Постанова

від 18.10.2023 по справі 932/779/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 932/779/22

провадження № 61-13249св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Державне підприємство «Дніпродіпрошахт»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепр Бизнес Люкс», Фонд Державного майна України, Міністерство енергетики України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2022 року в складі судді Кондрашова І. А., додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року Державне підприємство «Дніпродіпрошахт» (далі - ДП «Дніпродіпрошахт») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просило:

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 нежитлові приміщення цокольного поверху адміністративної будівлі (літ. А-4, А2-1, а3-1, а4-1), позиції за № 1-14, 15, 16-20, 22-26, 28-60, I, II, XIV, загальною площею 1 145, 6 кв. м, ганок а2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити право власності та скасувати запис про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на спірні нежитлові приміщення і скасувати запис про державну реєстрацію обтяження у вигляді заборони відчуження згідно з договором іпотеки, серія та номер: 2007, виданий 09 серпня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В., укладений між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель).

На обґрунтування позову зазначало, що ДП «Дніпродіпрошахт» належить до сфери управління Міністерства енергетики України. 07 квітня 2008 року Міністерство вугільної промисловості України передало державному підприємству на праві господарського відання державне майно, а саме об`єкти нерухомого майна: адміністративну будівлю з прибудовами (Літ. А-4, А1-5, А11- 1, А3-1, а3-1, а4-1, а2, а3, а4, а5, а6, а7, а8), допоміжні споруди: сарай (літ. В), гараж (літ. Г), навіс (літ. Д), сарай (літ. Е), адміністративну будівлю з прибудовами (двоповерховою та триповерховою) літ Б-3, Б1-3, Б2-3, Б3-2, Б4-1, Б5-3, Б6-1, Б7-1, Б8-2, б1, б11, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

ДП «Дніпродіпрошахт» було внесено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, а відтак власником усього майна, що належить йому, є держава.

У вересні 2021 року під час проведення інвентаризації майна державної власності, що належить державному підприємству на праві господарського відання, було виявлено, що частина нерухомого майна - нежитлові приміщення цокольного поверху адміністративної будівлі (літ. А-4, А2-1, а3-1, а4-1), позиції за № 1-14, 15, 16-20, 22-26, 28-60, I, II, XIV загальною площею 1 145,6 кв. м, ганок а2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , були незаконно відчужені у власність третіх осіб. Згідно акту прийому-передачі до договору купівлі-продажу за реєстровим № 2659 від 10 жовтня 2008 року вищевказане майно було спочатку відчужено на користь ТОВ «Днепр Бизнес Люкс», наразі власником частини нежитлових приміщень є ОСОБА_1 .

Вказане нерухоме майно вибуло з володіння позивача незаконно, з порушенням вимог частини дев`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року №185-V, згідно з якою господарські організації, створені на базі об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до виключення їх з переліку об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не можуть вчиняти дії стосовно майна, переданого до їх статутного фонду, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного фонду інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

Посилаючись на те, що відчуження спірного майна не було в установленому законом порядку погоджене з Міністерством вугільної промисловості України та Фондом державного майна України, ДП «Дніпродіпрошахт» просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2022 року позов задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь ДП «Дніпродіпрошахт» з незаконного володіння частину нерухомого майна, а саме, нежитлові приміщення цокольного поверху адміністративної будівлі (літ. А-4, А2-1, а3-1, а4- 1), позиції за №№ 1-14, 15, 16-20, 22-26, 28-60, I, II, XIV, загальною площею 1 145, 6 кв. м, ганок а2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Припинено право власності та скасовано запис про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху адміністративної будівлі (літ. А-4, А2-1, а3-1, а4-1), позиції за №№ 1-14, 15, 16-20, 22-26, 28-60, I, II, XIV, загальною площею 1 145, 6 кв. м, ганок а2, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності: 33368752, дата державної реєстрації 24 вересня 2019 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1338066612101.

Скасовано запис про державну реєстрацію обтяження у вигляді заборони відчуження згідно з договором іпотеки, серія та номер: 2007, виданий 09 серпня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В., укладеним між ОСОБА_1 (іпотекодавець) та ОСОБА_2 (іпотекодержатель), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 59738530 від 09 серпня 2021 року, номер запису про іпотеку в реєстрі: 43397884.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно вибуло з володіння ДП «Дніпродіпрошахт» поза волею власника, а саме держави в особі уповноважених органів, тому підлягає витребуванню у останнього набувача ОСОБА_1 .

Додатковим рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2022 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ДП «Дніпродіпрошахт» понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 30 000, 00 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення суд врахував складність справи, співмірність та пропорційність понесених витрат, обсяг наданих адвокатом послуг та дійшов висновку про доведеність позивачем понесення витрат на правову допомогу у заявленому розмірі.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2022 року в частині стягнення судового збору змінено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ДП «Дніпродіпрошахт» судовий збір у розмірі по 2 4814 грн.

В іншій частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2022 року залишено без змін.

Додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2022 року змінено, викладено другий абзац резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ДП «Дніпродіпрошахт» понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі по 15 000, 00 грн з кожного».

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння позивача з порушенням порядку його відчуження поза волею власника. Повернення у державну власність незаконно відчуженого нерухомого майна переслідує легітимну мету контролю за використанням майна за цільовим призначенням.

Суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідачів на користь позивача 30 000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу та судовий збір у розмірі 4 962 грн, однак не врахував, що ЦПК України не передбачено солідарне стягнення цих витрат.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2022 року, додаткове рішення цього суду від 25 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року в справі № 6-2469цс16, від 13 березня 2017 року в справі № 6-80цс17, від 16 серпня 2017 року в справі № 6- 2667цс16, від 06 вересня 2017 року в справі № 320/4812/15-ц та у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 372/2592/15-ц (провадження № 14-339цс18), від 08 серпня 2019 року в справі № 450/1686/17 (провадження № 61-6103ск19), від 16 вересня 2020 року в справі № 754/10844/18 (провадження № 61-4071св20), від 22 січня 2021 року в справі № 922/623/20, від 27 січня 2021 року в справі № 186/599/17 (провадження № 61-159св19), від 02 листопада 2021 року в справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21), від 20 липня 2022 року в справі № 442/2640/20 (провадження № 61-16128св21), від 18 серпня 2022 року в справі № 554/7869/19 (провадження № 61-16210св21), від 05 жовтня 2022 року в справі № 405/3889/20 (провадження № 61-4933св22), від 26 жовтня 2022 року в справі № 448/1586/17 (провадження № 61-2779св21), від 14 листопада 2022 року в справі № 199/3189/18 (провадження № 61- 20117св21) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

Також оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Помилковим є висновок судів про початок перебігу позовної давності 28 серпня 2019 року з урахуванням того, що ДВАТ «Дніпродіпрошахт», правонаступником якого є ДП «Дніпродіпрошахт», було стороною договору купівлі-продажу спірного майна від 10 жовтня 2008 року.

Апеляційний суд безпідставно з власної ініціативи встановив обставини переривання позовної давності без відповідної заяви позивача.

Позивач звернувся до суду з позовом через 11 років після вибуття спірного майна з його володіння та не довів, що він не міг дізнатися про порушення свого права з 2008 по 2019 рік.

Суди безпідставно застосували до спірних правовідносин статтю 388 ЦК України з огляду на наявність волі позивача на відчуження спірного майна за відплатним договором купівлі-продажу.

Суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2022 рок, додаткове рішення цього суду від 25 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року в справі № 5013/492/12, від 02 вересня 2014 року в справі № 915/1437/13, від 13 січня 2016 року в справі № 3-1157гс15, від 29 березня 2017 року в справі № 6- 1996цс16 та у постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 464/5089/15, від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 20 листопада 2018 року в справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року в справі № 915/478/18, від 04 квітня 2019 року в справі № 910/15456/17, від 28 травня 2019 року в справі № 5015/118/11, від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц, від 21 серпня 2019 року в справі № 911/3681/17, від 16 жовтня 2019 року в справі № 644/7281/16-ц, від 22 жовтня 2019 року в справі № 910/15453/17, від 11 листопада 2019 року в справі № 756/15538/15-ц, від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16, від 13 січня 2020 року в справі № 442/5498/16-ц, від 11 лютого 2020 року в справі № 10/5026/995/2012, від 15 травня 2020 року в справі № 922/1467/19, від 15 вересня 2020 року в справі № 911/551/19, від 04 січня 2021 року в справі № 911/1150/20, від 21 січня 2021 року в справі № 186/599/17, від 29 червня 2021 року в справі № 904/3405/19, від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20, від 15 липня 2021 року в справі № 910/2318/16, від 28 липня 2021 року в справі № 202/3270/14, від 09 вересня 2021 року в справі № 925/1276/19, від 16 вересня 2021 року в справі № 910/4540/20, від 10 серпня 2022 року в справі № 648/7/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

Також вказувала на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Помилковими є висновки про те, що перебіг позовної давності розпочався у серпні 2019 року. ДП «Дніпродіпрошахт» засноване шляхом реорганізації - перетворення ДВАТ «Дніпродіпрошахт», чинним законодавством не передбачено, що правонаступництво впливає на початок перебігу позовної давності щодо правовідносин, які виникли до реорганізації юридичної особи.

Перебіг позовної давності щодо вимог про витребування майна розпочався 11 жовтня 2008 року, тобто з наступного дня після його відчуження.

Безпідставними є висновки судів про переривання позовної давності внаслідок звернення ДП «Дніпродіпрошахт» до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки переривання позовної давності можливе виключно в її межах.

Предметом доказування у цій справі є вибуття спірного майна з володіння позивача поза його волею, а не поза волею держави, як помилково встановлено судами.

У судовій практиці відсутні правові висновки щодо застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України у поєднанні зі статтями 15, 170 ЦК України, статтею 136 ГПК України, частиною третьою статті 12 ЦПК України у справах за позовом державного підприємства, якому майно належало на праві господарського відання, про витребування майна, яке вибуло з його володіння добровільно внаслідок укладення договору купівлі-продажу.

Додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як похідне від рішення по суті спору.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано її матеріали з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.

Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2

05 квітня 2023 року справа № 932/779/22 надійшла до Верховного Суду.

Представник ДП «Дніпродіпрошахт» Лутошкін І. О. направив відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просив залишити її без задоволення.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ДП «Дніпродіпрошахт» утворене шляхом реорганізації - перетворення ДВАТ «Дніпродіпрошахт» на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України від 15 листопада 2010 року № 456 «Про припинення діяльності ДВАТ «Дніпродіпрошахт» та належить до сфери управління Міністерства енергетики України.

ДВАТ «Дніпродіпрошахт» створено шляхом корпоратизації на підставі Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15 червня 1993 року № 210/93 шляхом перетворення Державного проектного інституту «Дніпродіпрошахт» у ДВАТ «Дніпродіпрошахт».

07 квітня 2008 року ДВАТ «Дніпродіпрошахт» на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна, яке увійшло до статутного фонду під час корпоратизації, прийняло в господарське відання від Міністерства вугільної промисловості України державне майно, а саме об`єкти нерухомого майна згідно з переліком: адміністративну будівлю з прибудовами (Літ. А-4, А1-5, А11-1, А3-1, а3-1, а4-1, а2, а3, а4, а5, а6, а7, а8), допоміжні споруди: сарай (літ. В), гараж (літ. Г), навіс (літ. Д), сарай (літ. Е); адміністративну будівлю з прибудовами (двоповерховою та триповерховою) літ. Б-3, Б1-3, Б2-3, Б3-2, Б4-1, Б5-3, Б6-1, Б7-1, Б8-2, б1, б11, що находяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Листом від 27 липня 2007 року № 01/02-02/439 Міністерство вугільної промисловості України повідомило керівника ДВАТ «Дніпродіпрошахт» про відсутність заперечень проти відчуження шляхом продажу частки вищевказаного спірного майна.

10 жовтня 2008 року частина вказаного нерухомого майна - нежитлові приміщення цокольного поверху адміністративної будівлі (літ. А-4, А2-1, а3-1, а4-1), позиції за №№1-14, 15, 16-20, 22, 28-60, I, II, XIV загальною площею 1145,6 кв. м, ганок а2, було відчужено на користь ТОВ «Днепр Бизнес Люкс» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Савчук О. А.

Згідно пункту 2.1. договору продаж вчинено на підставі протоколу № 1 аукціону № 10 від 10 жовтня 2008 року з продажу майна, що знаходиться на балансі продавця, Донецької товарної біржі «Південний схід», що діяла на підставі договору № 73 від 08 вересня 2008 року із замовником аукціону - ДВАТ «Дніпродіпрошахт».

В подальшому право власності на спірне майно було зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 2009 року, укладеного з ТОВ «Днепр Бизнес Люкс» та посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Малихіною М. М.

24 вересня 2019 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_1 договір дарування, за умовами якого подарувала останньому спірне нерухоме майно.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Основним речово-правовим способом захисту права власності є віндикаційний позов.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна потрібно встановити всі юридичні факти, які визначені в статтях 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.

Звертаючись до суду з вимогами про витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння, ДП «Дніпродіпрошахт» посилалося на недотримання порядку відчуження державного майна під час проведення аукціону з його продажу 10 жовтня 2008 року (в частині отримання погодження Фонду державного майна України).

Правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах (аукціоні) полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Отже, торги є правочином, тому належним способом судового захисту при їх оспоренні є вимога про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір купівлі-продажу від 10 жовтня 2008 року, укладений між ДВАТ «Дніпродіпрошахт» та ТОВ «Днепр-Бизнес-Люкс» щодо придбання спірної нерухомості внаслідок проведення аукціону № 10 від 10 жовтня 2008 року, є чинним та в установленому законом порядку не визнаний недійсним.

Таким чином, за відсутності судового рішення про визнання недійсним першого правочину, за яким відбулося відчуження права власності на спірну нерухомість від первісного власника, виключається можливість застосування до спірних правовідносин статей 387, 388 ЦК України.

Вимоги про припинення права власності, скасування записів про державну реєстрацію права власності та про державну реєстрацію обтяження у вигляді заборони відчуження є похідними від вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння й задоволенню також не підлягають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на те, що в справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу задоволено, скасовано рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалено нове судове рішення, витрати ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на сплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 84 924,00 грн, сплачені кожним з відповідачів, підлягають стягненню з ДП «Дніпродіпрошахт» на їх користь.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2022 року, додаткове рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Державного підприємства «Дніпродіпрошахт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепр Бизнес Люкс», Фонд Державного майна України, Міністерство енергетики України про витребування майна з чужого незаконного володіння, припинення права власності та скасування обтяжень відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Дніпродіпрошахт» на користь ОСОБА_2 витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 84 924, 00 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Дніпродіпрошахт» на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 84 924, 00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов