Ухвала

від 23.10.2023 по справі 189/520/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

23 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 189/520/19

провадження № 51-3717 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 7 серпня 2023 року,

встановив:

Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування арешту майна.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 7 серпня 2023 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2023 року.

Адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, звернувся з касаційною скаргою.

На обґрунтування поданої касаційної скарги адвокат з підстав, детально викладених у касаційній скарзі, посилається на обставини звернення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з клопотаннями про скасування арешту на майно, та зазначає, що на їх думку, право користування та розпорядження земельними ділянками, власниками яких вони є, незаконно обмежене, оскільки останні не були та не є стороною кримінального провадження № 12017040000001108 в межах якого накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, в тому числі на їх земельні ділянки.

Вважає, що оскільки судовий розгляд вказаного кримінального провадження може зайняти значний проміжок часу, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 фактично будуть незаконно позбавлені права користуватися та розпоряджатися своїми земельними ділянками, у зв`язку з чим, на думку адвоката, необхідно скасувати арешт зазначених земельних ділянок, накладений на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2017 у справі № 200/19642/17.

Крім того, мотивуючи свою скаргу адвокат посилається на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 29 червня 2023 року у справі № 400/3687/20 (провадження № К/990/8186/23), а також ч. 7 ст. 173 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), відповідно до якої, треті особи мають право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

Зазначає, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вважають, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 7 серпня 2023 року порушуються їх права, визначенні у ст. 8 Конституції України, а також пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - права доступу до суду.

Перевіривши касаційну скаргу та надану до неї копію судового рішення, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 424 КПК ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.

Тобто, у даному випадку, предметом перегляду суду касаційної інстанції може бути лише ухвала суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , як така, що може перешкоджати подальшому кримінальному провадженню.

З урахуванням зазначеного, доводи касаційної скарги про обставини звернення ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з клопотаннями про скасування арешту на майно та щодо необхідності скасування арешту земельних ділянок, накладеного на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2017 у справі № 200/19642/17, не можуть бути предметом касаційного розгляду та не підлягають перевірці у касаційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Положеннями ст. 24 КПК встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому КПК.

Згідно з положеннями ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Як убачається зі змісту інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень (єдиний унікальний номер судової справи 189/520/19), 24 липня 2023 року Покровським районним судом Дніпропетровської області під час розгляду кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040000001108 від 19 вересня 2017 року щодо ОСОБА_8 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 362, ч. 3 ст. 365-2 Кримінального кодексу України, у підготовчому судовому засіданні в порядку ст. 314 КПК, крім іншого, постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про скасування арешту майна.

При цьому, суд першої інстанції зауважив, що відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК суд вирішує питання про скасування арешту майна одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд.

Також у вказаній ухвалі суду першої інстанції зазначено, що ухвала оскарженню не підлягає.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , оскаржив його в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Водночас, відповідно до положень, передбачених ч. 4 ст. 314 КПК, лише ухвала про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру може бути оскаржена в апеляційному порядку.

З огляду на те, що адвокат ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу на ухвалу суду про відмову у задоволенні клопотань про скасуванні арешту майна, яка постановлена у підготовчому судовому засіданні та до ухвалення судового рішення, яке вирішує кримінальне провадження по суті, таке рішення не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 цього Кодексу.

Суддя Дніпровського апеляційного суду, перевіряючи апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , на відповідність вимогам ч. 4 ст. 399 КПК, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначена ухвала суду першої інстанції не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку, у зв`язку з чим постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.

Також колегія суддів зауважує, що посилання адвоката ОСОБА_4 на постанову Верховного Суду від 29 червня 2023 року у справі № 400/3687/20 (провадження № К/990/8186/23) є безпідставним, оскільки вказане рішення було ухвалено з урахуванням конкретних обставин, які суттєво відрізняються від обставин у даному провадженні.

Зокрема, зазначене судове рішення ухвалено колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та стосується того випадку, коли в апеляційному порядку оскаржувалось рішення суду першої інстанції про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, тоді як оскарження ухвал за наслідками проведеного підготовчого судового засідання регулюється положеннями КПК.

При цьому, відповідно до частин 1-2 ст. 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Що стосується посилання адвоката на положення ч. 7 ст. 173 КПК, як на додатковий аргумент на підтвердження можливості оскарження ухвали Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2023 року про відмову у задоволенні клопотань про скасування арешту майна, слід зазначити наступне.

Як убачається, зі змісту касаційної скарги та інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень (єдиний унікальний номер судової справи 200/19642/17), ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2017 року накладений арешт шляхом заборони розпорядження на низку земельних ділянок та іншого нерухомого майна, у тому числі: земельну ділянку з кадастровим номером 1224282300:01:001:0772, площею 5,553 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, Березівська сільська рада (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 526907412242); земельну ділянку з кадастровим номером 1224282300:01:001:0765, площею 6,499 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, Березівська сільська рада (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 746880012242); земельну ділянку з кадастровим номером 1224282300:01:001:0773, площею 5,553 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Покровський район, Березівська сільська рада, (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1092624112242).

Так, ч. 7 ст. 173 КПК визначено, що підозрюваний, обвинувачений, треті особи мають право на захисника, право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано § 2 глави 26 КПК.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому.

Однак, в даному випадку, адвокатом ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,до Дніпровського апеляційного суду оскаржувалося не зазначене рішення слідчого судді про накладення арешту на майно, а ухвала суду про відмову у задоволенні клопотань про скасування арешту майна, постановлена у підготовчому судовому засіданні в порядку ст. 314 КПК під час розгляду кримінального провадження, яка, з огляду на вищевикладене, оскарженню не підлягає.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2023 року діяв відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Таким чином, за результатом перевірки доводів адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 щодо оскарження вищезазначеного судового рішення, колегія суддів не встановила підстав, які б свідчили про необхідність задоволення касаційної скарги.

Така позиція колегії суддів узгоджується з судовою практикою Верховного Суду, яка знайшла своє відображення, зокрема, в ухвалах від 8 травня 2023 року в справі № 553/5177/13-к (провадження № 51-5711 ск 21), від 30 червня 2023 року в справі № 201/17636/16-к (провадження № 51- 588 ск 20), від 28 серпня 2023 року в справі 28 серпня 2023 року (провадження № 51 - 5078 ск 23).

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

На підставі наведеного, керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 7 серпня 2023 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3