Постанова

від 19.10.2023 по справі 520/7762/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2023 р.Справа № 520/7762/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2023, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., м. Харків, повний текст складено 15.05.23 року по справі № 520/7762/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ» (далі ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу (далі ГУ ДПС в Харківській області, відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.04.2021 р. за №00046530728;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.04.2021 р. за №00046520728;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.04.2021 р. за №00046500728;

- стягнути з відповідача сплачену суму судового збору;

- стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених на підставі висновків акту перевірки № 4098/20-40-07-28-09/38979691 від 15.03.2021, які ґрунтуються лише на припущеннях посадових осіб контролюючого органу та не відповідають фактичним даним бухгалтерського та податкового обліку, зроблені без дослідження документів, наданих позивачем, що засвідчують факт реального виконання ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ» та його контрагентами господарських зобов`язань, не мають дефекту форми, змісту або походження. Наголосив, що перерахунок грошових коштів є доказом руху активів, оскільки грошові кошти із рахунку підприємства надійшли на рахунок постачальників із чітким формулюванням призначення платежу та посиланням на номер договору. При цьому відбувся рух активів за рахунок товару, що поставлявся. Звернув увагу, що підприємством ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ» загалом здійснювалися операції з придбання товарів, за результатами яких зареєстровані податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 П К України є підставою для формування позивачем сум податкового кредиту.

Також зауважив, що проведення перевірки діяльності позивача за період, що перевищує три роки (з 01.01.2016 по 31.03.2019), суперечить п. 44.3 ст. 44, п. 102.1 ст.102 ПК України. З урахуванням того, що відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5, первинна документація повинна зберігатися три роки, а контролюючий орган, в свою чергу, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, передбачених ПК України, не пізніше закінчення 1095 дня, при плануванні, організації та проведенні документальних перевірок слід враховувати, що з 01.01.2017 строки давності поширюються також на період, який може бути охоплений перевіркою. Вказана правова позиція узгоджується і зі змістом листа за № 11356/7/99-99-14-03-03-17 від 05.05.2017 «Про застосування строків давності при організації та проведенні документальних перевірок юридичних осіб».

Заперечував проти посилань контролюючого органу на наявну податкову інформацію щодо ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ» та його контрагентів, як на підставу нереального здійснення останнім господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку - покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Вищевикладене в сукупності призвело до надання невірної оцінки фактам і обставинам, неправильного визначення суми грошового зобов`язання, та, як наслідок, прийняття податкових повідомлень-рішень, які суперечать законодавству та підлягають скасуванню.

Також позивачем повідомлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ» понесло та які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, що становить суму судового збору за подання позовної заяви до суду та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн. Зауважив, що відповідні докази щодо розміру витрат на правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення по справі у разі задоволення позовних вимог у повному обсязі або частково.

В додаткових поясненнях позивач наголошував, що контролюючим органом всупереч пункту 52-2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, яким запроваджено мораторій на проведення перевірок з метою запобігання поширенню хвороби COVID-19, призначено та проведено документальну податкову перевірку ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ» на підставі норм постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення терміну дії та обмежень в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі Постанова № 89), які не відповідають нормам вищої юридичної сили, а саме, вказаним положенням Податкового кодексу України, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах. Вважає, що акт перевірки, отриманий в результаті неправомірної перевірки, з урахуванням вимог частини 2 статті 74 КАС України, не може визнаватись допустимим доказом на підтвердження вчинення позивачем податкового правопорушення, а відтак спірні податкові повідомлення-рішення, що складені за наслідками такої перевірки підлягають скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суд від 04.05.20223 у справі № 520/7762/21 адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.04.2021 за №00046530728.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.04.2021 за №00046520728.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.04.2021 за №00046500728.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України судовий збір у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн 00 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суд від 04.05.20223 у справі № 520/7762/21 скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги повідомив, що наказ ГУ ДПС від 12.07.2021 № 5112-п «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛДМ Профі» (код ЄДРПОУ 38000431)», на підставі якого здійснено вихід за податковою адресою платника податку для проведення перевірки було прийнято на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», тобто правомірно, а тому посилання суду на проведення перевірки всупереч законодавчій забороні є необґрунтованими. Крім того, наказ про проведення перевірки ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ» було оскаржено позивачем в судовому порядку, за наслідками чого постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі № 520/2445/21 апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області задоволено частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2021 по справі № 520/2445/21 скасовано, провадження у справі за позовом ТОВ "Спецтрансзапчасть" до ГУ ДПС у у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу - закрито. Відтак, судом апеляційної інстанції вже було надано правову оцінку діям контролюючого органу щодо призначення та проведення перевірки ТОВ «Спецтрансзапчасть», за наслідками якої були правомірно складені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а відтак, в задоволенні позову про їх скасування слід відмовити.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДПС у Харківської області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ» (код ЄДРПОУ 38979691) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019. За результатами перевірки складено акт № 4098/20-40-07-28-09/38979691 від 15.03.2021, яким встановлено порушення:

- п.п. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями занижено податок на прибуток у загальній сумі 1 607 144 грн., у т.ч. за 2017 рік на суму 979 979 грн., за 2018 рік на суму 363 086 грн, за 1 квартал 2019 року на суму 264 079 грн.;

- п.п. 44.1 ст.44, п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого: завищено податкові зобов`язання на загальну суму ПДВ на загальну суму ПДВ - 1 304 338 грн, у т.ч. за лютий 2017 року на суму 40 000 грн, за червень 2017 року на суму 189 616 грн, липень 2017 року на суму 139 874 грн, за серпень 2017 року на суму 152 440 грн, за вересень 2017 року на суму 203 745 грн, за жовтень 2017 року на суму 66 911 грн, за листопад 2017 року на суму 159 806 грн, за грудень 2017 року на суму 123 925 грн, за січень 2018 року на суму 17 500 грн, за серпень 2018 року на суму 62 608 грн, за березень 2019 кодексу на суму 147 912 грн; не нараховано податкові зобов`язання при реалізації товарів іншим особам на загальну суму ПДВ 1 304 338 грн, у т.ч. за лютий 2017 року на суму 40 000 грн, за червень 2017 року на суму 189 616 грн, за липень 2017 року на суму 139 874 грн, за серпень 2017 року на суму 152 440 грн, за вересень 2017 року на суму 203 745 грн, за жовтень 2017 року на суму 66 911 грн, за листопад 2017 року на суму 159 806 грн, за грудень 2017 року на суму 123 925 грн, за січень 2018 року на суму 17 500 грн, за серпень 2018 року на суму 62 608 грн, за березень 2019 року на суму 147 912 грн;

- п.198.1, п.198.3, п.198,6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 428 518, грн, у т.ч. за січень 2017 року на суму 12 875 грн, за лютий 2017 року на суму 13 153 грн, за березень 2017 року на суму 21 786 грн, за січень 2018 року на суму 45 595 грн, за лютий 2018 року на суму 20 290 грн, за березень 2018 року на суму 15 474 грн, за квітень 2018 року на суму 109 724 грн, за травень 2018 року на суму 8661 грн, за липень 2018 року на суму 9 041 грн, за серпень 2018 року на суму 41 944 грн, за березень 2019 року на суму 125 008 грн, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 11 296 грн за березень 2018 року та до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 417 222, грн, у т.ч. за листопад 217 року на суму 44 077 грн, за квітень 2018 року на суму 77 543 грн, за травень 2017 року на суму 66 216 грн, за серпень 2018 року на суму 24 198 грн, за вересень 2018 року на суму 74 241 грн, за листопад 2018 року на суму 5519 грн, за березень 2018 року на суму 125 428 грн;

- п. 1 ч. 2 ст. 6 розділу II, п. 1 ч. 1 ст.7 та ч.5 ст.8 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено заниження загальної суми загальної суми заробітної плати та додаткової бази на суми заробітної плати, на які за результатами перевірки підлягає нарахування єдиного внеску 22% в загальній сумі в загальній сумі 1076,18 грн, у т.ч за січень 2017 року в сумі 776,16 грн, за липень 2017 року в сумі 300,02 грн, а також занижено базу нарахування єдиного внеску за ставкою 22% на 46059,50 грн у т.ч. за 2016 рік в сумі 6520,00 грн., за 2018 рік в сумі 26969.50 грн, та завищено базу нарахування єдиного внеску за ставкою 8,41% на 46059,50 грн у т.ч. за 2016 рік в сумі 6520,00 грн, за 2018 рік в сумі 26969,50 грн, занижено базу нарахування єдиного внеску на 436,05 грн за грудень 2017 року, (невідповідність з відомостями нарахування заробітної плати), яку платником було самостійно відкориговано у січні 2018 року, занижено базу нарахування єдиного внеску на 2763,71 грн. за червень 2018 року, (невідповідність з відомостями нарахування заробітної плати) на 2272,59 грн), яку платником було самостійно відкориговано у липні 2018 року, занижено базу нарахування єдиного внеску на 2708,96 грн за серпень 2018 року, (невідповідність з відомостями нарахування заробітної плати), яку платником було самостійно відкориговано у вересні 2018 року, занижено базу нарахування єдиного внеску на 1469,49 грн за жовтень 2019 року, (невідповідність з відомостями нарахування заробітної плати), яку платником було самостійно відкориговано у листопаді 2019 року;

- п. 1 ч. 2 ст. 6 розділу II, п. 1 ч. 1 ст. 7 та ч. 5 ст. 8 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено заниження загальної суми єдиного внеску (22%) в розмірі 6496,25 грн, у т.ч. за вересень 2016 у в сумі 203,85 грн, за жовтень 2016 року в сумі 203,85 грн, за листопад 2016 року в сумі 203,85 грн, за грудень 2016 року в сумі 274,52 грн, за січень 2017 року в сумі 170,76 грн, за липень 2017 року в сумі 66,00 грн, за травень 2018 року в сумі 76,04 грн, за червень 2018 року в сумі 506, 91 грн, за липень 2018 року в сумі 506,91 грн, за серпень 2018 в сумі 506,91 грн, за вересень 2018 року в сумі 506,91 грн, за жовтень 2018 року в сумі 520,50 грн, за листопад 2018 року в сумі 520,50 грн, за грудень 2018 року в сумі 520,50 грн, за січень 2019 року в сумі 569,42 грн, за лютий 2019 року в сумі 569,42 грн., за березень 2019 року в сумі 569,42 грн, занижено нараховану суму єдиного внеску на 95,93 грн за грудень 2017 року (невідповідність з відомостями нарахування заробітної плати), яку платником було самостійно відкориговано у січні 2018 року, занижено нараховану суму єдиного внеску на 608,02 грн за червень 2017 року (невідповідність з відомостями нарахування заробітної плати), яку платником було самостійно відкориговано у липні 2018 року, занижено нараховану суму єдиного внеску на 595,97 грн за серпень 2018 року (невідповідність з відомостями нарахування заробітної плати), яку платником було самостійно відкориговано у вересні 2018 року, занижено нараховану суму єдиного внеску на 323,29 грн за жовтень 2018 року (невідповідність з відомостями нарахування заробітної плати), яку платником було самостійно відкориговано у листопаді 2018 року.

Порушення, які встановлені під час перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 05.04.2021 № 00046530728, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2008930, 00 грн., у тому числі грошове зобов`язання 1607144 грн, штрафні санкції 401786 грн, № 00046520728, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі на загальну суму 521527,50 грн, у тому числі грошове зобов`язання у розмірі 417222,00 грн, штрафні санкції у сумі 104305,50 грн., №00046500728, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 11296,00 грн.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки проведена Головним управлінням ДПС у Харківській області у відношенні позивача документальна планова виїзна перевірка відбулась всупереч законодавчій забороні, податкові повідомлення-рішення №00046530728, № 00046520728, № 00046500728 від 05.04.2021, прийняті за наслідками такої перевірки є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, з огляду на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 лютого 2022 у справі № 420/12859/21, від 17 травня 2022 у справі № 520/592/21, від 15 квітня 2022 у справі № 160/5267/21, від 27 квітня 2022 у справі № 140/1846/21, з посиланням на п. 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України та ст. 7 КАС України, судом першої інстанції при вирішенні правової колізії між положеннями абзацу 1 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), якими запроваджено мораторій на проведення документальних податкових перевірок з питання правильності справляння ПДВ, та положеннями пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення" Закону України від 17.09.2020 № 909-IX "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", якими відновлено проведення документальних податкових перевірок з питання правильності справляння ПДВ, надано пріоритет у застосуванні нормам Податкового кодексу України та зроблено висновок, що навіть після прийняття постанови Кабінету Міністрів України 89 від 3 лютого 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», податковий орган не був наділений повноваженнями здійснювати проведення документальної планової перевірки позивача.

Також, судом враховано, що на час розгляду справи, зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 визнана протиправною та скасована рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 26.01.2022, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 липня 2022 (справа №640/18314/21).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі-ПК України)

Також ПК України визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до підпункту 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Положеннями підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок проведення документальних планових виїзних перевірок визначає стаття 77 ПК України, а строки їх проведення, в тому числі підстави для зупинення, визначено статтею 82 ПК України.

Положеннями підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

За змістом пунктів 77.6-77.9 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС у Харківській області від 15.02.2021 № 947-П «Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Харківськіц обалсті від 13.05.2019 «3436» проведено планову документальну перевірку ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ», за результатами проведення якої прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Слід зазначити, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Під час розгляду даної справи суд апеляційної інстанції враховує, що у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Таким чином, у будь - якому випадку, першочерговим критерієм, за яким оцінюються акти контролюючого органу, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Тобто, обставини щодо дотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення перевірки підлягають першочерговому дослідженню та встановленню.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №540/3549/20.

З урахуванням наведеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.

Зокрема, згідно з пунктом 52-2 ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни, зокрема, до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.

29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13 травня 2020 року № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесені зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

В подальшому, Законом України від 14 липня 2020 року № 786-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб підприємців» пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено новим абзацом такого змісту: "документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків" та в абзаці третьому слово і цифри "підпунктом 78.1.8" замінено словами і цифрами "підпунктами 78.1.7 та 78.1.8".

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року № 1236 установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

Колегією суддів зі змісту наказу ГУ ДПС у Харківській області від 15.02.2021 № 947-П встановлено, що у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строків дії обмеження дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», зважаючи на доповідну записку начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області Остапова Артема від 11.02.2021 № 201/20-40-07-28-17 щодо перенесення дати початку проведення документальної планової перевірки ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ» за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України, податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, враховуючи факт тимчасової відсутності директора ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ», керуючись підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктом 41.1 статті 41, пунктами 61.1, 61.2 статті 61, підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статтею 77, 82 ПК України, вирішено внести зміни до наказу ГУ ДФС в Харківській області від 13.05.2019 № 3436 «Про проведення документальної планової перевірки ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ», зміни, а саме абзац перший розпорядчої частини викласти у такій редакції:

«Працівникам ГУ ДПС у Харківській області провести документальну планову перевірку ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ» з 15.02.2021, тривалістю 10 робочих днів».

Колегія суддів наголошує, що перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх, передбачених Податковим кодексом України, податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, яка була проведена щодо ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ», не відноситься до винятків, передбачених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, на які не поширюється дія мораторію, запровадженого цією нормою.

Крім того, на момент прийняття вищезазначеного наказу Кабінетом Міністрів України не приймалося рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

Наведене дає підстави стверджувати, що контролюючим органом проведено перевірку ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ» під час дії мораторію, передбаченого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Водночас, 4 жовтня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 вересня 2020 року № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 89 від 3 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки», якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними;

- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року № 568-ІХ);

- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Отже, Постановою № 89 розширено перелік підстав, з яких може бути проведено документальну планову перевірку, ніж зазначені у ПК України.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планової перевірки була чинною, її дія не зупинялася.

Аналіз наведених норм у сукупності дає підстави стверджувати про виникнення колізії між нормами ПК України та положеннями Постанови № 89 в частині надання права податковому органу здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.

Згідно з пунктом 5.2 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України, з одного боку, та в постанові Кабінету Міністрів України - з іншого, - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.

Наведений вище висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у справі № 420/12859/21.

Таким чином, беручи до уваги той факт, що пункт 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України є нормою вищої юридичної сили, ніж Постанова № 89 від 3 лютого 2021, колегія суддів, виходячи з загального правила вирішення колізій, вирішила, що застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу, а саме норми ПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що контролюючий орган при прийнятті спірного наказу та проведення перевірки діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки згідно з вимогами пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на дату винесення наказу та проведення планової виїзної перевірки тривав мораторій на проведення таких перевірок.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення апеляційного перегляду цієї справи постанова Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 визнана протиправною та скасована рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 26 січня 2022 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2022 року (справа № 640/18314/21). Такий висновок судів у наведеній справі обумовлений тим, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо відновлення проведення податкових перевірок або скорочення строку дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, позаяк мораторій встановлено нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу та зміни до якого вносяться виключно шляхом внесення змін саме до цього Кодексу (стаття 2 ПК України).

Та обставина, що згідно з частиною другою статті 264 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не свідчить про можливість застосування у спірних правовідносинах постанови КМУ № 89 як такої, що є спеціальним актом.

Варто зазначити, що у постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування Постанови № 89, як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Додатково Верховний Суд звернув увагу, що Постанова № 89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 ПК України не може вважатися складовою податкового законодавства та не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

У цій справі, застосовними є також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, відповідно до яких контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ПК України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

У розвиток зазначеного правового підходу до оцінки виявленого порушення щодо підстави для проведення перевірки Верховний Суд висловив позицію, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.

Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

Таким чином, слід дійти висновку, що за наявності встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України мораторію на проведення планових документальних перевірок контролюючому органу імперативно заборонено її проводити. Вказані обставини є самостійним наслідком визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

З огляду на вищевикладене, протиправність наказу, яким призначена перевірка ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ», призводить до визнання її незаконною, недопустимості акту перевірки, складеного за її результатами, та, як наслідок, неправомірності спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у контролюючого органу підстав для проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ» в період дії мораторію.

Посилання апелянта на те, що правова оцінка діям контролюючого органу щодо призначення та проведення перевірки ТОВ «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ», за наслідками якої були складені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вже була надана судом в межах розгляду справи № 520/2445/21 провадження в якій було закрито, є неприйнятними з огляду на зміст постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі №520/2445/21, з якого вбачається, що судом апеляційної інстанції не надавалась оцінка правомірності прийняття наказу ГУ ДПС у Харківській області від 15.02.2021 № 947-П в розрізі прийняття останнього під час дії мораторію на проведення перевірок, а лише зроблено висновок про те, що оскарження вже реалізованого наказу, як акту індивідуальної дії, не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Крім того, за висновками суду у справі № 520/2445/21 неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що ГУ ДПС у Харківській області при винесенні податкових повідомлень-рішень від 05.04.2021 № 00046530728, № 00046520728, № 00046500728, діяло не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, передбачений Законом, та погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для його скасування та задоволення позовних вимог.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

За визначенням, наведеним у ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд прийшов до вичерпних юридичних висновків на підставі встановлених фактичних обставин справи та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 по справі № 520/7762/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді С.П. Жигилій В.Б. Русанова Повний текст постанови складено та підписано 23.10.2023 року