягом 90 календарних днів з моменту його виникнення. При цьому, згідно із вказаним рішенням вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу, що не узгоджується з вимогою закону для таких рішень щодо обов`язкового спливу строку 90 календарних днів, протягом яких не сплачено податковий борг.

Також судом першої інстанції вірно зазначено, що оскаржуване у цій справі рішення Головного управління ДПС У Львівській, в якому зазначено про погашення усієї суми податкового боргу, не дає можливості встановити суму податкового боргу, щодо погашення якого їх прийнято, а відсутність у рішенні Головного управління ДПС у Львівській області вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі.

Окрім цього слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 по справі №440/4736/19 сформулював висновок при дотриманні яких умов контролюючий орган набуває право на прийняття рішення про стягнення коштів без звернення до суду, в якому зазначив, що джерела погашення податкового боргу у такий спосіб, визначені пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, є вичерпними, а саме: (а) за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або (б) коштів з рахунків такого платника у банках.

Тому суд першої інстанції вірно дійшов висновку про неправомірність, оскаржуваного рішення контролюючого органу, яким вирішено погасити податковий борг також шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах.

Слід зазначити, що пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлює послідовність стягнення податкового боргу за рахунок різних джерел: спочатку за рахунок коштів, а у разі їх недостатності - за рахунок майна, яке перебуває в податковій заставі. Таким чином, законом закріплено пріоритет погашення податкового боргу за рахунок коштів. Стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу може відбуватися або (1) шляхом звернення контролюючого органу до суду з відповідним позовом, або (2) шляхом прийняття рішення керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу про стягнення коштів: (а) за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або (б) коштів з рахунків такого платника у банках. Другий спосіб реалізації контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу має свої обов`язкові умови, при дотриманні сукупності яких такий спосіб реалізації є правомірним, а саме: 1) виникнення податкового боргу внаслідок несплати грошового зобов`язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, 2) несплата грошових зобов`язань протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; 3) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень; 4) відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань. Такі умови дають підстави вважати, що основною особливістю такого заходу є безспірність суми податкового боргу за вимогою контролюючого органу.

Поряд з цим колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що обидва способи реалізації контролюючими органами заходів з погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів можуть бути реалізовані при дотриманні вимог, передбачених пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України щодо попереднього направлення (вручення) податкової вимоги, який не встановлює різниці між способами стягнення коштів контролюючими органами: за судовим рішенням чи шляхом прийняття самостійного рішення керівником контролюючого органу.

Різниця полягає виключно в частині кількості днів, які мають сплинути після направлення податкової вимоги: 1) контролюючий орган набуває право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу (незалежно від виду податку і підстав виникнення податкового боргу) лише у разі, якщо платник податку не сплатив узгоджену суму грошового зобов`язання протягом 60 днів після направлення платникові податків податкової вимоги; 2) контролюючий орган набуває право на прийняття рішення про стягнення податкового боргу з самостійно задекларованих платником податків грошових зобов`язань після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, але не раніше ніж через 60 днів після направлення (вручення) платникові податків податкової вимоги.

Зважаючи на вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що оскаржуване рішення Головного управління ДПС у Львівській області винесене без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо твердження податкового органу про те, що станом на 25.05.2023 заборгованість АТ Львівський ювелірний завод по податку на додану вартість (не враховуючи суми про відстрочення та пеню) становить 713155,60 грн, який складається з податкових декларацій за грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року та березень 2023 року, то такі не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на таке.

Акціонерне товариство "Львівський державний ювелірний завод" сплатило податок на додану вартість за грудень 2022, визначений у податковій декларації від 16.01.2023 року у повному обсязі у сумі 431049,00 гривень, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №3339 від 18.01.2023, №3325 від 12.01.2023 та №3336 від 24.01.2023. Також, Акціонерне товариство "Львівський державний ювелірний завод" сплатило податок на додану вартість за січень 2023, визначений у податковій декларації від 16.02.2023 року у повному обсязі у сумі 291822,00 гривень, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №3381 від 08.02.2023, №3406 від 22.02.2023. АТ ЛЮЗ сплатило податок на додану вартість за лютий 2023, визначений у податковій декларації від 16.03.2023 року у повному обсязі у сумі 105276,00 що підтверджується копією платіжної інструкції №3178 від 23.03.2023. Також, позивачем сплачено податок на додану вартість за березень 2023 року, визначений у податковій декларації від 17.04.2023 у повному обсязі в сумі 279012,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №3264 від 20.04.2023, №3259 від 17.04.2023, №3251 від 12.04.2023, №3238 від 11.04.2023, №3236 від 08.04.2023.

Відтак, апелянтом не спростовано сплату АТ ЛЮЗ податку на додану вартість згідно поданих податкових декларацій від 16.01.2023, від 16.02.2023, від 16.03.2023 та від 17.04

Наказом Державної податкової служби України від 06.12.2019 №199 Про затвердження примірних форм Рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; Журналу реєстрації рішень, прийнятих відповідно до статті 95 Податкового кодексу України, зі змінами, внесеними наказом ДПС України від 24.09.2021 №842 (далі - Наказ №199), затверджено примірну форму рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яке містить наступний зміст: відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України вирішили здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах (найменування платника податків, код згідно ЄДРПОУ).

Дана форма, в редакції від 24.09.2021, складена з метою реалізації абзацу третього пункту 95.3 статті 95 ПК України, тобто з метою прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу, що включає процедуру звернення до суду за відповідним дозволом, однак така форма не є універсальною, та не враховує зміни, внесені до статті 95 ПК України, чинні з 01.01.2022.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що прийняте у порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України рішення може стосуватися тільки певного та конкретно визначеного податкового боргу, який не сплачується протягом 90 календарних днів, коли як оскаржуване рішення прийнято згідно із його змістом щодо усієї суми податкового боргу. Про необхідність зазначення конкретних сум у рішенні про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу свідчить те, що контролюючий орган має право пред`явлення платіжних інструкцій банкам на підставі такого рішення, отже рішення не може ані безмежним, ані невизначеним. Платник податків також має право бути обізнаним про розмір грошових коштів, які за таким рішенням списуватимуться з рахунків у банках без його згоди та без звернення до суду.

Дане свідчить про пропорційність та додержання балансу прав та інтересів сторін таких правовідносин. Визначення певної суми податкового боргу, яким обмежується реалізація рішення про його стягнення, встановлює межі прав контролюючого органу та запобігає можливим зловживанням та помилковому пред`явленню банкам платіжних інструментів за іншими зобов`язаннями, що виходять за межі розглянутої процедури.

Порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг врегульовано Інструкцією №163, згідно із підпунктом 19 пункту 6 якої примусове списання (стягнення) - це платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом України виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) у випадках, передбачених ПК України.

Згідно з підпунктом 2 пункту 62 Інструкції №163 стягувач ініціює примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників податків - на підставі рішення суду або рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (за умов, визначених у пункті 95.5 статті 95 ПК України).

Особливістю примусового списання, згідно із абзацом третім пункту 64 Інструкції №163, є те, що стягувач не подає надавачу платіжних послуг рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, на підставі якого оформлено платіжну інструкцію.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що процедура примусового списання коштів платника податків визнає рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу - рівнозначним як виконавчому документу, так і судовому рішенню, отже є правомірним очікувати від такого рішення контролюючого органу додержання мінімальних стандартів процедури стягнення коштів без згоди платника податків та без судового рішення - визначення у ньому суми податкового боргу.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, дотримання принципів добросовісності та безсторонності зумовлює необхідність зазначення контролюючим органом у тексті рішення, як повного розміру суми податкового боргу, який підлягає погашенню у порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України, так і підстав виникнення цього боргу, оскільки цим підтверджувалось би додержання вимог вказаної норми щодо умов (меж) прийняття рішення - (1) грошових зобов`язань, визначених платником податків у податкових деклараціях, (2) не сплачених протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку їх сплати.

Відтак, лише за таких обставин, контролюючий орган та платник податків будуть знаходитись у ситуації юридичної визначеності у процедурі стягнення податкового боргу в порядку абзацу другого пункту 95.5 статті 95 ПК України.

Окрім цього, в оскаржуваному рішенні, прийнятому за формою згідно із Наказом №199, зазначено, що уповноважена особа відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України вирішила здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах АТ Львівський ювелірний завод, ЄДРПОУ 05785017.

Разом з тим, абзацом 2 пункту 95.5 статті 95 ПК України встановлена можливість стягнення коштів з рахунків платника податків виключно у банках та не передбачена можливість стягнення за таким рішенням коштів платника податків у органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах.

Відтак, контролюючий орган, застосувавши форму рішення не притаманну процедурі встановленій абзацом другим пункту 95.5 статті 95 ПК України, фактично розширив дію такої норми права, що не відповідає обсягу повноважень та компетенції відповідача. Суд першої інстанції вірно зазначив, що органи, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів не відносяться до установ банку, та не всі фінансові установи є банками.

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення відповідача.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 380/8231/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга Повне судове рішення складено 12.02.2024