Постанова

від 30.01.2024 по справі 910/6680/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2024 р. Справа№ 910/6680/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

за участю представників сторін:

від прокурора: Чередник Д.М.;

від позивача 1: не з`явився;

від позивача 2: Барсук І.В.;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 року

у справі №910/6680/23 (суддя Паламар П.І.)

за позовом заступника керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону в інтересах

1. Адміністрації Державної прикордонної служби України,

2. Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна сировинна компанія"

про визнання договору частково недійсним, стягнення безпідставно одержаних коштів, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 376 378,06 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року заступник керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону звернувся в суд з указаним позовом в інтересах Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_1 з підстав ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав, що відповідно до постанови КМУ № 178 від 2 березня 2022 р. до припинення чи скасування воєнного стану, операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби України тощо, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою.

Посилаючись на те, що відповідач безпідставно отримані кошти позивачу-2 не повернув, прокурор на підставі ст.ст. 203, 215, 625, 1212 ЦК України просив задовольнити позов, визнати умови договору в частині п. 3.1. договору з відповідними змінами в частині включення до ціни договору податку на додану вартість у розмірі 339 828,93 грн. недійсними, стягнути з відповідача на користь позивача-2 339 828,93 грн. безпідставно сплачених коштів одержаних на виконання цього договору, 29 538,41 грн. збитків в наслідок інфляції за час прострочення, 7 010,72 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсним п. 3.1. договору № 25-22 від 5 квітня 2022 р. з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 339 828,93 грн., укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна сировинна компанія".

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна сировинна компанія" на користь Військової частини НОМЕР_1 - 339 828,93 грн. безпідставно набутих коштів.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна сировинна компанія" на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону 7 781,43 грн. витрат по оплаті судового збору.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що оскільки замовником товару за договором № 25-22 від 5 квітня 2022 р. виступає Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, наведений пункт 3.1 договору суперечить постанові № 178 від 2 березня 2022 р. у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 20 %, а не за нульовою ставкою.

Водночас, оскільки протягом заявленого прокурором періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання було відсутнє, суд першої інстанції дійшов до висновку, що у позові в частині вимог про стягнення 29 538,41 грн. збитків в наслідок інфляції за час прострочення, 7010,72 грн. трьох процентів річних відповідно до вимог ст. 625 ЦК України слід відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 року у справі №910/6680/23 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми;

- в умовах воєнного стану відповідач безпідставно зберігав у себе бюджетні кошти, які могли бути ефективно використані на закупівлю товарів, необхідних для відсічі збройної агресії, а тому наслідком недобросовісної поведінки відповідача має бути застосування вимог ст. 625 ЦК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/6680/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/6680/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 20.11.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 року у справі №910/6680/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 04.12.2023 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 року у справі №910/6680/23 залишено без руху.

Ухвалою суду від 14.12.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 30.01.2024.

Ухвалою суду від 16.01.2024 судове засідання призначено в режимі відеоконференції.

Позиції учасників справи

03.01.2024 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

Явка представників сторін

Представники позивача 1 та відповідача у судове засідання 30.01.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з наступними змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 30.01.2024 за відсутності представників позивача 1 та відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна сировинна компанія" (постачальник) укладено договір № 25-22 від 5 квітня 2022 р., згідно з умовами якого постачальник зобов`язався поставити замовнику товар код ДК 021:2015:09130000-9 нафту і дистиляти (бензин автомобільний А-92 Євро 4-Е0) відповідно до специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а замовник - прийняти та оплатити його вартість на умовах договору.

Згідно умов п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди № 1-22 від 26 квітня 2022 р. загальна сума договору складає 519 4528 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 339 828,93 грн.

Ціна на товар зазначається у специфікації (додаток 1) із врахуванням транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається накладна та рахунок (рахунок-фактура) постачальника (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору розрахунки за товар, що поставляються проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 30 банківських днів. У разі відсутності бюджетного фінансування замовник не несе відповідальності за несвоєчасну оплату коштів по даному договору і зобов`язаний провести оплату протягом 30 банківських днів після отримання фінансування.

Датою розрахунків за цим договором вважають день надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.4.3 договору).

Строк дії договору відповідно до умов п. 11.2 договору набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 р., в частині взятих зобов`язань договір діє до їх повного виконання.

На виконання умов договору відповідач передав позивачу-2 товар (бензин автомобільний А-92-Євро4-ЕО) загальною вартістю 5 194 528 грн. у т.ч. ПДВ 339 828,93 грн., який позивач-2 у свою чергу оплатив у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними №№ 3-00000034 від 8 квітня 2022 р., 3-00000035 від 8 квітня 2022 р., 3-00000036, 3-00000037 від 11 квітня 2022 р., платіжними дорученнями №№ 206, 207, 208, 209 від 14 квітня 2022 р.

Постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 "Про деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану" установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Відповідно до норм вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України зазначено, що її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

Згідно наданої індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 06.06.2022 №697/ІПК/99-00-21-03-02-05, нульова ставка податку на додану вартість, відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови №178, застосовується як до операцій з постачання пального, так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту, при умові, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, що визначені Постановою №178.

При цьому норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язковим, а не правом платника податку.

Також ДПС зазначила, що застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.

Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), так і за операціями з придбання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою №178 категорій суб`єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 ст. 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.

З огляду на вимоги зазначених нормативних актів, а також отриманих податкових роз`яснень, 06.06.2022 Військова частина НОМЕР_1 звернулась із листом-вимогою №749 до відповідача про повернення сплачених коштів у вигляді податку на додану вартість за вказаним договором №25-22 у розмірі 339 828,93 грн, додавши проект додаткової угоди № 2-22.

Відповідач листом від 22.06.2022 вих. №22-06/2 повідомив позивача-2, що сума 339 828,93 грн (ПДВ) не є зайво перерахованою по договору №25-22 від 05.04.2022 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 та відсутні правові підстави для повернення коштів.

Посилаючись на те, що відповідач не повернув безпідставно отримані кошти (ПДВ) у розмірі 339 828,93 грн, прокурор звернувся з даним позовом до суду з вимогами про визнання недійсним пункту 3.1. договору з відповідними змінами в частині включення до ціни договору податку на додану вартість, стягнення з відповідача на користь позивача-2 339 828,93 грн. безпідставно сплачених коштів, одержаних на виконання цього договору, 29 538,41 грн. збитків в наслідок інфляції за час прострочення, 7 010,72 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним п. 3.1. договору та стягнення 339 828,93 грн., суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки замовником товару за договором № 25-22 від 5 квітня 2022 р. виступає Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, наведений пункт 3.1 договору суперечить постанові № 178 від 2 березня 2022 р. у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 20 %, а не за нульовою ставкою.

Водночас, оскільки протягом заявленого прокурором періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання було відсутнє, суд першої інстанції дійшов до висновку, що у позові в частині вимог про стягнення 29 538,41 грн. збитків в наслідок інфляції за час прострочення, 7010,72 грн. трьох процентів річних з простроченої суми відповідно до вимог ст. 625 ЦК України слід відмовити.

Як вбачається з вимог та доводів апеляційної скарги, апелянт не погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 вказаної статті).

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, установленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до установленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Згідно із підпунктом г) підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».

Так, відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Як було зазначено вище, суд першої інстанції встановив, що оскільки замовником товару за договором № 25-22 виступає Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, наведений пункт 3.1 договору суперечить постанові № 178 від 2 березня 2022 р. у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 20 %, а не за нульовою ставкою.

З цих підстав суд першої інстанції визнав недійсним договір № 25-22 від 5 квітня 2022 р. з відповідними змінами в частині п. 3.1. щодо включення до ціни договору податку на додану вартість та стягнув 339 828,93 грн. безпідставно набутих коштів.

Як вже було зазначено вище, рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується.

В той же час, судом першої інстанції було відмовлено у стягненні 3 % річних та інфляційних втрат з підстав того, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання було відсутнє.

Однак колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Отже, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Тому, в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), якою було підтверджено аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі № 910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, а також у постанові Верховного Суду від 15 липня 2021 у справі № 910/6053/19.

У постанові від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20).

Таким чином, у справі № 910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною другою статті 625 ЦК України.

Відтак у даному випадку, розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме частиною другою статті 625 ЦК України.

Можливість нарахування процентів та інфляційної складової за неправомірне користування чужими грошовими коштами на підставі ст. 1212 ЦК України виникає у кредитора з моменту встановлення факту користування такими коштами без відповідної правової підстави до моменту усунення відповідного порушення шляхом повернення коштів.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.02.2020 у справі № 922/748/19.

А тому, у відповідача виникає обов`язок щодо повернення суми коштів, які набуті без достатньої правової підстави, разом із нарахованими на них згідно ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат за весь час використання таких коштів, оскільки відповідач фактично неправомірно користувався грошовими коштами з моменту їх отримання.

Колегією суддів враховано, що позивач-2 06.06.2022 звернувся до відповідача із листом-вимогою №749 про повернення сплачених коштів у вигляді податку на додану вартість за договором №25-22 у розмірі 339 828,93 грн. Відповідач листом від 22.06.2022 №22-06/2 відмовив у поверненні вказаних коштів.

Як вбачається із здійсненого розрахунку 3 % річних та інфляційних витрат, вони були нараховані з 23.06.2022 по 28.02.2023, тобто з моменту отримання від відповідача відмови у поверненні безпідставно отриманих коштів.

Колегія суддів, перевіривши здійснений прокурором розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат, встановила, що він розрахований математично вірно, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача-2 підлягає стягненню 7010,72 грн 3 % річних та 29 538,41 грн інфляційних втрат.

Правомірність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат в аналогічних правовідносинах також підтверджується постановою Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, учасниками якої були ті ж самі сторони.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За таких обставин, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 у справі № 910/6680/23 -скасуванню в частині відмови у стягненні 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 у справі № 910/6680/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2023 у справі № 910/6680/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним п. 3.1. договору № 25-22 від 5 квітня 2022 р. з відповідними змінами в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 339 828,93 грн., укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Західна сировинна компанія" (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 164, офіс 2, код 43469885).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна сировинна компанія" (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 164, офіс 2, код 43469885) на користь Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) 339 828,93 грн. безпідставно набутих коштів, 29 538,41 грн. збитків в наслідок інфляції та 7010,72 грн. трьох процентів річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна сировинна компанія" (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 164, офіс 2, код 43469885) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (01014, м. Київ, вул. Петра Болбочана, 8, код 38347014) 8 329,67 грн. витрат по оплаті судового збору.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна сировинна компанія" (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 164, офіс 2, код 43469885) на користь Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) 4 026,00 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/6680/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 06.02.2024

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко