Ухвала

від 16.10.2023 по справі 2-2013/10

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 2-2013/10

Провадження № 6/727/112/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого-судді: Танасійчук Н.М.

за участю секретаря: Дячук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про заміну сторони стягувача на його правонаступника,-

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м.Чернівці надійшла заява ТОВ «Діджи Фінанс», про заміну сторони стягувача на його правонаступника у справі де боржником є ОСОБА_1 .

Заява обґрунтована тим, що 23.06.2018 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці по справі № 2-2013/10 змінено стягувача на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

14.04.2022року міжТОВ «ФК«ДОВІРА ТАГАРАНТІЯ» таТОВ «ДІДЖИФІНАНС»,був укладенийДоговір факторингу№1404ДФВ.Відповідно доумов даногоДоговору відбулосявідступлення прававимоги закредитними договорами,в томучислі іза кредитнимдоговором №1448-007/06Рвід 12.04.2006 року.

Заявник просить замінити вибулого стягувача ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» на правонаступника ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» щодо виконання рішення Шевченківського районного суду м Чернівці від 31 травня 2010 року по справі №2-2013/10, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованості за кредитним договором№1448-007/06Р.

Представник заявника та боржник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

За змістом до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази заяви ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача на його правонаступника приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3ст.442 ЦПК Українинеявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи №2-2013/10, 31 травня 2010 року Шевченківським районним судом м.Чернівці було прийнято рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Правекс-Банк» заборгованості за кредитним договором№1448-007/06Р.

23.06.2018 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці по справі № 2-2013/10 змінено стягувача на ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

14.04.2022року міжТОВ «ФК«ДОВІРА ТАГАРАНТІЯ» таТОВ «ДІДЖИФІНАНС»,був укладенийДоговір факторингу№1404ДФВ.Відповідно доумов даногоДоговору відбулосявідступлення прававимоги закредитними договорами,в томучислі іза кредитнимдоговором №1448-007/06Рвід 12.04.2006 року.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або із спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Тобто за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість "штучно" збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути в невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства прав.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справа №2-7763/10.

Отже, обов`язковою умовою для процесуального правонаступництва є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про заміну стягувача на його правонаступника у справі, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку.

Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про заміну стягувача на його правонаступника у справі - суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на час видачі виконавчого листа) виконавчі документи можуть бутипред`явлені довиконання втакі строки:посвідчення комісійпо трудовихспорах,постанови судіву справахпро адміністративнеправопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Як було встановлено, до заяви не додано доказів про те, що виконавчий лист по справі №2-2013/10 відносно ОСОБА_1 перебуває на виконанні у виконавчій службі.

Відповідно Закону України «Про виконавче провадження» вказаний виконавчий лист повинен був бути пред`явлений до виконання протягом року.

Отже, ПАТ КБ «Правекс-Банк» повинен був подати виконавчий лист відносно ОСОБА_1 на виконання протягом року з наступного дня після набрання законної сили рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці.

Доказів того, чи скористався ПАТ КБ «Правекс-Банк» та/або ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» правом на пред`явлення виконавчого листа до виконання до органів державної виконавчої служби суду до матеріалів справи не надано та в матеріалах справи відсутні відомості про пред`явлення виконавчого листа відносно боржника.

З наведеного слідує, що строк пред`явлення вказаного виконавчого листа до виконання сплив, що свідчить про пропуск ПАТ КБ «Правекс-Банк» та/або ТОВ «ФК «ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ» встановленого строку для пред`явлення виконавчого листа щодо боржників до виконання.

Тому суд приходить до висновку, що заявником не надано доказів про звернення в строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання, поважних причин пропуску заявником не наведено, відповідно відсутні підстави для заміни стягувача на його правонаступника.

Керуючись ст.354, 442 Цивільного процесуального кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» про заміну сторони стягувача на його правонаступника - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Суддя Танасійчук Н.М.