Ухвала

від 05.10.2023 по справі 308/7921/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 308/7921/19

провадження № 61-4825св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Ужгородська міська рада, Товариство з обмеженою відповідальністю «Каслекс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2021 року у складі судді Данко В. Й. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кондор Р. Ю., Мацунич М. В.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись з позовом до Ужгородської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Каслекс» (далі - ТОВ «Каслекс») про визнання протиправним та скасування рішення 23 сесії 7 скликання № 1100 від 15 травня 2018 року Ужгородської міської ради, підпункту 2.1 пункту 2 рішення 8 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 29 листопада 2016 року, визнання договору купівлі-продажу неукладеним.

Позовна заява мотивована тим, що позивачі є членами територіальної громади, переслідують мету захисту своїх інтересів та інтересів громади, у зв`язку з незаконним відчуженням на користь ТОВ «Кеслекс» земельної ділянки за кадастровим номером номер 2110100000:64:001:0049 площею 0, 2418 га та передачу в оренду земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:64:001:0041 площею 1,3552 га, яка є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави.

Зазначили, що у разі протиправного вибуття земельної ділянки з комунальної власності, у зв`язку із чим порушуються державні інтереси, прокурор має не тільки законне право, а й обов`язок здійснити захист таких інтересів. Однак позиція Ужгородської місцевої прокуратури у даній ситуації є пасивною, враховуючи факт вибуття земельної ділянки поза волею територіальної громади міста на підставі незаконних рішень Ужгородської міської ради, а тому звернення з позовом членів територіальної громади м. Ужгорода, є виправданим та необхідним для захисту інтересів територіальної громади.

Відповідно до рішень Ужгородської міської ради № 76 від 23 лютого 1994 року та від 10 червня 1994 року № 247 спільному підприємству «Каслекс» (далі - СП «Каслекс») надано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 1,68 га по АДРЕСА_1 для будівництва бази.

Рішенням № 179 від 03 червня 2011 року ТОВ «Каслекс» надано дозвіл на підготовку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7076 га по АДРЕСА_2 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (з їх подальшою передачею в оренду).

Рішенням № 480 від 29 листопада 2016 року затверджено технічну документацію ТОВ «Каслекс» земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:64:001:0041 площею 1,3552 га) та земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:64:001:0049) площею 0,2418 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних приміщень та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_2 та передано їх в оренду строком на п`ять років до 22 листопада 2021 року.

Обґрунтовуючи дане рішення про передачу зазначених вище земельних ділянок в оренду ТОВ «Каслекс», міська рада послалась на наявне на земельній ділянці нерухоме майно, що належить ТОВ «Каслекс» на праві приватної власності. Однак при ухваленні цього рішення щодо передачі земельних ділянок ТОВ «Каслекс» без проведення земельних торгів, було проігноровано ту обставину, що площа земельних ділянок, які передаються в оренду становить 1,5970 га, що є явно не відповідним до площі нерухомого майна, у разі його наявності, та площі земельної ділянки, необхідної для його обслуговування.

Відповідно, до реєстру фізичних та юридичних осіб, основним видом діяльності ТОВ «Каслекс» є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20). Таким чином, надання нерухомого майна в оренду не потребує землі площею 1,5970 га. Передача зазначених земельних ділянок в оренду без проведення земельних торгів відбулась протиправно, з метою подальшого викупу.

Таким чином, ухвалюючи оспорювані рішення, Ужгородська міська рада, передала в оренду, а в подальшому відчужила, землі промисловості.

Пунктом 2 підпункту 2.1 рішення 8 сесії 7 скликання № 480 Ужгородської міської ради від 29 листопада 2016 року було затверджено технічну документацію з землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок відповідно до статей 25, 56 ЗУ «Про землеустрій». Однак, питання передачі земельних ділянок в оренду не було включено до порядку денного цієї сесії. Документи, які б свідчили про звернення ТОВ «Каслекс» до Ужгородської міської ради щодо надання земельних ділянок за кадастровими номерами 211012200000:64:001:0041 площею 1,3552 га та 2110100000:64:001:0049 площею 0,2418 га в оренду та дотримання процедури передачі цих земель в оренду, укладення договору оренди зазначених земельних ділянок, відсутні.

В подальшому, рішенням 23 сесії 7 скликання № 1100 від 15 травня 2018 року Ужгородської міської ради ТОВ «Каслекс» надано дозвіл на викуп цих земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості з порушенням приписів статті 66 ЗК України.

04 грудня 2018 року між Ужгородською міською радою та ТОВ «Каслекс» укладений договір купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровим номером 2110100000:64:001:0049 площею 0,2418 га за ціною 251 085,12 грн, яка визначена відповідно до експертного висновку про ринкову вартість земельної ділянки від 05 грудня 2017 року.

Однак, звіт про експертну оцінку на дату укладення зазначеного договору був не чинним, оскільки пунктами 23-26 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року за № 1891, передбачено, що висновок про вартість майна, складений для цілей приватизації майна шляхом викупу або продажу конкурентними способами, дійсний протягом дев`ятимісячного строку від дати його затвердження. Приватизація земельної ділянки ТОВ «Каслекс» відбулась шляхом викупу, то експертний звіт можна було використовувати для визначення вартості відчужуваного майна тільки до 06 вересня 2018 року.

Позивачі просили:

визнати протиправними та скасувати рішення 23 сесії 7 скликання №1100 від 15 травня 2018 року Ужгородської міської ради, підпункт 2.1 пункт 2 рішення 8 сесії 7 скликання №4 80 Ужгородської міської ради від 29 листопада 2016 року;

визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:64:0049 площею 0,2418 по АДРЕСА_2 , що укладений 04 грудня 2017 року між Ужгородською міською радою та ТОВ «Кеслес», неукладеним.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2021 року, яке залишено без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Судові рішення суду мотивовані тим, що:

спірні відносини регулюються Законом України «Про оцінку земель» № 1378-ІV та Порядком проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженим наказом Державного комітету України по земельних ресурсах за № 2 від 09 січня 2003 року, відповідно до пункту 3.4 якого, термін чинності звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки становить один рік з дати оцінки. Таким чином, при укладенні 04 грудня 2018 року договору купівлі-продажу між Ужгородською міською радою та ТОВ «Каслекс» не було порушено строк дійсності експертно-грошової оцінки, проведеної 05 грудня 2017 року;

ТОВ «Каслекс» є самостійним суб`єктом господарювання, вправі розпоряджатись своїм майном на власний розсуд та в своїх інтересах ведення підприємницької діяльності. На підставі рішення № 1793 від 03 червня 2011 року, заяви СП «Каслекс» та договору на виконання робіт від 14 листопада 2013 року № 424 ПП «Ужгеокадастр», розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,7076 га та передано в оренду СП «Каслекс» для розміщення експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на АДРЕСА_2 . Вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2110100000:64:001:0011. Право користування зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 27 листопада 2013 року. На земельній ділянці СП «Каслекс» присутнє майно: під капітальною спорудою 0,1423 га, під тимчасовими спорудами 0,2155 га, під спорудами 0,0011 га, під проїздами, проходами та площадками 1,3485 га. Тобто, загальна площа забудованих земель становила 1,7074 га. Дозвіл СП «Каслекс» на складання технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки загальною площею 1,7076 га, на земельні ділянки площами 1,3552 га, 0,1106 га та 0,2418 га на АДРЕСА_2 , надано на підставі рішення 6 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради № 284 від 14 липня 2016 року «Про надання та відмову у наданні дозволів на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)». Згідно рішення 8 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради за № 480 від 29 листопада 2016 року вирішено передати земельні ділянки за кадастровим номером 2110100000:64:001:0041 площею 1,3552 га та 2110100000:64:001:0049 площею 0,2418 в оренду строком на п`ять років до 29 листопада 2021 року. Земельним ділянкам, створеним шляхом поділу, присвоєно кадастрові номера: 2110100000:64:001:0041, 2110100000:64:001:0042 та 2110100000:64:001:0049. На час викупу СП «Каслекс» земельних ділянок за кадастровими номерами 2110100000:64:001:0041 та 2110100000:64:001:0049, такі земельні ділянки знаходились у користуванні на праві оренди у СП «Каслекс». У СП «Каслекс» наявний державний акт на право постійного користування землею 2110100000:64:001:0049, серії ЗК №015-00026, що надало йому права купівлі вищевказаної земельної ділянки через аукціон. Викуп земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:64:001:0041 відбувався на підставі статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), яка передбачає, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, так як, на такій земельній ділянці розташовано нерухоме майно СП «Каслекс». Частину земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:64:001:0042 площею 0,1106 га виділено із загальної орендованої землі для подальшого викупу, оскільки продавалась підприємству-партнеру споруда, яка була невід`ємною частиною нерухомого майна ТОВ «Каслекс».

У березні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали касаційну скаргу, у якій просять оскаржені судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не надано оцінку акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:64:001:0049, розташованої на АДРЕСА_2 ) № 709-ДК/585/АП/09/01/-19 від 19 червня 2019 року, відповідно до якого перевіркою встановлено, що Ужгородська міська рада незаконно видала дозвіл на проведення викупу земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:64:001:0049. Законність проведення такої перевірки згодом встановлена рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду в справі № 260/273/20 від 10 липня 2020 року. Судами не застосовано до спірних правовідносин пункт «а» частини другої статті 128 та частина перша статті 134, частина третя статті 135 ЗК України та залишено поза увагою, що у зв`язку з відсутністю у ТОВ «Каслекс» жодного нерухомого майна на земельній ділянці за кадастровим номером 2110100000:64:001:0049, законна процедура продажу такої землі мала відбуватися тільки на конкурентних засадах.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 308/7921/19, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 308/7921/19.

У травні 2023 року матеріали цивільної справи № 308/7921/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року відзив на касаційну скаргу, поданий представником Ужгородської міської ради Данканичем А. Е., повернуто без розгляду.

У пункті 5 частини першої статті 396 ЦПК України зазначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Аналіз пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України свідчить, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то касаційне провадження закривається.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) зазначено, що «ураховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду вважає за потрібне конкретизувати:

Висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин) (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16 (пункт 32), від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/17 (пункт 38), від 11 квітня 2018 року у справі № 910/12294/16 (пункт 16), від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40), у постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 910/8956/15, від 6 вересня 2017 року у справі № 910/3040/16, від 13 вересня 2017 року у справі № 923/682/16 тощо);

Висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц, від 16 травня 2018 року у справі № 760/21151/15-ц, від 29 травня 2018 року у справах № 305/1180/15-ц і № 369/238/15-ц (реєстровий номер 74842779), від 6 червня 2018 року у справах № 308/6914/16-ц, № 569/1651/16-ц та № 372/1387/13-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 648/2419/13-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц тощо).

Конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими».

У справі № 923/196/20, на яку посилаються позивачі у касаційній скарзі, Лазурненська селищна рада Скадовського району Херсонської області звернулась з позовом до ТОВ «Табіті» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та застосування наслідків його недійсності.

Встановлені фактичні обставини справи:

згідно з рішенням № 729 селищна рада вирішила передати у власність відповідача первинну земельну ділянку під об`єктом «Літнє кафе, вбиральня з душовими, побутові приміщення, склад, навіс, альтанка, огорожа, зовнішні рукомийники, водонапірний бак, мостіння»;

30 серпня 2019 року селищна рада уклала з відповідачем спірний договір купівлі-продажу, відповідно до пунктів 1.1 і 1.2 якого вона передала у власність відповідача первинну земельну ділянку. Згідно з пунктом 2.1 цього договору її продаж відбувся за ціною 1 081 400 грн;

У пункті 3.7 спірного договору купівлі-продажу сторони зазначили, що розміщене на первинній земельній ділянці незавершене будівництво належить відповідачеві на праві приватної власності на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 травня 2018 року № 41024700 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1258758165247);

4 березня 2017 року на замовлення ТзОВ «ПР Трейдінг Компані» Управління ДАБІ у Херсонській області зареєструвало декларацію про початок виконання будівельних робіт, а саме: будівництво бази відпочинку між пансіонатом « Канни » та дитячим оздоровчим табором «Чорноморська Хвиля» за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт. Лазурне, вул. Причальна, 4. Згідно з цією декларацією будівництво ведеться на первинній земельній ділянці;

17 квітня 2018 року Управління ДАБІ у Херсонській області видало наказ № 57-ск, згідно з яким скасувало реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт;

21 червня 2018 року у справі № 821/723/18 Херсонський окружний адміністративний суд ухвалив рішення, яке залишив без змін П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 листопада 2018 року, за позовом ТзОВ «ПР Трейдінг Компані» до Управління ДАБІ у Херсонській області та ДАБІ України про відмову у задоволенні позову про: визнання незаконним і скасування наказу першого відповідача від 20 березня 2018 року № 82-п «Про проведення позапланової перевірки»; визнання протиправними дій першого відповідача з проведення позапланової перевірки з 23 березня до 10 квітня 2018 року; визнання протиправним та скасування припису першого відповідача від 10 квітня 2018 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; визнання протиправним та скасування наказу першого відповідача від 17 квітня 2018 року № 57-ск «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт»; визнання протиправним і скасування постанови першого відповідача від 24 квітня 2018 року № 0/2-зп про закриття справи.

У цій справі Велика Палата Верховного Суду вважала, що споруджений на первинній земельній ділянці об`єкт незавершеного будівництва є самочинним будівництвом з огляду на те, що він споруджений на земельній ділянці, що на час будівництва не була відведена для цієї мети. Задовго до початку цього будівництва ТзОВ «ПР Трейдінг Компані» втратило юридичну підставу для користування первинною земельною ділянкою через визнання судом недійсним договору оренди цієї ділянки. Відповідач зареєстрував за собою право власності на об`єкт незавершеного будівництва, теж не маючи законних підстав для користування первинною земельною ділянкою.

У справі № 187/687/16-а, на яку посилаються позивачі у касаційній скарзі, ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися з позовом до Миколаївської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, в якому просили визнати незаконним та скасувати рішення відповідача № 57-9/VII від 17 червня 2016 року «Про схвалення проекту рішення сільської ради «Про добровільне об`єднання територіальних громад», яким передбачається об`єднання територіальних громад селищ Кіровське, села Горянівське Кіровської селищної ради Дніпропетровського району та селища Миколаївка Петриківського району в Кіровську територіальну громаду з адміністративним центром в смт. Кіровське. Постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Миколаївської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області №57-9/VII від 17 червня 2016 року «Про схвалення проекту рішення сільської ради «Про добровільне об`єднання територіальних громад». Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не було дотримано вимоги чинного законодавства України щодо проведення громадських обговорень про надання згоди на добровільне об`єднання територіальних громад, які є обов`язковою передумовою для прийняття рішення про надання згоди на добровільне об`єднання територіальних громад та делегування представників до спільної робочої групи, що є підставою для визнання спірного рішення протиправним (незаконним) та скасування останнього. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів третьої палати Касаційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року судові рішення залишені без змін.

У справі № 902/201/19, на яку посилаються позивачі у касаційній скарзі, Приватне сільськогосподарське підприємство «Війтівське» звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства «Новосулківське» про стягнення вартості безпідставно набутого майна у сумі 243 154,00 грн. У цій справі Верховний Суд вказав, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У справі № 908/1090/18, на яку посилаються позивачі у касаційній скарзі, заступник прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛВЗ-2017» про: 1) визнання відсутнім у ТОВ «ЛВЗ-2017» права власності на нерухоме майно, розташоване по АДРЕСА_5 , а саме нежитлову будівлю П-1 загальною площею 64,7 кв. м; 2) витребування з чужого незаконного володіння товариства спірного нерухомого майна; 3) визнання за Державою Україна в особі Мінагрополітики України права власності на це майно. Верховний Суд вказав, що преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

У справі № 320/4938/17, на яку посилаються позивачі у касаційній скарзі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Верховний Суд вказав, що преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У справі, що переглядається:

у липні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись з позовом до Ужгородської міської ради, ТОВ «Каслекс» про визнання протиправним та скасування рішення 23 сесії 7 скликання № 1100 від 15 травня 2018 року Ужгородської міської ради, підпункту 2.1 пункту 2 рішення 8 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 29 листопада 2016 року, визнання договору купівлі-продажу неукладеним. В обґрунтування зазначених вимог послалась на те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є членами територіальної громади. Рішенням № 480 від 29 листопада 2016 року затверджено технічну документацію ТОВ «Каслекс» земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:64:001:0041 площею 1,3552 га) та земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:64:001:0049) площею 0,2418 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних приміщень та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості по АДРЕСА_2 та передано їх в оренду строком на п`ять років до 22 листопада 2021 року. Рішенням 23 сесії 7 скликання № 1100 від 15 травня 2018 року Ужгородської міської ради ТОВ «Каслекс» надано дозвіл на викуп цих земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Однак, передача зазначених земельних ділянок в оренду відбулася без проведення земельних торгів, площа земельних ділянок, які передаються в оренду становить 1,5970 га, що є явно не відповідним до площі нерухомого майна, у разі його наявності, та площі земельної ділянки, необхідної для його обслуговування. Рішення № 1100 прийнято з порушенням приписів статті 66 ЗК України. Договір купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровим номером 2110100000:64:001:0049 площею 0,2418 га від 04 грудня 2018 року, укладений між міською радою та ТОВ «Каслекс» за ціною 251 085,12 грн, визначеної відповідно до експертного висновку про ринкову вартість земельної ділянки від 05 грудня 2017 року. Проте, відповідно до пункту 23-26 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891, вказаний експертний висновок дійсний протягом дев`ятимісячного строку від дати його затвердження, тобто до 06 вересня 2018 року;

таким чином, висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі № 187/687/16-а, від 26 листопада 2019 року у справі № 902/201/19, від 15 жовтня 2019 року у справі № 908/1090/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17, від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20, на які посилаються позивачіу касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

У касаційній скарзі позивачі зазначають, що під час судового розгляду суди не дослідили докази щодо незаконності видачі дозволу на проведення викупу земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:64:001:0049, що зафіксовано у акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:64:001:0049 № 709-ДК/585/АП/09/01/-19 від 19 червня 2019 року, законність якої встановлена рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду в справі № 260/273/20 від 10 липня 2020 року.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України Верховним Судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які посилалася особа у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, то суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме - застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі № 187/687/16-а, від 26 листопада 2019 року у справі № 902/201/19, від 15 жовтня 2019 року у справі № 908/1090/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17, від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/2012. Оскільки суд касаційної інстанції зробив висновок про закриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то відсутні підстави для висновку про те, що суд не дослідив зібрані у справі докази згідно пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Керуючись статтями 260, 389, 396, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження у справі № 308/7921/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Каслекс» про визнання протиправним та скасування рішення 23 сесії 7 скликання № 1100 від 15 травня 2018 року Ужгородської міської ради, підпункту 2.1 пункту 2 рішення 8 сесії 7 скликання Ужгородської міської ради від 29 листопада 2016 року, визнання договору купівлі-продажу неукладеним.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук