Рішення

від 20.10.2023 по справі 910/6680/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2023Справа № 910/6680/23

За позовом заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах 1. Адміністрації Державної прикордонної служби України, 2. Військової частини НОМЕР_1 Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна сировинна компанія" м. Києва

про визнання договору частково недійсним, стягнення безпідставно одержаних коштів, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 376378,06 грн.,

Суддя Паламар П.І.

Без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

СУТЬ СПОРУ :

у квітні 2023 року заступник керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся в суд з указаним позовом в інтересах Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_1 з підстав ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Прокурор зазначав, що між Військовою частиною НОМЕР_1 (далі-позивач 2.) та відповідачем укладено договір № 25-22 від 5 квітня 2022 р., додаткову угоду № 1-22 від 26 квітня 2022 р., згідно з умовами яких відповідач зобов`язався поставити позивачу 2. товар код ДК 021:2015:09130000-9 нафту і дистиляти (бензин автомобільний А-92 Євро 4-Е0) відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а позивач - прийняти та оплатити його вартість на умовах договору.

На виконання умов договору відповідач передав позивачу 2. товар (бензин автомобільний А-92-Євро4-ЕО) загальною вартістю 5194528 грн. у т.ч. 339828,93 грн., який останній платіжними дорученнями №№ 206, 207, 208, 209 від 14 квітня 2022 р. оплатив.

Вказував, що постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 2 березня 2022 р. "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Листом № 749 від 6 червня 2022 р. позивач 2. пред`явив відповідачу вимогу про повернення сплачених коштів у вигляді податку на додатну вартість у розмірі 339828,93 грн., додавши проект додаткової угоди.

Посилаючись на те, що відповідач безпідставно отримані кошти позивачу 2. не повернув, прокурор на підставі ст.ст. 203, 215, 625, 1212 ЦК України просив задовольнити позов, визнати умови договору в частині п. 3.1. договору з відповідними змінами в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 339828,93 грн. недійсними, стягнути з відповідача на користь позивача 2. 339828,93 грн. безпідставно сплачених коштів одержаних на виконання цього договору, 29538,41 грн. збитків в наслідок інфляції за час прострочення, 7010,72 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Також просив покласти на відповідача понесені ним по справі судові витрати.

Позивачі у письмових поясненнях (викладених у відповідях на відзив) підтримали заявлений прокурором в їх інтересах позов.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог. Вказував, що Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі-позивач 1.) є неналежним позивачем у справі, оскільки його прав порушено не було. Також зазначав, що при укладенні договору сторони керувалися нормами ПК України. Оподаткування податком на додану вартість за основною ставкою у договорі № 25-22 від 5 квітня 2022 р. здійснено у повній відповідності до положень ПК України, що виключає підстави для визнання недійсним в частині та стягненні сплаченого ПДВ. Також вказував на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів позивачів.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між позивачем 2. та відповідачем укладено договір № 25-22 від 5 квітня 2022 р., додаткову угоду № 1-22 від 26 квітня 2022 р., згідно з умовами яких відповідач зобов`язався поставити позивачу 2. товар код ДК 021:2015:09130000-9 нафту і дистиляти (бензин автомобільний А-92 Євро 4-Е0) відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а позивач - прийняти та оплатити його вартість на умовах договору.

Згідно умов п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди № 1-22 від 26 квітня 2022 р. загальна сума договору складає 5194528 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 339828,93 грн.

Строк дії договору відповідно до умов п. 11.2 договору набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 р., в частині взятих зобов`язань договір діє до їх повного виконання.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями вищевказаного договору, додаткової угоди.

На виконання умов договору відповідач передав позивачу 2. товар (бензин автомобільний А-92-Євро4-ЕО) загальною вартістю 5194528 грн. у т.ч. ПДВ 339828,93 грн., який позивач 2. у свою чергу оплатив у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними №№ 3-00000034 від 8 квітня 2022 р., 3-00000035 від 8 квітня 2022 р., 3-00000036, 3-00000037 від 11 квітня 2022 р., платіжними дорученнями №№ 206, 207, 208, 209 від 14 квітня 2022 р.

Листом № 749 від 6 червня 2022 р. позивач 2. пред`явив відповідачу вимогу про повернення сплачених коштів у вигляді податку на додатну вартість у розмірі 339828,93 грн., додавши проект додаткової угоди.

Спір між сторонами виник у зв`язку з неповерненням відповідачем безпідставно отриманих коштів у розмірі 339828,93 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (ч. 5 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Податок на додану вартість, визначений в п.п. 14.1.178 п. 14.1. ст. 14 ПК України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1. ст. 185 ПК України).

Згідно із п.п. г) п. 195.1.2. ст. 195 Розділу V ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

2 березня 2022 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

Так, відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Згідно із ст. 6 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення в має визначену цим законом загальну структуру.

Відповідно до ст. 2 цього Закону охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні та контроль за реалізацією прав і виконанням зобов`язань у цій зоні інших держав, українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, міжнародних організацій тощо.

Згідно наданої позивачу 1. індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України № 697/ІПК/99-00-21-03-02-05 від 6 червня 2022 р. нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до п.п. "г" п. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 розділу V Кодексу та Постанови № 178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені Постановою № 178.

При цьому норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язковим, а не правом платника податку.

Також ДПС зазначила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), так і за операціями з придбання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою № 178 категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому. оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

Як вже встановлено судом, договір № 25-22 від 5 квітня 2022 р. укладено між позивачем 2. та відповідачем після прийняття постанови № 178 від 2 березня 2022 р. "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".

При цьому, пункт 3.1 договору зі змінами містить положення про те, що сума договору включає в себе ПДВ (20 %).

Отже, оскільки замовником товару за договором № 25-22 від 5 квітня 2022 р. виступає Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, наведений пункт 3.1 договору суперечить постанові № 178 від 2 березня 2022 р. у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 20 %, а не за нульовою ставкою.

Верховний Суд у постанові від 3 грудня 2021 р. у справі № 910/12764/20 вказав, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Верховний Суд у вказаній постанові відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 8 квітня 2021 р. у справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору), та зазначив про незгоду із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 12 березня 2018 р. у справі № 910/22319/16, від 8 серпня 2019 р. у справі № 911/1626/18.

Враховуючи наведене, спірний договір № 25-22 від 5 квітня 2022 р. з відповідними змінами слід визнати недійсним в частині п. 3.1. включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 339828,93 грн.

Відповідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 339828,93 грн. отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 лютого 2022 р. у справі № 916/707/21.

Враховуючи наведене відповідач зобов`язаний повернути позивачу 2. 339828,93 грн. безпідставно набутих коштів.

Доказів повернення відповідачем позивачу цих коштів суду не надано.

За таких обставин з відповідача на користь позивача 2. відповідно до вимог ст.ст. 625, 1212 ЦК України підлягає стягненню 339828,93 грн. безпідставно набутих коштів.

При цьому до часу визнання спірної частини договору недійсною у відповідача в силу вимог ст. 216 ЦК України не виникало обов`язку повернути позивачеві заявлену суму переплати у розмірі ставки ПДВ.

Оскільки протягом заявленого прокурором періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання було відсутнє, то у позові в частині вимог про стягнення 29538,41 грн. збитків в наслідок інфляції за час прострочення, 7010,72 грн. трьох процентів річних з простроченої суми відповідно до вимог ст. 625 ЦК України слід відмовити.

Заперечення відповідача щодо наявності передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для звернення прокурора в суд з указаним позовом, необгрутовані, оскільки як вбачається з матеріалів справи представництво прокурора в суді зумовлене порушенням інтересів держави, які полягали у забезпеченні ефективного і цільового використання бюджетних коштів.

Відповідно до ст.ст. 6, 10, 27, 28 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" Державна прикордонна служби України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) зоні, є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону та фінансується за рахунок кошів Державного бюджету України.

Згідно із п. 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 533 від 16 жовтня 2014 р., Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Пунктом 3 Положення № 533 установлено, що основними завданнями Адміністрації Держприкордонслужби є, зокрема, здійснення управління територіальними органами - регіональними управліннями, Морською охороною, органами охорони державного кордону, органами забезпечення, навчальними закладами та науково-дослідними установами (далі - органи Держприкордонслужби).

Адміністрація Держприкордонслужби з метою організації своєї діяльності: 1) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх реалізацією в апараті Адміністрації Держприкордонслужби, органах Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління; 2) здійснює добір кадрів в апарат Адміністрації Держприкордонслужби та на керівні посади в органи Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління, формує кадровий резерв на відповідні посади; 3) організовує планово-фінансову роботу в апараті Адміністрації Держприкордонслужби, органах Держприкордонслужби, на підприємствах, в установах, що належать до сфери її управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку; 4) забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів; 5) контролює діяльність органів Держприкордонслужби, підприємств, установ, що належать до сфери її управління; 6) організовує ведення діловодства та архівне зберігання документів відповідно до встановлених правил; 7) забезпечує в установленому порядку самопредставництво Адміністрації Держприкордонслужби в судах та інших органах через осіб, уповноважених діяти від її імені, зокрема через посадових (службових) осіб юридичної служби апарату Адміністрації Держприкордонслужби, органів Держприкордонслужби, підприємств та установ, що належать до сфери її управління, або інших уповноважених осіб, а також забезпечує представництво інтересів Адміністрації Держприкордонслужби в судах та інших органах через представників (п. 5 Положення).

Отже, Адміністрація Держприкордонслужби, як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у органах Держприкордонслужби, а також Військова частина НОМЕР_1 Житомирської області, як сторона оспорюваного правочину та вигодонабувач, є органами державної влади, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження у спірних правовідносинах, а тому вони є позивачами у цій справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 р. у справі №824/659/18-а.

Тому доводи відповідача про те, що Адміністрація Державної прикордонної служби України не є належним позивачем у справі є необґрунтованими.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону задовольнити частково.

Визнати недійсним п. 3.1. договору № 25-22 від 5 квітня 2022 р. з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 339828,93 грн., укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна сировинна компанія" (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 164, офіс 2, код 43469885).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна сировинна компанія" (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 164, офіс 2, код 43469885) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) 339828,93 грн. безпідставно набутих коштів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна сировинна компанія" (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 164, офіс 2, код 43469885) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, код 38347014) 7781,43 грн. витрат по оплаті судового збору.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар