Постанова

від 19.12.2023 по справі 202/6725/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10892/23 Справа № 202/6725/23 Суддя у 1-й інстанції - Марченко Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів Барильської А.П., Макарова М.О.

при секретарі Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 жовтня 2023 року по справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа - Митаївська сільська рада Київської області, про встановлення факту родинних відносин, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, заінтересованими особами визначили Митаївську сільську раду Київської області.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 жовтня 2023 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх заяву.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не встановив дійсних обставин справи, безпідставно відмови у задоволенні їх заяви. Зазначали про те, що вони надати достатньо доказів. ЦПК не встановлює обов`язкове надання доказів інших ніж покази свідків.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд апеляційноїінстанції необмеженийдоводами тавимогами апеляційноїскарги,якщо підчас розглядусправи будевстановлено порушеннянорм процесуальногоправа,які єобов`язковою підставоюдля скасуваннярішення,або неправильнезастосування нормматеріального права(частина4стаття 367ЦПК України).

Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.

Встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився заявник ОСОБА_2 .

Відповідно до наданих заявниками копій свідоцтв про народження їх батьками записані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

При цьому з матеріалів справи вбачається, що відомості про батька в актових записах про народження заявників були записані зі слів матері.

Також судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 .

Після його смерті заявники звернулися до Таращанської державної нотаріальної контори Київської області з заявами про прийняття спадщини, але в оформленні спадщини їм було відмовлено через не підтвердження факту родинних відносин зі спадкодавцем.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що, заявляючи вимогу про встановлення факту родинних відносин із ОСОБА_5 , заявники фактично просять встановити факт батьківства останнього. Однак заявниками не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження, що ОСОБА_5 є їх батьком, зокрема, на підтвердження факту його спільного проживання з їх матір`ю та їх утримання, в тому числі визнання ним за життя свого батьківства. Самі по собі письмові заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які долучені до заяви, про те, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та, що вони певний час мешкали разом, за відсутності інших доказів батьківства ОСОБА_5 , не можуть бути визнані допустимими та достатніми доказами для встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_5 і заявниками, оскільки достовірно не свідчать про наявність кровного споріднення між ними. Тим більше, що особи, якими складені такі заяви, безпосередньо в судовому засіданні судом не допитувалися та про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань не попереджалися. Крім того, із заяви вбачається, що ОСОБА_6 є родичкою заявників, а, відтак, є заінтересованою у справі.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції виходячи з наступного.

Факт батьківства встановлюється в порядку окремого провадження.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною 1 ст.293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч.2 ст.293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суддя відмовляє в відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду (ч.4 ст.315 ЦПК України).

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Аналогічні за змістом висновки щодо встановлення факту викладені в постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №336/709/18-ц, від 15 квітня 2020 року у справі № 302/991/19, від 27 серпня 2020 року у справі №201/1935/20, від 14 квітня 2021 року у справі №205/2102/19, від 28 квітня 2021 року у справі №520/19532/19, від 29 червня 2022 року у справі №205/6338/21.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановленні лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Суддя відмовляє в відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Тобто визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Аналогічні за змістом висновки щодо встановлення факту викладені в постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №336/709/18-ц (провадження №61-39374св18), від 15 квітня 2020 року у справі №302/991/19 (провадження №61-1128св20), від 27 серпня 2020 року у справі №201/1935/20 (провадження №61-8149св20), від 14 квітня 2021 року у справі №205/2102/19 (провадження №61-872св21), від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження №61-13709св20).

Відмовляючи по суті заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту їх родинних відносин з батьком ОСОБА_5 (а по суті встановлення батьківства останнього по відношенню до заявників), що помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд першої інстанції залишив без належної уваги той факт, що вказаний юридичний факт необхідний заявникам саме з метою отримання спадщини за законом після його смерті.

Таким чином, враховуючи зміст заявлених вимог, мету звернення до суду заявників ту обставину, що в даному випадку встановлення юридичного факту пов`язується з метою в подальшому підтвердити своє право на спадкове майно, а отже в даному випадку вбачаться спір про право, то зазначені обставини вказують на необхідність у даній справі звернення до суду саме з позовом про визнання батьківства, де належним відповідачем у спорі про спадкування є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 1277 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно за його місцезнаходженням (частина третя статті 1277 ЦК України).

Якщо спадкоємці не приймають спадщину, то вона охороняється відповідно до статті 1283 ЦК України.

Вищезазначеним обставинам та нормам права суд першої інстанції належної оцінки не надав, не встановив під час розгляду заяви по суті, що в даному випадку вбачається спір про право, оскільки встановлення факту батьківства потрібно для отримання спадкового майна, а тому враховуючи вимоги ч.4 ст.315 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства підлягає залишенню без розгляду.

Одночасно, колегія суддів апеляційного суду роз`яснює заявникам їх право на звернення до суду із позовом в загальному порядку.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 жовтня 2023 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа - Митаївська сільська рада Київської області, про встановлення факту родинних відносин залишити без розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 їх право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Е.Л.Демченко

Судді: А.П.Барильська

М.О.Макаров