Ухвала

від 06.02.2024 по справі 520/7762/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 лютого 2024 року

Київ

справа № 520/7762/21

адміністративне провадження № К/990/635/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі № 520/7762/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

04.01.2024 до суду вчетверте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена через підсистему «Електронний суд» 04.01.2024.

Одночасно ГУ ДПС заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, однак, Верховний Суд в ухвалі від 18.01.2024 визнав, що наведені у ньому доводи позбавляли можливості його вирішити. Цією ухвалою Верховний Суд касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень. Також, у зв`язку із невідповідністю касаційної скарги вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), запропонував надати докази надсилання касаційної скарги та документів, що до неї додаються, іншим учасникам справи та уточнену касаційну скаргу, зміст якої, зокрема щодо підстав касаційного оскарження, повинно бути викладено з урахуванням вимог передбачених статтею 328 КАС України.

На виконання вимог цієї ухвали суду 26.01.2024 ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» надіслало уточнену касаційну скаргу; докази надсилання касаційної скарги іншим учасникам справи; клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вмотивоване тим, що вперше касаційну скаргу було подано в межах строку, передбаченого КАС України, однак, Верховний Суд її повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України з мотивів відсутності викладенні у ній підстав для касаційного оскарження судових рішень. Зазначає, що повторне звернення відбулось без зайвих зволікань. Звертає увагу на закріплений у Конституції України принцип забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень. Також зазначає, що за практикою Європейського суду з прав людини суди повинні уникати надмірного формалізму, не допускати обмеження або зменшення доступу до суду. ГУ ДПС просить надати можливість захистити інтереси держави.

Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів виходить з того, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Суд вже зазначав, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Звернення з касаційною скаргою є четвертим, а підставою для повернення попередніх касаційних скарг стало недотримання саме скаржником вимог статей 328 і 330 КАС України щодо належного викладення підстав, тобто, саме проявлений ГУ ДПС підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для їх повернення.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України як в частині надання документа про сплату судового збору, так і в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).

У клопотанні про поновлення строку, поданому на виконання вимог ухвали від 18.01.2024, скаржник так і не обґрунтовує проміжки часу, що спливали між датами отримання ухвал про повернення касаційних скарг і до моменту їх чергового подання, як такі, що були об`єктивно необхідні задля приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України.

Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки їх не можна вважати такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.

На підставі наведеного, керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2023 у справі № 520/7762/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦТРАНСЗАПЧАСТЬ» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, про скасування податкових повідомлень-рішень.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон В.В. Хохуляк В.П. Юрченко