Постанова

від 17.10.2023 по справі 927/456/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2023 р. Справа№ 927/456/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2023 року

у справі №927/456/23 ( суддя Шморгун В.В.)

за позовом Керівника Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Коропської селищної ради

до Коропського спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Агролісгосп"

про відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою дерев у розмірі 222 000,66 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Новгород-Сіверської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Коропської селищної ради звернувся до суду з позовом до Коропського спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Агролісгосп», у якому прокурор просить суд стягнути з Коропського спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Агролісгосп» на користь Коропської селищної ради Чернігівської області 222 000,66 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що прокурором до позовної заяви не додано відповідного дозволу слідчого щодо розголошення відомостей досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12020270140000084, які містяться в наданих прокурором доказах.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2023 року у справі №927/456/23 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що є помилковою позиція суду, що дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування може бути наданий виключно слідчим, оскільки ст. 222 КПК України передбачає можливість надання відповідного дозволу також і прокурором у кримінальному провадженні. У даному випадку процесуальним прокурором у кримінальному провадженні прийнято рішення про підготовку відповідних документів на підтвердження підстав для стягнення збитків з постійного лісокористувача для подання їх суду. За твердженням прокурора, висновок суду про відсутність дозволу уповноваженої особи на розголошення відомостей кримінального провадження є припущенням, який не ґрунтується на доказах.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №927/456/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 24.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2023 та повідомлено сторін, що справа буде розглядатись без повідомлення (виклику) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не заявлено.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до Державного акту серії І-ЧН № 001404 від 08.04.2003 на право постійного користування землею, Коропському спеціалізованому лісогосподарському підприємству «Агролісгосп», на підставі розпорядження Коропської районної державної адміністрації № 70 від 21.03.2003, надано у постійне користування для ведення лісового господарства 438,00 га землі.

30.03.2020 до Коропського ВП надійшло повідомлення від Тригуба Е.Ю. про те, що 30.03.2020 в кв. 105 виділі 22 за с. Рижки Коропського району Чернігівської області було виявлено факт незаконної порубки дерев вільхи, відомості щодо вказаної події 31.03.2020 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020270140000084 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 246 КК України.

Відповідач звернувся до Коропського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області з заявою № 106 від 30.03.2020, в якій просив провести перевірку по факту, що у лісовому масиві, що знаходиться у постійному користуванні останнього квартал 105 виділ 22 біля с. Рижки було незаконно зрубано 33 шт. дерев вільхи сироростучої об`ємом 23,68 м3 ліквідної деревини. Сума завданих збитків становить 222 000,70 грн. До вказаної заяви було додано відомість заміру діаметрів пнів з розрахунком заподіяної шкоди.

30.02.2020 слідчим слідчого відділення Коропського відділення поліції Бахмацького відділу поліції Головного управління поліції в Чернігівській області Ашейкіною Т.О. було проведено огляд місця події та встановлено, що місцем огляду є ділянка змішаного лісу, на початку ділянки на відстані 25 м від ґрунтової дороги з лівої сторони виявлено спиляні пеньки ростучих дерев вільхи, розташовані в хаотичному порядку один від одного в кількості 33 штук. При замірюванні діаметру пнів встановлено, що пні пронумеровані та діаметром: 1) 30х35 см, 2) 25х27 см, 3) 27х24 см, 4) 29х29 см, 5) 29х30 см, 6) 27х23 см, 7) 24х28 см, 8) 28х29 см, 9) 25х28 см, 10) 23х22 см, 11) 24х25 см, 12) 38х38 см, 13) 39х38 см, 14) 34х36 см, 15) 32х35 см, 16) 40х46 см, 17) 40х39 см, 18) 36х36 см, 19) 42х40 см, 20) 47х40 см, 21) 36х40 см. Далі від останнього пенька на відстані 18 м та 20 м від ґрунтової дороги виявлено пеньки свіже спиляних дерев вільхи різного діаметру: 22) 48х44 см, 23) 42х43 см, 24) 33х31 см, 25) 38х40 см, біля яких лежать стовбури з верхівками дерева. При подальшому огляді даної ділянки виявлено свіже спиляні пеньки дерев вільхи діаметром 26) 44х44 см, 27) 40х37 см, 28) 38х40 см, 29) 37х40 см, 30) 24х33 см, 31) 46х47 см. Понад ґрунтовою дорогою на відстані 1,5 м від лівої колії виявлено два пеньки свіжоспиляних дерев діаметром: 32) 20х22 см, 33) 30х30 см. В місці, де виявлено пеньки свіжоспиляних дерев маються на землі гілки дерев вільхи сліди волочіння деревини, що ведуть та обриваються біля ґрунтової дороги, такі сліди волочіння деревини виявлені по правій стороні дороги, які ведуть в напрямку с. Рижки. На ґрунтовій дорозі маються нечіткі сліди від колеса трактора, про що складено протокол огляду місця події від 30.03.2020.

Під час допиту свідка старшим оперуповноваженим Коропського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області майором поліції Семеновим А.М. лісника Коропського спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Агролісгосп» Величка О.І. останній пояснив, що 30.03.2020 близько 08.30 год. під час обходу ділянки лісу ним було виявлено спиляні дерева вільхи сироростучої в кількості 33 штук різного діаметру на відстані близько 1 км від с. Рижки у кварталі 105 виділі 22, про що було повідомлено керівництво. Останній раз на цій ділянці лісу він був близько 2-х тижнів тому і всі дерева були на місці. Хто міг вчинити незаконний поруб дерев не знає (протокол допиту свідка).

Згідно з висновком експерта № 12627/20-48 від 03.09.2020 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12020270140000084 розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної вирубки 33 сироростучих дерев породи вільха в кварталі 105 виділі 22 Коропського СЛП «Агролісгосп» (за межами населеного пункту с. Рижки Коропського району), становить з урахуванням індексації 222 000,66 грн.

Прокурором у позовній заяві зазначено, що досудовим розслідуванням кримінального провадження № 12020270140000084 від 31.03.2020 осіб, які вчинили незаконну порубку дерев, не встановлено.

Прокурор вважає, що наявність кримінального провадження, розпочатого за фактом незаконної вирубки дерев, не спростовує бездіяльності відповідача у забезпеченні належної охорони лісу, а тому саме на нього покладається обов`язок з відшкодування завданої шкоди у розмірі 222 000,66 грн.

Шкода, завдана державі внаслідок незаконної вирубки дерев та порушення законодавства про охорону навколишнього природнього середовища в розмірі 222 000,66 грн, постійним лісокористувачем у добровільному порядку не сплачена.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що прокурором до позовної заяви не додано відповідного дозволу слідчого щодо розголошення відомостей досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12020270140000084, які містяться в наданих прокурором доказах.

Однак колегія суддів не погоджується із даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень ст.ст. 73, 76, 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

В обґрунтування підстав представництва прокурора в суді, прокурор, посилаючись на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", зазначає, що ліси є невід`ємним елементом екосистеми, а незаконне вирубування лісового фону призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.

Колегія суддів звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, у якій наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.13, 142, 145 Конституції України; ст. 15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"; ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Вказана норма узгоджується з положеннями ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Правопорушення було вчинено на території Коропської селищної ради Чернігівської області, яка є органом місцевого самоврядування.

Прокурор звернувся до Коропської селищної ради листом № 57-75-528вих23 від 27.02.2023 з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та просив надати інформацію чи зверталась селищна рада до суду з позовом про стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою та чи планує звертатися.

Коропська селищна рада повідомила Новгород-Сіверську окружну прокуратуру листом № 527/01-31 від 03.03.2023, що до суду з метою стягнення шкоди не зверталась, не має змоги вживати належних заходів, спрямованих на відшкодування шкоди, на адресу ради не надходило жодних матеріалів стосовно вчиненого кримінального правопорушення. Також зазначила, що не планує звертатися з відповідним позовом до суду.

Таким чином, невжиття Коропською селищною радою упродовж тривалого часу після встановлення факту самовільної порубки заходів щодо відшкодування заподіяної шкоди та відсутність наміру вжиття таких заходів свідчить про бездіяльність вказаного органу місцевого самоврядування.

Державна екологічна інспекція у Чернігівській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України на території Чернігівської області, який здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону та захист лісів.

Відповідно до ч. 1 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Державна екологічна інспекція у Чернігівській області листом № 06/484 від 03.03.2023 на звернення прокурора у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» № 57-75-527вих-23 від 27.02.2023 повідомила про те, що протягом трьох років перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Коропським СЛП «Агролісгосп» не проводились та незаконні рубки не виявлялись, заходи щодо відшкодування шкоди, завданої самовільною порубкою дерев, не здійснювались та в найближчі терміни не плануються здійснюватись, вважає за можливе звернення до суду з позовом безпосередньо прокуратурою.

Таким чином, не вжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, також свідчить про бездіяльність позивача-1.

У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.

Стосовно суті заявлених позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

За статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Частинами 1-3 статті 1 Лісового кодексу України встановлено, що:

- ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище;

- ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах;

- усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Частиною 1 ст. 16 Лісового кодексу України встановлено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі, серед іншого, зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

За змістом п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, серед іншого, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок та пошкодження. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Статтею 89 Лісового кодексу України визначено, що охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок (ст. 90 Лісового кодексу України).

Статтею 93 Кодексу передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 107 Лісового кодексу України).

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 30.11.2021 у справі № 926/2174/20.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача, як постійного лісокористувача, відповідно до Державного акту серії І-ЧН № 001404 від 08.04.2003, перебуває у постійному користуванні для ведення лісового господарства 438,00 га землі.

Згідно з п. 2.1 статуту відповідача підприємство створене з метою охорони та відновлення лісів, задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у лісових ресурсах на основі їх раціонального використання і отримання прибутку за рахунок задоволення потреб споживчого ринку у лісопродукції та послугах на підставі ефективного використання виробничого і фінансового потенціалу та з врахуванням обмежень, передбачених цим Статутом.

Відповідно до п. 2.7. Статуту відповідача одним із основних напрямків його діяльності є охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубів, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісопорушень, актування лісопорушень з притягненням винних в їх скоєнні до відповідальності згідно чинного законодавства.

Згідно з посадовою інструкцією лісника, затвердженої директором Коропського СЛП «Агролісгосп», до завдань та обов`язків лісників входить перевірка документів на виконання всякого роду рубок лісу і сінокосіння, випасу худоби і інших видів користування лісом; зупинення незаконних рубок і підсочку лісу, а також інші порушення в лісі; затримання в лісі або на шляху з лісу правопорушників з незаконно добутим лісоматеріалом; перевірка документів на виконання робіт і заходів у своєму обіході.

Отже, саме на відповідача, як на постійного користувача спірних лісів, та його працівників, серед іншого, покладений обов`язок проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок за неналежне виконання якого останній має нести встановлену чинним законодавством відповідальність.

Так, прокурор зазначає, що 30.03.2020 у виділі 22 кварталу 105 на території Рижківського старостинського округу Коропської селищної ради, який перебуває у постійному користуванні відповідача, виявлено самовільну порубку 33 сироростущих дерев породи вільха, чим завдано шкоду у розмірі 222 000,66 грн, яка підлягає стягненню з відповідача, оскільки саме він не забезпечив охорону та захист лісових насаджень.

За фактом незаконної вирубки дерев було відкрито кримінальне провадження №12020270140000084 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

На підтвердження своєї правової позиції прокурор до позовної заяви долучив копії документів, а саме: заяву відповідача до Коропського ВП Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області № 106 від 30.03.2020 з доданими до неї польовою переліковою відомістю пнів від 30.03.2020 та розрахунком грошової оцінки лісосіки; протокол огляду місця події від 30.03.2020; протоколи допиту свідка від 31.03.2020, від 03.06.2021; висновок експерта від 03.09.2020 №12627/20-48; план зовнішніх меж землекористування та проект організації та розвитку лісового господарства 2014 року, які надавались слідчим для проведення експертизи.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що прокурором до позовної заяви не додано відповідного дозволу слідчого щодо розголошення відомостей досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12020270140000084, які містяться в наданих прокурором доказах.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 222 КПК України визначено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Тобто, слідчий та/або прокурор самостійно визначають які саме відомості та на якій саме стадії досудового розслідування підлягають розголошенню.

Як вбачається із долученого до позовної заяви витягу з ЄРДР від 31.03.2020, процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12020270140000084 здійснюють прокурори Новгород-Сіверської окружної прокуратури Цап О.В. та Назаренко Ю.В.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, прокурором Новгород-Сіверської окружної прокуратури Цап О.В. готувалися матеріали позову, а саме завірялись копії матеріалів кримінального провадження, які долучено до позову, тоді як позов подано керівником Новгород-Сіверської окружної прокуратури.

Тобто, фактично у даному випадку процесуальним прокурором у кримінальному провадженні № 12020270140000084 прийнято рішення про підготовку відповідних документів на підтвердження підстав для стягнення збитків з постійного лісокористувача для подання їх до суду.

А тому, оскільки докази з кримінального провадження № 12020270140000084 були долучені до матеріалів справи прокурором, який здійснював процесуальне керівництво у такому кримінальному провадженні, колегія суддів дійшла до висновку, що у даному випадку у діях прокурора відсутні порушення ст. 222 КПК України, ч. 2 ст. 77 ГПК України.

З огляду на це, висновки суду першої інстанції, що прокурор здійснив доступ до матеріалів кримінального провадження № 12020270140000084 без дозволу слідчого є безпідставним, оскільки стаття 222 КПК України передбачає можливість надання відповідного дозволу і прокурором у кримінальному провадженні.

Як вже було зазначено вище, відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду агролісгоспу. Однак, факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.

Факт незаконної вирубки підтверджується протоколом огляду місця події від 30.03.2020, яким виявлено незаконну вирубку дерев на території лісового масиву, а саме ростучих дерев вільхи в кількості 33 штук в кварталі 105 виділ 22.

Згідно з висновком експерта № 12627/20-48 від 03.09.2020 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12020270140000084 розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної вирубки 33 сироростучих дерев породи вільха в кварталі 105 виділі 22 Коропського СЛП «Агролісгосп» (за межами населеного пункту с. Рижки Коропського району), становить з урахуванням індексації 222 000,66 грн.

Так, в ході досудового розслідування за фактом незаконної порубки лісник Величко О.І. останній пояснив, що 30.03.2020 близько 08.30 год. під час обходу ділянки лісу ним було виявлено спиляні дерева вільхи сироростучої в кількості 33 штук різного діаметру на відстані близько 1 км від с. Рижки у кварталі 105 виділі 22, про що було повідомлено керівництво. Останній раз на цій ділянці лісу він був близько 2-х тижнів тому і всі дерева були на місці. Хто міг вчинити незаконний поруб дерев не знає.

Зазначене свідчить, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку (кв. 105 вид. 22), проте не здійснював належних заходів охорони лісу.

Таким чином, наведені обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.

Доводи відповідача про відсутність Акту перевірки або будь-якого іншого документа державного нагляду (контролю), складеного Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області за результатом виявленого правопорушення є безпідставним, оскільки не спростовує порушення вимог природоохоронного законодавства та факту вчинення незаконної порубки дерев 30.03.2020.

До того ж висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням дій контролюючого органу та не породжують правових наслідків для суб`єкта господарювання і не змінюють стану його прав. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Колегія суддів також враховує, що у пунктах 88 постанови від 13.05.2020 року у справі №9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах № 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів.

Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення природоохоронного законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні їх працівниками та не перешкоджанні незаконному вирубуванню лісових насаджень, внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.

А тому доводи відповідача про відсутність його вини у завданні збитків колегія суддів відхиляє.

У зв`язку із викладеним вище колегія суддів дійшла до висновку про те, що прокурором було доведено протиправну поведінку відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної вирубки на підвідомчій відповідачу території.

Статтею 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, серед іншого, передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до положень статей 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частиною 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода передбачено, що заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Положеннями статті 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено ст. 1166 ЦК України яка встановлює, що майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов`язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.

Враховуючи вимоги статей 1166, 1172 Цивільного кодексу України у вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Оскільки відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, створення сприятливих умов щодо охорони лісу та недопущення самовільної (незаконної) рубки невідомими особами на наданих відповідачу в постійне користування земельних ділянках, колегія суддів дійшла до висновку про наявність складу цивільного правопорушення.

Щодо розміру шкоди колегія суддів зазначає про наступне.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної вирубки дерев, здійснено у відповідності до постанови КМУ від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» (далі Постанова № 665).

Доводи відповідача, що вказана вище постанова КМУ не регулює спірні відносини, колегія суддів відхиляє, оскільки даною постановою були затверджені такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами, зокрема, незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту.

А тому вимоги щодо розрахунку заподіяної шкоди, встановлені постановою КМУ від 23.07.2008 № 665, розповсюджуються на дані правовідносини.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.

Індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться відповідно до «Порядку проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами» , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, в якій зазначено, що індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу проводиться починаючи з 01.01.2009 за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.

Відповідно до висновку експерта № 12627/20-48 від 03.09.2020 за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12020270140000084 розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної вирубки 33 сироростучих дерев породи вільха в кварталі 105 виділі 22 Коропського СЛП «Агролісгосп» (за межами населеного пункту с. Рижки Коропського району), становить з урахуванням індексації 222 000,66 грн.

Розрахунок виконано по Таксах обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, додаток № 1.

Отже, розрахунок шкоди, завданий державі внаслідок самовільної рубки дерев, здійснено правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на обставини, які викладені вище, колегія суддів дійшла до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов`язків щодо охорони та захисту лісу та об`єкту природно-заповідного фонду; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, обрахований відповідно до чинних Такс, затверджених Постановою № 665; безпосередній причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; а також вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності та неперешкоджанні його посадовими особами незаконному вирубуванню лісових насаджень та порушенню природно-заповідного режиму.

З цих підстав, вимога прокурора про стягнення з відповідача на користь Коропської селищної ради Чернігівської області 222 000,66 грн. шкоди є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно заявленого у суді першої інстанції клопотання про застосування строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Європейський суд з прав людини наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

В статті 257 ЦК України законодавцем визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу).

При цьому і в разі пред`явлення позову особою, право якої порушене, і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою позовна давність починає обчислюватися з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів або інтересів територіальної громади. Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 19.04.2017 у справі № 405/4999/15-ц та постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 372/2592/15, від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 22.05.2018 у справі 469/1203/15-ц, від 05.06.18 у справі № 359/2421/15-ц, від 30.05.18 у справі № 367/2271/15-ц, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 30.05.2018 у справі № 359/2012/15-ц.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (пункти 47, 48 постанови Великої Палати).

Оскільки про факт незаконної порубки 33 дерев стало відомо 30.03.2020, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, відповідно перебіг позовної давності починається із вказаної дати.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся із даним позовом 22.03.2023, тобто в межах трьохрічного строку позовної давності.

Крім того, відповідно до положень п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст. 257, 258 цього Кодексу, були продовжені на строк дії такого карантину.

А тому, колегією суддів відхиляються доводи відповідача стосовно пропуску строку позовної давності.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, апеляційна скарга Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2023 року підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню шляхом ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2023 у справі №927/456/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2023 у справі №927/456/23 скасувати, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Коропського спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Агролісгосп" (код ЄДРПОУ 30894642, вул. Комунальна, 35, смт Короп, Чернігівська область, 16200) на користь Коропської селищної ради (код ЄДРПОУ 04412426, вул. Кибальчича, 1, смт Короп, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область, 16200) 222 000,66 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

4. Стягнути з Коропського спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Агролісгосп" (код ЄДРПОУ 30894642, вул. Комунальна, 35, смт Короп, Чернігівська область, 16200) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 3 330,01 грн. судового збору за подачу позову та 4 995,02 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.

6.Матеріали справи №927/456/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко