Рішення

від 17.10.2023 по справі 215/575/23

ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 215/575/23

2/215/903/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2023 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді - Коноваленка М.І.

секретар судового засідання - Коломійчук К.Ю.

розглянувши в судовому засіданні, за правилами спрощеного позовного провадження, справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Демченко Олександр Олександрович, до Відокремленого підрозділу «Шахта Центральна» державного підприємства «Торецьквугілля» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

09.02.2023 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Демченко О.О. звернувся в суд з позовною заявою, до відповідача ВП «Шахта Центральна» ДП «Торецьквугілля» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВП «шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля», з 31.05.2016 працював на посаді електрослюсаря 5 розряду. 24 лютого 2022 року розпочалася активна фаза вторгнення на територію України регулярних військ РФ, та почали обстрілювати Донецьку область все частіше. У зв`язку із постійними обстрілами м.Торецьк та необхідністю збереження свого життя та здоров`я, 11.04.2022 позивач був вимушений виїхати до м.Кривий Ріг, де зареєструвався як ВПО.

Надалі позивач неодноразово намагався зв`язатися з керівництвом, відділом кадрів ВП «Шахта Центральна» ДП «Торецьквугілля», для написання заяви про своє звільнення за власним бажанням, але безуспішно.

27.09.2022 позивач написав заяву про своє звільнення за власним бажанням та направив на адресу відповідача рекомендованим листом засобами поштового зв`язку Укрпошта, але останній його не отримав та лист повернувся позивачу.

Оскільки зв`язок з відповідачем відсутній, та заява про звільнення не прийнята, позивач подав заяву про припинення трудових відносин в односторонньому порядку через Криворізький районний центр зайнятості. Датою припинення трудового договору вважається наступний день після подання такої заяви.

Ще до початку розгортання військових дій в Україні відповідач порушував свій обов`язок з оплати праці. Виплата заробітної плати здійснювалась із великим запізненням. Крім того, повного розрахунку при звільненні відповідачем з позивачем проведено не було, а відтак у ОСОБА_1 з`явилось право для звернення в суд з позовом до ВП «шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» про стягнення заборгованості по розрахунковим виплатам, а саме: 29 166,09 грн. заборгованості по заробітній платі та 57 512,00 грн. заборгованість по компенсації за невикористану відпустку.

Вказує, що виплата заробітної плати частково за лютий 2022 року та частково за березень 2022 року по день звільнення так і не здійснена, також не була виплачена компенсація за невикористану відпустку за 2016 рік в кількості 22 дні, 2020 рік в кількості 15 днів та за 2022 рік в кількості 19 днів, матеріальна допомога на оздоровлення, та вихідна допомога, не зважаючи на звернення позивача у телефонному режимі та письмово. Позивач фактично працював до 15 квітня 2022 року та очікував розпоряджень щодо подальших переміщень, але активні воєнні дії внесли свої корективи.

Представник позивача звертає увагу суду на те, що ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», що набув чинності 24.03.2022, не дає безапеляційних підстав не виплачувати заробітну плату працівникам.

На підставі викладеного, позивач просив:

1.Стягнути з ВП «Шахта Центральна» ДП «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі 29 166,09грн.

2. Стягнути з ВП «Шахта Центральна» ДП «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_1 заборгованість по компенсації за невикористану відпустку 57 512,00грн..

3. Стягнути з ВП «Шахта Центральна» ДП «Торецьквугілля» на користь ОСОБА_1 грошове відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000,00грн.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, надали суду письмову заяву, в якій просили розглянути справу без їх участі. Просять розглянути позовні вимоги по первісному позову, з урахуванням вимоги щодо стягнення моральної шкоди, на задоволенні позовних вимог наполягають в повному обсязі (а.с.60, 129).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надавши суду письмову заяву, в якій просив справу розглянути без його участі з урахуванням відзиву №10/154 від 05.07.2023 (а.с.94зворот-95).

Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.02.2023 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13.06.2023 представником позивача уточнено позовні вимоги (а.с.65-71), виключено вимогу щодо стягнення моральної шкоди. Уточнена позовна заява прийнята судом до розгляду ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.06.2023.

06.07.2023 та 01.08.2023 на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з підтвердженням про направлення його копії представникові позивача (а.с.83-96, 105-125).

У відзиві представник відповідача зазначив, що позовні вимоги він не визнає в повному обсязі, в задоволенні позову просить відмовити з тих підстав, що повний розрахунок з позивачем було здійснено 12.07.2022.

ОСОБА_1 у лютому 2022 року нарахована заробітна плата складала 25606,62грн., утримано податків на суму 5504,41грн.

Всього виплат за лютий 20101,21грн.

У березні нарахована заробітна плата складала 3517,62грн. (6 днів відпустки), утримано податків на суму 685,93грн.

Виплати у березні склали 9282,26грн. 09.03.2022

Борг за працівником перед підприємством станом на 01.04.2022 склав 6450,57грн.

У квітні 2022 ОСОБА_1 не працював, нарахувань не було.

Всього отримано виплат у квітні на суму 8050,80грн.

Борг за працівником перед підприємством станом на 01.05.2022 склав 14501,37грн.

З 01.05.2022 по 10.11.2022 з працівником було призупинено трудові відносини.

У червні 2022 року була нарахована компенсація за невикористану відпустку за 44 календарних дні (по 31.05.2022) на суму 22084,92грн., за винятком податків та боргу по заробітній платі сума до виплати склала 3206,65грн., яка виплачена 12.07.2022.

У вересні проведено донарахування лікарняного до середнього заробітку (січень-лютий 2022 за рахунок підприємства) в сумі 1801,10грн. за винятком податків сума до сплати1449,88грн. була виплачена 19.10.2022.

У зв`язку з призупиненням трудових відносин з 01.05.2022 по 11.11.2022 компенсація за невикористану відпустку не нараховувалась на підставі поданої інформації з відділу кадрів.

ОСОБА_1 звільнений з підприємства 11.11.2022 за власним бажанням, у такому випадку вихідна допомога не виплачується.

Всупереч рекомендаціям ФСС працівник не повідомив про лікарняний лист з 08.03.2022.

На день звільнення заборгованості перед працівником підприємство не має.

У зв`язку з призупиненням трудових відносин з 01.05.2022 по 11.11.2022 середньоденний заробіток відсутній, денна тарифна ставка складає 566,97грн.

Відповідач не має можливості сплатити одразу при проведенні розрахунку зі звільненим працівником лікарняні в повному обсязі виходячи з того, що в Реєстрі застрахованих осіб не було даних про страховий стаж за останній рік, що призвело до нарахування лікарняних у відповідності з Наказом Міністерства соціальної політики України №1022 від 21.10.2015 року з мінімальної заробітної плати. Після надходження даних до Державного реєстру середня заробітна плата повинна бути перерахована. Таким чином, відповідач і проводить перерахунок сум лікарняних по мірі сплати ЄСВ.

Окрім того, у зв`язку із запровадженням воєнного стану на всій території України з 24.02.2022 року, встановленого Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, та проведенням на території м. Торецька бойових дій на шахтах ДП «ТОРЕЦЬКВУГІЛЛЯ» повністю зупинено видобуток вугілля (через перебої постачання електроенергії гірничі виробки затоплено, підприємство працює в режимі водовідливу). Відсутність видобутку унеможливлює отримання прибутку від реалізації вугілля, що призвело до відсутності обігових коштів у підприємства.

Можливість застосування форс-мажору у трудових відносинах підтверджено постановою Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі №6-2159цс15. У даній справі суд дійшов висновку, що затримка проведення розрахунків по оплаті праці відбулася не з вини роботодавця, а через настання обставин непереборної сили в зоні АТО, що підтверджувалось висновком торгово-промислової палати.

Частиною 4 статті 10 Закону Україні «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено можливість відтермінування виплати заробітної плати до моменту відновлення діяльності підприємства.

А частиною 3 статті 10 Закону Україні «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» передбачено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

10.08.2023 в суд надійшла відповідь на відзив (а.с.126-140) разом з підтвердженням про направлення його копії відповідачу. Представник позивача не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, вказує, що відповідачу було відомо про непрацездатність позивача у березні 2022 року, так як останній в цей період отримував довідку з місця роботи. Також просить розглянути позовні вимоги по первісному позову, з урахуванням вимоги щодо стягнення моральної шкоди, на задоволенні позовних вимог наполягають в повному обсязі.

Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, на підставі наявних у суду матеріалів, враховуючи, що останні скористалися своїми процесуальними правами.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються КЗпП України.

Судом установлено, що позивач з 31.05.2016 перебував у трудових відносинах з ВП «шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» в якості електрослюсаря 5 розряду, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 17-28).

11.11.2022 ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України (витяг з наказу № 145/к від 11.11.2022 - а.с.88, заяви позивача (копії) - 30-32).

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до довідки ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» №7/152 від 05.07.2023 (а.с.87) при звільнені ОСОБА_1 у лютому 2022 року нарахована заробітна плата складала 25606,62грн., утримано податків на суму 5504,41грн.

Вилати заробітної плати:

5249,56грн. аванс за лютий 10.02.2022

3554,71грн. аванс за лютий 25.02.2022

1185,02грн. заробітна плата 09.03.2022

96,11грн. заробітна плата 09.03.2022

3421,42гн. Лікарняні за рахунок підприємства (перерахунок за жовтень-листопад 2021 та поточний) 09.03.2022

6594,39грн. лікарняні за рахунок ФСС (перерахунок за жовтень-листопад 2021 та поточний) 22.04.2022

Всього виплат за лютий 20101,21грн.

У березні нарахована заробітна плата складала 3517,62грн. (6 днів відпустки), утримано податків на суму 685,93грн.

Виплати у березні склали 9282,26грн. 09.03.2022

Боргза працівником перед підприємством станом на 01.04.2022 склав 6450,57грн.

У квітні 2022 ОСОБА_1 не працював, нарахувань не було.

Виплати у квітні:

5676,86грн. аванс за квітень 06.04.2022

2373,94грн. аванс за квітень 06.04.2022

Всього отримано виплат у квітні на суму 8050,80грн.

Борг за працівником перед підприємством станом на 01.05.2022 склав 14501,37грн.

З 01.05.2022 по 10.11.2022 з працівником було призупинено трудові відносини.

У червні 2022 року була нарахована компенсація за невикористану відпустку за 44 календарних дні (по 31.05.2022) на суму 22084,92грн., за винятком податків та боргу по заробітній платі сума до виплати склала 3206,65грн., яка виплачена 12.07.2022.

У вересні проведено донарахування лікарняного до середнього заробітку (січень-лютий 2022 за рахунок підприємства) в сумі 1801,10грн. за винятком податків сума до сплати1449,88грн. була виплачена 19.10.2022.

У зв`язку з призупиненням трудових відносин з 01.05.2022 по 11.11.2022 компенсація за невикористану відпустку не нараховувалась на підставі поданої інформації з відділу кадрів.

ОСОБА_1 звільнений з підприємства 11.11.2022 за власним бажанням, у такому випадку вихідна допомога не виплачується.

Всупереч рекомендаціям ФСС працівник не повідомив про лікарняний лист з 08.03.2022.

На день звільнення заборгованості перед працівником підприємство не має.

У зв`язку з призупиненням трудових відносин з 01.05.2022 по 11.11.2022 середньоденний заробіток відсутній, денна тарифна ставка складає 566,97грн.

Окрім того, відповідно до довідки ВП «Шахта «Центральна» ДП «Торецьквугілля» №4/151 від 05.07.2023, щодо невикористаної відпустки (а.с.86зворот). За період 01.06.2021 - 01.05.2022 відпрацьовано 141 вихід в шахті. Щорічна відпустка склала 54 календарних дня. За цей період використано 10 календарних днів відпустки. Залишок невикористаної відпустки склав 44 календарних дня. У червні 2022 року була нарахована компенсація за невикористану відпустку 44 календарних дня. За період 2016-2021 роки усі дні щорічних відпусток позивачем використані.

Якщо протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, страховий стаж працівника становив менше 6 місяців, допомогу по тимчасовій непрацездатності розраховують виходячи з нарахованої зарплати, з якої сплачений ЄСВ, але не більше розміру допомоги, обчисленої з мінімальної зарплати (МЗП), встановленої законом у місяці настання страхового випадку. Тобто, при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу/, на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Нарахувати лікарняні за рахунок коштів ПФУ до середнього заробітку підприємство зможе тільки тоді, коли у розрахунковому періоді буде сплачений єдиний внесок, тому станом на 11.11.2022 року підприємством нараховані та сплачені листки непрацездатності в повному обсязі, згідно чинного законодавства, а саме:

- Закон України №1105 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»

- Постанова КМУ від 26.09.2001 року № 1266 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням»

- Постанова КМУ від 26.06.2015 року № 440 « Про затвердження Порядку оплати .. перших 5 днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця».

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Згідно з випискою по банківській картці ОСОБА_1 (а.с.36-38) відповідач виплатив позивачу як нарахування по заробітній платі, так і компенсаційні виплати за невикористані дні відпустки, а доказів щодо наявності розбіжностей та невірному нарахуванні заробітної плати за вказані періоди суду не надано, як і щодо розбіжностей у кількості нарахованих днів відпустки, що не використані позивачем та підлягають компенсації на його думку.

Окрім того, суд зазначає таке:

Статтею 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що роботодавець як страхувальник зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом та подавати в установленому порядку відповідно до законодавства відомості, у тому числі, про розмір заробітної плати та використання робочого часу працівників.

Суд враховує, що обов`язок нарахування застрахованій особі відповідного розміру матеріального забезпечення покладений законом саме на роботодавця, як страхувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однак, позивачем у позові не заявлено позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо не проведення перерахунку компенсаційних виплат за невикористані дні відпустки із розрахунку 100 % середньої заробітної плати позивача, та зобов`язання відповідача зробити розрахунок допомоги по тимчасовій непрацездатності по лікарняним листкам, із розрахунку 100 % його середньої заробітної плати та надати до уповноваженого органу управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку відповідні заяви-розрахунки.

Відповідачем не надано належного розрахунку заборгованості по виплаті позивачу допомоги по тимчасовій непрацездатності по лікарняним листкам, із розрахунку 100 % його середньої заробітної плати. У відзиві представником відповідача висловлена позиція щодо відсутності такої заборгованості. Також, зазначено, що відповідач не має можливості сплатити одразу при проведенні розрахунку зі звільненим працівником лікарняні в повному обсязі виходячи з того, що в Реєстрі застрахованих осіб не було даних про страховий стаж за останній рік, що призвело до нарахування лікарняних у відповідності з Наказом Міністерства соціальної політики України №1022 від 21.10.2015 року з мінімальної заробітної плати. Після надходження даних до Державного реєстру середня заробітна плата повинна бути перерахована.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості по заробітній платі не може бути прийнятий судом, оскільки такий здійснено позивачем самостійно, та він не містить обґрунтованого розрахунку саме середньої заробітної плати позивача. Вказано тільки суму середньої заробітної плати.

Будь-яких висновків експертизи щодо наявності та суми заборгованості відповідача перед позивачем по виплаті заробітної плати, або відсутності заборгованості суду не надано. Суд не наділений повноваженнями підміняти експерта та здійснювати бухгалтерські розрахунки самостійно.

Відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та заборгованості по компенсації за невикористану відпустку задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 у частині відшкодування моральної шкоди, яка є похідною, суд зазначає наступне.

За змістом ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Тобто, ч.1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме: особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Фактично підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач належних та допустимих доказів спричинення йому моральної шкоди, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, також причинно-наслідкового зв`язку між, як вважає позивач, завданою йому моральною шкодою та допущеної з боку відповідача бездіяльністю, яка це спричинила, суду не надав. Крім того, позивачем не зазначено у чому саме полягає моральна шкода, а також не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи аналіз викладених норм права, також не надання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком, суд вважає необхідним в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди відмовити.

Відповідно до ч.6 статті 141 ЦПК України судові витрати, від яких звільнений позивач, необхідно компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43 Конституції України, ст.27 Закону України «Про оплату праці», ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст.ст.47, 94, 115-117 Кодексу Законів про працю України, ст.ст.263, 617 Цивільного кодексу України, ст. 12, 13, 76-89, 134, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Демченко Олександр Олександрович, до Відокремленого підрозділу «Шахта Центральна» державного підприємства «Торецьквугілля» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди, -відмовити в повному обсязі.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення складено без проголошення 17.10.2023 року.

СУДДЯ: