Рішення

від 09.10.2023 по справі 910/3609/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2023Справа № 910/3609/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнівест Маркетинг""

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адіра Груп"

про стягнення 18322,12 євро

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін не з`явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнівест Маркетинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адіра Груп" (далі - відповідач) про стягнення 18322,12 євро, що еквівалентно 711589 грн заборгованості за поставлений позивачем товар за Договором поставки №32/17/NP від 06.06.2017.

Судом встановлено, що відповідач є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством Республіки Білорусь.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/3609/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання на 06.09.2023.

При повідомленні про розгляд справи відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Адіра Груп"), місцезнаходженням якого є: вул. Піонерська, 87/2, приміщення 71, м. Барановичі, Республіка Білорусь, 225406 судом було враховано наступне.

До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Республіки Білорусь регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України "Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності" від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Республіки Білорусь.

У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Республіки Білорусь на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, відповідно до повідомлення Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Укрпоштою припинено доставку поштових відправлень до/з Росії та Білорусії з 25 лютого 2022 року, що підтверджується листом АТ "Укрпошта" № 5313-09-25 від 25.02.2022 "Щодо припинення приймання міжнародних відправлень до Республіки Білорусь", а згідно з повідомленням Міністерства закордонних справ України через повномасштабну агресію Росії проти України дипломатичні відносини між Україною та Росією розірвано.

Судом було надіслано судове доручення про вручення позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження у даній справі з перекладом на білоруську мову на адресу Міністерства юстиції України, однак документи повернулися до суду із листом Міністерства юстиції України у якому вказано, що білоруська сторона повертає без виконання документи українських судів.

Судом також було розміщено оголошення на сайті Господарського суду міста Києва Судової влади України про розгляд даної справи.

Відповідачем не подано відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 06.09.2023 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено до 27.09.2023.

Ухвалою суду від 27.09.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 09.10.2023.

У судове засідання з розгляду справи по суті представники сторін не з`явилися.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.06.2017 між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем було укладено договір поставки № 32/17/NP (далі - Договір).

За умовами пунктів 1.1-1.6 Договору відповідач зобов`язаний:

- у строк, зазначений у відповідній специфікації, передати постачальникові і необхідні для виготовлення продукції вихідні матеріали, підготовлені відповідно до вимог Додатку 1;

- затвердити оригінал-макет та кольоропроби (у випадку їх виготовлення);

- прийняти виготовлену постачальником продукцію в порядку та строки, визначені цим Договором;

- на умовах та в строки, які зазначені в Договорі, здійснити перевірку кількості та якості поставленої постачальником продукції;

- прийняти документи, передані постачальником, та підписати транспортну накладну із зазначенням дати отримання продукції;

- повернути постачальникові його екземпляр транспортної накладної, який підписаний уповноваженим представником замовника та скріплений його печаткою.

За умовами пунктів 2.1-2.5 Договору позивач зобов`язаний:

- забезпечити придбання матеріалів, що необхідні для якісного та своєчасного виготовлення продукції у строки та в кількості, які були визначені сторонами;

- відповідно до строків, вказаних у відповідній специфікації, поставити продукцію, яка відповідає вимогам, обумовленим сторонами;

- якщо вказане зобов`язання згідно із умовами Договору покладене на постачальника, забезпечити доставку продукції за адресою, погодженою сторонами, та передачу продукції замовникові або вказаному ним вантажоодержувачеві;

- передати продукцію замовникові або вказаному ним вантажоодержувачеві, в місці, зазначеному в специфікації або додатково погодженому сторонами;

- надати замовникові для підписання транспортну накладну.

За умовами п. 7.4 Договору право власності на продукцію переходить до замовника від дати оформлення митної декларації, яка дозволяє вивезення продукції з території України.

Сторони погодили в розділі 9 Договору, що всі розрахунки по цьому Договору здійснюються в Євро шляхом перерахування замовником на підставі рахунків (інвойсів), які виставляє постачальник, грошових коштів на рахунок Постачальника, вказаний в розділі 18 цього Договору. Всі банківські витрати (комісії) з переказу грошових коштів за територією України несе Замовник, а на території України - несе Постачальник (п. 9.1 Договору).

Оплата по даному Договору здійснюється замовником на наступних умовах: замовник сплачує на розрахунковий рахунок постачальника попередню оплату в розмірі 50% вартості продукції в день підписання відповідної специфікації. Залишок в розмірі 50% вартості продукції замовник перераховує на розрахунковий рахунок постачальника після виготовлення тиражу, перед відвантаженням зі складу Постачальника (п. 9.2 Договору).

За погодженням між сторонами можуть застосовуватися інші варіанти оплати за продукцію (100% попередня оплата та т.п.), що обумовлюється у відповідних специфікаціях на поставку продукції, які є невід`ємного частиною цього Договору (п. 9.3 Договору).

Вартість продукції вказується у специфікаціях та приймається на умовах поставки згідно із Інкотермс 2010, базис якої зазначається у відповідній специфікації (п. 8.3 Договору).

11.02.2022 сторонами підписано Специфікацію №UM00-000600 у якій сторони погодили:

найменування товару, кількість та ціну;

- загальна вартість складає 18322,12 євро;

- поставка продукції замовникові здійснюється постачальником на умовах FCA-м.Фастів у відповідності до «Інкотермс 2010»;

- замовник оплачує на розрахунковий рахунок постачальника по закінченню 27 днів з дати розмитнення вантажу в розмірі 100% вартості продукції.

З вантажної митної декларації № UA 100230/2022/603400 вбачається, що вивезення продукції з території України було дозволено 12.02.2022.

Доказом отримання відповідачем продукції є транспортна накладна (CMR) 000600 (у п. 5 цієї накладної міститься посилання на інвойс № UM00-000600 від 11.02.2022), а також є відмітка про митне оформлення, відповідно до якої продукція була передана перевізнику відповідача 11.02.2022.

Загальна вартість поставленого позивачем відповідачу товару складає 18322,12 євро.

Претензії з боку відповідача по поставленому товару відсутні.

Проте, відповідач зобов`язання по оплаті поставленого позивачем товару на суму 18322,12 євро не виконав.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до Господарського суду міста Києва з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 192 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно зі ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем відповідачу продукції за Договором на суму 18322,12 євро, однак у погоджені умовами Договору та специфікації до нього строки відповідач не здійснив оплату продукції.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню борг за поставлену продукцію у сумі 18322,12 євро.

За таких, обставин суд дійшов висновку про задоволення вимог позову повністю.

При цьому суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постановах від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі № 723/304/16, відповідно до якої у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні, стягувачеві має бути перерахована сума в іноземній валюті, вказана у резолютивній частині судового рішення, а не її еквівалент у гривні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адіра Груп" (225406, Республіка Білорусь, м. Барановичі, вул. Піонерська, 87/2, приміщення 71; ідентифікаційний код 291410760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнівест Маркетинг"" (08500, Україна, Київська область, м. Фастів, вулиця Поліграфічна, 10; ідентифікаційний код 20059685) 18322 (вісімнадцять тисяч триста двадцять два) євро 12 євроцентів боргу, а також 10673 (десять тисяч шістсот сімдесят три) грн 83 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст підписано 23.10.2023.

Суддя Сташків Р.Б.