Рішення

від 20.10.2023 по справі 202/6725/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/6725/23

Провадження № 2-о/202/125/2023

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2023 року місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі головуючої судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Шульги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа - Митаївська сільська рада Київської області, про встановлення факту родинних відносин, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою, в якій зазначили, що їх батьком є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але останній у шлюбі з їх матір`ю ОСОБА_4 не перебував.

ОСОБА_3 належало домоволодіння АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

У встановлений строк вони звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини, але з`ясувалося, що в їх свідоцтвах про народження відомості про батька були записані зі слів матері як « ОСОБА_5 », що перешкоджає оформити спадщину.

За цих підстав з метою оформлення спадщини просять встановити факт родинних відносин між ними і ОСОБА_3 .

Розпорядженням Верховного Суду від 15.03.2022 року за № 8/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (Краматорський міський суд Донецької області)» було змінено територіальну підсудність судових справ Краматорського міського суду Донецької області Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 22 червня 2023 року у даній справі було відкрите провадження.

Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 25 липня 2023 року № 747/0/15-23 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Краматорського міського суду Донецької області» Індустріальному районному суду міста Дніпропетровська належить продовжити розгляд справ, які надійшли до 06 серпня 2023 року включно на розгляд цього суду у порядку, визначеному частиною сьомою статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 15 березня 2022 року № 8/0/9-22.

У судове засідання заявники не з`явилися, в своїй заяві просили розглядати справу без їх участі.

Заінтересована особа Митаївська сільська рада Київської області явку свого представника в судове засідання не забезпечила, повідомлялася про розгляд справи.

Суд, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані заявниками докази, вважає, що заява задоволенню не підлягає з огляду на наступне:

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_2 .

Відповідно до наданих заявниками копій свідоцтв про народження їх батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

При цьому з матеріалів справи вбачається, що відомості про батька в актових записах про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були записані зі слів матері.

Також судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 .

Після його смерті заявники звернулися до Таращанської державної нотаріальної контори Київської області з заявами про прийняття спадщини, але в оформленні спадщини їм було відмовлено через не підтвердження факту родинних відносин зі спадкодавцем.

Відповідно до п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За змістом статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до статті 51 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі КпШС України) , який був чинним на час народження заявників, взаємні права та обов`язки батьків і дітей ґрунтуються на походженні дітей, засвідченому у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 53 КпШС України п оходження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір`ю дитини в державні органи реєстрації актів громадянського стану.

В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно достатті 55КпШС України я кщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується згідно з рішенням суду.

При народженнідитини уматері,яка неперебуває вшлюбі,якщо немаєспільної заявибатьків ірішення судупро встановленнябатьківства,запис пробатька дитинив книзізаписів народженьпровадиться запрізвищем матері,ім`я,по батьковіта національністьбатька дитинизаписуються заїї вказівкою.В разісмерті матері, визнання матері недієздатною,позбавлення їїбатьківських прав,а такожпри неможливостівстановити місцеїї проживання,запис відомостейпро матірі батькадитини провадитьсяза правилами,викладеними вцій статті,за заявоюосіб,зазначених устатті 163цього Кодексу.

Частиною 1 статті 128 Сімейного кодексу України (далі СК України), який є чинним на теперішній час, також визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановленостаттею 126цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно доЦивільного процесуальногокодексу України (частина 2 статті 128 СК України).

Згідно з частиною 3 статті 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Статтею 130СК Українивизначено,що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду.

Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно дочастини першої статті 135цього Кодексу.

Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними участині третій статті 128цього Кодексу.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частинами 1, 2статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1, 2статті 77 ЦПК Українивизначено, щоналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1, 2 статті 78 ЦПК України суд небере доуваги докази,що одержаніз порушеннямпорядку,встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц зазначено, що «щодо предмета доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 також зроблений висновок щодо застосуваннястатті 130 СК Українита вказано, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимогЦПК України.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року по справі № 494/1611/18 відзначено, що підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС України. Під час вирішення питання про те, якою правовою нормою потрібно керуватися при розгляді справ цієї категорії, необхідно виходити з дати народження дитини, що відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом України у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-20цс15. На відміну від чинного законодавчого регулювання спірних відносин, яке передбачає доведення походження дитини від батька, норми попереднього законодавства, стаття 53 КпШС України, визначали достатнім для такого висновку суду доведення факту спільного проживання та утримання дитини.

Отже, предметом доказування у даній справі мають бути відомості, визначені у статті 53 КпШС України.

Заявляючи вимогу про встановлення факту родинних відносин із ОСОБА_3 , заявники фактично просять встановити факт батьківства останнього.

Однак заявниками не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження, що ОСОБА_3 є їх батьком, зокрема на підтвердження факту його спільного проживання з їх матір`ю та їх утримання, в тому числі визнання ним за життя свого батьківства.

Самі по собі письмові заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які долучені до заяви, про те, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та, що вони певний час мешкали разом, за відсутності інших доказів батьківства ОСОБА_3 не можуть бути визнані допустимими та достатніми доказами для встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_3 і заявниками, оскільки достовірно не свідчать про наявність кровного споріднення між ними. Тим більше, що особи, якими складені такі заяви, безпосередньо в судовому засіданні судом не допитувалися та про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань не попереджалися. Крім того, із заяви вбачається, що ОСОБА_6 є родичкою заявників, а, відтак, є заінтересованою у справі.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які окремо чи в сукупності можуть свідчити про родинність зв`язків між заявниками і ОСОБА_3 , у справі немає.

Навпаки, як вбачається з матеріалів справи, відомості про батька заявників були записані зі слів їх матері як « ОСОБА_5 ».

Батьківство ОСОБА_3 відносно заявників не було визнано, у передбаченому законом порядку не встановлено та останній не був записаний їх батьком.

Отже, суд вважає, що заявлені вимоги про встановлення факту родинних відносин є недоведеними, так як докази на підтвердження наявності кровного зв`язку та родинних відносин між заявниками і померлим ОСОБА_3 , у справі відсутні.

Враховуючи вищенаведене, в задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин із ОСОБА_3 необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.258-259,263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересована особа - Митаївська сільська рада Київської області, про встановлення факту родинних відносин відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія Марченко