Постанова

від 18.10.2023 по справі 3/60"б"

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2023 року Справа № 3/60"Б"(906/704/22)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" Чепелюка Олександра Олександровича на рішення господарського суду Житомирської області від 23.05.2023 (повний текст - 01.06.2023) у справі №3/60"Б"(906/704/22) (суддя Гнисюк С.Д.)

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" Чепелюка Олександра Олександровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр нерухомості та права"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика Класум"

2) Національний банк України

3) ДПІ у Житомирському районі

про визнання права власності

(в межах справи №3/60"Б" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль")

за участю представників:

Арбітражний керуючий - Чепелюк О.О. (в залі суду);

Національного банку України - Софін О.В. (поза межами приміщення суду)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.05.2023 у справі №3/60"Б"(906/704/22) відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" Чепелюка Олександра Олександровича №02-01/3/60"б"-75 від 31.08.2022 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр нерухомості та права", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика Класум", 2) Національний банк України, 3) ДПІ у Житомирському районі, про визнання права власності.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що спосіб захисту, обраний заявником, не слугує поновленню порушених прав або захисту його охоронюваного законом інтересу, враховуючи спрямованість вимог не на відновлення порушеного права, а тому відсутні підстави для задоволення заяви. Суд дійшов до висновку, що ефективним способом захисту порушеного права є вимога про повернення майна.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" Чепелюк Олександр Олександрович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В скарзі, зокрема, зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції не зазначив та не встановив яким чином позовна вимога про повернення майна відновить порушене право ТОВ «Інтерстиль», яким чином задоволення вимоги про повернення майна призведене до реального виконання такого рішення та чи слугує таке рішення підставою для здійснення реєстрації права власності позивача на спірні об`єкти нерухомості.

Ліквідатор зауважує, що судом не досліджено в сукупності всі обставини справи, не надано оцінку доказам, які наявні в матеріалах справи, та поясненням інших учасників справи, як і не враховано особливості провадження у справах про банкрутство, які полягають у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів.

Ліквідатор ТОВ «Інтерстиль» вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте із неповним з`ясуванням обставин, що мають істотне значення для справи, а відтак з порушенням норм процесуального законодавства та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зауважує, що реалізація абзацу 3 частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призведе до відновлення порушених прав ТОВ «Інтерстиль», оскільки записи про право власності ТОВ «Інтерстиль» на спірне майно згідно недійсного правочину попереднім ліквідатором боржника до Державного реєстру речових прав не вносилися. Запис про право власності на спірне майно скасоване, а реєстраційна дія припинена, а тому вимога про витребування майна є недоцільною.

Зазначає, що запис про право власності ТОВ «Інтерстиль» на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою Житомирський р-н, с.Тетерівка, вул.Садова, 49, підтверджується правовстановлюючими документами, що містяться в матеріалах справи №3/60«б».

Реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, зокрема на дев`ять об`єктів нерухомого майна, вперше було здійснено переможцем аукціону ТОВ «Центр нерухомості та права».

Оригінал трьох томів інвентаризаційної справи на нерухоме майно ТОВ «Інтерстиль», що містять правовстановлюючі документи, станом на дату подання апеляційної скарги, до КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» повернуто не було.

Відсутність запису про речові права ТОВ «Інтерстиль» у Державних реєстрах, реалізація майна на аукціоні 15.05.2017 із порушенням норм законодавства та відсутність оригіналів правовстановлюючих документів, спричиняють неможливість відновлення запису про правовласності ТОВ «Інтерстиль» у Реєстрі та неможливість виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 на загальних засадах законодавства.

Оскільки постанова суду набрала законної сили та підлягає виконанню, при цьому відповідач ТОВ «Центр нерухомості та права» добровільно повертати майно не намірений, а поновити права шляхом повернення попередніх записів у ДРРП є неможливим, то ліквідатор ТОВ «Інтерстиль» вважає, що застосування наслідків недійсності правочину шляхом визнання права власності є тією вимогою речового характеру, яка слугуватиме підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про речове право власності ТОВ «Інтерстиль».

Ліквідатор вважає можливим та необхідним посвідчення права власності ТОВ «Інтерстиль» на спірне нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав, як обов`язковий наслідок посвідчення речових прав, які повернулися до первинного володільця.

На підставі викладеного скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 23.05.2023 у справі №3/60«б» (906/704/22), ухвалити нове рішення, яким застосувати наслідки недійсності правочину шляхом визнання права власності ТОВ «Інтерстиль» (ЄДРПОУ 20412800) на наступні об`єкти нерухомого майна (реєстраційний номер 1252119018220), що розташоване за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Тетерівка, вул.Садова, буд.49, згідно переліку: 1) виробничий корпус №2, 2) прохідна №1, загальною площею 29,9 кв.м., 3) склад сухих пиломатеріалів (ДСП), загальною площею 408,3 кв.м., 4) сушильна камера Т, загальною площею 73,1 кв.м., 5) сушильна камера Т1, загальною площею 53,6 кв.м., 6) навіс 36*10, загальною площею 524,2 кв.м., 7) компресорна, загальною площею 72,7 кв.м., 8) септік №1, 9) бункери накопичувані. Стягнути з ТОВ «Центр нерухомості та права» на користь ТОВ «Інтерстиль» понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом даної справи у суді першої та апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №3/60"Б"(906/704/22) у складі: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І., суддя Дужич С.П.

Листом суду апеляційної інстанції від 05.07.2023 матеріали справи №3/60"Б"(906/704/22) витребувано з господарського суду Житомирської області.

21.07.2023 матеріали справи №3/60"Б"(906/704/22) надійшли до суду апеляційної інстанції.

Розпорядженням керівника апарату суду від 25.07.2023, у зв`язку із перебуванням у відпустці головуючої судді Павлюк І.Ю. у період з 24.07.2023 до 25.08.2023, призначено повторний автоматизований розподіл справи №3/60"Б"(906/704/22).

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №3/60"Б"(906/704/22) у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Савченко Г.І., суддя Дужич С.П.

Розпорядженням керівника апарату суду від 26.07.2023, у зв`язку із закінченням повноважень судді - члена колегії Дужича С.П. та судді - члена колегії Савченка Г.І., призначено заміну суддів - членів колегії у судовій справі №3/60"Б"(906/704/22).

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №3/60"Б"(906/704/22) у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" Чепелюка Олександра Олександровича про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору. Апеляційну скаргу - залишено без руху. Запропоновано апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати до суду: докази сплати 3721,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги; докази надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі.

Ухвалу суду отримано апелянтом 03.08.2023.

10.08.2023 від апелянта на адресу суду надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого долучено докази сплати 3721,50 грн судового збору за подання апеляційної скарги та надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі (лист від 07.08.2023).

Розпорядженням керівника апарату суду від 14.08.2023, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Миханюк М.В., призначено заміну судді - члена колегії у судовій справі №3/60"Б"(906/704/22).

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №3/60"Б"(906/704/22) у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В., суддя Юрчук М.І.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2023 поновлено ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" Чепелюку Олександру Олександровичу строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 23.05.2023 у справі №3/60"Б"(906/704/22), відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 07.09.2023 об 15:30год. Зупинено дію рішення господарського суду Житомирської області від 23.05.2023 у справі №3/60"Б"(906/704/22). Запропоновано учасникам провадження у строк до 01.09.2023 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

30.08.2023 до суду від Національного банку України надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому, зокрема, зазначає, що під час розгляду справи №3/60«б»(906/1/21) судами встановлено, що 3 (три) об`єкти нерухомості із 12 об`єктів цілісного майнового комплексу, реалізованих на спірному аукціні, результати якого визнано недійсними, належить на праві власності ТОВ «Фабрика Класум» - адміністративний будинок, загальною площею 670,30 кв.м., виробничий корпус №1, загальною площею 1373, 00 кв.м., побутовий корпус, загальною площею 1030, 50 кв.м.

Отже, останні 9 (дев`ять) об`єктів мають бути повернуті у власність ТОВ «Інтерстиль» та є складовими цілісного майнового комплексу за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с.Тетерівка, вул.Садова 49.

Підставою для відновлення права власності позивача шляхом внесення запису про реєстрацію за ним права власності у такому випадку буде рішення суду про визнання за ним права власності на підставі ст.392 ЦК України, при чому дата такого рішення суду, як правовстановлюючого документу, завжди буде більш пізньою у порівнянні з датою правовстановлюючого документу останнього набувача.

Вважає, що визнання права власності ТОВ «Інтерстиль» на 9 (дев`ять) об`єктів нерухомого майна, як спосіб реалізації права на застосування наслідків недійсного правочину з купівлі - продажу майна боржника є ефективним способом захисту та відновлення порушених прав ТОВ «Інтерстиль».

На підставі викладеного просить суд апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстиль» Чепелюка О.О. задовольнити, рішення господарського суду Житомирської області від 23.05.2023 у справі №3/60«б» (906/704/22) скасувати та прийняте нове, яким позовні вимоги ліквідатора задовольнити повністю.

01.09.2023 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Класум» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві зазначає, що ТОВ «Фабрика Класум» на праві власності належать об`єкти нерухомого майна за адресою: вул.Садова, 49, с.Тетерівка Житомирського району Житомирської області, зокрема об`єкт нерухомості з реєстраційним номером 28954729, який в цілому складається з 3-х виробничих будівель: адмінбудинку площею 671,30 кв.м, виробничого корпусу площею 1373,00 кв.м, побутового корпусу площею 1030,50 кв.м (що також встановлено та підтверджено судовими рішеннями), право власності на наступні об`єкти нерухомого майна, а саме: адміністративний будинок, загальною площею 767,6 кв.м, виробничий корпус №1, загальною площею 1318,7 кв.м та побутовий корпус, загальною площею 1159,6 кв.м, не можуть бути визнані за ТОВ «Інтерстиль».

Щодо решти майна, то у разі належності такого майна ТОВ «Інтерстиль» і за умови, що таке майно не належить іншим особам (у тому числі ТОВ «Фабрика Класум») право власності на такі об`єкти нерухомості підлягає визнанню за ТОВ «Інтерстиль».

Враховуючи, що ТОВ «Інтерстиль» вживало заходи досудового врегулювання спору, а саме - з метою реєстрації права власності на об`єкти нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зверталося до відповідних державних реєстраторів, однак у таких заявах було відмовлено, єдиним можливим способом захисту прав позивача є звернення до суду із позовом про визнання права власності на майно.

У зв`язку із чим, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині визначення за ТОВ «Інтерстиль» права власності на 8 об`єктів нерухомого майна

Крім цього зазначає, що об`єкт нерухомості - виробничий корпус №2, не має площі, у зв`язку із чим останній не можливо ідентифікувати, крім того, вказаний об`єкт з`явився лише у протоколі аукціону під час проведення такого аукціону і який визнаний судом недійсним. За таких підстав, визнати право власності за ТОВ «Інтерстиль» на об`єкт нерухомого майна, зазначений під назвою виробничий корпус №2 не можливо, оскільки він фактично не існує, а тому апеляційна скаргу у зазначеній частині не може бути задоволена.

На підставі викладеного просить розглянути апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ «Інтерстиль» Чепелюка О.О. на рішення господарського суду Житомирської області від 23.05.2023 із урахуванням доводів викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

05.09.2023 до суду від апелянта надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи №3/60«б»(906/704/22) та врахування при здійсненні розгляду апеляційної скарги ліквідатора ТОВ «Інтерстиль» арбітражного керуючого Чепелюка О.О. на рішення господарського суду Житомирської області від 23.05.2023, документи, а саме: акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації, виданий Житомирською районного державною адміністрацією 05.04.1996; реєстраційний напис про право власності від 09.08.1996, виданий Житомирським обласним державним комунальним підприємством; звіт ліквідатора Шевченка І.В. від 28.09.2011 (пункт 2 від 27.05.2011 щодо відмови в реєстрації нерухомого майна ТОВ «Інтерстиль»); лист прокуратури Житомирської області №07/2-75-11 від 01.07.2011; лист прокуратури Житомирської області за підписом першого заступника прокурора області старшого радника юстиції Чумаченка А.І.

Ухвалою від 07.09.2023 розгляд апеляційної скарги відкладено на 04 жовтня 2023 року.

Ухвалою від 04.10.2023 розгляд апеляційної скарги відкладено на 18 жовтня 2023 року.

17.10.2023 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика Класум» надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника третьої особи.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 18.10.2023 ТОВ "Центр нерухомості та права", ТОВ «Фабрика Класум», ДПІ у Житомирському районі не забезпечили явку своїх представників.

Враховуючи заяву ТОВ «Фабрика Класум» про розгляд справи без участі представника, оскільки всі учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 18.10.2023 апелянт підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задоволити у повному обсязі.

Представник Національного банку України також підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задоволити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує, зокрема, всі майнові спори, стороною в яких є боржник. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; формує ліквідаційну масу; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Отже, обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення.

Під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Крім того, ліквідатор має вчиняти обґрунтовані і логічні дії.

Ліквідатор у заяві (з урахуванням додаткових пояснень) посилається на те, що визнано недійсним результат аукціону з продажу майна банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль", оформлені протоколом від 15.05.2017; визнано недійсним Договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 15.05.2017. Наслідком визнання результатів аукціону недійсним та визнання укладеного з переможцем торгів договору купівлі-продажу недійсним є повернення покупця та продавця у первісний стан. Власником майна, придбаного на аукціоні є ТОВ "Центр нерухомості та права". Зазначає, що неодноразово звертався до ТОВ "Центр нерухомості та права" з вимогами повернути первісному власнику нерухоме майно. Однак, усі вимоги ліквідатора було проігноровано. Посилається на ст.216 Цивільного кодексу та постанови Верховного суду. Також зазначає про те, що позовна вимога ліквідатора про визнання права власності спрямована на реалізацію застосування положень ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тобто повернення речових прав у стан, що існував до моменту укладення договору купівлі-продажу 15.05.2017, який визнано недійсним. З огляду на принцип застосування ч.3 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, за основу було взято перелік нерухомого майна, відчуженого на оспорюваному аукціоні у 2017 році. Відповідно, поверненню у первісний стан підлягають ті ж об`єкти нерухомості, щодо яких було здійснено державну реєстрацію зміни права власності після оспорюваного аукціону 15.05.2017. Також вказує про те, що 15.03.2023 звернувся до КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради із метою отримання правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомості, що є предметом розгляду у даній справі, та їх ідентифікації. Бюро технічної інвентаризації відмовило арбітражному керуючому у наданні запитуваних матеріалів інвентаризаційної справи, з огляду на те, що 30.06.2011 прокуратурою Житомирського району в рамках розгляду звернення ліквідатора ТОВ "Стиль" та ТОВ "Інтерстиль" було вилучено оригінал трьох томів інвентаризаційної справи №403 на об`єкти нерухомого майна за адресою: Житомирський р-н, с.Тетерівка, вул.Садова, 49. З огляду на отриману інформацію, арбітражний керуючий 10.04.2023 скерував відповідне звернення до Житомирської окружної прокуратури щодо надання копій інвентаризаційної справи №403 на об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою Житомирська область, Житомирський район, с.Тетерівка, вул.Садова, буд. 49. На підставі зазначеного просить, застосувати наслідки недійсності результатів аукціону з продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціону) від 15.05.2017, шляхом визнання права власності за ТОВ "Інтерстиль" на нерухоме майно, згідно переліку.

Згідно ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ч.2 ст.16 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема: визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; іншими способами, передбаченими законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Отже, при вирішенні спору суд з`ясовує характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний позивачем спосіб.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були або ж можуть бути вони порушеними.

При цьому, слід виходити з положень ст.11 Цивільного кодексу України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Матеріальний аспект захисту охоплюється положеннями глави 3 ЦК України, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів.

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Сторона при зверненні до господарського суду повинна довести, що її суб`єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об`єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Встановивши наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (постанова Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №924/1121/16)

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).

Як вбачається з матеріалів справи №3/60"Б" про банкрутство, ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.04.2005 за заявою Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" (м.Київ) порушено провадження у справі про визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" (с.Тетерівка Житомирського району).

Постановою господарського суду Житомирської області від 30.07.2007, зокрема, визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" (с.Тетерівка Житомирського району) що зареєстроване Житомирською райдержадміністрацією №97 від 17.11.1997; юридична адреса: 12420, с.Тетерівка Житомирського району вул. Шкільна, 74, ідентифікаційний код 20412800; відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" (с.Тетерівка Житомирського району).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.07.2009, зокрема, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Шевченка І.В.

В ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором 15.05.2017, згідно з протоколом проведення аукціону, було реалізовано майно банкрута - цілісний майновий комплекс, до складу якого входять, зокрема, адміністративний будинок літ.А, виробничий корпус літ.Б, побутовий корпус літ.В, компресорна (юридична адреса: вул.Шкільна, буд.74, с.Тетерівка Житомирського району Житомирської області).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.02.2020 задоволено клопотання Національного банку України №63-0008/5825 від 05.02.2020; відсторонено Шевченко Ігоря Валерійовича від виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль".

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.07.2020, зокрема, призначено ліквідатором ТОВ Інтерстиль - арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича.

04.01.2021 на адресу господарського суду Житомирської області надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Класум" (надалі - Заявник) №1/20/НД-ГСЖО від 30.12.2020 про визнання недійсними результатів аукціону і договору купівлі-продажу майна від 15.05.2017 (з додатками).

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі №3/60«б»(906/1/21) визнано недійсним результати аукціону з продажу майна банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль", оформлені протоколом від 15.05.2017; визнано недійсним Договір купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) від 15.05.2017.

Тобто, даною постановою встановлено юридичний факт недійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна, що становив підставу державної реєстрації права власності на таке майно за відповідачем ТОВ «Центр нерухомості та права».

Інформаційна довідка №336044721 підтверджує, що запис про речові права, тобто право власності ТОВ «Фабрика Класум» на адміністративний будинок, виробничий корпус №1 та побутовий корпус повернуто до Державного реєстру речових прав із поновленням дати та часу першого набуття такого майна.

Тобто, ТОВ «Фабрика Класум», що зверталося до суду із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, застосувало наслідки недійсності правочину та спрямувало їх для відновлення порушеного права ТОВ «Фабрика Класум».

Однак, записи про право власності щодо інших дев`яти об`єктів скасовано по відношенню до ТОВ "Центр нерухомості та права" та не відновлено по відношенню до ТОВ «Інтерстиль», оскільки записи про право власності ТОВ «Інтерстиль» до 15.05.2017 не були внесенні до Реєстру попередніми ліквідаторами боржника.

При цьому, виникнення права власності ТОВ «Інтерстиль» на цілісний майновий комплекс розташований за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с.Тешерівка, вул.Садова, буд.49, підтверджується Актом державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації, виданий 05.04.1996 Житомирською районного державною адміністрацією та Реєстраційним написом про право власності від 09.08.1996, виданий Житомирським обласним державним комунальним підприємством.

Водночас, попередній ліквідатор ТОВ «Інтерстиль» арбітражний керуючий Шевченко І.В. вживав заходів щодо проведення реєстрації права власності на 12 об`єктів нерухомості, однак, Тетерівська сільська рада відмовила у проведенні державної реєстрації та видачі ТОВ «Інтерстиль» свідоцтва про право власності.

Ліквідатор звернувся до прокуратури Житомирської області щодо неправомірних дій Тетерівського сільського голови Житомирського району.

Прокуратура Житомирської області у листі №07/2-75-11 від 01.07.2011 зазначила, що з огляду на часткову реалізацію майна, яке перебувало у заставі, а також враховуючи, що остання інвентаризація була проведена 10.11.2009, то ідентифікувати та встановити фактичну наявність об`єктів нерухомості є утрудненим. Із листа вбачається рекомендація органів прокуратури привести інвентаризаційну документацію у відповідність для видачі свідоцтва про право власності та здійснення відповідних реєстраційних дій.

Тобто, Тетерівська сільська рада відмовила ліквідатору Шевченку І.В. у видачі свідоцтва про право власності ТОВ «Інтерстиль» на будівлі та споруди у зв`язку із невідповідністю даним інвентаризаційної справи.

Як вбачається з листа КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації», 30.06.2011 органами прокуратури Житомирського району було вилучено у оригінали трьох томів інвентаризаційної справи №403 на об`єкти нерухомого майна ТОВ «Інтерстиль» за адресою: Житомирськийр-н, с. Тетерівка, вул. Садова, 49 (т.2, арк.справи 131).

При цьому, Житомирська окружна прокуратура повідомила про відсутність інформації щодо місцезнаходження інвентаризаційної справи №403, оскільки згідно акту приймання-передачі справ, документів і майна прокуратури Житомирського району така справа окружній прокуратурі не передавалася (т.2, арк.справи 178).

Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно п.2 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм правом.

Згідно ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, власник не зобов`язаний у кожному випадку доводити іншим особам правомірність набуття права власності на належне йому майно.

Частина 1 статті 334 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що стаття 216 Цивільного кодексу України виступає механізмом застосування наслідків недійсності правочину. Конструкція статті передбачає реалізацію наслідків недійсності правочину як у добровільному, тобто досудовому порядку, так й у порядку судового розгляду.

Дана норма спрямована на відновлення прав та становища сторін недійсного правочину, що існувало до моменту його вчинення.

Можливість та спосіб застосування наслідків недійсності оцінюється та визначається в кожному конкретному випадку індивідуально, в залежності від конкретних обставин справи, об`єктів та суб`єктів правовідносин, спираючись на принципи правомірності, добросовісності та розумності.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор ТОВ «Інтерстиль» в порядку ст.216 Цивільного кодексу України звертався до відповідача ТОВ «Центр нерухомості та права» із вимогами про повернення нерухомого майна, переданого йому у власність за недійсним правочином (копії вимоги наявні в матеріалах справи), зокрема: вимога за №02-01/3/60«б»-36 від 22.11.2021; вимога за №02-01/3/60«б»-59 від 08.06.2022; вимога за №02-01/3/60«б»-65 від 08.08.2022.

Вимоги ліквідатора були отримані ТОВ «Центр нерухомості та права», що підтверджується матеріалами справи (т.1, арк.справи 33, 36, 37, 40, 41), однак, відповідачем не було надано відповіді на вимоги арбітражного керуючого.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч.1 ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно ч.4 ст.334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

За змістом п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З цього слідує розуміння державної реєстрації не як підстави набуття права власності, а лише як посвідчення державою вже набутого особою права власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17).

За приписами абз.3 ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Тобто, абзац 3 частини 3 статті 26 Закону встановлює автоматичне припинення речових прав та обтяжень у разі скасування судом підстави проведення державної реєстрації прав та поновлення речового права на підставі рішення суду або відповідно до архівної частини Реєстру, тобто, без обов`язкового вирішення окремого спору про визнання, зміну чи припинення речових прав.

Як обґрунтовано відмічає апелянт та підтверджується обставинами справи, реалізація даної норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призвела до відновлення порушених прав ТОВ «Інтерстиль», оскільки записи про право власності ТОВ «Інтерстиль» на спірне майно згідно недійсного правочину попереднім ліквідатором боржника до Державного реєстру речових прав не вносилися. Саме тому поновити записи у Державному реєстрі речових прав щодо права власності ТОВ «Інтерстиль» на таке майно є неможливим. Запис про право власності на спірне майно скасоване, а реєстраційна дія припинена, а тому вимога про витребування майна є недоцільною.

Однак, судом першої інстанції не взято до уваги, що оскільки пряма норма закону, що веде до автоматичного відновлення порушених речових прав, не може бути застосована до спірних правовідносин, адже не відновить такі права, то наявність судового рішення про повернення майна за недійсним правочином також не спричинить захист та відновлення речових прав, тобто внесення відповідних записів до Державних реєстрів.

При цьому, ТОВ «Інтерстиль» як сторона недійсного правочину реалізує право на легітимне очікування поновлення його порушених прав у спосіб встановлений законом, як юридичний обов`язок, що виникає із закону та полягає у поновленні його речових прав.

Тобто, ліквідатор звернувся з вимогою про відновлення порушеного права власності позивача у спосіб, що дозволить ефективно поновити його речове право.

Однак, судом першої інстанції не було враховано, що попри склад правовідносин, що відповідає можливості застосування реституції в загальному порядку, в даному випадку наявність судового рішення про повернення майна не призведе до відновлення порушеного права ТОВ «Інтерстиль» та не поверне в дійсності належне товариству майно.

Як підтверджується матеріалами справи, досудові заходи врегулювання спору та дії вжитті ліквідатором ТОВ «Інтерстиль» для повернення нерухомості у власність боржника та здійснення державної реєстрації права власності, не призвели до відновлення порушеного права боржника.

Зокрема, ліквідатор ТОВ «Інтерстиль» звернувся до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Департаменту реєстрації Житомирської міської ради із заявою (за №02-01/3/б0«»-67) про здійснення державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

Департамент реєстрації відмовив ліквідатору у здійсненні реєстраційних дій (лист за №104 від 17.08.2022), вказавши, що проведення державної реєстрації права власності буде здійснено за наявності судового рішення про визнання права власності.

Ліквідатор сформував додатковий пакет документів для проведення реєстраційних дій про повернення належних ТОВ «Інтерстиль» об`єктів нерухомості, які посвідчують право власності боржника на дев`ять об`єктів нерухомого майна.

Департамент реєстрації Житомирської міської ради повторно відмовив ліквідатору у здійснення реєстраційних дій (лист за №32 від 28.02.2023) із тих же підстав щодо необхідності рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно.

Отже, як обґрунтовано зазначає апелянт, відсутність запису про речові права ТОВ «Інтерстиль» у Державних реєстрах, реалізація майна на аукціоні 15.05.2017 із порушенням норм законодавства та відсутність оригіналів правовстановлюючих документів спричиняє неможливість відновлення запису про право власності ТОВ «Інтерстиль» у Реєстрі та неможливість виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 на загальних засадах законодавства.

Згідно ст.5 ГПК України застосований судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності.

Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома іншими способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні способи захисту не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Тож у кожному конкретному спорі суд насамперед повинен оцінювати застосовувані способи захисту порушених прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та передбачені статтею 13 Цивільного кодексу України обмеження щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав будь-якою особою.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що:

- застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення;

- застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду.

Відповідні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі №209/3085/20.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово акцентувала увагу суду та учасників процесу на той факт, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (правові висновки Великої Палати Верховного Суду містяться у постанові від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Якщо повернення майна його відчужувачу (в порядку ст. 215 ЦК України) не відновлює права позивача, то судом може бути застосований інший ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду наведена у постанові від 02.09.2022 у справі №125/2157/19).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Оскільки постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі №3/60«б»(906/1/21) про скасування результатів аукціону набрала законної сили та підлягає виконанню, при цьому відповідач ТОВ «Центр нерухомості та права» добровільно не повернув майно, а поновити права шляхом повернення попередніх записів у Державних реєстрах є неможливим, то ліквідатор ТОВ «Інтерстиль» правомірно звернувся з позовом про застосування наслідків недійсності правочину шляхом визнання права власності, що слугуватиме підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про речове право власності ТОВ «Інтерстиль».

З огляду на наявність у матеріалах справи правовстановлюючих документів на спірне майно, а також з огляду на необхідність виконання постанови та забезпечення реалізації наслідків ст.216 ЦК України, можливим та необхідним є посвідчення права власності ТОВ «Інтерстиль» на спірне нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав, як обов`язковий наслідок посвідчення речових прав, які повернулися до первинного володільця.

З метою ефективного захисту порушених прав ТОВ «Інтерстиль» необхідно здійснити захист прав таким чином, щоб судове рішення слугувало підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про право власності ТОВ «Інтерстиль».

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що захист порушеного права ТОВ «Інтерстиль», у спосіб визначений ліквідатором, як спосіб реалізації права на застосування наслідків недійсного правочину, є ефективним способом захисту та відновлення порушених прав ТОВ «Інтерстиль».

При цьому, представник ТОВ «Фабрика Класум» зазначав, що об`єкт нерухомості - виробничий корпус №2, не має площі, у зв`язку із чим останній не можливо ідентифікувати, крім того, вказаний об`єкт з`явився лише у протоколі аукціону під час проведення такого аукціону і який визнаний судом недійсним. За таких підстав, визнати право власності за ТОВ «Інтерстиль» на об`єкт нерухомого майна, зазначений під назвою виробничий корпус №2 не можливо, оскільки він фактично не існує, а тому апеляційна скаргу у зазначеній частині не може бути задоволена.

Однак, як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта Державним реєстратором Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) 26.10.2022 накладено арешт нерухомого майна на виробничий корпус №2, загальною площею 29,9 кв.м., на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 70163376, виданий 26.10.2022, видавник: Житомирський ВДВС (номер запису про обтяження: 48248320).

Зазначеним спростовується твердження представника ТОВ «Фабрика Класум» про відсутність такого нерухомого майна як виробничий корпус №2.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Згідно з ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд апеляційної інстанції вважає, що ліквідатором доведено обґрунтованість позовних вимог, а відповідачем не спростовано заявлені позовні вимоги, а тому порушене право позивача підлягає захисту.

Отже, доводи ліквідатора, викладені в апеляційній скарзі, отримали своє підтвердження під час апеляційного перегляду рішення господарського суду Житомирської області від 23.05.2023 у справі №3/60"Б"(906/704/22) і спростовують висновки суду першої інстанцій про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За встановлених обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" Чепелюка Олександра Олександровича підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Житомирської області від 23.05.2023 у справі №3/60"Б"(906/704/22) скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" Чепелюка Олександра Олександровича задоволити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 23.05.2023 у справі №3/60"Б"(906/704/22) скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" (Житомирська обл., Житомирський р-н, село Тетерівка, вул.Шкільна, будинок 74, код ЄДРПОУ 20412800) на об`єкти нерухомості:

- виробничий корпус №2, загальною площею 29,9 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Тетерівка, вул.Садова, буд.49;

- прохідна №1, загальною площею 29,9 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Тетерівка, вул.Садова, буд.49;

- склад сухих пиломатеріалів (ДСП), загальною площею 408,3 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Тетерівка, вул.Садова, буд.49;

- сушильна камера Т, загальною площею 73,1 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Тетерівка, вул.Садова, буд.49;

- сушильна камера Т1, загальною площею 53,6 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Тетерівка, вул.Садова, буд.49;

- навіс 36*10, загальною площею 524,2 кв.м., за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Тетерівка, вул.Садова, буд.49;

- компресорна, загальною площею 72,7 кв.м., за адресою: Житомирська обл.. Житомирський р-н, с. Тетерівка, вул. Садова, буд.49;

- септік №1, за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Тетерівка, вул.Садова, буд.49;

- бункери накопичувані, за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с.Тетерівка, вул.Садова, буд.49.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр нерухомості та права" (Сумська обл., місто Суми, вул.Лесі Українки, будинок 14 код ЄДРПОУ 40491221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" (Житомирська обл., Житомирський р-н, село Тетерівка, вул.Шкільна, будинок 74, код ЄДРПОУ 20412800) 2481,00 грн судового збору за розгляд справи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр нерухомості та права" (Сумська обл., місто Суми, вул.Лесі Українки, будинок 14 код ЄДРПОУ 40491221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерстиль" (Житомирська обл., Житомирський р-н, село Тетерівка, вул.Шкільна, будинок 74, код ЄДРПОУ 20412800) 3721,50 грн судового збору за апеляційний перегляд рішення.

Видачу наказів доручити господарському суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 23.10.2023.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Юрчук М.І.