Постанова

від 23.10.2023 по справі 463/4787/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/4787/21 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.

Провадження № 22-ц/811/2404/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року м.Львів

Справа № 463/4787/21

Провадження № 22ц/811/2404/23

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

розглянув апеляційнускаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» на рішення Личаківського районногосудум.Львова, ухвалене у м. Львові 10липня 2023року ускладі судді Нора Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрологістика», з участю третьої особи: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, -

встановив:

24 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «СК «Інго», ТзОВ «Агрологістика», з участю третьої особи: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди. Просить стягнути з АТ «СК «Інго» на його (позивача) користь 133 039,47 грн. майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню в межах полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів із врахуванням 3% річних та інфляційних втрат; з ТзОВ «Агрологістика» - 24 289,77 грн. майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню поза межами полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів із врахуванням 3% річних та інфляційних втрат; 2 500 грн. шкоди, що підлягає відшкодуванню поза межами суми страхового відшкодування, визначеного полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за складення Висновку експерта №17650 від 29 березня 2021року; 10 000 грн. моральної шкоди. В обґрунтування позову посилається на те, що внаслідок ДТП 5 листопада 2019 року з вини ОСОБА_2 - працівника ТзОВ «Агрологістика», який керував автомобілем марки Volvo, модель FН, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з спеціалізованим напівпричепом марки Magyar, модель SR34ESRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , йому (позивачу) заподіяна майнова шкода через пошкодження належного йому автомобіля марки Mercedes-Benz моделі Е200 СDІ, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . Вказує, що загальна вартість відновлювального ремонту його (позивача) автомобіля згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження становить 118 257,76 грн. Зазначає, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Volvo з спеціалізованим напівпричепом марки Magyar на момент ДТП була застрахована у АТ «СК «Інго» згідно страхових полісів №АО/1524736 та №АО/4361091. Стверджує, що заподіяна йому (позивачу) шкода в розмірі 100 000 грн. підлягає стягненню саме з АТ «Страхова компанія «Інго» в межах ліміту страхового відшкодування. Вказує, що сума належної йому (позивачу) до стягнення майнової шкоди не повністю покривається страховою компанією у зв`язку із встановленням відповідного ліміту в розмірі 100 000 грн. Вважає, що різниця в розмірі 18 257,76 грн. підлягає стягненню з ТзОВ «Агрологістика» (роботодавця особи, з вини якої спричинено шкоду). У зв`язку з небажанням відповідачів відшкодовувати йому (позивачу) майнову шкоду в добровільному порядку, просить стягнути з відповідачів 3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати за весь час прострочення. Зокрема, з АТ «Страхова компанія «Інго» за період з 2 листопада 2020 року по 30 червня 2022 року 3% річних в розмірі 4 979,47 грн., інфляційні втрати в розмірі 28 060,00 грн.; з ТзОВ «Агрологістика» за період з 2 листопада 2020 року по 30 червня 2022 року 3% річних в розмірі 909,10 грн., інфляційні втрати в розмірі 5 122,91 грн. Також просить стягнути з ТзОВ «Агрологістика» на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн., яка полягає в тому, що внаслідок пошкодження автомобіля він зазнав душевних хвилювань, порушився нормальний ритм його життя, тривалий час він переживав нервові навантаження внаслідок втрати можливості бути мобільним та використовувати належний йому транспортний засіб для здійснення, як робочих, так і сімейних поїздок. Змушений був користуватися послугами громадського транспорту, таксі, просити друзів та членів родини позичити автомобіль для здійснення відповідних поїздок. Просить позов задовольнити.

Рішення Личаківського районногосудум.Львова від 10 липня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з АТ «Страхова компанія «Інго» на користь ОСОБА_1 133 039,47 грн. майнової шкоди; стягнуто з ТзОВ «Агрологістика» на користь ОСОБА_1 24 289,77 грн. майнової шкоди; 2500 грн. за складення Висновку експерта №17650 від 29 березня 2021 року; 10 000 грн. моральної шкоди. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржує АТ «СК «Інго». Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що позивачем не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 у настанні ДТП. Постанову Львівського апеляційного суду від 5 червня 2020 року в справі №451/1547/19 не вважає належним доказом на підтвердження вини ОСОБА_2 , оскільки провадження у справі закрито відповідно до ст.38 КУпАП.

Згідно зч.2ст.247ЦПК Україниу разіякщо відповіднодо положеньцього Кодексурозгляд справиздійснюється судомза відсутностіучасників справи,фіксування судовогопроцесу задопомогою звукозаписувальноготехнічного засобуне проводиться. Відповіднодо частин4,5ст.268ЦПК Україниу разірозгляду справибез повідомлення(виклику)учасників справи,суд підписуєрішення безйого проголошення. Датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що 5 листопада 2019 року сталася ДТП за участі транспортного засобу марки Volvo, модель FН, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом марки Magyar, модель SR34ESRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки Mercedes-Benz моделі Е200 СDІ, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 5 червня 2020 року у справі №451/1547/19 скасовано постанову Радехівського районного суду Львівської області від 16 квітня 2020 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст.124, 122-4 КУпАП закрито за відсутності складу правопорушення. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Внаслідок ДТП транспортному засобу марки Mercedes-Benz моделі Е200 СDІ, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_1 , спричинено технічні ушкодження.

Згідно висновку № 17650 експертного автотоварознавчого дослідження від 29 березня 2021 рок, вартість відновлювального ремонту цього автомобіля, в цінах відновлення станом на дату огляду становить 118 257,76 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Volvo, модель FН, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом марки Magyar, модель SR34ESRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована у відповідача АТ «СК «Інго» згідно страхових полісів №АО/1524736 та №АО/4361091, згідно умов яких ліміт страхового відшкодування становить 100 000 грн.

На момент ДТП ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ТзОВ «Агрологістика» та у зв`язку з цим керував транспортним засобом марки Volvo, модель FН, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з спеціалізованим напівпричепом марки Magyar, модель SR34ESRA, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який теж належить ТзОВ «Агрологістика».

Оскаржуване рішення суду мотивовано наступним.

Відповідно до ст.1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 2 ст.1187ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст.1188ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було заподіяно шкоду, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.1172ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Згідно із п. п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1993 року № 6, з наступними змінами та доповненнями, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки з зв`язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися. Під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст.1172ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, фізична чи юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану її працівником при виконанні трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору, має право зворотної вимоги (регресу) до такого працівника - фактичного завдавача шкоди - у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст.1194ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 1 ст. 22 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Оскільки з вини ОСОБА_2 , який на час ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем (ТзОВ «Агрологістика»), який є володільцем джерела підвищеної небезпеки, сталась ДТП; внаслідок якої заподіяно майнову шкоду позивачу, частина якої відповідно до страхових полісів №АО/1524736 та №АО/4361091 підлягає відшкодуванню страховою компанією в розмірі 100000 грн., а різниця належної позивачу до виплати майнової шкоди в розмірі 18 257,76 грн. (118 257,76 грн. - 100 000,00 грн.) підлягає до стягнення з ТзОВ «Агрологістика», як роботодавця особи, з вини якого позивачу спричинено шкоду.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач має право на відшкодування шкоди в розмірі 118 257,76 грн.

На ТзОВ «Агрологістика» покладається обов`язок відшкодувати потерпілій стороні (позивачу), різницю шкоди заподіяної належним ТзОВ «Агрологістика» автомобілем та з вини його працівника.

Згідно із ст.25 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачі своєчасно не виконали свої зобов`язання по виплаті позивачу спричиненої йому майнової шкоди, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що до них слід застосувати ч.2 ст.625 ЦК України та стягнути на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Судом взято до уваги розрахунок 3% річних та індексу інфляції, який наданий позивачем. Такий розрахований у відповідності до вимог чинного законодавства та не спростований відповідачами.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідачів в порядку ст.625 ЦК України на користь позивача 3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати за весь час прострочення. Зокрема, щодо АТ «Страхова компанія «Інго» за період з 2 листопада 2020 року по 30 червня 2022 року 3% річних становлять 4 979,47 грн., інфляційні втрати - 28 060,00 грн.; щодо ТзОВ «Агрологістика» за період з 2 листопада 2020 року по 30 червня 2022 року 3% річних складають 909,10 грн., інфляційні втрати - 5 122,91 грн.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 465/674/19 тлумачення ст.1188ЦК України свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні ДТП провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Згідно постанови Верховного Суду від 4 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожньогоруху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо.

Відповідно до постанови Верховного Суду від29 квітня 2020 року у справі № 686/4557/18 закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Не притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.124КУпАП не свідчить про відсутність її вини у завданні шкоди, оскільки закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із п. 4постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практикув справахпро відшкодуванняморальної шкоди»від 31березня 1995року №4 позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Суд першої інстанції посилається на те, що позивачем доведено факт спричинення йому моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., які слід стягнути з ТзОВ «Агрологістика».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на аналізі наданих доказів та встановлених обставин, не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені.

Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» залишити без задоволення.

Рішення Личаківського районногосудум.Львова від 10 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та за загальним правилом оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України (якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

При наявності передбачених законом підстав для касаційного оскарження, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 23 жовтня 2023 року.

Головуючий-

---

Т. І. Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк