Рішення

від 19.10.2023 по справі 632/351/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 632/351/21

Провадження № 2/638/737/23

РІШЕННЯ

Іменем України

19 жовтня 2023 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання - Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач - Харківський державний університет харчування та торгівлі,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківського державного університету харчування та торгівлі до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості,

в с т а н о в и в:

09 червня 2021 року до Дзержинського районного суду м. Харкова за підсудністю з Первомайського міськрайонного суду Харківської області надійшла позовна заява Харківського державного університету харчування та торгівлі до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом.

Позовна заява обґрунтована тим, що 25 вересня 2018 року було укладено Договір про надання освітніх послуг між Харківським державним університетом харчування та торгівлі і ОСОБА_1 . Наказом №544-с ХДУХТ від 25 вересня 2018 року ОСОБА_1 було зараховано на навчання на 1 курс Навчально-наукового інституту харчових технологій та бізнесу.

Відповідно до умов договору ХДУХТ взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів відповідача надати йому освітню послугу на рівні стандартів вищої освіти за денною формою навчання, освітній ступінь - магістр, спеціальність -181 «Харчові технології», та видати документ про вищу освіту державного зразка за умови виконання навчального навантаження. Термін навчання за договором складав 1 рік 4 місці, загальна вартість послуги становила 13349,25 грн. Відповідач взяла на себе зобов`язання своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та в порядку, встановленому договором та виконувати вимоги освітньої програми.

ХДУХТ взяті на себе обов`язки виконав та забезпечив якість наданих послуг, тоді як ОСОБА_1 свої обов`язки за Договором щодо сплати за надані послуги виконала не належним чином, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 4333,42 грн.

На підставі п. 12 Договору за несвоєчасну оплату освітніх послуг позивачем нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення у сумі 365,52 грн. Таким чином сума заборгованості складає 4695,94 грн.

Наказом № 7-с від 28.01.2019 ОСОБА_1 відрахована з числа студентів університету за порушення умов контракту.

Університет вживав заходів досудового врегулювання спору зокрема шляхом надіслання листів № 01-40-02/366 від 03 квітня 2019 року та № 01-26/53 від 18 січня 2021 року, в якому попереджав відповідача про наявність у нього заборгованості за надані освітні послуги за договором та вимагав повного виконання прийнятих обов`язків за договором. Однак зазначена вимога на даний час відповідачем не виконана. З метою захисту майнових прав ректор ХДУХТ звернувся до суду з даним позовом.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Харківського державного університету харчування та торгівлі заборгованість у сумі 4695,94 грн.

Відповідач, від імені якої діє представник ОСОБА_3 , у відзиві на позовну заяву просила у задоволенні позовних вимог відмовити з наступних підстав. За умовами договору (п. 10) замовник вносить плату щомісячно безготівково у термін до початку навчального року (але не пізніше 10 вересня), до початку семестру (але не пізніше 10 вересня. 10 лютого), до початку наступного місяця (але не пізніше 1 числа кожного місяця). Відповідачем не було здійснено платіж до 10 вересня, що є підтвердженням її відмови від навчання. У подальшому, відповідач освітні послуги не отримувала, навчальний заклад не відвідувала, залікова книжка їй не видавалася, іспитів за 1 семестр 1 курсу не складала. Жодної навчальної години протягом учбового семестру не відвідувала, послугу не отримувала. Крім того зазначає, що у період усього навчального процесу, а саме з 25.09.2018 по 28.01.2019 відповідач перебувала за кордоном, а отже фізично не спроможна була відвідувати навчальний заклад та отримувати освітні послуги. У зв`язку з викладеним, відповідач вважає, що університет, зловживаючи своїми правами, вчасно не вжив заходів для відрахування студента та безпідставно нарахував оплату за 1 семестр 1 курсу, а також пеню.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначив, що твердження відповідача про те, що вона не відвідувала університет не є доказом того, що вона не навчалася в університеті та не отримувала належної освітньої послуги. Від відповідача заяв щодо розірвання договору чи будь-яких інших пропозицій щодо виконання умов договору не поступало. Таким чином договір не був розірваний аж поки відповідача не відрахували за порушення умов контракту за фінансову та академічну заборгованість. Крім того умовами договору не передбачено право сторін на односторонню відмову від виконання договору. Університетом не було створено жодних перепон для одержання відповідачем освітніх послуг згідно договору.

Ухвалою суду від 10 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання.

14 січня 2022 року задоволено клопотання представника відповідача та відповідною ухвалою витребувано у Харківського державного університету харчування та торгівлі (код ЄДРПОУ 01566330, м. Харків, вул. Клочківська, 333) наступні докази: залікову книжку студента ОСОБА_1 , академічну довідку студентки ОСОБА_1 , журнал відвідувань занять щодо ОСОБА_1 , відомості щодо проживання в гуртожитку університету ОСОБА_1 , відомості щодо відвідування ОСОБА_1 наукової бібліотеки, обхідний лист студента ОСОБА_1 .

Станом на час розгляду справи витребувані докази до суду не надійшли, про поважність причин невиконання ухвали суду позивач не повідомив. 21 серпня 2023 року від представника відповідача надійшло клопотання про повторне надіслання ухвали про витребування доказів.

Зважаючи на характер і зміст спірних правовідносин, наявний в матеріалах справи обсяг доказів, суд дійшов висновку про достатність та повноту наявних в матеріалах справи доказів для всебічного та повного з`ясування обставин справи, у зв`язку з чим розглядає справу на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що 25 вересня 2018 року між Харківським державним університетом харчування та торгівлі в особі ректора Черевка Олександра Івановича та ОСОБА_1 укладено договір №001424 про надання освітніх послуг (а. с. 6-7).

Згідно з п. 1 Договору предметом договору є надання освітньої послуги. Виконавець бере на себе зобов`язання за рахунок замовника здійснити надання одержувачу освітньої послуги, а саме: навчання за денною формою в ХДУХТ строком 1 рік 4 місяці, ступінь вищої освіти магістр, спеціальність 181 «Харчові технології, дієтологія та харчова безпека».

Відповідно до п. 4 Договору замовник зобов`язаний своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та порядку, встановлених цим договором.

Пунктом 9 Договору визначено, що загальна вартість навчання становить 13549,25 грн, з яких за перший курс 8899,50, грн, за другий курс 4449,75 грн.

Замовник вносить плату щомісячно безготівково у термін до початку навчального року (але не пізніше 10 вересня), до початку семестру (але не пізніше 10 вересня, 10 лютого) до початку наступного місяця (але не пізніше 1 числа кожного місяця). Оплата за один місяць складає 1/5 частину вартості відповідного семестру.

Пунктом 12 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату освітніх послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до підп. 4) п. 15 Договору договір розривається у разі відрахування з навчального закладу одержувача згідно із законодавством.

Відповідно до наказу Харківського державного університету харчування та торгівлі №544-с від 25 вересня 2018 року ОСОБА_1 , зараховано з 25 вересня 2018 року студентом першого курсу денної форми навчання Навчально-наукового інституту харчових технологій, спеціальність 181 «Харчові технології», ступінь вищої освіти магістр, навчання за кошти фізичних та/або юридичних осіб (а.с. 8).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 46 «Про вищу освіту» однією з підстав для відрахування здобувача вищої освіти є порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання.

Наказом № 7-с від 28.01.2019 ОСОБА_1 відрахована з числа студентів університету за порушення умов контракту (а.с. 11).

У зв`язку з невиконанням умов договору №001424 від 25 вересня 2018 у ОСОБА_1 перед університетом утворилась заборгованість у загальному розмірі 4695,94 грн, яких заборгованість за освітні послуги відповідно до п. 9 Договору за період 01.09.2018-31.01.2019 у розмірі 4333,42 грн, та пеня за несвоєчасну оплату освітніх послуг відповідно до п. 12 Договору у розмірі 365,52 грн (а.с. 10).

03 квітня 2019 року Харківським державним університетом харчування та торгівлі надіслано на адресу відповідача досудове попередження за вихідним номером 01-40-02/366 про необхідність сплатити заборгованість за навчання в сумі 4695,94 грн (а.с. 13).

18 січня 2021 року Харківським державним університетом харчування та торгівлі повторно направлено на адресу відповідача досудове попередження за вихідним номером 01-26/53 про необхідність сплатити заборгованість за навчання в сумі 4695,94 грн (а.с. 12).

Доказів добровільної сплати вказаної суми заборгованості матеріали справи не містять.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (статті 4 ЦПК України).

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Її замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в розмірі, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вимогами статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Встановлені судовим розглядом обставини свідчать, що позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу освітню послугу, а ОСОБА_1 на підставі договору від 25 вересня 201 8 року взяла на себе зобов`язання щодо сплати освітніх послуг у розмірі та порядку, визначених договором.

Таким чином, позивач та відповідач погодили всі істотні умови договору про надання освітніх послуг, про що свідчать особисті підписи ректора університету та відповідачки. Відповідач погодився з умовами оплати та порядком розрахунку за освітні послуги, підставами припинення цього договору відповідно до викладених у ньому умов, а також з відповідальністю, яка наступає у разі не виконання взятих на себе зобов`язань.

Зарахувавши ОСОБА_1 студентом першого курсу денної форми навчання Навчально-наукового інституту харчових технологій наказом №544-с від 25 вересня 2018 року, університет свої зобов`язання за договором виконав, оскільки надав відповідачу доступ до отримання освітніх послуг.

Відповідач у запереченнях проти позову зазначає, що наміру навчатися в університеті не мала, освітні послуги не отримувала, за час навчання перебувала за кордоном, а відтак фізично не могла отримувати освітні послуги. Крім того зазначає, що оскільки не внесла плату за навчання до 10 вересня 2018 року, то це є підтвердженням відмови від навчання.

З такими доводами відповідача суд погодитися не може з огляду на таке.

Пунктом 6 Договору про надання освітніх послуг від 25 вересня 2018 року передбачено, що одержувач освітньої послуги зобов`язаний дотримуватися обов`язків, передбачених статтею 63 Закону України «Про вищу освіту», а саме виконувати вимоги освітньої (наукової) програми.

Таким чином, перебування відповідача за кордоном та не відвідування навчання свідчить виключно про порушення нею, як отримувачем освітніх послуг, свого обов`язку щодо виконання освітньої програми і жодним чином не свідчить про те, що освітні послуги університетом їй не надавались. Водночас такі дії відповідача свідчать про порушенням зобов`язання, а тому, враховуючи відсутність порушень умов договору з боку університету, не звільняють відповідача від обов`язку сплатити обумовлену у договорі суму за навчання до дати її відрахування з навчального закладу.

Доводи сторони відповідача щодо відсутності залікової книжки студента, як доказу ненадання освітньої послуги, суд відхиляє оскільки відповідно до підпункту 7 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 796 від 27.08.2010 зі змінами та доповненнями, забезпечення оформлення залікових книжок осіб, які навчаються відповідно до договорів, є платною послугою.

Сторонами визнається, що відповідач не замовляла та оплачувала залікову книжки. Однак неотримання відповідачем залікової книжки жодним чином не підтверджує ненадання їй освітньої послуги університетом, а свідчить виключно про небажання її, як отримувача освітньої послуги, отримувати та сплачувати вартість такого документа.

Всі інші обставини, на які посилається сторона відповідача, зокрема щодо невідвідування відповідачкою занять, наукової бібліотеки тощо, жодним чином не свідчать про ненадання їй освітніх послуг відповідно до умов договору. Відповідачем жодним доказом не доведено, що університет не виконав умови договору чи чинив перешкоди в одержанні відповідачем освітніх послуг згідно договору.

Суд наголошує, що неотримання відповідачем наданої їй освітньої послуги є виключно її вольовим рішенням і жодним чином не свідчить про ненадання такої освітньої послуги. При цьому, підписавши договір від 25 вересня 2018 року, відповідач взяла на себе певні зобов`язання, зокрема щодо оплати освітньої послуги, які відповідно до закону повинні виконуватися належним чином, а одностороння відмова від їх виконання забороняється. Свідоме неотримання відповідачем освітніх послуг, які надавалися позивачем, жодним чином не звільняють її від виконання обов`язків за договором про надання освітніх послуг.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав умови договору, надавши відповідачу освітню послугу, а відповідач порушила умови договору щодо оплати такої послуги.

Доводи відповідача про те, що одностороння відмова від договору можлива у будь-який час - як до початку надання послуги, так і в процесі її надання до завершення відповідних дій, суд відхиляє, оскільки в договорі про надання освітніх послуг не передбачено право сторін на односторонню відмову від виконання договору.

З урахування викладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягує з відповідачки на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 грн

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги Харківського державного університету харчування та торгівлі до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь Харківського державного університету харчування та торгівлі, код ЄДРПОУ 01566330, адреса місцезнаходження: 61051, м. Харків, вул. Клочківська, 333, заборгованість за Договором про надання освітніх послуг від 25 вересня 2018 року у розмірі 4695,94 грн (чотири тисячі шістсот дев`яносто п`ять гривень 94 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь Харківського державного університету харчування та торгівлі, код ЄДРПОУ 01566330, адреса місцезнаходження: 61051, м. Харків, вул. Клочківська, 333, судовий збір у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2023 року.

Суддя І.П. Латка