Постанова

від 17.10.2023 по справі 520/21016/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 р.Справа № 520/21016/21

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "АГРОНОВА" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 р. (постановлену суддею Сліденко А.В.) по справі за заявою ТОВ "Агропромислова компанія "Садовод" про перегляд за нововиявленими обставинами по справі № 520/21016/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "САДОВОД"

до Великобурлуцької селищної ради , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування державної реєстрації земельних ділянок, поновлення реєстрації земельних ділянок, визнання протиправним та скасування рішення Великобурлуцької селищної ради про передачу земельних ділянок на торги для подальшого продажу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «САДОВОД» (в подальшому ТОВ «АПК «Садовод») звернулося до суду з адміністративним позовом до Великобурлуцької селищної ради, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просило суд: визнати протиправним скасування державної реєстрації земельних ділянок за кадастровим номером 6321480500:02:000:0031, 6321480500:02:000:0032, 6321480500:02:000:0033, 6321480500:02:000:0034, 6321480500:02:000:0035, 6321480500:02:000:0036, 6321480500:02:000:0037, 6321480500:02:000:0038, 6321480500:02:000:0039, 6321480500:02:000:0040. 6321480500:02:000:0042, 6321480500:02:000:0043, 6321480500:02:000:0044, 6321480500:02:000:0053, 6321480500:02:000:0057, 6321480500:02:000:0058. 6321480500:02:000:0059, 6321480500:02:000:0066, 6321480500:02:000:0067, 6321480500:02:000:0070, 6321480500:02:000:0074, 6321480500:02:000:0076, 6321480500:02:000:0077, 6321480500:02:000:0078 в Державному земельному кадастрі; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області поновити реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами 6321480500:02:000:0031, 6321480500:02:000:0032, 6321480500:02:000:0033, 6321480500:02:000:0034, 6321480500:02:000:0035, 6321480500:02:000:0036, 6321480500:02:000:0037, 6321480500:02:000:0038, 6321480500:02:000:0039, 6321480500:02:000:0040, 6321480500:02:000:0042, 6321480500:02:000:0043, 6321480500:02:000:0044, 6321480500:02:000:0053, 6321480500:02:000:0057, 6321480500:02:000:0058, 6321480500:02:000:0059, 6321480500:02:000:0066, 6321480500:02:000:0067, 6321480500:02:000:0070, 6321480500:02:000:0074, 6321480500:02:000:0076, 6321480500:02:000:0077, 6321480500:02:000:0078 в Державному земельному кадастрі; визнати протиправною та скасувати реєстрацію земельних ділянок за кадастровим номером 6321480500:02:000:0120, 6321480500:02:000:0119, 6321480500:02:000:0133, 6321480500:02:000:0134, 6321480500:02:000:0118, 6321480500:02:000:0132, 6321480500:02:000:0131, 6321480500:02:000:0130, 6321480500:02:000:0129, 6321480500:02:000:0126, 6321480500:02:000:0127, 6321480500:02:000:0128, 6321480500:02:000:0086, 6321480500:02:000:0116, 6321480500:02:000:0115, 6321480500:02:000:0125, 6321480500:02:000:0124, 6321480500:02:000:0114, 6321480500:02:000:0123, 6321480500:02:000:0112, 6321480500:02:000:0122,:02:000:0121 в Державному земельному кадастрі; визнати протиправним та скасувати рішення Великобурлуцької селищної ради (ідентифікаційний код: 04399192) про передачу земельних ділянок за кадастровими номерами 6321480500:02:000:0031, 6321480500:02:000:0032, 6321480500:02:000:0033, 6321480500:02:000:0034, 6321480500:02:000:0035, 6321480500:02:000:0036, 6321480500:02:000:0037, 6321480500:02:000:0038, 6321480500:02:000:0039, 6321480500:02:000:0040, 6321480500:02:000:0042, 6321480500:02:000:0043, 6321480500:02:000:0044, 6321480500:02:000:0053, 6321480500:02:000:0057, 6321480500:02:000:0058, 6321480500:02:000:0059, 6321480500:02:000:0066, 6321480500:02:000:0067, 6321480500:02:000:0070. 6321480500:02:000:0074, 6321480500:02:000:0076, 6321480500:02:000:0077, 6321480500:02:000:0078 на торги для подальшого продажу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 р., яка набрала законної сили: заяву ТОВ «АПК «Садовод» про відкликання позову у справі № 520/21016/21 залишено без задоволення; позов повернуто заявнику, на підставі ч. 3 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України; стягнуто з ТОВ «АПК «Садовод» 22270 грн. штрафу в порядку п. 2 ч. 2ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства Українина користь Держави Україна в особі Державної судової адміністрації України, оскільки позивачем подано до Харківського окружного адміністративного суду що ці ж самі вимоги із тих же самих підстав та до того ж самого відповідача заявлялись позивачем у межах справ: № 520/17997/21, № 520/19515/21, № 520/20132/21, № 520/20134/21, № 520/135/21, № 520/20136/21, № 520/21010/21, № 520/21016/21, № 520/21018/21, № 520/21019/21, № 520/21029/21.

ТОВ «АПК «Садовод» звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 р. та змінити ухвалу суду в частині розміру штрафу.

В обґрунтування вищевказаної заяви, заявник зазначив, що неодноразове зловживання процесуальними правами в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду аргументовано тим, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 р. у справі № 520/20136/21 позов ТОВ «АПК «Садовод» повернуто заявникові на підставі ч. 3 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України; стягнуто з ТОВ «АПК «Садовод») 6810 грн. штрафу в порядку п. 2 ч. 1ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства Українина користь Держави Україна в особі Державної судової адміністрації України. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023 р. у справі № 520/20136/21 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2021 р. змінено в частині розміру штрафу, а саме: сума 6810 грн. до суми 681 грн., тобто, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023 р. у справі №520/20136/21 є нововиявленою обставиною відносно ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 р. у справі № 520/21016/21.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 р. заяву ТОВ «АПК`Садовод» про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 р. у справі № 520/21016/21 залишено без задоволення, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 р. у справі №520/21016/21 залишено без змін.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, заявник подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 р., у зв`язку з чим в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 р. у справі № 520/21016/21 зменшити розмір штрафу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не взято до уваги постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023 р. у справі № 520/20136/21, якою зменшено штраф, накладений на «АПК`Садовод» за наявність

протиправного вчинку за ознаками п. 2 ч. 1ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином,заявник просив розгляд справи проводити за відсутністю його представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою технічного запису не здійснювалося.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дост. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що вказані заявником обставини, не є нововиявленими та істотними.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень; використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису. Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків; неодноразового зловживання процесуальними правами; повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (ч. 6ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із п. 4ст. 368 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. Підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Тобто, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного та всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2021 р., яка набрала законної сили: заяву ТОВ «АПК «Садовод» про відкликання позову у справі № 520/21016/21 залишено без задоволення; позов повернуто заявнику, на підставі ч. 3 ст. 45 Кодексу адміністративного судочинства України; стягнуто з ТОВ «АПК «Садовод» 22270 грн. штрафу в порядку п. 2 ч. 2ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства Українина користь Держави Україна в особі Державної судової адміністрації України, оскільки позивачем подано до Харківського окружного адміністративного суду що ці ж самі вимоги із тих же самих підстав та до того ж самого відповідача заявлялись позивачем у межах справ: № 520/17997/21, № 520/19515/21, № 520/20132/21, № 520/20134/21, № 520/135/21, № 520/20136/21, № 520/21010/21, № 520/21016/21, № 520/21018/21, № 520/21019/21, № 520/21029/21.

Судом першої інстанції встановлено, що вказані обставини підтверджуються зокрема, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 р. у справі № 520/20136/21,

Як вбачається з заяви ТОВ «АПК «Садовод» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, заявник посилається на те, що ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 р. у справі № 520/20136/21 змінено постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023 р. у справі № 520/20136/21 в частині розміру штрафу, а саме: сума штрафу в розмірі 6810 грн. зменьшено до суми штрафу в розмірі 681 грн., у зв`язку з чим підлягає зменшенню розмір штрафу по справі № 520/21016/21.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вимоги ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють право суду постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані заявникомобставини не є нововиявленими в розумінніст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України, так якне змінюють встановлених судом обставин (норм матеріального права), не впливають на результат вирішення справи, оскільки в постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 13.02.2023 р. у справі № 520/20136/21 встановлено, що суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про зловживання позивачем процесуальними правами з метою маніпулювання автоматизованим розподілом справ між суддями та визначено розмір штрафу саме в правовідносинах у справі № 520/20136/21.

Крім того, обставини, на які посилається заявник, як на нововиявлені, повинні бути істотними настільки, що врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято, тобто фактично спростовувати зазначені вище висновки суду або свідчити про протилежне. Проте, вказані заявником обставини як нововиявлені, не є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення та не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Також судом враховується, що Європейський суд з прав людини у рішенні Христов проти України зазначив,що право на справедливий судовий розгляд, гарантованепунктом1статті6Конвенції,слідтлумачитивконтекстіпреамбулиКонвенції,яка,зокрема, проголошуєверховенствоправаякскладову частину спільної спадщини Договірнихдержав.Однимзосновоположнихаспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законноїсили,неможеставитисяпідсумнів.Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata,тобто поваги до остаточного рішення суду.Згідно з цим принципом жодна сторона немаєправавимагатипереглядуостаточноготаобов`язковогодовиконання рішення суду лише з однією метою - домогтисяповторногорозгляду тавинесеннянового рішення у справі.Повноваження судів вищого рівня з переглядумаютьздійснюватисядлявиправленнясудових помилок і недоліків, а не для нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою длянового розглядусправи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставин.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії", заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 р. (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Тобто, процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам ст. 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 р. без змін, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрна компанія "АГРОНОВА" залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2023 р. по справі № 520/21016/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 23.10.2023 року