Рішення

від 16.10.2023 по справі 461/5372/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/5372/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2023 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

з участю:

секретаря судового засідання Штогрина В.-Н.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» (адреса місцезнаходження: 65020, м. Одеса, вул. Базарна, 104, ЄДРПОУ 23212644) про стягнення пені, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення пені. Позов мотивовано тим, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 28 квітня 2012 року у цивільній справі №1522/6783/12, яке набрало законної сили 10.05.2012 року, стягнуто з КС «Перше кредитне товариство» суму внеску та відсотки по ньому за депозитним Договором №ЛВ-1/0120/09/1551 від 21.09.2009 року та Договору № ЛВ-20/0041/08/986 від 19.09.2008 р., з урахуванням додаткового Договору №1 від 21.07.2009 р., в розмірі 9507,57 грн. 21.06.2012 року було видано виконавчий лист №1522/6783/12, на підставі якого у відділу ДВС Приморського районного управління юстиції у м.Одесі відкрито виконавче провадження №33601551. В подальшому, 30.06.2017 р. державним виконавцем було винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, яка ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 15.01.2018 року у цивільній справі №1522/6783/12 визнано неправомірною та скасовано. Після цього у Другому Приморському відідлі ДВС м.Одеса ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження №55267625 по вищевказаному виконавчому листу, але боржник ухиляється від виконання рішення суду. Посилаючись на те, що на час звернення його до суду із цим позовом кредитна спілка не виконала рішення суду, не сплатила стягнуті на його підставі кошти, просив на підставі статей509,551,599,600,601,609 ЦК України, а такожЗакону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 437347,76 грн. Також просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 977531 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, оскільки з вересня 2009 року не має доступу до свого майна, не може вільно розпоряджатись ним. Він являється інвалідом другої групи. Просить позов задоволити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07.07.2023 р. у справі відкрито провадження.

Провадження у справі не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

У судове засідання позивач не з`явився. Належним чином направлялось повідомлення про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, зазначив, що позов підтримуєх у повному обсязі.

У судове засідання представник відповідача не з`явився. Належним чином направлялось повідомлення про день, час та місце розгляду справи шляхом скерування судової повістки на електронну адресу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 15.09.2023 року.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання про те, що у задоволенні позовних вимогслід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 28 квітня 2012 року у цивільній справі №1522/6783/12 задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з КС «Перше кредитне товариство» суму внеску та відсотки за депозитними договорами, укладеними між сторонами на загальну суму 9507,57 грн. Вказане рішення суду набрало законної сили 10.05.2012 року.

На далі, 21.06.2012 року було видано виконавчий лист №1522/6783/12, на підставі якого у відділі ДВС Приморського районного управління юстиції у м.Одесі відкрито виконавче провадження №33601551. В данному виконавчому провадженні державним виконавцем було винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 15.01.2018 року у цивільній справі №1522/6783/12 постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа визнано неправомірною та скасовано.

У Другому Приморському відідлі ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області відкрито виконавче провадження №55267625, яке станом на день розгляду даної справи триває.

Провівши аналіз наявних у справі доказів у їх сукупності, а також врахувавши практику Верховного Суду, суд вважає помилковим твердження позивача про наявність підстав стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань з відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно достатті 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першоїстатті 1058 ЦК України задоговором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із частинами першою, четвертоюстатті 631 ЦК Українистроком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей525,526 ЦК Україниодностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннямистатті 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виходячи із системного аналізу статей525,526,599,611 ЦК України, змісту кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору таЦК України.

Відповідно до частини першої статті549та частини другої статті551 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Предметом неустойки може бути грошова сума. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Посилання позивача ОСОБА_1 на положенняЗакону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», як на підставу для стягнення пені, є помилковими.

Згідно з преамбулоюЗакону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», предметом регулювання даного закону єдоговірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Відповідно дорішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013у справі № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбулиЗакону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», визначення в Законі певного переліку суб`єктів правовідносин, на які поширюється його дія, зумовило виняток із загального правила про поширення дії Закону на всіх учасників відповідних правовідносин. Таким чином, перелік суб`єктів правовідносин, встановлений Законом, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. В аспекті конституційного звернення положення другого реченняпреамбули цього Закону, з наступними змінами, у взаємозв`язку з положеннями статей 1, 3 Закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов`язаннях подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб`єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (підприємці).

ОСОБА_1 є фізичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності, але договір про залучення внеску укладений ним не в статусі фізичної особи підприємця, тобто він не є суб`єктом зазначених правовідносин в якості підприємця, тому до правовідносин, що виникли між сторонами у спорі, не підлягає застосуваннюЗакон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Відповідно до частини першоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналогічну правову позицію висловив й Верховний Суд у своїй постанові від 16.04.2021 року у цивільній справі №461/709/19.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Статтею 23 ЦК Українипередбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормамистатті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Разом з тим згідно зістаттею 1173 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

У пунктах 3, 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковими умовами для відшкодування шкоди є наявність таких елементів:

1.наявність шкоди;

2.протиправність діяння її заподіювача;

3.наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача;

4.наявність вини заподіювача.

Відсутність одного з зазначених елементів виключає можливість покладення відповідальності на суб`єкта.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання моральної шкоди, понесених моральних страждань, не доведено наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням завдавання шкоди.

Відповідно до ст.49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно.

Суд також звертає увагу на те, що посилання позивача на інвалідність, погіршення стану здоров`я, відсутність грошей на медикаменти є необґрунтованим. Тобто позивач не надав суду доказів зв`язку між вищепереліченими обставинами і заподіянням позивачу моральної шкоди.

Позивач є інвалідом II групи з дитинства, що підтверджується довідкою №094975 від 29 травня 2001 року. А тому зв`язок між невиплатою коштів та необхідністю лікування з одного боку, а також заподіяння моральної шкоди з іншого боку не пов`язані між собою.

Крім цього, позивачем не доведено суду наявність сильного хвилювання, страху, психічних труднощів і страждань. Також суду не доведено, що через невиконання договору позивач тривалий час страждає на головний біль та безсоння, розгубленість. Вищезазначені доводи позивача є безпідставними і бездоказовими. І тому не дають суду правових підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

За змістом статей12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно дост.141ЦПКУкраїни,судовийзбірпокладається насторонипропорційнорозміру задоволенихпозовнихвимог. У разі відмови в позові - на позивача.

При зверненні до суду з позовом позивач був звільнений від сплати судового збору відповідно дост. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.526,530,612,625,629,1049,1054 ЦК України, ст.ст.81,128,141,247,258,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» (адреса місцезнаходження: 65020, м. Одеса, вул. Базарна, 104, ЄДРПОУ 23212644) про стягнення пені.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки безпосередньодо Львівського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Є. Радченко