Рішення

від 13.10.2023 по справі 725/7082/23

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 725/7082/23

Номер провадження 2/725/829/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2023 року м.Чернівці Першотравневий районнийсуд м. Чернівців

в складі:

головуючого судді- Нестеренко Є.В.

за участю:

секретаря судового засідання Кочут М.В.,

представника позивача Мухи О.І.,

представника відповідача Рудницької Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Першотравневого районного судум.Чернівці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецька обласна клінічна лікарня», місце знаходження: м. Чернівці, вул. Головна,137, про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі, посилаючись на те, що вона з 21.01.2001 року працювала на посаді лікаря-акушера-гінеколога підрозділу гінекології Обласного некомерційного підприємства «Чернівецька обласна клінічна лікарня», жодних дисціплінарних стягнень не мала.

Вказує, що наказом №122-К від 17.08.2023 року позивач була звільнена з займаної посади на підставі п.2 ст.40 КЗпП.

Позивач вважає, що наказ №122-К від 17.08.2023 року «Про результатислужбового розслідуваннястосовно скаргигромадянки ОСОБА_2 »є незаконним, винесеним з грубим порушенням вимог КЗпП України, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав. Вказує, що оскаржуваний наказ про її звільнення був ухвалений за результатами службового розслідування скарги гр. ОСОБА_2 від 25.07.2023 року щодо неналежного виконання своїх посадових обов`язків лікаря-акушера-гінеколога ОСОБА_1 (отримання неякісної медичної допомоги). Стверджує, що із підставами її звільнення вона категорично не погоджується.

Зазначає, що 26.07.2023 року наказом генерального директора ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня»№92 було створено комісію щодо розгляду скарги громадянки ОСОБА_2 , до складу якої був включений лише один лікар акушер-гінеколог. Під час роботи комісії позивач надала пояснення. З результатами роботи комісії її не ознайомили.

17.08.2023 року відбулось засідання профспілкового комітету ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» приблизно о 13:20 годині, на якому були присутні 4 члени профспілкового комітету ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» - Ушаков А.В., ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , інші члени профкому не були присутні, а тому позивач ставить під сумнів, що і члени профкому могли детально ознайомитися з довідкою про службове розслідування, тому вважає рішення профкому ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» необґрунтованим.

Відповідного акту від 17.08.2023 року, 17.08.2023 року о 14 год. 10 хв. позивачка нібито була ознайомлена з наказом про своє звільнення, однак зазначає, що наказ був зачитаний вголос і фактично вона немала змоги ознайомитись з наказом самостійно.

В порушення ст. 47 КЗпП, норми якої вимагають, що «Роботодавець зобов`язаний у день, звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні», в супереч цього відповідач не надав позивачу копію наказу про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені їй суми при звільненні. Відповідачем порушенні вимоги Інструкції "про порядок ведення трудових книжок працівників", яка затверджена спільним наказом Мінпраці; Мін`юсту, Мінсоцзахисту населення від 29.07.93 р. №58 (далі - Інструкція №58), у якій зазначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Згідно із п. 4.1 Інструкції, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення із внесеним до неї записом про звільнення. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення відповідно до пункту 4.2 Інструкції № 58 роботодавець у цей же день має надіслати працівнику поштове повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, що зроблено не було оскільки трудова книжка позивачці не видавалась та поштового повідомлення не отримувала.

Вказує, що в наказі про її звільнення у порушення вимог п.2 ст. 40 КЗпП також не вказано в чому саме виявлена невідповідність займаній посаді позивачки та які пункти посадової інструкції вона порушила, а також наказ не містить посилання на недостатню кваліфікацію відповідача.

З урахуванням наведеного, вказує, що відповідачем при її звільненні, не наведені фактичні обставини, які б утворювали кваліфікуючу ознаку пункту 2 статті 40 КЗпП України.

Таким чином вважає, що правові підстави для її звільнення на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України у наказі №122-К від 17.08.2023 року відсутні.

Крім цього, позивач стверджує, що в результаті протиправних дій відповідача, 17.08.2023 року вона була госпіталізована на стаціонарне лікування до ОКНП «Чернівецький обласний клінічний кардіологічний центр» та їй був наданий медичний висновок про непрацездатність 5856-М9СС-Р39Е-АРВ8. 25.08.2023 року вона була госпіталізована до КНП «Герцаївська міська лікарня». Таким чином протиправними діями відповідача у вигляді незаконного звільнення вона зазнала моральної шкоди та фізичних страждань.

На підставі викладеного, посилаючись на норми матеріального права, просить суд скасувати наказ №122-К від 17.08.2023 року «Про результати службового розслідування стосовно скарги громадянки ОСОБА_2 », поновити її на посаді лікаря акушера-гінеколога підрозділу гінекології ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня», стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Ухвалою судді від 04.09.2023 року відкрито провадження по цивільній справі, судовий розгляд постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача 21.09.2023 року подала до суду відзив на позовну заяву в якому зазначила, що даний позов є необґрунтованим з наступних підстав. 20 липня 2023 р. до підрозділу невідкладної медичної допомоги ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» бригадою екстреної медичної допомоги (ЕМД) з електронним направленням на госпіталізацію для стаціонарного лікування як ургентна хвора була доставлена ОСОБА_2 .

Пацієнтка скаржилась на гострий біль, нудоту, нещодавню втрату свідомості (вдома). У пацієнтки на руках були результати дослідження УЗД, які свідчили про наявність внутрішньої кровотечі. В підрозділ невідкладної медичної допомоги був викликаний черговий лікар гінеколог ОСОБА_1 для визначення стану пацієнтки та правильного сортування. Позивачка в підрозділі невідкладної медичної допомоги супроводила пацієнтку на УЗІ, після чого забрала її для огляду в підрозділ гінекології. Після огляду пацієнтки в гінекологічному відділенні лікар ОСОБА_1 без медичного супроводу спрямувала пацієнтку ОСОБА_2 до приміщення підрозділу невідкладної медичної допомоги і запропонувала там її зачекати. При цьому позивачка не повідомила лікарів підрозділу невідкладної швидкої допомоги про результати її огляду та про прийняте рішення щодо госпіталізації пацієнтки. В підрозділі невідкладної медичної допомоги пацієнтка ОСОБА_2 просиділа біля 30 хвилин, але медичної допомоги так і не отримала. Так як стан пацієнтки погіршувався, чоловік ОСОБА_2 , відвів її до найближчого медичного закладу - КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр», де її в терміновому порядку прооперували. Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 20.07.2023 р. була госпіталізована. 25 липня 2023 р. пацієнтка ОСОБА_2 звернулась із зверненням до генерального директора ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня», в якому описала неправомірні дії лікаря ОСОБА_1 . Зокрема, ОСОБА_2 пояснила, що відразу після того як вона вийшла з Чернівецької обласної лікарні вона звернулась до Чернівецького обласного перинатального центру, де її негайно госпіталізували та прооперували. 26 липня 2023 р. був виданий наказ № 92 «Про створення комісії щодо розгляду скарги громадянки ОСОБА_2 . Отримавши пояснення заявниці ОСОБА_2 , її чоловіка, лікаря ОСОБА_1 , лікаря ОСОБА_6 , дослідивши медичну документацію ОСОБА_2 комісія дійшла до висновку, що лікарем ОСОБА_1 були допущені наступні порушення під час звернення за медичною допомогою ОСОБА_2 , а саме: порушено маршрут (алгоритм) звернення пацієнта у підрозділ невідкладної медичної допомоги. Зокрема, огляд пацієнтки лікар провела в підрозділі гінекології, тому працівники підрозділу невідкладної медичної допомоги не були обізнані про результати огляду та подальші рекомендації; після завершення огляду в підрозділі гінекології не забезпечений відповідний супровід хворої до підрозділу невідкладної медичної допомоги; не повідомлено чергового лікаря підрозділу невідкладної медичної допомоги ОСОБА_6 про необхідність негайного виклику для проведення консультацій хворій лікаря-хірурга та лікаря-інфекціоніста; не надано хворій з гінекологічною патологією належної медичної допомоги, не прийнято рішення щодо негайної госпіталізації хворої в підрозділ гінекології. 17 серпня 2023 р. був виданий наказ №122-к «Про результати службового розслідування стосовно скарги г. ОСОБА_2 , яким ОСОБА_1 лікаря-акушера-гінеколога підрозділу гінекології було звільнено з займаної посади на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України (виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації). В зв`язку із тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_7 з 17.08.2023р. по 31.08.2023р. були внесені зміни до п. 1 Наказу №122 к від 17 серпня 2023р., змінена дата звільнення ОСОБА_1 - 01 вересня 2023р. Таким чином вказує, що на момент огляду, черговим лікарем гінекологом ОСОБА_1 пацієнтка ОСОБА_2 потребувала негайної госпіталізації та оперативного лікування. Лікар гінеколог ОСОБА_1 повела себе некомпетентно та некваліфіковано, так як не надала вчасно пацієнтці ОСОБА_2 медичну допомогу та не прийняла рішення щодо її госпіталізації. Некваліфіковані дії позивачки могли призвести до непоправних наслідків, якби пацієнт ОСОБА_2 негайно не звернулась до іншого медичного закладу, де їй була надана необхідна медична допомога. Вважає, що ОСОБА_1 діяла некваліфіковано при вирішенні питання щодо госпіталізації пацієнтки ОСОБА_2 та враховуючи можливі негативні наслідки через бездіяльність позивачки, вважає, що останню правильно було звільнено на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України. На підставівищевикладеного представниквідповідачапросила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

26.09.2023 року до суду від представника позивача ОСОБА_8 надійшла відповідь на відзив, у якій зазначив що обставини викладені представником відповідача у відзиві, є необґрунтованими повністю перекрученими та таким, що зміщують акценти на результати лікування у іншому медичному закладі, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_9 у судовому засідання підтримав заявлені позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладені у позовній заяві та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_10 у судовому засіданні надала аналогічні пояснення викладені у відзиві, заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, суд встановив, наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем з 21.01.2001 року та згідно наказу №90 від 21.01.2001 була прийнята на посаду лікаря акушера-гінеколога підрозділу гінекології Обласного некомерційного підприємства «Чернівецька обласна клінічна лікарня», що підтверджується відомостями із посадової інструкції ОСОБА_1

25 липня 2023 р. на ім`я генерального директора ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» надійшло звернення гр. ОСОБА_2 на неправомірні дії лікаря ОСОБА_1 . Зокрема, ОСОБА_2 пояснила, що лікар ОСОБА_1 20.07.2023 року не надала їй належної невідкладної швидкої допомоги, не оглянула її належним чином, не прийняла рішення щодо її госпіталізації за результатами огляду, що могло призвести до непоправних наслідків в результаті чого вона змушена була звернутись відразу після того як вона вийшла з Чернівецької обласної клінічної лікарні вона звернулась до іншого медичного закладу Чернівецького обласного перинатального центру, де її негайно госпіталізували та прооперували. Просила прийняти відповідні міри до ОСОБА_1 та максимально вплинути на ситуацію.

Згідно наказу генерального директора ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» Домбровського Д. №92 26.07.2023 року було створено комісію щодо розгляду скарги громадянки ОСОБА_2 .

Згідно пояснень лікаря підрозділу невідкладної медичної допомоги ОСОБА_6 остання пояснила, що 20.07.2023 року вона чергувала, приблизно о 13 год. машиною ШМД була доставлена ургентна пацієнтка ОСОБА_2 з електронним направлення та потребувала госпіталізації для стаціонарного лікування, пацієнтка мала при собі результати дослідження УЗД. Одразу для визначення стану пацієнтки було викликано чергового лікаря ОСОБА_1 , яка супроводила пацієнтку на УЗД , після чого забрала її для огляду у гінекологічне відділення. Через певний час пацієнтка повернулась у її відділення де певний час сиділа на стільці із чоловіком очікуючи лікаря ОСОБА_1 , яка медичний супровід пацієнтки не організувала, не повідомила її про результати огляду пацієнтки та про прийняте рішення щодо госпіталізації. Після чого чоловік пацієнтки влаштував скандал та вивів її із лікарні. Вказує, що вона не створила амбулаторний епізод ЕСОЗ, не вчасно внесла запис про пацієнтку до Стаціонарного журналу та відмов у госпіталізації, який внесла фактично 21.07.2023 року, лікар ОСОБА_1 теж зробила відповідний запис щодо пацієнтки 21.07.2023 року.

Згідно пояснювальної записки лікаря акушера-гінеколога підрозділу гінекології ОСОБА_11 остання пояснила, що 20.07.2023 року під час її чергування, приблизно о 13 год. у телефонному режимі її було викликано на приймальне відділення до ургентної хворої яка прибула каретою ШМД, якій в умовах приймального відділення було проведено УЗД ОЧП, малої миски, плевральних порожнин у її присутності. Згідно висновку УЗД на момент огляду вільної рідини в плевральних порожнинах, перикарді, ЧП та малій мисці не виявлено, виявлено збільшений правий яєчник. У подальшому було проведено огляд сумісно з лікарем ОСОБА_12 на момент проведення якого гострої гінекологічної патології у пацієнтки не виявлено. З метою дообстеження і уточнення діагнозу хворій рекомендовано здати аналізи та у доступній формі роз`яснено про подальшу тактику дообстеження і при виключенні супутньої патології, рекомендовано госпіталізацію в гінекологічне відділення. Хвора ОСОБА_2 для подальшого обстеження перебувала в межах приймального відділення ОКЛ. В межах однієї години з 13 год. до 14 год. вона як черговий лікар консультувала ургентну хвору із щелепно-лицевої хірургії в межах приймального відділення. З невідомих їй причини хвора ОСОБА_2 самостійно покинула приймальне відділення на телефонні дзвінки не відповідала. Вважає, що за час перебування хворої ОСОБА_2 в межах медичного закладу була надання невідкладна діагностична допомога, спеціалізований фаховий огляд, хворій не було відмовлено в госпіталізації, конфліктних ситуацій у спілкування з хворою не було, а тому не вбачає у своїх діях порушень професійних обов`язків.

Відповідно до довідки щодо розгляду звернення громадянки ОСОБА_2 від 16.08.2023 року, комісією встановлено, що лікар ОСОБА_1 під час звернення за медичною допомогою ОСОБА_2 , порушила маршрут (алгоритм) звернення пацієнта у підрозділ невідкладної медичної допомоги. Зокрема, огляд пацієнтки лікар провела в підрозділі гінекології, тому працівники підрозділу невідкладної медичної допомоги не були обізнані про результати огляду та подальші рекомендації; після завершення огляду в підрозділі гінекології не забезпечила відповідний супровід хворої до підрозділу невідкладної медичної допомоги; не повідомила чергового лікаря підрозділу невідкладної медичної допомоги ОСОБА_6 про необхідність негайного виклику для проведення консультацій хворій лікаря-хірурга та лікаря-інфекціоніста; не надала хворій з гінекологічною патологією належної медичної допомоги, не прийняла рішення щодо негайної госпіталізації хворої в підрозділ гінекології. За неналежне виконання посадових обов`язків, комісією рекомендовано керівнику лікарні притягнути до дисциплінарної відповідальності лікаря ОСОБА_6 у вигляді оголошення догани, лікаря ОСОБА_1 у вигляді звільнення із займаної посади.

Згідно Витягу з протоколу №19 від 17.08.2023 року засідання профспілкового комітету ОКНП « Чернівецька обласна клінічна лікарня» члени вирішили дати згоду на звільнення з займаної посади на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України лікаря-акушера-гінеколога ОСОБА_1 за неналежне виконанні посадових обов`язків при наданні медичної допомоги військовослужбовцю ОСОБА_2 .

Згіднонаказу №122-квід 17.08.2023року «Прорезультати службовогорозслідування стосовноскарги г. ОСОБА_2 » ОСОБА_1 лікаря-акушера-гінекологапідрозділу гінекологіїбуло звільненоз займаноїпосади напідставі п.2ст.40КЗпП Україниза неналежневиконанні посадовихобов`язків принаданні медичноїдопомоги військовослужбовцю ОСОБА_2 .Як вбачаєтьсяіз Актувід 17.08.2023року ОСОБА_1 відмовилась відпідпису проознайомлення знаказом.

Згідно Виписки із медичної картки стаціонарного хворого №СК-170823/6309 ОСОБА_1 з 17.08.2023 року була госпіталізована на стаціонарне лікування до ОКНП «Чернівецький обласний клінічний кардіологічний центр» де перебувала по 24.08.2023 року.

Згідно Епікризу №2526/240 акушерсько-гінекологічного відділення КНП «Герцаївська міська лікарня» 25.08.2023 року ОСОБА_1 була госпіталізована до КНП «Герцаївська міська лікарня» де перебувала до 31.08.2023 року.

Згідно наказу №79-ЗВ від 01.09.2023 року у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_7 з 17.08.2023р. по 31.08.2023р. були внесені зміни до п. 1 Наказу №122к від 17 серпня 2023р., змінена дата звільнення ОСОБА_1 - 01 вересня 2023р.

Норми права, та мотиви їх застосування.

Згідно зіст. 3 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень окрім випадків, встановлених цим Кодексу.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Підставою для розірвання трудового договору згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України є виявлена невідповідність працівника займаній посаді. Якщо роботодавець, на момент призначення особи знав про кваліфікаційні вимоги, що є обов`язковими для виконання цієї роботи і те, що особа займаній посаді не відповідає через відсутність спеціальної освіти, однак свідомо її призначив, то сам по собі факт відсутності документа про освіту не може бути у подальшому підставою для звільнення працівника за цим пунктом. Виявленою невідповідністю у такому разі може бути неякісне виконання робіт, неналежне виконання трудових обов`язків через недостатню кваліфікацію.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі №654/941/17 (провадження № 61-576сво18).

Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2- 5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно з ч. 1 ст. 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 1 п. 21 постанови №9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Ретельний аналіз змісту цього роз`яснення, а також диспозиції п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, свідчить про те, що невідповідність посаді або роботі визначається виключно за об`єктивними даними, а не за суб`єктивним відношення працівника до його трудових функцій. Якщо кваліфікація та стан здоров`я працівника дозволяють йому належним чином виконувати його обов`язки за трудовим договором, але працівник по своїй вині виконує їх неналежним чином, то він може бути притягнутий лише до дисциплінарної відповідальності, а у випадках, передбачених п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, - звільнений з роботи. Однак, звільнення працівника з роботи у зв`язку з невідповідністю посаді або роботі в такому випадку не допускається. Звільнення з роботи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачає лише об`єктивну неможливість працівника належним чином виконувати встановлені трудовим договором обов`язки у зв`язку з відсутністю необхідної кваліфікації або стану здоров`я.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №273/212/16-ц.

З матеріалів справи вбачається, що наказом №122-к від 17.08.2023 року «Про результати службового розслідування стосовно скарги г. ОСОБА_2 » ОСОБА_1 лікаря-акушера-гінеколога підрозділу гінекології було звільнено з займаної посади на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України за неналежне виконанні посадових обов`язків при наданні медичної допомоги військовослужбовцю ОСОБА_2 . Вказаний наказ ОСОБА_1 не отримувала, оскільки із 17.08.2023 року перебувала на лікарняному, що підтверджується відповідною випискою.

Важливим є те, що при звільненні працівника відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України підприємство повинно навести у наказі факт виявлення невідповідності, неякісне виконання робіт; неналежне виконання трудових обов`язків через недостатню кваліфікацію.

Проте,суд вважаєза доцільнезауважити,що наказпро звільнення ОСОБА_1 №122-квід 17.08.2023року відомостей про неналежне виконання трудових обов`язків через недостатню кваліфікацію, невідповідностей займаній посаді, або пункту порушення посадової інструкції не містить.

Відповідно до Постанови Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 липня 2019 року у справі №456/2368/16 суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про поновлення позивача на роботі, оскільки відповідач в наказі про звільнення не зазначив, у чому проявилось порушення працівником, яке стало підставою для звільнення позивача.

Суд зазначає, що відповідач, на якого в даній справі покладено обов`язок доведення законності наказу про звільнення позивача, доказів на підтвердження невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді не надав. Тобто доказів, які б підтверджували, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) ОСОБА_1 не може належно виконувати покладених на неї трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких вона обслуговує, і неможливо перевести, за її згодою, на іншу роботу.Водночас судом встановлено, що ОСОБА_11 з 21.01.2001 року працювала на займаній посаді, роботодавець, на момент призначення особи знав про кваліфікаційні вимоги, що є обов`язковими для виконання цієї роботи та кваліфікацію позивача наявність спеціальної освіти. Так в матеріалах справи відсутні відомості про накладення на ОСОБА_1 за період роботи будь-яких дисціплінарних стягнень та відомостей про неможливість перевести ОСОБА_1 за її згодою на іншу роботу.

Таким чином судом встановлено, що позивачем неправомірно звільнено відповідача з займаної посади на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Враховуючи викладене ОСОБА_1 необхідно поновити на посаді лікаря-акушера-гінекологапідрозділу гінекологіїОбласного комунальногонекомерційного підприємства«Чернівецька обласнаклінічна лікарня» з01вересня2023 року.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до абзацу 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року « Про порядок обчислення середньої заробітної плати»(далі Порядку), збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які працювали на підприємстві, в установах, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Згідно п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим або другим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Як вбачається зі довідки про доходи ОСОБА_1 перебуваючи посаді лікаря-акушера-гінекологапідрозділу гінекологіїОбласного комунальногонекомерційного підприємства«Чернівецька обласнаклінічна лікарня»за два останні місця перед звільненням була нарахована заробітна плата у червні 2023 року в розмірі 17577,22 грн. та у липні 2023 року 17529,63 грн., що в загальному становить 35 046,85 грн.

За місяці червень-липень 2023 року ОСОБА_1 відпрацювала на займаній посаді 43 робочих днів. Таким чином середньоденну заробітну плату необхідно визначити за формулою 35 046,85 ?43 = 815,04 грн.

Для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу береться розрахунковий період із наступного робочого дня після дати звільнення до дня ухвалення рішення суду про поновлення посаді.

Час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з вересня по жовтень 2023 року становить 31 робочих днів в розрахунку: вересень - 21 день; жовтень 10 днів.

Для встановлення середньої заробітної плати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу необхідно помножити середню заробітну плату на число робочих днів за розрахунковий період(815,04*31=25266,24).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 25266,24 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди судом встановлено наступне.

Позивачка посилається на те, що у зв`язку з порушенням з боку відповідача її прав, їй була завдана моральна шкода, що полягає у приниженні її честі та гідності, ігноруванні її прав, втраті у зв`язку з цим престижу та ділової репутації серед працівників та знайомих, моральних переживаннях, ушкодження здоров`я на фоні ситуації що склалася. Моральну шкоду позивач оцінює в 300 000 грн. Розмір моральної шкоди позивачем визначено як такий, що відповідає характеру та наслідкам заподіяння такої шкоди.

Відповідно дост. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних права призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За змістом вказаного положення закону передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставіст. 237-1 КЗпП Україниє наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі. Підставою для відшкодування моральної шкоди заст. 237-1 КЗпП Україниє факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідностатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті3,4,11,31 ЦПК України).

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення) відшкодування моральної шкоди на підставістатті 237-1 КЗпП Україниздійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

З урахуванням обставин справи, характеру та глибини душевних страждань, погіршення стану здоров`я, втрати нормальних життєвих зв`язків, престижу та ділової репутації серед працівників, виходячи з принципу розумності та справедливості, в узагальненому вигляді моральних страждань підлягає стягненню на користь позивача моральна шкода в розмірі 20 000 грн. з Обласного комунальногонекомерційного підприємства«Чернівецька обласнаклінічна лікарня».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що у відповідності до п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»позивача звільнено від сплати судового збору, то у відповідності дост. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за одну вимогу немайнового характеру у розмірі 1073грн.60коп. та за дві вимоги майнового характеру у розмірі 2147 грн. 20 коп. по 1073грн.60коп. закожну.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 39, 40, 119, 147,148,235 КЗпП, ст. ст. 4-6, 76-81, 83, 258-259, 268, 273, 274-279, 354-356 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецька обласна клінічна лікарня», місце знаходження: м. Чернівці, вул. Головна,137, про поновленняна роботі задовольнити частково.

Скасувати наказ Обласного комунальногонекомерційного підприємства«Чернівецька обласнаклінічна лікарня» від 17.08.2023 р. № 122-К «Про результати службового розслідування стосовно скарги громадянки ОСОБА_2 ».

Поновити з 01.09.2023 року ОСОБА_1 на посаді лікаря-акушера-гінеколога підрозділу гінекології Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецька обласна клінічна лікарня».

Стягнути з Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецька обласна клінічна лікарня» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 25266 грн. 24 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря-акушера-гінеколога підрозділу гінекології Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецька обласна клінічна лікарня».

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Обласного комунального некомерційного підприємства «Чернівецька обласна клінічна лікарня» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць.

Стягнути з Обласного комунальногонекомерційного підприємства«Чернівецька обласнаклінічна лікарня» на користь ОСОБА_1 моральнушкоду в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Обласного комунальногонекомерційного підприємства«Чернівецька обласнаклінічна лікарня» на користь держави судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 3220 грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки в апеляційному порядку повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці Є. В. Нестеренко