Рішення

від 19.10.2023 по справі 346/3039/23

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/3039/23

Провадження № 2/346/1229/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі: головуючого судді Беркещук Б.Б.

з участю: секретаря Романчук Л.І.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба в справах дітей Отинійської селищної ради про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Коломийського міськрайонного суд Івано-Франківської області з позовом до відповідача ОСОБА_3 , третя особа: Служба в справах дітей Отинійської селищної ради про визначення місця проживання дитини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 серпня 2007 року, позивач ОСОБА_1 , уклав шлюб з відповідачкою ОСОБА_3 , який був зареєстрований у Воронській сільській раді Коломийського району Івано-Франківської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження від «04» серпня 2007 року зроблено запис за № 6. Від шлюбу із відповідачем мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі реєстрації народжень від 25 травня 2009 року зроблено відповідний актовий запис за № 4.

В 2020 році, позивач був направлений на нове місце служби до в/ч НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , де йому було виділено в гуртожитку для проживання сім?ї, кімнату. Відповідачка ОСОБА_3 після переїзду на нове місце, почала часто конфліктувала з позивачем. Неодноразово це було в присутності свідків, сусідів по гуртожитку. Постійні конфлікти з часом віддалили сторін один від одного. У позивача та відповідача фактично припинено шлюбні відносини. У зв?язку із черговим переводом по службі, позивач з донькою переїхали в с. Ворона Коломийського району, де фактично проживають по сьогоднішній день. Оскільки сімейні відносини між сторанами не склалися через діаметрально протилежні характери, погляди на життя, фізичну та психологічну несумісність, що призводило до безпричинних сварок та скандалів, то 22 серпня 2022 року згідно рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області шлюб між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 було розірвано. Після розлучення, малолітня донька проживає разом із позивачем,а відповідачка як мама взагалі не цікавиться життям доньки, хоча позивач не суперечить їх спілкуванню. При не частих спілкуваннях відповідачка погрожує забрати дочку. Однак її спосіб життя є не припустимим, і не дозволяє довірити дочку відповідачці. Ця обставина викликає спір між сторонами Вважає, що дочка має перебувати із позивачем з наступних підстав: останній має роботу, самостійний дохід і постійне місце проживання. Вказує, що спиртними налоями, на відміну від відповідача, позивач не зловживає, за місцем проходження служби і проживання характеризується позитивно. Зазначив, що відповідач ніде не працює, не має самостійного доходу, періодично зловживає спиртними напоями, негативно характеризується за місцем проживання і не займається вихованням доньки. Грошові кошти на утримання спільної доньки, відповідач не надає. Вважає, що доньці краще буде з позивачем, так як відповідач своєю аморальною поведінкою негативно впливає на процес її виховання.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак його представник ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій просив провести розгляд без участі позивача та його представника.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, подала до суду нотаріально засвідчену заяву, в якій вказала що у зв`язку із врегулюванням певних спірних моментів з позивачем, визнає позовні вимоги щодо визначення місця проживання їх спільної доньки - ОСОБА_4 , не заперечує щодо задоволення позову, просить провести розгляд без її участі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилась, однак подала до суду заяву, в якій просила судові засідання по справі розглядати без її участі.

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов наступних висновків.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що у шлюбі у сторін народилася дитина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 25 травня 2009 року (а.с.15).

Сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - перебували в зареєстрованому шлюбі, якого розірвано рішенням Коломиського міськрайоного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2022 року у справі №346/1583/22 (а.с.11-14).

Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Ст. 142 СК України говорить, що діти мають рівні права та обов`язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Згідно положень ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно ч. 4 ст. 157 СК України, батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Положеннями ст. 15 ЦК України, зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Стаття 161 СК України встановлює, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Ще до відкриття провадження у справі, позивачем до позовної заяви долучено рішення №10/2023 від 30 січня 2023 року виконавчого комітету Отинійської селищної ради - Про визначення місця проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до якого виконавчий комітет Отинійської селищної ради визначило місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.18)

Відповідач ОСОБА_3 на адресу суду подала нотаріально засвідчену заяву, в якій вказала що у зв`язку із врегулюванням певних спірних моментів з позивачем, вона визнає позовні вимоги щодо визначення місця проживання їх спільної доньки - ОСОБА_4 , не заперечує щодо задоволення позову, просить провести розгляд без її участі. З цього суд робить висновок, що відповідачем позов про визначення місця проживання дитини з батьком визнається. (а.с.61).

Так, дитина сторін, (на час розгляду справи) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є неповнолітньою.

Згідно ч.3 ст.160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Частиною 1 ст. 161 СК України ж визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Факт відсутності між батьками дитини спору щодо місця проживання дитини вбачається також і зі змісту висновку органу опіки і піклування Виконавчого комітету Отинійської селищної ради (затверджений Рішенням №112/2023 від 22 серпня 2023 року «Про затвердження висновку про визначення місця проживання дитини») щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини, зокрема, в якому зазначено, що мати не проти проживання її доньки разом із батьком. (а.са.62-64)

Відтак, за відсутності між сторонами відповідного спору суд позбавлений можливості вирішувати такі питання в судовому порядку, оскільки завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи.

Сімейні відносини, враховуючи їх особистісний характер, повинні в першу чергу вирішуватися за згодою їх учасників, і тільки в разі відсутності такої згоди (існування між ними спору) - зокрема, в суді.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Фактично у даному випадку спір щодо місця проживання дитини ініційований батьком дитини, з яким дитина, з його пояснень, і так фактично проживає, і від якого мати дитини не вимагає зміни її місця проживання.

Після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини відповідач у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою, не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із нею, як матір`ю, суду не надала.

За встановлених обставин у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка, з його слів, фактично проживала і проживає разом з ним, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки мати дитини не вимагає від батька дитини змінити її місце проживання, не порушує в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою, при вирішенні органом опіки та піклування питання про визначення місця проживання дитини відповідач не заперечувала, що дитина фактично проживає з батьком та не заперечила щодо подальшого такого проживання дитини з батьком.

В той же час, зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що вимоги про визначення місця проживання дитини заявлені позивачем передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання дитини та принаймні існувати на час вирішення справи в суді.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у звязку з відстутністю між сторонами спору щодо місця проживання дитини.

Стосовно питання судових витрат суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, а саме, так як у позові відмовлено, судові витрати Позивачу не відшкодовуються.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 18, 19, 51, 56, 104, 110, 112, 115, 160, 161 СК України та керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба в справах дітей Отинійської селищної ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;

Служба в справах дітей Отинійської селищної ради Коломийсього району Івано-Франківської області, місце знаходження: селище міського типу Отинія, вулиця Шевченка, 2, Коломийського району, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ: 44257641.

Суддя Беркещук Б. Б.