Рішення

від 23.10.2023 по справі 640/8965/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2023 року Київ Справа №640/8965/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

в с т а н о в и в:

В квітні 2021 року ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управлінця праці та соціального захисту населення Оболонського району в м. Києва, які викладено у розпорядженні від 27.11.2020 № 15-22/19022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини - протиправним;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Оболонського району в м. Києва призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер платника податків № НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 у розмірі 41 280 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Луганськ у неї народився хлопчик і зважаючи на тимчасову окупацію м. Луганська, вона з сином переїхала до м. Києва. 24.11.2020 звернулась до відповідача з заявою про призначення державної допомоги при народжені дитини, передбаченої ст. ст. 11-12 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", проте розпорядженням відповідача їй відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги при народженні дитини з підстав звернення за призначенням такої допомоги понад законодавчо встановлений 12-місячний строк після народження дитини. При цьому, відповідачем не взято до уваги, що такий вид допомоги є за своєю природою допомогою самій дитині, а не її батькам, що підтверджується практикою Верховного Суду.

Позивачка не заперечує пропуск строку звернення до відповідача за допомогою при народженні дитини, проте, вказує, що такі обставини не залежали від її волі та зумовлені перебуванням на тимчасово окупованій території.

27.05.2021, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

21.07.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 21.07.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.08.2023 відкрито справу прийнято до провадження, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про прийняття справи до провадження був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, підписану кваліфікованим електронним підписом головуючого судді, що підтверджується довідкою про доставку від 11.08.2023.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 є громадянкою України, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорту НОМЕР_2 , виданого Ленінським РВ УМВС України в Луганській області 28 вересня 2006 року.

15 грудня 2016 року Сєвєродонецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Луганській області видано свідоцтво про народження ОСОБА_2 серія НОМЕР_3 , матір`ю якої є позивачка - ОСОБА_3 .

Довідками від 03.08.2020 №3005-5000294811/24197 та №3005-5000294815/24198 позивачку та її неповнолітнього сина взято на облік як внутрішньо переміщених осіб.

24.11.2020 року позивачка звернулась до відповідача з заявою про призначення допомоги при народженні дитини.

Розпорядженням №15-22/19022 від 27.11.2020 позивачці відмовлено в призначенні державної соціальної допомоги при народженні дитини відповідно до пункту 12 Порядку призначення і виплати допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751, оскільки звернення за її призначенням надійшло пізніше, ніж 12 календарних місяців після народження дитини.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у призначенні допомоги при народженні дитини протиправними, позивачка звернулася до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано громадянам України право на соціальний захист.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України від 26.04.2001 № 2402-III "Про охорону дитинства" (далі по тексту - Закон №2402-III) з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" від 21.11.1992 №2811-XII (далі по тексту - Закон №2811-XII) та іншими законами України.

За приписами статті 1 Закону №2811-XII громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 3 Закону №2811-XII визначені види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.

Відповідно до статті 10 Закону №2811-XII допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

За приписами статті 11 Закону №2811-XII для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" допомога при народженні першої та кожної наступної дитини призначається у розмірі 41 280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначені норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України №59 від 04.02.2009 року) (далі по тексту - Порядок №1751).

Пунктом 12 Порядку № 1751 встановлено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Відповідно до документів, долучених до позовної заяви, судом встановлено, що син позивачки народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з заявою про призначення допомоги при народженні дитини позивачка звернулася до відповідача 24.11.2020, тобто після закінчення встановленого законодавством строку.

Разом з тим судом також встановлено, що пропуск позивачкою визначеного законодавством строку на звернення за отриманням допомоги при народженні дитини обумовлено тим, що її син народився у м. Луганськ, яке відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення", відноситься до населеного пункту, на території якого органи державної влади тимчасового не здійснюють свої повноваження. Тобто позивачка не могла вчасно звернутись за допомогою при народженні дитини.

Крім того судом встановлено, що позивачка з об`єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача з відповідною заявою, оскільки всупереч своїй волі змушена була змінювати місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції на території Луганської області.

Позивачка її син лише 03.08.2020 отримали довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Тому суд бере до уваги посилання позивачки про те, що вона з об`єктивних причин не мала змоги звернутися до відповідача у встановлені строки з відповідною заявою, оскільки всупереч своїй волі змушена була змінювати місце проживання внаслідок проведення на сході України бойових дій, переїзд на постійне місце проживання до підконтрольної території, де і отримала статус внутрішньо переміщеної особи разом з дитиною.

Суд звертає увагу на те, що соціальний захист є конституційною гарантією громадян України відповідно до статті 46 Конституції України.

Згідно з преамбулою Закону України № 1207-VII від 15.04.2014 "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (далі по тексту Закон № 1207-VII) для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, вони є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року.

Згідно з частини першої статті 5 Закону № 1207-VII Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Приписами частини першої та другої статті 18 Закону № 1207-VII визначено, що громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Відповідно до частини другої, третьої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Таким чином, право позивачки на отримання спірної допомоги є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що позивачкою заявлені вимоги фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до вимог частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі №591/610/16-а, від 2 жовтня 2018 року у справі №495/3711/17, від 20.11.2018 у справі №226/317/17, від 24 квітня 2019 року у справі №462/431/17, від 07 квітня 2020 року у справі №226/450/17.

Ураховуючи викладене, відмову відповідача у поновленні позивачу виплати допомоги при народженні дитини у зв`язку з пропуском 12 місячного строку звернення з відповідною заявою, за умови що пропуск такого строку відбувся з об`єктивних, незалежних від волі позивача причин, не можна визнати обґрунтованою.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

В рамках адміністративного судочинства: дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм; бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України; рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки порушення прав позивача відбулось внаслідок прийняття відповідачем розпорядження на заяву позивача, яким відмовлено позивачу в призначенні допомоги при народженні дитини, беручи до уваги необхідність захисту прав та інтересів малолітньої дитини, яка є громадянином України, і перед якою держава Україна має певні зобов`язання, враховуючи ту обставину, що позивачка перебувала на тимчасово окупованій території України, де і народила дитину, виходячи із завдань адміністративного судочинства, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права позивача як визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача про відмову позивачу в призначенні державної допомоги при народженні дитини та як похідна вимога зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачу допомоги при народженні дитини в порядку та розмірі, що встановлений статтею 12 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми".

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Позивачкою під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені нею доводи не спростовано відповідачем, з урахуванням чого суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 908 грн 00 коп підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 27.11.2020 №15-22/19022 про відмову ОСОБА_4 у призначенні державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 .

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (ЄДРПОУ: 37445416, адреса: вулиця Озерна, 18А, Київ, 04209) призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) державну допомогу при народженні дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку та розмірах, визначених Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми".

Стягнути на користь ОСОБА_6 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (ЄДРПОУ: 02892020, адреса: вулиця Озерна, 18А, Київ, 04209) судовий збір у розмірі 908 грн 00 коп (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.